Крымских оккупантов идентифицируют: опознан командир вооруженных людей, захвативших военные объекты в Крыму. ФОТОрепортаж
Интервентов в Крыму, которые блокируют украинские воинские части, начали идентифицировать.
Об этом в своем Твиттере сообщает депутат от "Свободы" член Комитета ВРУ по вопросам национальной безопасности и обороны Юрий Сиротюк, передает Цензор.НЕТ.
По его данным, на территории Крыма присутствуют военнослужащие чеченского батальона "Восток", 7- й гвардейской десантно-штурмовой горной дивизии, 45- го отдельного гвардейского полка специального назначения ВДВ, 76 гвардейской десантно-штурмовой дивизии "Псков".
Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Российские боевые корабли заблокировали корвет "Луцк" в Севастополе и требуют сдаться
"В российской интервенции в Крыму берут участие военнослужащие, которые не относятся к военным частям Черноморского флота. Эту информацию подтвердила пресс-служба Министерства обороны. Россияне направили в Крым бойцов 1-го механизированного батальона "Восток", 18-й отдельной механизированной бригады, которая дислоцируется в Чечне. Из Ульяновска прибыли десантники 31-й бригады ВДВ, из Краснодарского Края бойцы 22-й бригады спецназначения", - сообщает ЛигаБизнесИнформ.
Кроме того журналисты опознали "командира" так называемой "самообороны Крыма".
По мнению Андрея Рыбакова, им является офицер ВС РФ, заместитель командира 810-й бригады, Герой России, подполковник Карпушенко Владимир Валерьевич.
Смотрите также на «Цензор.НЕТ»: В Феодосии батальон морской пехоты заблокировали от журналистов и завешивают флагами России. ФОТОрепортаж
"Ну вот и опознан командир вооруженных людей, захвативших военные объекты в Крыму. Андрей Рыбаков, корреспондент нашего ветеранского журнала "Искусство войны", у истоков которого я имел честь стоять и который сейчас является одним из лучших военных изданий, считает, что опознал командира так называемой "самообороны Крыма". По его мнению, им является офицер ВС РФ, заместитель командира 810-й бригады, Героя России, подполковник Карпушенко Владимир Валерьевич. "В своем материале «Странная война» из Перевального, я высказал предположение, что «вежливые люди» - это солдаты срочной службы из 810-й отдельной бригады морской пехоты, дислоцированной под Севастополем. Видимо, я оказался прав. В Перевальном мне удалось сделать несколько фотографий командира одного из отрядов так называемой "самообороны Крыма". Он был одет в ту же форму, что и солдаты. Погоны и нашивки были сняты, но российская кокарда на головном уборе присутствовала. Я навел справки у бывших военнослужащих бригады. Они сообщили, что человек на фото очень похож на заместителя командира 810-й бригады, Героя России, подполковника Карпушенко Владимира Валерьевича. Фотографий подполковника в сети немного. Одна из них сделана в 2000-м году на вручении Владимиру Валерьевечу Звезды Героя России за боевые действия в Дагестане и Вторую чеченскую компанию. Другая фотография сделана гораздо позже и опубликована в 2013 году на сайте http://sevastopol.su. На этих фото человек действительно похож на командира «вежливых людей», снятого мною 3-го марта 2014 у КПП украинской воинской части в поселке Перевальное", пишет журналист.
Фото 2014 г.
Фото 2000 г.
Фото 2013 г.
На фото он одет в ту же форму, что и солдаты. Погоны и нашивки сняты, но российская кокарда на головном уборе присутствует.
Как известно, в понедельник президент РФ Владимир Путин заверил, что в Крыму нет российских военных.
Смотрите также на «Цензор.НЕТ»: Вооруженные российские оккупанты заблокировали воинскую часть в Керчи: под объектом залегли пулеметчики. ФОТОрепортаж
Один из журналистов отметил, что люди, которые блокируют украинские воинские части в Крыму, носят форму "очень похожую на российскую военную форму".
Журналист прямо спросил Путина, российские ли это военные.
"Есть достаточно форм, которые похожи. Это были местные силы самообороны", - ответил Путин.
Министр обороны России Сергей Шойгу во вторник зазвал провокацией и чепухой фотографии 21- м регионом России и видео, где военнослужащие без опознавательных знаков, находящихся на территории Украины, признаются, что они из России.
http://www.depo.ua/ru/ekonomika-i-biznes/ekonomika/chto-budet-s-krymom-v-sluchae-otdelenija-ot-ukrainy-infografika.htm
Я киевлянин и в 89-91 служил в Москве ещё в союзной армии, сейчас со своими сослуживцами даже разговаривать не могу, на столько они там имеют "промытые" мозги ((( я в живую, а не по телевизору видел и вижу майдан, и очень сожалею, что вновь прибывшей властью расходуется в пустую уровень доверия заработанный кровью сотен жизней... Что происходит на самом деле в Крыму - увы только могу догадываться. Верю однако, что местные люди настоящие КРЫМЧАНЕ поймут, что остаться в стороне не получится и только выйдя на улицы высказав своё недоверие украинской и российской лжи правителей, даже путем вооружённого восстания, сможем сделать НАШУ УКРАИНУ пригодной для нормальной жизни наших детей !!!
