РУС
10100 посетителей онлайн
Гомосексуальные откровения Ляшко вызвали целую серию ФОТОжаб
Скандальный ролик с признаниями депутата Олега Ляшко не оставил равнодушным отечественных жаберов...
Источник: Via Дурдом
Только партия Регионов со своей ГОЛУБОЙ символикой не скрывается На всю страну сознались сто они ПИ,АРЫ
Ну А БЮТ с их сердечками чисто ЛЕИСБИЯНКИ
Страной правят две партии, партия ГЕЕВ и партия ЛЕСБИЯНОК
А вы говорите проты всих
Да мне плевать на сексуальную ориентацию Ляшка, тем более что я ясно понимаю, что все это наглое вранье и поклеп.
Меня больше беспокоет, что я работаю, а какая-то региональная сволочь, выкачивает из меня мною зароботанное: через повышение цен на все и вся, включая продукты питания, стоимость газа, квартплаты, транспорта. Все подорожало.
А я не хочу перерабытывать задарма, пахать день и ночь, чтоб эта сволочь богатела за мой счет и счет таких как я. А я не могу свести концы с концами. А мне лапшу на уши перед выборами вешают про Ляшка, про Юльку, про Турчинова и т д.
Сейчас на сайте 1557 чел.
А значит 62 ******.
80% н аэтих ветках
Превратим активных свидомитов,в пассивных содомитов
07-10-10 16:57
=====================
Сами себя мы уже ******
Следующий.
Об этом заявил руководитель Школы политической психологии Геннадий Балашов.
«Я, как психолог, могу прокомментировать это следующим образом. В окружении Юлии Тимошенко вы не увидите в полном смысле этого слова мужчин. Там в основном женоподобные мужчины, которые были воспитаны в основном одной матерью и в жуткой ненависти к отцу. Поэтому гомосексуальные наклонности характерны вообще для окружения БЮТ», - заявил он.
«И меня не удивляют такие заявления именно в лагере БЮТ. Меня бы больше такие заявления удивили в лагере Януковича, их там просто не может быть, потому что там были воспитаны в основном патриархальными отцами в строгой патриархальной семье. А в БЮТ в основном сироты, которым нужна доминирующая мать. Эту роль выполняла Юлия Тимошенко, а они вокруг нее. Они истеричные, визгливые, скандальные — а это все признаки гомосексуальности», - считает эксперт. В то же время Балашов допускает, что ситуацию с Ляшко с выгодой для себя используют политические оппоненты Тимошенко. «Объявлять БЮТ «голубыми» выгодно всем остальным политическим партиям. Если они проиграют на выборах, Тимошенко, как и предсказывалось, окажется маргиналом, и у нее просто не будет политической силы», - сказал он.
жирая, тя на клкбничку потянуло????????????????
Подібний стан речей легко пояснюється расовою історією двох сусідніх народів. Російський народ склався на основі фіно-угорського етнічного субстрату, домішкою до якого стали племена переважено тюркського, слов’янського та індо-іранського походження. У VIII столітті почалось проникнення нечисельних слов’янських племен (в’ятичі, кривичі, новгородські словени) на територію ******** Центральної Росії і поступова асиміляція місцевих племен фінського походження (меря, мурома, мещера, весь). Результатом змішування цих етнічних елементів стало утворення російського етносу й антропологічного типу, який не відрізняється однорідністю. Росіяни окремих регіонів виявляють спорідненість не між собою, а з сусідніми етнічними групами. Так, на сході Європейської Росії, особливо на Поволжі і Уралі росіяни виявляють спорідненість до удмуртів, хантів, мансі, татар, башкирів, яким притаманний „в’ятсько-камський” і „приуральський” комплекс ознак урало-лапоноїдної раси: низький або середній зріст, світлий колір шкіри, помірно темне волосся і змішані очі, невелике, широке, низьке (за винятком в’ятсько-камського типу) і сплощене обличчя, невиражене підборіддя, часто угнутий, кирпатий і плоский ніс з широкими крилами, розвинена складка верхньої повіки, слабий третинний волосяний покрив (на території поширення цього комплексу ознак мешкає 25% європейських росіян). Ця раса утворилась внаслідок змішування європеоїдів і монголоїдів на території східніше Уральських гір.
