РУС
9841 посетитель онлайн
Трех киевских чиновников задержали сотрудники СБУ - за взятку...
Сотрудники СБУ вчера задержали двух сотрудников киевского коммунального предприятия «Плесо», а также инспектора Киевской городской госадминистрации.
Они подозреваются в получении от предпринимателя взятки в размере 30 тыс. грн за оформление документов, разрешающих установку развлекательного павильона в столичном Гидропарке. В ближайшее время задержанные будут переданы прокуратуре Киева. Решается вопрос о возбуждении в их отношении уголовного дела.Вчера в электронных СМИ появилась информация о похищении в Киеве сотрудника коммунального предприятия (КП) «Плесо». Как утверждалось, около 12.45 в здание офиса КП «Плесо» по адресу ул. Никольско-Слободская, 7 ворвались двое мужчин. Они выкрали сотрудника предприятия, посадили его в автомобиль Volkswagen Transporter синего цвета и увезли в неизвестном направлении. Сообщались и приметы нападавших. Один из них был «в грязной одежде» – зеленой футболке и синих джинсах. Второй похититель – 30-35 лет, среднего телосложения, с короткой стрижкой с проседью – был одет в коричневую куртку и синие джинсы.
Впрочем, как сообщил начальник центра общественных связей ГУ МВД в Киеве Владимир Полищук, это было не похищение, а задержание сотрудниками Службы безопасности Украины одного из сотрудников КП «Плесо». Этот факт подтвердил и источник в СБУ. «По подозрению в получении взятки в особо крупном размере задержаны заместитель директора КП «Плесо» по договорно-правовым вопросам и его подчиненный, выступивший в роли посредника», – рассказал источник. По его словам, заместитель директора КП дал указание своему подчиненному отправиться в Гидропарк и в одном из ресторанов получить от предпринимателя взятку в размере 30 тыс. грн. «Предполагалось, что после получения денег чиновник оформит документы, разрешающие открыть павильон на территории Гидропарка», – сообщил источник.
По словам другого источника в СБУ, деньги должны были быть переданы инспектору Киевской городской госадминистрации, который также задержан. «Сейчас со всеми задержанными проводят следственные действия. Затем их передадут в прокуратуру Киева. Вероятнее всего, в их отношении будет возбуждено уголовное дело по ст. 362 УК («получение взятки в особо крупном размере»)»,– рассказали в СБУ.
В самом КП «Плесо» от комментариев отказались. «Пока ничего сам толком не знаю. Потому и вам ничего сказать не могу», – заявил и. о. директора КП «Плесо» Игорь Смыкун.
Государственное коммунальное предприятие (ГКП) «Плесо», созданное в 1995 году по распоряжению Киевской городской госадминистрации, занимается содержанием и эксплуатацией внутренних водоемов Киева, санитарной очисткой зон отдыха, городских пляжей, проведением противомалярийных и противоэпидемических работ. В его управлении находятся около 430 водных объектов столицы, а также около 108 га киевских пляжей. В апреле 2008 года ГКП «Плесо» было реорганизовано в коммунальное предприятие «Плесо».
Источник: КоммерсантЪ
Лист з в’язниці
З в’язниці я пишу
листа,
Жорстока
дійсність, не проста.
Розповісти я хочу
людям
про українське
правосуддя.
Я мріяв світ
добра створити,
Хотів я жити і
творити.
Розкрити істину
ганьби,
Ми – люди всі, а
не раби.
Коли я в «Плесо»
працював,
Брехати й красти
не давав.
Нестерпні я
створив умови
для зради,
підлості і змови.
Я «нужним» людям
заважав,
Як кістка в горлі
їм стояв.
Їх ціль була лише
одна,
Землі хапнуть,
вкрасти майна.
Зробити із людей
рабів,
Щоб ніхто й
пікнуть не посмів.
Щасливих змусити
страждати,
Щоб кров і сльози
з них сосати.
Для «сильних»
світу людське горе –
розваги, радість,
грошей море.
Коли людина гола
й боса,
Вона як знахідка
для боса.
Вона завжди йому
повинна,
Вона в усьому в
нього винна.
І майже може вже
не спати,
Аби йому в
пригоді стати.
Хотіли так і в
нас зробити,
Щоб підприємство
розорити.
Щоб все це потім
мер продав,
Вони хотіли – я
не дав.
Не втіливши свого
бажання,
Вони відкрили
полювання.
І почали
провокувати,
Щоб на гарячому
спіймати.
