Расследуя дело судьи-"колядника" СБУ нашло еще одного взяточника в мантии

Всего еще одного? Да там на заднем плане фотки Зварыча нет ни одного, который бы не брал

а кто сейчас не берет?

Берите всех судей по Украине : от мала до велика и не ошибётесь ! Если кто-то скажет , что я не прав , пусть порубает себе куй на пятаки !

Щира подяка всім (звернення були до багатьох високопосадовців держави), хто допоміг виконати Закон «Про доступ до судових рішень», у результаті чого постанову Вищого господарського суду України від 26.01.2009 року по справі № 8/197 нарешті оприлюднено в Єдиному держреєстрі судових рішень і тепер можна сміливо скористатися правами, наданими ст. 5 і 6 вищевказаного закону. Також надійшла відповідь від Львівського апеляційного господарського суду з приводу отриманої судом ще 25 квітня 2009 року заяви про перегляд справи № 8/197 за нововиявленими обставинами.
Хочеться вірити, що, як заявив наш Президент В.А.Ющенко перед сходженням на Говерлу з нагоди проголошення суверенітету Української держави, ми живемо вже у вільній Українській державі, у демократичній державі, де панує свобода, де панує свобода слова, де з'явився вільний журналіст, у відкритому суспільстві, яке може гостро обговорювати будь-які проблеми свого розвитку.
На сторінках видання вже повідомлялося про те як суддями Львівського апеляційного господарського суду було «доведено» вину відповідача по справі № 8/197 (постанова оприлюднена в Єдиному держреєстрі судових рішень) коли:
- в позовній заяві та описовій частині постанови суду вказується акт № 6-498, судді ж чомусь підтверджують дату складення не акту, а протоколу, а рішення приймають вже по акту № 6-486, без жодних пояснень цього;
- у постанові апеляційного суду не викладено доводи, за якими судді відхиляють викладений у запереченні на апеляційну скаргу та зазначений у постанові суду доказ відповідача про те, що розрахунок по нарахуванню збитків є безпідставним та неналежно обгрунтованим і в порушення вимог ст.ст. 224-226 Господарського кодексу України;
- не дотримуючись Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 року № 04-5/239 судді прийняли за належний, безпідставно складений позивачем розрахунок сум втрат, у якому взагалі відсутній доказ порушення, зокрема поперечний перетин проводів, використаних у схемі самовільного підключення до електромережі, тобто «узаконили» підключення електроенергії без проводів;
- прийняли до розгляду апеляційну скаргу позивача по справі 8/197 з очевидними неправдивими свідченнями. Зокрема в апеляційній скарзі позивача написано: "-суд вказує, що в акті зазначено п.7.31 Правил користування електричної енергії, які втратили чинність. А в дійсності в акті про порушення ПКЕЕ цей п. 7,31 незазначений". Насправді ж у рішенні суду першої інстанції зовсім не йдеться про втрату чинності п. 7.31 Правил користування електричною енергією, а в складеному акті про порушення Правил користування електричною енергією дійсно мається посилання на п. 7.31 Правил користування електричною енергією, хоча такий пункт в цих Правилах відсутній;
- у позовній заяві та додатках до неї маються посилання на Методику обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем-юридичною особою ПКЕЕ, затверджену постановою НКРЕ № 782/12656 від 04.07.2006 р., Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ № 1294/13168 від 22.11.2006 року, пункт 7.31 Правил користування електричною енергією, яких за такими номерами не існує. І хоча в постановах судів говориться про дослідження і розгляд матеріалів справи, цілком очевидно, що номера неіснуючих постанов НКРЕ і пункту 7.31 ПКЕЕ без перевірки переписані з матеріалів позивача в постанови Львівського апеляційного та Вищого господарських судів як належні докази;
- у постанові апеляційного суду не викладено доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з таким висновком, викладеним у рішенні суду першої інстанції: «Окрім того, у порушення частини 3,4 пункту 6,42 Правил користування електричною енергією відповідача не було повідомлено, як то передбачено – не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного засідання, - про час і дату засідання комісії з розгляду акту, та не повідомлено про право відповідача бути присутнім на засіданні комісії. Саме засідання комісії, в порушення вказаної норми закону, проведено, нібито, вже 17 січня 2007 року без участі відповідача та без вручення останньому складеного комісією протоколу № 3. Про наявність даного протоколу, як зазначає відповідач, стало йому відомо тільки після порушення провадження у даній справі. Тоді, як згідно частини 4 п. 6.12 зазначається, що рішення комісії оформляється протоколом і набирає законної чинності через 10 робочих днів після вручення протоколу споживачу. Отже, при зазначених обставинах правових підстав для задоволення позову немає».
