ОМОН задержал уже полсотни человек на Дне Воли в Беларуси. ФОТО
В Минске ОМОН задержал около 30-50 человек, которые собрались устроить шествие на площади Якуба Коласа в честь Дня независимости Беларуси.
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на "Радио Свобода".
Сначала "для установления личности" задерживали людей с бело-красно-белыми флагами - государственным символом Беларуси до начала правления Александра Лукашенко. Затем начали задерживать и грузить в автозаки остальных.
По данным правозащитной организации "Вясна", всего задержано до 50 человек, в том числе около 10 наблюдателей самой "Вясны", а также четверо журналистов "Белсат".
Также задержан лидер Белорусского национального конгресса Николай Статкевич. Он находится в Ленинском РУВД Минска.
Напомним, что белорусская оппозиция ежегодно проводит акции в День Воли 25 марта. В прошлом году акция не была санкционирована, что закончилось задержаниями, в том числе журналистов.
Так що різниця відчутна.
- На Дне Воли?
- Так вот оно какое, ДНО Воли
отличная фраза - дно воли
Бред какой то...
Беларусы,вот у меня вопрос к Вам,:-а вы уверены что у вас во власти беларусы??
Аб тым, у яком становішчы ў нас знаходзіцца дзяржаўная беларуская мова магчыма меркаваць ужо па тым, што ў нас няма ні воднай вышэйшай установы, дзе б адукацыя ішла на беларускай мове, акрамя настаўнікаў беларускай мовы. І калі ты жадаеш, каб тваё дзіця ў будучыне мела вышэйшую адукацыю, ты сам аддаеш яго ў русскі садок ці школу, каб не ўдакладняць яму жыццё. А ўлада, у сваю чаргу, адказвае, што беларускамоўных дзіцячых садкоў ды школ няма, таму што няма жадаючых у іх аддаваць сваіх дзяцей.
Беларусы ў большасці ведаюць мову, але спілкуюцца выключна рускай. Нават у сямьі. Апошнім часам стараюся часцей пераходзіць на мову, асабліва калі ў мяне гасцююць унукі. Старэйшы ўнук успрымае гэта як гульню і далучаецца да яе. А, вось. малодшая ўнучка злуецца, маўляў нічога не разумее на гэтай тарабаршчыне.
Некалі на мове размаўляла сяло. Зараз мова - гэта прыкмета добра адукаванай гарадской інтэлігенцыі. А ўрэшце мова на вуліцы ўспрымаецца, нібыты пратэст ці прыналежнасць да нейкай пятай калоны.
І калі шчэ недзе ў краме ці ў транспарце на Вас паглядзяць як на фрыка, але ж нязлобна пасьмяхнуцца ў адказ і нават паспрабуюць успомніць нейкае беларускае слова, то з міліцыянерам ці чыноўнікам лепш не рызыкаваць. Тыя ўспрымаюць мову, як бунт супраць сыстэмы.
Він дивився на чеську національність, ніби на якусь таємну організацію, яку найкраще обходити десятою дорогою...". (Я. Гашек, "Пригоди бравого вояка Швейка").
Як, думаєте, схоже с тепрішньою Білоруссю? На мою думку - не дуже... Чого? Та того, що основна маса білорусів УЖЕ переступила ту межу, яка визначає самобутність народу - через свою мову... Якщо мову не бажає вживати село - це смерть народу - носія цієї мови... Читав спомини Олени Теліги, української поетеси, визначного діяча ОУН. ЇЇ батьки - зрусифіковані українці, доволі значні особи середнього класу Російської імперії. Вони не вчили дітей української, не розмовляли в сім"ї українською і мати жахнулася, коли Олена, повернувшись з України, від бабусі, стала старатися говорить українською... Лише після розпаду імперії, у еміграції, її батьки згадали, що вони - українці... От вони - "надпоручики Лукаші"... А в Білорусі все набагато гірше... Самі білоруси сприймають себе, як "второсортных русских" і стидаються своєї національності.... Недаром ЮНЕСКО в 2016-му включило білоруську мову до складу "вимираючих, зникаючих"... І скільки б не пизилися білоруси своєю власною історією - історією Великого князівства Литовського, це нічого не міняє...
----------------------------------
Наўпрост угледзьціся ў гэтыя твары на фотах.
Угледзьціся ў гэтыя шчаслівыя вочы ды шчырыя посмешкі. Так выглядае мая Беларусь.
Няўжо Вы мяркуеце, што гэтыя людзі лічуць сябе "второсортными русскими" ці неяк саромяцца сваёй нацыянальнасці.
Не адпявайце нас наперад нашай смерці. Чуткі аб ёй занадта пабольшаны.
https://nn.by/?c=ar&i=206969&lang=ru
- Укважаемый, какое горе Вас постигло?
- Вей, горе, большое горе... Один з моих сыновей стал мусульманином!...
Ходжа садится рядом и начинает плакать и причитать, вопить, рвать бороду и посыпать голову пеплом... Еврей удивлённо спрашивает:
- А ты почему рыдаешь? У тебя тоже горе?
- Вай, у мня горе всемеро больше твоего! У меня семь сыновей, и все мусульмане!..."
Незалежнасьць - гэта калі ты зьявісься на сьвет у радзільні, дзе няма сама стэрыльных на зямлі прусакоў, затое ёсьць аднаразовыя шпрыцы й пялюшкі.