Чого вони не
витворяли,
Своїх сексотів
підсилали.
Давали гроші,
ніби в дар,
Хотіли всунути
хабар.
Зусилля марні в
них були,
До зради й
підлості вели.
Забули, що я світ
добра будую,
І совістю я не торгую.
Не вплутавши мою
персону,
щоб наказати «по
закону»,
рішили більш не мудрувати,
а просто щось
сфабрикувати.
Прийшли до мене в
кабінет,
і, показавши
пістолет,
мені сказали, що
є бар,
Там хтось для
мене взяв хабар.
Ганьби такої не
чекав,
«Чому так
сталось» - запитав.
Почув, що я носій
ідей,
І «нужних» я не
чув людей.
Я думав, що живу
в державі,
Що розберуться в
брудній справі.
Спаде брехні
тяжке облуддя,
Тоді ще вірив в
правосуддя.
Це слідство вів
сам прокурор,
Було не слідство,
а позор.
Там правди в
справі не шукали,
Свою вину мені
внушали.
В них не було
законних дій,
Якщо ти сів, то
вже злодій.
В тобі не бачать
вже людину,
Лише раба,
сміття, скотину.
Ніяких прав в
тебе нема,
Для тебе створена
тюрма.
Щоб ти
хворів і настраждався,
В їх
звинуваченнях зізнався.
Що вже робити я
не знав,
На суд високий я
чекав.
Щоб закінчилося безглуздя,
Я все ще вірив в
правосуддя.
Стрижеус в мене
був суддя,
Тяжке його було
життя.
Його, напевно,
ображали,
гнобили, ляпасів
давали.
Коли, нарешті,
він підріс,
Скажену лють у
світ приніс.
Образу й зло в
собі носив,
За біль свою всім
людям мстив.
Не відчував
людської болі,
Був руйнівник
чужої долі.
Тепло в душі він
розгубив,
І тільки гроші
він любив.
Пухкий, тендітний
колобочок,
Візьме у руки
молоточок,
Чорненьке
платтячко вдягне,
До залу він
судить іде.
Чека на нього
прокурор,
Почати щоб брехні
терор.
Вони удвох закон
і сила,
Феміда чесність
їхню вбила,
І право їм дала
судити,
Простити можуть,
можуть вбити.
Людина в них –
козяча дійка,
Для них вона жива
копійка.
Якщо людина гроші
має,
Закон м’який він
захищає.
Якщо грошей в неї
нема,
То бідолаху жде
тюрма.
Суддя в процесі
цар і бог,
Нема там правди,
сором здох.
Відсутні чуйність
й співчуття,
Спаплюжене
людське життя.
Стрижеус місце
береже,
Бо він капусту
там стриже.
Потрусить
трішечки абрека,
Бо дуже хоче
«Таурека».
І хоче все на
світі мати,
Жирком солодким
запливати.
Не знає смутку та
журби,
Для нього люди
всі – раби.
Він батько зла,
жорстокий спрут,
Зневіра він в
високий суд.
На біль людську
йому насрати,
Він брав, бере і
буде брати.
Не буде Толик
жартувать,
«Людей високих»
підставлять.
Їм буде треба,
він зариє,
Бо знає, рука
руку миє.
Вся правда буде
зшита з дірок,
Обвинувальний
буде вирок.
Коли ти до
в’язниці втрапиш,
То звільнишся,
коли заплатиш.
Все це яз
мужністю пройшов,
Поки що правди не
знайшов.
Поки в душі моїй
зима,
Мій дім –
Лук’янівська тюрма.
Але в мені живе
любов,
Вона зігріє мою
кров.
Я не піддамся
злому звіру,
Люблю я світ і
людям вірю.
Я вірю в те, що
правда є,
Вона колись себе
знайде.
І в совісті мине
сонливість,
Я все ще вірю в
справедливість.
Я вірю, що
високий суд,
Здійснить людина,
а не плут.
В якої є талант
судити,
Карати вміє і
простити.
Яка лиш правдою
живе,
Законність свято
береже.
В цій вірі все
життя моє,
Я знаю, люди такі
є.
Не буду більше
говорити,
Стомився. Ляжу,
щоб спочити.
Вже скоро день
новий настане,
В тюрмі ранкове
сонце стане.
Прокинусь. Я
відкрию вії,
Повернуться,
думки, надії.
І сподівань сумна
пора,
Бажаю людям всім
добра.
(Сергій Громов
20.03.2011)