У північних і північно-східних областях Європейської Росії москвини виявляють спорідненість із північними фіно-уграми — вепсами, комі, карелами, яким притаманний „білозірсько-камський” комплекс ознак східно-балтійської раси, що утворилась внаслідок депігментації (посвітління) суб-уральських і суб-лапоноїдних елементів і є на сьогодні найбільш світло-пігментованою расою в світі (10% європейських росіян). До перших двох антропологічних типів переважно і належали асимільовані слов’янами давні фіно-угри, до них же тяжіють і ******* росіяни. Отже фінно-угорське походження росіян підтверджується антропологічними даними.
15-11-2007, 14:46
На півдні, зокрема в Середньому Поволжі, москвини „тягнуться” до мокшан і татар-мішарів, яких об’єднує „степовий” комплекс ознак, що має в основі понтійський расовий компонент, з домішкою змішаних центрально-російських і суб-монголоїдних типів, зокрема південно-сибирського, характерно для Казахстану (20% європейських росіян).
На крайньому заході РФ „прибалтійсько-білозірський” і „валдайський” комплекси „тягнуться” до прибалтів, білорусів і українців (10% європейських росіян), з переважанням на півночі означеної території рис нордичної раси з сильною східно-балтійською і урало-лапоноїдною домішкою. В Центральній Росії змішування прийшлих слов’ян (типу близького до українського і білоруського) з фіно-уграми призвело до утворення найбільшого російського комплексу (центрально-російського, або „східноєвропейського”) який охоплює 35% європейських росіян.
15-11-2007, 14:50
Українці є в цілому одноріднішим народом, адже окремі групи, які мають відмінності між собою, не є чисельними порівняно з основним типом. Україну можна розділити на кілька антропологічних областей, основною з яких є центрально-українська, що утворилась внаслідок змішування типів характерних для Півночі і Заходу України. На півночі, де поширений „полісько-волинський” і „деснянський” тип, переважають риси нордичної раси, що мають можливо балтійську домішку (10% українців). Представники цієї популяції відрізняються великим зростом, світло-рожевим кольором шкіри, часто світлими очима і волоссям, яке має м’яку структуру, інтенсивним розвитком волосяного покриву. Лицевий і головний покажчик нордичної раси відрізняються в різних її варіантах (підтипах). Так західні нордійці тяжіють до доліхокранії — довгого і вузького черепа та обличчя, а східному варіанту цієї раси притаманне відповідно округліше (насамперед ширше) обличчя і череп. До першого варіанту належала більшість давніх слов’ян, а до останнього давні індо-іранці (скити, сармати), нащадками яких є ******* українці. Нордичне обличчя найчастіше є й гарно профільованим. Особлива ознака цієї раси — це довгий і вузький ніс із високим переніссям, що має пряму або опуклу спинку.
На Заході поширюється „галицько-подільський” тип (10% українців) — суміш нордійців з елементами динарської і карпатської раси. Ознаки динарської раси переважають серед українців східних Карпат — великий зріст, коротка голова, довге, інколи вузьке обличчя, сильно опуклий великий ніс, темне волосся і очі, а також темніший порівняно з нордичною расою колір шкіри (5% українців). На заході Карпатських гір відчувається наявність рис карпатської або східно-альпійської раси. Альпійська раса взагалі характеризується низьким зростом, круглою головою (брахікефалія), круглим обличчям і носом, і аналогічною до динарців темною пігментацією (5% українців).
На Півдні України виділяється „нижньодніпровський” тип (10% українців) складений на основі понтійської раси. Понтійська раса є гілкою середземноморської, але відрізняється більшим зростом, дещо більшим носовим і головним покажчиком, і меншим лицевим. Загалом же для середземноморців характерні такі ознаки: низький зріст, доліхокефалія (довгий і вузький череп), довге і вузьке обличчя і ніс, темна пігментація.
Більшість же українців (60%) належить до центрально-українського типу, який є сумішшю переважно полісько-волинського, деснянського і галицько-подільського типів.
Расовий склад двох народів беззаперечно обумовлює їхні етнічні і психічні особливості, серед іншого й абсолютно відмінний менталітет.