- натомість судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що відповідача не було повідомлено про час і дату засідання комісії з розгляду акту, оскільки довідкою Цеху обслуговування споживачів №2 Чернівецькоої дирекції Державного підприємства поштового зв»язку «Укрпошта» № 231 від 07.11.2007р. підтверджується те, що 15.01.2007р. доставлено в поштову скриньку отримувача простий лист на ім’я відповідача. Але в явно сфальшованій довідці пошти навіть не вказано на чий запит вона видана та не зазначено відправника листа. У цій довідці датованій 07 листопада 2007 року, виданій поштою в порушення статті 6 Закону України «Про поштовий зв’язок» і Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1155, «підтверджується», що простий лист було доставлено в поштову скриньку відповідача ще 15 січня 2007 року тобто майже одинадцять місяців тому. А так як 15.01.2007 року припадає на понеділок, то пошта населеного пункту адресата в цей день вихідна вже на протязі десятків років.
До того ж судом першої інстанції зовсім не робився висновок , що відповідача не було повідомлено про час і дату засідання комісії з розгляду акту, який «спростовується» суддями Львівського апеляційного господарського суду, а лише справедливо вказано в рішенні суду на порушення позивачем частини 3,4 пункту 6,42 Правил користування електричною енергією щодо повідомлення відповідача, як то передбачено – не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного засідання, - про час і дату засідання комісії з розгляду акту та проведення засідання комісії, в порушення вказаної норми, нібито, вже 17 січня 2007 року без участі відповідача та без вручення останньому складеного комісією протоколу № 3.
Крім того судовою колегією Львівського апеляційного господарського суду чомусь «узаконено» не доведену обставину, що працівниками РЕМу проводилась перевірка саме належної відповідачеві за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, хоча в акті вказується, що перевірявся деревообробний цех і навіть не вказано населений пункт, де цей цех знаходиться.
З урахуванням вищевикладеного незрозумілим виглядає, що в оприлюдненій постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2009 року по справі № 8/197 зовсім не йдеться про порушення норм матеріального та процесуального права суддями апеляційного суду при розгляді цієї справи, ніби ст. 36, 34, 43, 105 ГПК і ст. 225 Господарського кодексу України відношення до цих норм не мають.
Натомість, як вбачається, у порушення статті 111-7 ГПК про те, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, у постанові Вищого господарського суду України зазначається: «Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, виходив з того, що твердження відповідача стосовно дати складення акту не приймається до уваги, оскільки журналом реєстрації актів про порушення Правил користування електричною енергією підтверджується дата складання вказаного акту саме 15.01.2007…». Але в постанові апеляційного суду зазначено: «… судовою колегією не береться до уваги твердження відповідача щодо того, що примірник акту №6-486, переданий відповідачу, складений 15.01.2006р., коли відповідач ще не був підприємцем, оскільки матеріалами справи, а саме…підтверджується дата складення протоколу 15 січня 2007р.». Тобто апеляційний суд підтверджує дату складання протоколу, а Вищий суд підправляє на акт.
У постанові Вищого господарського суду України відмічено: «Апеляційний господарський суд… дійшов висновку про те, що позивачем правомірно складено акт № 6-486 про порушення Правил користування правил електричної енергії та проведено нарахування спожитої, але не врахованої електричної енергії в сумі 6971,68 грн.». Але в постанові апеляційного суду слова «правомірно» взагалі немає.
У постанові Вищого господарського суду України не зазначено мотиви, як цього вимагається п. 7 статті 111-11 ГПК, за якими касаційна інстанція не застосовує нормативні правові акти, на котрі посилався відповідач і керувався суд, приймаючи рішення. Зокрема щодо викладених відповідачем у пунктах 3, 4, 5, 6 каскаційної скарги до Вищого господарського суду України та в рішенні господарського суду Чернівецької області фактів порушень позивачем вимог Правил користування електричною енергією, Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем - юридичною особою ПКЕЕ, статтей 224-226 Господарського кодексу України.