російської слави
Севастополь, дійсно, місто слави,
але військово-морської. Адже творила цю славу Російська імперія, зокрема, й
руками та життями українців. Для прикладу візьмемо Кримську війну. Якщо
звернутися до історичних документів, то легко переконатися, що учасники героїчної
оборони Севастополя були здебільшого українцями. Пошлемося на російського
історика зі світовим ім'ям Євгена Тарлє, в якого знаходимо таке свідчення: один
із відомих учасників оборони Севастополя полковник Васильчиков пише своєму
другові Мінькову, що адмірала Нахімова - одного з найпопулярніших керівників
оборони - матроси перейменували на Нахіменка, щоб більше було схоже на
матроське прізвище. А провідний науковий співробітник Музею оборони і
визволення Севастополя Елла Голікова навіть свою статтю в російському
історичному журналі "Родіна" назвала: "Каждый рядовой - Шевченко, каждый офицер
- Берелев".
А Юрію Лужкову, якому Севастополь
усе ніяк не дає спокою, я б порадив зайти на севастопольське військово-морське
кладовище і поклонитися праху тільки трьох тисяч волинян, які брали участь у
Кримській війні. Знаменитий волинський полк там майже весь поліг...
Міф 2 : як Хрущов Україні Крим
подарував
Міф про те, як "заскочили" українці
в Криму "на всьо готовєнькоє", імперські історики дуже **********. Але чи
справді міг Микита Хрущов відіграти вирішальну роль у питанні передачі Криму
Україні? Як відомо, Хрущов був обраний Першим секретарем
ЦК КПРС у вересні 1953 розвінчання Берії. У цей час його становище було досить
непевним, і взятися за таке "слизьке" й важке питання, як територіальне, було
для нього рівноцінно самогубству. Це визнає і зять Хрущова Олексій Аджубей у
своїх спогадах "Як Хрущов Крим Україні віддав. Спогад на задану тему": "Хрущов
далеко не був повновладним хазяїном становища. У Москві владарювали найближчі
до Сталіна люди - Малєнков, Голова Ради Міністрів і Голова Президії ЦК, його
перший заступник Молотов, а поруч такі, як Ворошилов, Каганович, Булганін.
Провінціалу Хрущову після смерті Сталіна відводилась далеко не перша роль". Але
якщо не Хрущов, то хто, як і чому вирішив питання про передачу Криму зі складу
Росії до України?
Спробуємо відтворити події того
часу. Після Другої світової війни економіка Криму зазнала страшних збитків.
Майже все тут було перетворене на руїни. Та найбільшими були людські втрати:
населення Криму скоротилось майже наполовину і становило 780 тисяч. Замість
того, щоб якомога швидше розпочати відбудову, сталінсько-беріївські опричники
завдали ще одного удару: внаслідок абсурдних звинувачень у зраді з Криму
депортували корінне населення - татар, а також греків, болгар, вірмен.
Унаслідок чого кількість громадян скоротилась ще майже на 230 тисяч. Після
цього півострів спорожнів, народне господарство занепадало. Відтак у Крим
почали вербувати російське населення. Аджубей згадує поїздку з Хрущовим восени
1953 року до степової зони Криму. Там Микиту Сергійовича неабияк вразили
натовпи переселенців, які скаржилися, що не вистачає харчів, є проблеми з
житлом. "Нові" кримчани переважно приїхали з Росії, з Волги, з північних
російських областей. "Це я зараз пишу "приїхали", - пише Олексій Аджубей, а
вони кричали: "Нас прігналі!". З натовпу лунали скарги: "картоха тут не росте",
"капуста в'яне" та "клопи заїли". "Чого ж ви їхали?" - питав Хрущов, і натовп
видихав: "Обманулі".
Микита Сергійович одразу ж наполіг
на поїздці до Києва. І вже ввечері на прийомі у Маріїнському палаці він ще й ще
повертався до кримських проблем і отриманих там неприємних вражень. Умовляв
українців допомогти відродженню кримських земель: "Там южанє нужни, кто любіт
садочки, кукурузу, а нє картошку", - переконував він.
Тому стверджувати, що Хрущов
подарував Крим Україні у зв'язку із 300-річчям возз'єднання України з Росією,
немає жодних підстав. Хоча цей міф сьогодні активно насаджується багатьма
російськими політиками, які не утруднюють себе пошуками істини та свідомо
перекручують і підтасовують факти.