Отже, всупереч різноманітним міфам про „спільне походження”, факти свідчать — українці і росіяни виявляють суттєві расові відмінності, причому українці є одноріднішими в цьому відношенні і презентовані лише європеоїдними типами, москвини же мають суттєву монголоїдну домішку.
Россия – это неславянская страна. К территориям, населенным древними околославянскими народностями, можно отнести лишь Смоленск, Курск, Брянск – территории древних кривичей (славянизированных западными славянами балтов). Остальные земли – финские, где никаких славян никогда не жило: чудь, мурома, мордва, пермь, вятичи и прочие. Сами главные топонимы исторической Московии – все финские: Москва, Муром, Рязань (Эрзя), Вологда, Кострома, Суздаль, Тула и т.д. Эти территории были за несколько веков завоеваны колонистами-ободритами Рюрика, приплывшими с Лабы (Эльбы), однако число колонистов (построивших возле Ладоги Новгород – как продолжение существовавшего тогда полабского Старогорода – ныне Ольденбурга) было в этих краях крайне мало. В редких городках-крепостях, основанных ободритами-русинами и норманнами (датчанами и шведами), жила горстка колониальных правителей с дружиной – сеть этих крепостей-колоний и называлась «Русью». А 90-95% населения края было неславянскими туземцами, подчинявшимися этим более цивилизованным оккупантам. Языком колоний был славянский койне – то есть язык, служащий для общения между народами с разными диалектами и языками. Постепенно за многие века местное туземное население перенимало этот койне; в Новгородской земле, как пишет академик Янов, этот процесс занял минимум 250 лет – судя по языку берестяных грамот, который из саамского становится постепенно индоевропейским, славянским аналитическим языком (с вынесенными за слово флексиями) и только затем нормальным славянским синтетическим. Кстати, об этом и пишет Нестор в «Повести временных лет»: что саамы Ладоги постепенно выучили славянский язык Рюрика и стали после этого называться «словенами» - то есть понимающими слово, в противоположность «немцам», немым – то есть языка не понимающим. (Термин «славяне» не имеет никакого отношения к термину «словене», так как происходит от изначального «склавены»). Вторыми после ладожских саамов стали перенимать славянский койне северные финские народы – мурома, весь (вепсы), чудь, но у них процесс занял гораздо больше времени, а у более южных финнов непосредственно мордовской Москвы и ее окружения принятие славянского койне затянулось до петровских времен, а кое-где и сохранились свои исконные туземные языки – как язык эрзя Рязани или финский говор вятичей. Характерное «оканье» населения Центральной России сегодня ошибочно считается «старославянским», хотя это – чисто финский диалект, который как раз отражает незавершенность славянизации края. (Кстати, лапти – это тоже чисто финский атрибут: славяне никогда лаптей не носили, а носили только кожаную обувь – тогда как все финские народы носят лапти.) Во время Золотой Орды Московия на три века уходит к этнически родственным народам финно-угров, которые собирали под свою власть ордынские цари. В этот период на язык региона оказывает огромное влияние тюркский язык (как часть вообще огромного влияния Азии). Показательна книга Афанасия Никитина (конец XV века) о «хождении за три моря». Там автор запросто переходит со славяно-финского койне Московии на ордынский язык, разницы в них не видя, а заканчивает свою книгу благодарственной молитвой: «Во имя Аллаха Милостивого и Милосердного и Исуса Духа Божия. Аллах велик…» В подлиннике: «Бисмилля Рахман Рахим. Иса Рух Уалло. Аллах акбар. Аллах керим». В то время общей для Московии и Орды была религия, являвшаяся гибридом ислама и христианства арианского толка (равно почитали Иисуса и Магомета), а разделение веры произошло с 1589 г., когда Москва приняла греческий канон, а Казань приняла чистый ислам. В средневековой Московии существовало одновременно несколько языков. Околославянский койне – как язык княжеской знати. Народные языки туземцев (финские). Тюркские языки как религиозные в период пребывания в Орде и после захвата Иваном Грозным власти в Орде (до 1589 г.). И, наконец, болгарский язык – как язык православных текстов и религиозных культов. Вся эта смесь в итоге и стала основой для нынешнего русского языка, совпадающего в лексике только на 30-40% с другими славянскими языками, у которых (включая белорусский и украинский) это совпадение несоизмеримо выше и составляет 70-80%.