Натомість у постанові Вищого господарського суду України відображено: «Приймаючи рішення про відмову в позові, місцевий господарський суд, виходив, зокрема з того, що як вбачається із наданого відповідачем акту № 6-486 останній складений 15.01.2006, коли… ще не був підприємцем». Тоді як у рішенні господарського суду Чернівецької області відмічено: «Однак, як вбачається із акту № 6-486, переданого відповідачу, останній складений 15 січня 2006 року, коли ще відповідач не був підприємцем». Тобто Вищий господарський суд перетворив переданий відповідачу акт у акт наданий відповідачем.
У порушення ст. 105 і 111-11 ГПК постанова Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.08 по справі 8/197 згідно штампу на конверті надіслана відповідачу аж 18.11.08, а постанова Вищого господарського суду України від 26.01.09 по цій справі–03.03.09, унаслідок чого відповідач змушений був писати касаційні скарги не знаючи обставин, викладених у постановах судів, а надіслані до судів доповнення до скарг, мабуть, судами не розглядалися.
Проте в постанові Вищого господарського суду України як доказ вини відповідача відображено: «Викладені заявником в касаційній скарзі доводи не спростовують обгрунтованого висновку апеляційного господарського суду…», тоді як цей висновок викладено в постанові Львівського апеляційного господарського суду так: «Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено безпідставність заявлених позовних вимог». І це не зважаючи на ст. 62 Конституції України.
Неоприлюднення майже 6 місяців постанови Вищого господарського суду України від 26.01.2009 року по справі № 8/197 породжує думку, що це робилося, щоб заднім числом дещо підправити, адже в позовній заяві та описових частинах постанов судів зазначається акт № 6-498, а в мотивувальній-розглядається акт № 6-486 без жодних пояснень. Нічого не сказано й про доповнення до касаційної скарги.
Цікавою є також відповідь Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 р. (дата поштового штемпелю на конверті 13.07.09) з приводу розгляду заяви про перегляд справи № 8/197 за нововиявленими обставинами, яка згідно поштового підтвердження ще 25 квітня 2009 року вручена під розписку працівникові суду,: «Львівський апеляційний господарський суд повідомляє, що розгляд Вашої заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 року у справі № 8/197… буде здійснено після розгляду Вищим господарським судом касаційної скарги… від 21.10.2008 року № 116-юр на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 року». Тоді як касаційна скарга відповідача розглянута Вищим господарським судом України ще 26 січня 2009 року і постанова по ній відповідачу надіслана 03 березня 2009 року.
Крім того у відповіді Львівського апеляційного господарського суду, підписаній Головою суду, відсутній вихідний номер і в кінці відповіді вказано: «Додаток: копія супровідного листа Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2009 року; копія супровідного листа господарського суду Чернівецької області від 08.12.2008 року № 2229; копія листа господарського суду Чернівецької області від 12.05.2009 року № 849». Але зазначених додатків у конверті з відповіддю Львівського апеляційного господарського суду не виявилося.
Неоприлюднення майже 6 місяців постанови Вищого господарського суду України від 26.01.2009 року по справі № 8/197 і вищевикладена відповідь Львівського апеляційного господарського суду виглядає швидше не як порушення інструкцій з діловодства та норми Закону «Про доступ до судових рішень», а як умисне затримування інформації в порушення пункту г статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Надання недостовірної та неповної інформації на неодноразові звернення відповідача до НКРЕ і Укрпошти з приводу відповідності нормативним документам складеного на відповідача акту про нібито порушення ПКЕЕ і довідки пошти про нібито доставку в поштову скриньку відповідача, якої в нього навіть немає, простого листа, змусило відповідача звернутися у відповідні силові структури з проханням розглянути відповіді НКРЕ і Укрпошти на відповідність вимогам статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Залишається тільки надіятися на структури, які останнім часом позитивно проявили себе в утвердженні конституційних прав і верховенства закону в нашій державі, а також на справедливість при розгляді заяви про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду в справі № 8/197 за нововиявленими обставинами.