Кримська область тягарем своїх
складних проблем висіла на Росії. Як свідчить аналітична довідка про стан
сільського господарства Кримської області від 4 січня 1954 року, що була
підготовлена для тодішнього Першого секретаря ЦК КПУ Кириченка, в області
нараховувалося 304 колгоспи, лише 3 з яких освоїли польові та кормові
сівозміни. Врожайність овочів, картоплі, кормових коренеплодів значно відставала
від рівня 1940 року. Наприклад, картоплі збирали тільки 30 центнерів з гектара
(сьогодні - 100 ц/га!). Не кращим було становище у садівництві, виноградарстві
- врожайність тут була меншою, ніж у дикорослих рослин, а площі під сади і
виноградники, порівняно з довоєнним часом, значно скоротилися й становили по
садах - 86%, по виноградниках - 79% від рівня 1940 року. Жахливим було
становище у тваринництві - колгоспи і радгоспи Криму були забезпечені кормами
для худоби взимку 1953 року лише на 37%. У довідці наголошується, що степова
частина Кримської області вкрай погано забезпечена водою. На січень 1954 року
зрошуваних земель налічувалось всього 40 тисяч гектарів із майже 700 тисяч га
посівних площ. Важко повірити, але в тогочасному Криму діяло лише 34 хлібобулочні
магазини, 18 - м'ясо-рибних, 8 - молочних, 28 - книжкових, 2 магазини тканин, 9
- взуття, 5 - будматеріалів. Майже половина сіл області зовсім не мала
крамниць, повністю припинилася торгівля овочами, картоплею у державному
секторі. Ось до чого довів Крим сталінський режим.
Повоєнна Україна теж переживала
важкі часи: населення республіки скоротилось на 15 мільйонів осіб, у 1946-47
роках багато областей, особливо на Півдні, були вражені голодом. Але навіть у
таких умовах УРСР простягнула руку допомоги Криму. До півострова надходили
продукти харчування, промислові товари, Укрводбуд розпочав будівництво
Сімферопольського та Старокримського водосховищ Північно-Кримського каналу.
Тобто було покладено початок розв'язанню найболючішої на півострові проблеми -
водної. Посилилось співробітництво в галузі важкої промисловості. Економіки
України і Криму у повоєнні роки дедалі тісніше переплітались, утворюючи єдиний
організм. Щоправда, це злиття в народно-господарський комплекс юридично не було
оформлене.
Тож владні органи Російської
Федерації висловилися за доцільність передачі Кримської області до складу УРСР,
"враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські
та культурні зв'язки між Кримською областю й Українською РСР". Остаточним рішенням
щодо цього став закон, ухвалений Верховною Радою СРСР 26 квітня 1954 р. Додам,
що це рішення не суперечило законодавству РРФСР, УРСР і СРСР і відповідало
чинним нормам міжнародного права.
Криму, який мав слабку сировинну,
енергетичну і промислову базу, це приєднання дало чимало плюсів. Передусім,
розпочалося вирішення найпекучішої для півострова проблеми: забезпечення міст
водою і зрошення земель степової зони Криму. Сьогодні з Дніпра п'ють практично
всі міста Криму. А що дала зрошувальна система півострову - зрозуміло бодай з
такого прикладу: у 1950 році Крим збирав 8 тисяч тонн винограду, сьогодні - 400
тисяч. Зрошення дозволило на півострові навіть рис вирощувати.
Василь
ЧУМАК, ст. науковий співробітник з історії міжнародних відносин, кандидат історичних
наук
русских меньшей привязанностью к государству. Имперская, а потом советская,
машина не гарантировала нам национальную идентификацию, напротив, своими
неуклюжими и жестокими повадками приучила держаться от нее подальше, причем, в
прямом смысле. На чужбине мы лучше сохраняли свои корни, свободу, культуру и
самобытность. И в новейшей истории, теперь уже собственная держава скупа на любовь
к своему народу. Поэт и писатель Юрий Андрухович очень наглядно выразил
готовность украинцев поступиться территорией во имя свободы и демократии,
открыто провозгласив идею «отдать» Крым и Донбасс России, чтобы «не упираться в
то, что действительно нас губит». Русские, напротив, видят в государстве
оплот, хранилище национальной сущности, православия и народного благополучия.
Великодержавная всегда пестовала элиты голубых и красных кровей и веками
приучала людей жертвовать жизнью ради нее, матушки. Так сформировалась иерархия
русских ценностей: раньше думать о родине, а потом о себе, о принципах и даже о
морали. Яркая иллюстрация на эту тему - ода «виднейшего
революционно-демократического» (цитирую по литературной энциклопедии) поэта
Николая Некрасова, посвященную Муравьеву-вешателю. (1866 год). Редактор
либерального «Современника» вдруг воспел человека, виновного в депортации
тысяч поляков, разорявшего костелы и лично казнившего ксендзов. Реверанс
поразил Герцена, Салтыкова-Щедрина, многих порядочных людей того времени. Внук
фельдмаршала Суворова, губернатор Петербурга, отказывался подавать руку
Муравьеву, говоря: «я людоедов не приветствую». Фраза мгновенно стала
популярной, но нашелся другой замечательный поэт, Федор Тютчев, обратившийся к
Александру Суворову (внуку) с посланием:
«Гуманный внук
воинственного деда,
Простите нас, наш
симпатичный князь,
Что русского честим мы
людоеда,
Мы, русские, Европы не
спросясь».
того когда Путин пресс-конференцию давал они вырвали из контекста фразу как
можно так низко упасть еще и «независимая пресса» позор
Задрали тупорылые недоучки вещающие что-то на весь мир.