Характерный пример: русского языка не знал и мордвин Иван Сусанин Костромского уезда, а его родня, подавая челобитную царице, платила толмачу за перевод с финского костромского на российский «государев» язык. Забавно, что сегодня абсолютно мордовская Кострома считается в России «эталоном» «русскости» и «славянства» (даже рок-группа есть такая, поющая мордовские песни Костромы на русском языке, выдавая их за якобы «славянские»), хотя еще два столетия назад никто в Костроме по-славянски не говорил
Напомню, что Россия стала называться «Россией» впервые официально только при Петре I, который считал прежнее название – Московия – темным и мракобесным. Петр не только стал насильно брить бороды, запретил ношение всеми женщинами Московии чадры на азиатский манер и запретил гаремы (терема, где женщин держали взаперти), но и в поездках по Европе добивался от картографов, чтобы отныне на картах его страну называли не Московией или Московитией, как прежде, а Россией. И чтобы самих московитов стали впервые в истории считать славянами, что было общей стратегией по «прорубанию окна в Европу» – вкупе с просьбой Петра перенести восточную границу Европы от границы между Московией и ВКЛ теперь уже до Урала, включая тем самым впервые в истории географически Московию в состав Европы. До этого польские и чешские лингвисты и создатели славянских грамматик четко разграничивали русский язык (украинский) и московитский, а сам этот московитский язык не причисляли к семье славянских языков. Ибо язык Московии был скуден на славянскую лексику. Как пишет российский лингвист И.С. Улуханов в работе «Разговорная речь Древней Руси» («Русская речь», №5, 1972), круг славянизмов, регулярно повторявшихся в живой речи народа Московии, расширялся очень медленно. Записи живой устной речи, произведенные иностранцами в Московии в XVI-XVII веках, включают только некоторые славянизмы на фоне основной массы местной финской и тюркской лексики. В «Парижском словаре московитов» (1586) среди ВСЕГО СЛОВАРЯ народа московитов находим, как пишет И.С. Улуханов, лишь слова «владыка» и «злат». В дневнике-словаре англичанина Ричарда Джемса (1618-1619) их уже больше – целых 16 слов («благо», «блажить», «бранить», «воскресенье», «воскреснуть», «враг», «время», «ладья», «немощь», «пещера», «помощь», «праздникъ», «прапоръ», «разробление», «сладкий», «храмъ»). В книге «Грамматика языка московитов» немецкого ученого и путешественника В. Лудольфа (1696) – их уже 41 (причем, некоторые с огромным финским «оканьем» в приставках – типа «розсуждать»). Остальная устная лексика московитов в этих разговорниках – финская и тюркская.
Есть три момента, которые усиленно прячут все российские лингвисты (хотя, как в народе говорят, шила в мешке не утаишь). 1) До XVIII века язык Московии не считался никем в мире русским языком, а назывался конкретно языком московитов, московитским. 2) Русским языком до этого времени назывался именно и только украинский язык. 3) Язык Московии – московитский язык – не признавался до этого времени европейскими лингвистами (в том числе славянских стран) даже славянским языком, а относился к финским говорам. Конечно, сегодня все не так: ради имперских интересов завоевания славянских стран Россия оказала огромное влияние на свою лингвистическую науку, ставя ей задачу придания языку России «славянского статуса». Причем, если бы западнее России жили германские народы, то точно так она бы доказывала, что русский язык – из семьи германских языков: ибо таков был бы заказ Империи. И языковые реформы российского языка, начатые еще Ломоносовым, были как раз направлены на акцентирование его слабых славянских черт. Однако, как писал еще 150 лет назад польский славист Ежи Лещинский о родственных славянам западных балтах, «прусский язык имеет намного больше оснований считаться славянским, чем великорусский, у которого с польским языком и другими славянскими гораздо меньше общего, чем даже у западно-балтского прусского языка».
