Медведев: Россия не будет вести диалог с преступным режимом в Грузии
Россия будет готова вернуться к диалогу с Грузией в случае прихода в этой стране к власти нового руководства, заявил президент России Дмитрий Медведев в интервью центральному телевидению Китая.
Как передает "РИА Новости", глава российского государства отметил, что отношение Москвы к действующему режиму в Тбилиси не изменилось.
"Мы считаем, что этот политический режим совершил преступление, и с ним иметь ничего общего не будем. Но в то же время, естественно, после тех или иных выборов, которые пройдут в Грузии рано или поздно, мы готовы будем вернуться к обсуждению самых разных вопросов, если грузинский народ изберет новое руководство, способное вести дружественный диалог с Россией и с ближними соседями грузинского государства - народами Южной Осетии и Абхазии", - сказал Д.Медведев.
Напомним, Россия в конце прошлого лета признала независимость Абхазии и Южной Осетии после так называемой "пятидневной войны", когда в ночь на 8 августа 2008 года грузинские войска атаковали Южную Осетию и разрушили часть ее столицы Цхинвали. Россия, защищая жителей Южной Осетии, многие из которых приняли гражданство РФ, ввела войска в республику и после пяти дней боевых действий вытеснила грузинских военных из региона.
------------------------
Во первых разговор идёт о преступном режиме, а во вторых именно этот довод от хохлов звучит по крайней мере странно. Хохлы же не осудили хоть каким то судом преступный коммунистический режим СССР , а уже и язык об него преступного весь обмололи. Власть нарушившая свои международные обязательства и развязавшая войну , является преступной , что же в этом непонятного? Осудят ли конкретных лиц за совершённое преступление или нет , это и не столь важно и касается в основном самой Грузии, после собственной агрессии Грузии понесла вполне конкретные потери и дело грузин судить свою власть или стоять перед ней на коленях.
Власть нарушившая свои международные обязательства и развязавшая войну , является преступной
----------------
Это про Пукина развизавшего войну... ну вам там видней насколько он преступный.
Мразь давить - дело святое...
Комментировать
________________
А.... с кем там собсно договариваться?
Пусть кушают шашлык и пьют вино (пока они не кончились в Грузии)....
М...да с Украиной почти та же история....
Вы знаете, что за мерзость
Течёт из ваших штанин?
Это прямо вам в шаровары
Нахезал брехливый грузин...
Да и сами вы вовсе не ландыши
И выглядите убито...
Все подпиндосные прихвостни
Жрут с одного корыта...
жидокмуняки всрались в Грузії і на оточуючих пальчиком тичуть
хто ж в світі признав абхазію юосєтію та прідєстровську банду(колонії озу пукіна)
хто ж в світі признав абхазію юосєтію та прідєстровську банду(колонії озу пукіна)
хто ж в світі признав абхазію юосєтію та прідєстровську банду(колонії озу пукіна)
ти думаєшь то шо в озу пукіна вже смердить це випадковість
не буває в світі так що зло перемогає
Основной социальной и духовной ячейкой общества является именно приходская община, формируемая из прихожан определенного православного храма. Каждая община имеет своих приходских администраторов, казначеев, экономов, врачей и т. д. Государь император сохраняет самодержавную власть, однако на местах все внутренние дела решает самоуправляемая община.
Выборное начало установлено в Церкви. Духовенство и епископы избираются церковным народом, патриарх - собором епископов. Старообрядческий раскол преодолен.
Русская церковь опрокинула рационалистическую идеологию католицизма с диктатурой «непогрешимого» папы и показала миру, что единственным живым христианским течением является Православие. Большая часть западно-#христианского человечества покинула Рим и примкнула к вселенскому единству Православия.
(з циклу "Маленькі радощі")
Хлопці, відкривайте пляшки!
Дівки, оголяйте ляжки!
Підіймаймо прапор НАТО,
Бо прийшло сьогодні свято!
В нашом дворі галичанськім
Помер ветеран радянський,
І лежить тепер в гробу,
Сокіл із ОГПУ.