А може вийде так, що розгляд і несправедливе вирішення справи на підставі вказаних неіснуючих пунктів нормативних документів, при відсутності основного доказу порушення – поперечного перетину проводів, використаних у схемі самовільного підключення, та постанова суду, прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права законні, а роз’яснення НКРЕ з приводу того, що мали по закону зробити самі ж судді, не є нововиявленою обставиною?
Подивимось, можливо й у таких випадках маються відпрацьовані механізми вирішення справ, зрозумілі лише суддям. Про що постараємось проінформувати.
За час розгляду цієї справи в судах і пов’язанного з нею листуванням (про очевидні відписки тих, хто по закону повинен розглядати такі справи, ще повідомимо) вже потрачено стільки коштів, що легше було дати хабара. Адже відповідач їхав навіть у Київ на розгляд справи у Вищому господарському суді, а від позивача не було нікого, чи не тому, що їм ще в Львові був відомий результат.
Правильно Президент В.А.Ющенко визнав, що багато наших правоохоронців, яких ми добре утримуємо з наших податків, не тільки не захищають конституційні права простих українців, але й допомагають різним можновладцям, хабарникам і товстосумам грубо порушувати ці права. Чи не пора відповідним державним органам вже зробити так, що в правовій державі Конституція для всіх, а високопосадовці такі ж громадяни України як усі?

Львівські судді та прокурори "колядники - зваричі".
Сихівський районний суд м.Львова (суддя Головатий В.Я), потім Апеляційний суд Львівської області (судді Цяцяк Р.П., Петричка П.Ф., Зверхановська Л.Д.) У ЗМОВІ З ВІДПОВІДАЧЕМ винесли завідомо незаконне рішення щодо виборного члена Вільної профспілки ІТП Державного авіапідприємства "Львівські авіалінії", грубо порушили національні та міжнародні законодавчі норми гарантій діяльності профспілок. Позов про поновлення на роботі голови Наглядової ради ВПІТП продажними суддями розглядається вже 1,5 роки.
Іншим рішенням cуддя С.З. Чорна Сихівський районний суд м.Львова "іменем України" узаконила "ляпсус", що виявляється у відрядженнях: «Середня заробітна плата повинна зберігатися за відрядженими працівниками лише на період проїзду до місця відрядження і назад», а звернення в суд це: "...суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди (за невиплати зарплати) не є способом захисту порушеного немайнового характеру, а способом матеріального збагачення та зловживання правом...".
З допомогою злодіїв Мінтрансу та Державіаадміністрації у змові з продажними суддями та прокурорами успішне в минулому (в 2006 р. на рахунках було > 18 млн.грн.) Державне авіапідприємство "Львівські авіалінії" умисно загнали в борги за 3 роки на 40 000 000 грн. з метою дармової "прихватизації". По виконавчих набрали стягнень 17,5 млн. грн. З травня 2007 року не сплачують страхові внески в пенсійний та ін.фонди... Масові розкрадання майна і коштів. В 2007 році вкрали 302 тис. грн за підробним виконавчим листом,... так і не повернули.... Але... продажна прокуратура після розпродаж чергового літака "призупинила" або позакривала всі кримінальні справи щодо розкрадань майна та коштів. За мародерів горою стали прокурори (Львівська транспортна- Крикливець, обласна прокуратура - Баганець).Від 2007 року прокуратура (Є.Крикливець + О..Баганець) блокує виконання рішення суду про поновлення на роботі заступника голови Вільної профспілки.
Дерибан продовжується, умисна зупинка всіх регулярних рейсів, зменшення активів державного авіапідприємства, не виконання КЗпП... З допомогою продажних суддів та прокурорів звільнюють з роботи неугодних активістів Вільної профспілки, для розправи найняли адвоката Р.Кузана (і виплатили йому за рахунок невиплат зарплати працівникам > 200000 грн. - відмивання державних коштів!!!)… бо Вільна профспілка заважає красти. Ці "адвокати" викрадають пошту, адресовану профспілці, штмпують копії з викрадених листів та подають в суд як докази...
Скільки коштує підкуп непідкупного судді, щоб той почав розправлятись з профспілкою?
ВПІТП, [email protected]
http://www.aviation.com.ua/forum/viewtopic.php?t=6670