Когда хунта большевиков захватила власть в России, то ее комиссары осуществили реформу великорусского языка. Во-первых, его переименовали в просто «русский» - дабы вычленить «великодержавное имперское» «велико-», одновременно изменяя национальность великороссов на русских. Что безграмотно, ибо нет в русском языке такого, чтобы название национальности вдруг было прилагательным, а не существительным (но что вы хотите от авторов нововведения Троцкого и Свердлова, евреев, мало разбиравшихся в нюансах русского языка). И это одновременно неверно научно и политически, так как ранее единый (пусть и искусственно) в царской России русский народ Беларуси, Украины и России теперь сводился только к народу одной РСФСР, а Беларусь и Украина теперь уже не считались Русью и русскими, ибо русскими теперь стали великороссы – только часть существовавшего при царизме русского народа. Во-вторых, Троцкий и Свердлов провели глубокую реформу великорусского языка, создав «новый гражданский алфавит». А в-третьих, Троцкий настаивал на переходе великорусского языка на латиницу – «в целях мировой революции», и сели бы его точка зрения победила, то алфавитом РСФСР и затем СССР стала бы латиница.
Тема абсолютно лишена смысла! Русь традиционно населяли и населяют восточные финны: мордва, чуваши, карелы и водь, марийцы, они же приняли участие в формирванни русского и украинского народовю Книжки для начала полистайте, проФФесора хреновы!
Интересный факт. В 1778 году в Москве была издана брошюра писателя и лингвиста Федора Григорьевича Карина «Письмо о преобразителях российского языка». Он писал: «Ужасная разность между нашим языком [всюду в работе он называет его «московским наречием»] и славянским часто пресекает у нас способы изъясняться на нем с тою вольностию, которая одна оживляет красноречие и которая приобретается не иным чем, как ежедневным разговором. …Как искусный садовник молодым прививком обновляет старое дерево, очищая засохлые на нем лозы и тернии, при корени его растущие, так великие писатели поступили в преображении нашего языка, который сам по себе был беден, а подделанный к славянскому сделался уже безобразен». («Беден» и «безобразен» - это, конечно, расходится с будущей его оценкой как «великий и могучий». Оправданием тут служит факт, что Пушкин пока не родился для молодого зеленого языка, созданного только что экспериментами Ломоносова.)
На початку XVIII ст. відбулася зміна назви Московської держави. Цар Петро І намагався знищити почуття самобутності в українців та білорусів порівняно з московитами, а також і Московщину прилучити до європейської цивілізації. З цією метою він навіть мав намір перенести столицю до Києва. І для цього були певні підстави.
"Україна цього часу являла яскравий контраст до Московії не тільки високим рівнем освіти і поширенням її в найширших народних масах, але й відмінністю загального духу культури, побуту і суспільних відносин. Тоді як Московія відгороджувалася від Заходу "китайським муром" і протиставлялася Європі, Україна з кінця XVII століття посилала значну кількість своєї молоді у вищі школи країн Західної Європи" .
То ж не дивно, що Петро І, прагнучи наблизити Росію до Європи, почав спиратися на культурний потенціал України, яка відтоді тривалий час живила Московщину інтелектуальними силами ...
У 1721 р. за указом Петра І Московська держава дістала назву "Российская империя", яка об"єднала, крім власне російського, також й іншоетнічні та іншомовні народи. Похідний від іменника Россия прикметник российский став означати належність до Російської імперії. Змінюючи назву своєї держави, Петро І прагнув таким чином не тільки знищити почуття окремості українців та білорусів стосовно московитів, але й присвоїти величезні політичні та культурні надбання Київської Русі.
Однак постає питання: чому в такому разі він не використав традиційного терміна Русь ("Русская империя"), а запозичив грецький термін Россия? Річ у тому, що слово Русь у Московщині серед простого люду не вживалося. І там, і в усій Європі знали, що Русь - це край, який лежить північніше Чорного моря над Дніпром, Дністром, Бугом і Сяном. Якби Руссю було названо й Московську державу, це скрізь могло б сприйматися, що вона стала частиною споконвічної Русі-України.
Щоб з"єднати Україну й Московщину в одну державу, в якій геополітичним центром сприймалася б московська територія, а Україна виступала б як придаток до неї, Петро І і вдався до штучного, але на той час досить поширеного церковного терміна Росія, Россія.
Давній термін Русь, узятий в українців, у формі прикметника русский від XVI ст. в Московщині почав спорадично використовуватися для назви російської народності. Варто звернути увагу на незвичну атрибутивну форму цього етноніма.