Все савєцкіє медалі
Біля нього в гроб поклали.
Там біліє як лупа
Орден "За борьбу с УПА".
Був небіжчик лейтенантом
І московськім окупантом, -
Тож бійці з УНА-УНСО
Трупу хáркають в ліцо.
Всі радіють, всі харкáють,
Бо Вкраїну в серці мають, -
Тьма свідомих галичан
І поет Павло Мовчан!
--------------
Ну и чего? Известная теория панславянизма , которая имела под собой тогда достаточно твёрдую почву.Россия развивалась в начале ХХ века быстрее всех , темпы экономического роста позволяли предположить, что году к 20-25 Россия станет лидером мировой экономики. А при тогдашней рождаемости ,самой высокой в Европе ,прогнозы становились вообще более , чем реальными,Империя требовала своего расширения.Тбилиси надо понимать тогда никто не учитывал в прогнозах, оно в общем и правильно и сейчас этого не следует делать.
Бо прийшло сьогодні свято!" - видимо, написано ещё до того, как наследники шухевича получили пинок в морду из прихожей НАТО...
"Тож бійці з УНА-УНСО
Трупу хáркають в ліцо" - no comments... Вы ещё удивляетесь, что вас никуда не берут и считают вас повсюду конченым чмырьём?
ᎾᏖᏠᏌᏍᎣᏆᎾ ᏱᏌ-ᏍᏜᏁᎾ ᏋᏉᏆᏠᏡᏋ!
Что в переводе с древнего угро-финского языка, насчитывающего 142 000 лет означает Слава Угро-финской империи!
Придётся тебе напомнить, что этот советский ветеран твоих дедушек бандеровцев из схронов повытаскивал и по стенкам размазал.
А мы его дело продолжим.
"Абхазия и Ю. Осетия, согласно праву и процедуре выхода из СССР, имели ПРАВО на самоопределение т.е. самостоятельно определиться о своем будушем. Грузия это право у них попыталась отнять в 1991-1992, 2008 годах у Осетии и 1992-1993 у Абхазии."
Вах, какой умный маскаль, однако!
А Чечня часом не имела ТАКОГО ЖЕ права выйти из РФ?
Или право- это только то, что "в пользу РФ", а что НЕ в пользу- проплачення фашыстскими католиками правакацыя?
___________________________________________
Оранжопым ослоё-бам.
Чечня к 1997 году получила все.что хотела.
Получив все,это сучье двинулось в Дагестан.
результат известен.
Знакомьтесь с фактами,оранжопые ослоё-бы!!!!!!
Страна, где правительство получает деньги не из собственного бюджета. как в других странах, а из Фонда дяди СОРОСА, достойна носить его имя.
Соответственно, Джордж Сорос, который плати зарплату правительству этой страны, достоин того, чтобы эта страна носила его имя!
Соответственно, нет грузин, а есть СОРОСЯТА.
”Я переконаний, що з усіх країн землі, Росія є тією, де люди мають найменше справжнього щастя”, — написав у щоденнику письменник маркіз Астольф де Кюстін під час тримісячної мандрівки Російською імперією 1839 року.
А чотири роки потому він видав у Франції ще чотири томи своїх вражень про цю країну. Вони шокували Європу описом жорстоких і диких реалій імперії, а Росію — тим, що про них дізнався світ. Та ще й із волі самого царського двору.
— Маркіз Астольф де Кюстін був затятим монархістом. Ненавидів Францію, ненавидів республіканців. А Російську імперію з її абсолютним монархізмом уважав ідеальною країною. При царському дворі про це знали й вирішили використати. Де Кюстіна запросили до Росії і були впевнені, що він напише про неї захоплену книжку. Вона була конче необхідна. Бо в очах європейців цар Микола І, який нещодавно жорстоко придушив польське повстання 1830–1831 років, був катом. Його образ треба було гуманізувати, — пояснює літературознавець 62-річний Михайло Слабошпицький, автор післямови до українського перекладу ”Правди про Росію”. Він нещодавно вийшов у київському видавництві ”Ярославів Вал”.
Дорогою до Петербурга маркіз де Кюстін зупиняється на ночівлю в німецькому місті Любек. Власник місцевого трактиру намагається відмовити його від поїздки:
— Я суджу про країну по обличчях її мешканців, — пояснює. — Росіяни часто зупиняються тут. Усі вони мають веселий, вільний вигляд, коли рушають до Європи. Коли ті ж люди повертаються додому — виглядають нещасними. Країна, яку так охоче покидають і до якої так неохоче повертаються, — страшна країна.
Маркіз Астольф де Кюстін (1790–1857) приятелював зі своїми видатними *********** — Ґете, Стендалем, Шатобріаном, Бальзаком, Шопеном
Невдовзі маркіз опиняється на російській митниці, на острові Кронштадт посеред Фінської затоки. Там його допитують 4 год., відповіді занотовують. Француза шокує тутешня бюрократія і надмірна підозрілість до іноземців. ”Безліч безсенсових заходів безпеки, яких не було на митницях жодної іншої країни, підказували, що я в’їжджаю в імперію страху”, — нотує він.
Це було одне з перших неприємних вражень від омріяної країни. Уже тоді він підмічає риси поведінки росіян, яких невдовзі назве нацією рабів. Митників порівнює з машинами, що автоматично виконують безглузді приписи і не здатні мислити самостійно. ”У країнах, де високо розвинена техніка, люди вдихають душу в метал чи дерево, а тут вони самі перетворюються на дерев’яшки”, — робить де Кюстін ще одну нотатку. Подальші думки намагається записувати без свідків і тримати щоденник завжди при собі. А в ньому багато гострого, і чи не найбільше роздумів про рабство росіян і свавілля імператора.
Якщо ваші діти не ******* Франції, пошліть їх до Росії. Вони повернуться патріотами
У Петербурзі маркіза чекає ще один допит. Там його валізи обшукують. Конфісковують, зокрема, усі книги і старовинний годинник. ”Що протизаконного вони знайшли в годиннику, мені з’ясувати так і не вдалося”, — обурюється він.
Імператор Микола І бере гостя під свою опіку, запрошує на бали й урочистості, всіляко намагається догодити. А між тим робить усе, аби той якнайменше часу проводив серед простих людей. Йому показують щойно відбудований після пожежі Зимовий палац. ”Напевне, він найбільший у світі, бо за розмірами рівний Лувру і Тюїльрі разом узятим”, — захоплюється маркіз. Але потім дізнається історію його відбудови: ”Увесь час при праці було шість тисяч робітників, щодня багато з них умирало, але жертв одразу заступали іншими… Під час морозів до 30 градусів шість тисяч непомітних мучеників були замкнені в залах, опалених до 30 градусів тепла, аби фарби на стінах швидше сохли… Ті нещасні, входячи та виходячи з цього місця смерті, мусили переносити різницю температур від 50 до 60 градусів”.
На вулицях він часто бачить, як посеред білого дня поліціянт мало не до смерті б’є людину. Перехожі спостерігають, ніби за захопливим видовищем, і навіть сміються з жертви. Маркізів коментар: ”Подібні вчинки належать до тутешніх звичаїв, бо я не бачив виразу протесту чи жаху на обличчях жодного з глядачів цих жахливих сцен”.
А за кілька тижнів де Кюстін стає свідком події, до якої багато разів повертатиметься в щоденнику. У Петергофі на узбережжі Фінської затоки Микола І влаштовує великі народні гуляння. Із самого ранку туди баржами з Петербурга переправляється багато людей. Та по обіді підіймається шторм і в затоці тоне близько 2 тис. душ. Де Кюстіна шокує, що про трагедію не згадала жодна газета, не говорилося про це і в оточенні імператора. А ”помпезне святкування з нічною ілюмінацією відбулося так, ніби нічого не сталося”.