Адже самоназви всіх слов"янських народів є субстантивними й відповідають на питання іменника хто? (українець, білорус, поляк, чех, словак, хорват), а не присвійного прикметника чий? Росіяни ж, на відміну від закономірної самоназви українця у часи Київської Русі - русин (хто?), коли йдеться про їхню національну належність, відповідають на питання чий? ("русский"), тобто фактично стверджують, що йдеться про тих, котрі належать русинам.
Проте є й інше тлумачення цього етноніма. На думку деяких дослідників, самоназву русские слід вважати реліктом колоніальної клички слов"янізованої чуді.
Як відомо, протягом Х- XII ст. київські та новгородські культуртрегери у процесі християнізації цих племен нав"язали їм богослужбову мову Києва і назву, яка вказувала на належність їх до Русі ("русские").
За іншою версією, атрибутивна форма терміна русский пояснюється монголо-татарським впливом. У підвладному монголо-татарам Заліссі, згідно з їхніми уявленнями про державний устрій, будь-який підданець втрачав свою особистість, навіть національну належність, і ставав річчю, власністю правителя, який може ним довільно розпоряджатися.
Зокрема, чудський за походженням підданий, що був власністю руського князя, для монголів теж ставав руською людиною, а не індивідуальною особистістю. При частих переписах прикметник русский закріпився серед населення Залісся на означення етноніма (народного імені). Через це й мова цього народу стала називатися "русским языком", а не "российским" (хоч М. Ломоносов назвав свою працю "Российская грамматика"), бо це означало б "мова всіх народів, які входять до російської держави".
В офіційному вжитку етнонім русский закріпився наприкінці XVIII ст., коли цариця Катерина II "высочайшим повелением" остаточно наказала московському народові називатися "русскими" і заборонила йому вживати назву "московитяне".
Однак етнонім русские чи руські зовсім не сприймали сусідні з Московщиною народи - білоруси, поляки і тим більше українці, які не могли змиритися з тим, щоб їхня давня самоназва була перенесена на московитів.
Хотел бы поблагодарить АБС и next за грамотные как в историческом так и антропологическом смысле эссе.
Украинцы и "россияне" абсолютно разные народы с разными этнографическими корнями. Россия в последние столетия (как и США) представляла собой "плавильный котел" в котором сплавлялись воедино разные народы и племена:финские, тюркские, сибирские и т д. По моему этот процесс еще не завершился, т к в ближайшие десятилетия воедино сплавятся россияне, татары, башкиры, тунгусы, китайцы т д
Украинцы в этом процессе никогда по своей воле не участвовали. У нас пытки превратить украинцев в москалей всегда вызывали подсознательный ужас и отвращение, т к запрограммированы мы совсем по другому чем россияне. У нас, украинцев, совсем другой менталитет. И именно этот духовный момент является наиболее важным, подчеркивающим отличие "россиян" и украинцев. Уверен что национальность и чувство принадлежности к какому-то народу это прежде всего дело совести. Человек ощущает себя украинцем, россиянином, евреем, немцем и т д. И с этим ничего не поделаешь. Это как вера в бога. Ради этого чувства люди на смерть идут.
Ишь как присосался\))прям как ляшко)))
И на однокласников ябидничал
и на однокурсников доносил
И не одного шпиена на вербанул
И пол Питера продал
И ********** семью крышевал(и крышиют)
И дома взрывал.
И геноциды устраивал чеченцам
И подлодку топил
И Сибирь китаю продал
И Украину у ворья купил
И в истребители летал и нерпу под хвост целовал и у мальца пуп сосал
А Рассею не спас
Задача для национал-свидотины:
Дано: Путин поцеловал поочерёдно
1. Мальчика
2. Лошадку
3. Рыбу (осетра - это важно!)
Задание: используя весь наличный капацитет отдавленного кирзачом пёсьего укронацистского мозжечка найти логическую и ситуативную закономерность этих действий.
.
По статистике- каждый двадцать пятый- гомик.
Сейчас на сайте 1557 чел.
А значит 62 ***а.
07-10-10 16:53
-------------
Неправильные подсчеты, темой про **********ов интересуются больше, естественно, соответствующие люди, поэтому эту ветку сейчас читают процентов 30- 40 нетрадиционных