В оточенні імператора панує лицемірство. ”Цар вимагає, аби при дворі розмовляли російською. Більшість світських дам, особливо уродженки Петербурга, не знають рідної мови, — дивується француз. — Однак вони таки вивчають декілька російських фраз. Аби не виявити неслуху імператорові, вимовляють їх, коли він проходить тими залами палацу, де вони в цей момент виконують свою службу. Одна з них завжди пильнує, щоби вчасно подати умовний знак, попереджаючи про появу імператора. Бесіди французькою відразу стихають, і палац наповнюється російськими фразами, що мають потішити слух самодержця”.
Далі Астольф де Кюстін рушає до Москви, Ярославля, Костроми та Нижнього Новгорода. Напередодні подорожі він казав, що їде до Росії, аби ще раз пересвідчитися в перевагах монархічного правління. Тепер кардинально змінює погляди: ”Я повернувся прихильником конституції”, — напише він урешті. А книжку завершить словами: ”Якщо ваші діти не ******* Франції, пошліть їх до Росії. Вони повернуться патріотами”.
Цар Микола I заборонив ”Правду про Росію”
”Моя Росія вийде за півтора чи два місяці. Хвилююся за неї, — пише маркіз де Кюстін своєму другові 1843-го. — Це така одноманітна країна, що треба мати більше хисту, аніж визнаю за собою, аби не нудити читача, примушуючи його мандрувати там протягом чотирьох томів”. Та побоювання були марні. Увесь наклад розкупили впродовж двох місяців. Книжку відразу перевидають, тоді ж перекладають англійською та німецькою. ”Друге видання завдяки спростуванням росіян було розхоплене неначе чудом”, — пише маркіз все тому ж приятелеві в лютому 1844-го.
Про появу книжки ”Правда про Росію” Миколі І повідомляє російський агент Яків Толстой: саме він стежить за виходом у Франції книжок про Росію. Цареві передають примірник.
— Моя провина! Навіщо я розмовляв із цим негідником! — лютує він, дочитавши.
Він не може розправитися з маркізом фізично, тому починає інформаційну війну. В іноземних виданнях виходять статті-спростування. Кюстіна звинувачують у заангажованості й ненависті до Петербурга, поширюють чутки про його гомосексуальність. У самій імперії книжку забороняють. Та її потай ввозять з-за кордону й читають. Російський історик Михайло Погодін занотував: ”За змалювання вчинків деспотизму для нас непомітних, я до землі готовий вклонитися перед автором”.
”Найцікавіша книга з написаних чужинцями про Росію, — визнавав російський письменник Олександр Герцен. — Найліпше схопив він штучність, що вражає на кожному кроці, та вихваляння європейського життя, що й є в нас тільки на показ”. А Василь Жуковський — один із тих, хто очолив інформаційну війну проти Кюстіна, — сказав: ”Нападати треба не на книгу, бо в ній багато правди, а на Кюстіна”.
Лєра ЛАУД
Маркиз де Кюстин как восхищенный созерцатель России
К 160-летию знаменитого путешествия
в подоснове нарисованного Кюстином негативного образа России лежит созданный почти двумя с половиной тысячелетиями ранее геродотовский -- то есть чисто мифотворческий -- образ, который то и дело заслоняет собой реальную страну; так, например, в точном соответствии с Геродотом Кюстин утверждает, что-де около Кронштадта "море свободно ото льда едва лишь в течение трех месяцев"...
Впрочем, как уже сказано, масштабный и в то же время тщательный анализ кюстиновской -- восходящей к геродотовской -- "мифологемы" о России читатель найдет в труде К. Г. Мяло. Особенно существенно, что Ксения Григорьевна справедливо рассматривает книгу Кюстина не столько как антирусскую, сколько как русофобскую
И именно русофобской, а не антирусской основой кюстиновской книги объясняется ее беспрецедентная популярность на Западе.
Если бы не было этого потрясения величием нации, не возникла бы и острейшая русофобия...
Придурок галицкий, а поляки, которые на протяжении столетий вас, галицаев, катували, ополячивали и окатоличивали были добрыми панами, заботившимися о правх человека, как они вас называли, "галицкого быдла"
Ты теперь по ним слёзы льёшь, эвропеец сраный. Лей, лей.