Незалежнасьць - гэта калі твой бацька пойдзе ў ЗАГС, каб атрымаць дакумент, што ты сапраўды нарадзіўся і што цябе назвалі ў гонар дзеда Рыгорам, і кабета, якая сядзіць там, спакойна выпіша яму гэты дакумент, а ня выцягне са стала «Справочник личных имён народов СССР» і ня будзе, размахваючы ім, гістэрычна тлумачыць твайму бацьку, што ён можа без праблем назваць сына Файзулой ці нават Мамаем, а вось Рыгорам - ня можа, бо такога імя проста не існуе ў прыродзе (а существует нормальное человеческое имя Григорий).
Незалежнасьць - гэта калі ты пойдзеш у школу і цябе будуць вучыць на тваёй мове (а дзяўчынку Гражынку, якая падабалася табе ў дзіцячым садзе, - на яе мове, а твайго суседа хлопчыка Мішу, тату якога завуць Ісакам, - на ягонай, а другога твайго суседа хлопчыка Алёшу, бацькі якога прыехалі сюды, бо ў іхнім горадзе на Волзе, каб купіць малому малака, трэба займаць чаргу а пятай гадзіне раніцы, - на ягонай). Цябе будуць вучыць на тваёй мове, і дзеля гэтага тваім тату й маме ня трэба будзе ўсё лета зьбіраць па кватэрах заявы бацькоў, якія не тое каб не хацелі вучыць сваіх дзетак так, як твае тата й мама, а проста ніколі пра гэта ня думалі, бо вырасьлі пры інтэрнацыяналізьме. І гэтыя заявы не трэба будзе ******* тры разы дырэктару й два - сакратарцы, і першы верасьнёвы дзень ты не пачуеш на ўрачыстай лінейцы, што «год от года хорошеет материально-техническая база нашей школы», а прыйшоўшы ў сваю клясу не даведаесься, што дзякуючы няўхільнаму клопату партыі й ураду, у вас на ўсю клясу толькі адзін лемантар і дзьве «матэматыкі» на роднай мове.
Незалежнасьць - гэта калі твая дружына ня будзе змагацца за права насіць імя Паўліка Марозава ці Аляксандра Мясьнікова, бо ўсе вы цудоўна ведаеце, як любіў свайго татку Паўлік і як любіў беларусаў Мясьнікоў.
Незалежнасьць - гэта калі ты будзеш студэнтам і на лекцыі па вышэйшай матэматыцы твой смуглявы раўналетак з Мадагаскару, які вучыцца за грошы сваёй, а не тваёй краіны, нахінецца да цябе і запытае, што значыць слова «імавернасьць», і ты па-французку растлумачыш яму.
Незалежнасьць - гэта калі ты будзеш служыць у войску не далей за памежны горад ці вёску твае зямлі, затое табе ніколі не загадаюць фарбаваць траву і прыбіраць тэрыторыю «вот от сюда и до обеда». У нядзелю ты зможаш прыехаць да бацькоў ці да свае дзяўчыны, затое ніхто не назаве цябе «бульбашом», а твайго сябра - «черножопым» за тое, што вы думаеце й гаворыце ў сьне па-свойму, і выдатнікі баявой і палітычнай падрыхтоўкі ня будуць у працэсе гэтай падрыхтоўкі рабіць табе «велосипед», і табе ніколі не загадаюць гастрыць сапёрную рыдлёўку, каб акапацца ў Баку ці ў Тбілісі.
Незалежнасьць - гэта калі твая дзяўчына кажа, што хоча на выходныя ў Вену, і ты з чыстым сумленьнем абяцаеш ёй, што ў суботу вы вып'яце кавы насупраць палацу Шонбрун, і ведаеш, што перад вашай вандроўкаю ніхто не будзе высьвятляць у цябе, ці быў ты ў дзяцінстве жыдом, а таксама, ці быў ты раней за мяжою і калі вярнуўся адтуль, дык зь якой мэтаю.
Незалежнасьць - гэта калі на Дзяды, у Дзень памяці продкаў, ты ідзеш на могілкі й ведаеш, што паставіш сьвечку й пакладзеш кветкі, а ня станеш удзельнікам выпрабаваньня балёнчыкаў з нэрвова-паралітычным газам ці новае мадэлі гумовага дручка.
Незалежнасьць - гэта калі твой сын прынёс са школы пяцёрку па гісторыі і ты хваліш яго за гэтую пяцёрку, бо ведаеш, што ён атрымаў яе не па тым прадмеце, дзе вучаць пра Лядовае пабоішча і перамогу калектывізацыі, а па тым, дзе вучаць пра Грунвальдзкую бітву, якая ўратавала твой народ ад сьмерці, і кажуць праўду пра тую ўладу, што растраляла твойго дзеда й задушыла голадам тваю бабулю.
Незалежнасьць - гэта калі да цябе завітае сьпявак зь Ню-Ёрку, і ты вып'еш зь ім добрую чарку вішнёўкі, і пасьля ветлівыя дзяцькі ў цывільным не запрапануюць табе падрабязна напісаць, дзе й што вы пілі й каго пры гэтым лаялі.
Незалежнасьць - гэта калі ты пазбаўлены магчымасьці пачуць, як твой прэзыдэнт вучыць з экрану суайчыньнікаў: «Хто как хаціт, той так і гаварыт», бо твой прэзыдэнт - чалавек пісьменны і хоць адну мову ўсё ж ведае.
Незалежнасьць - гэта калі з тэлеперадач і газэт раптам зьнікаюць лісты нястомна-таямнічых вэтэранаў і вусьцішныя паведамленьні пра нацыяналістаў і экстрэмістаў з народных франтоў, якія нават ў начы ня сьпяць, а распальваюць паміж табой, Алёшам і Мішам, тату якога звалі Ісакам, а таксама Гражынаю, якая даўно ўжо твая жонка, міжнацыянальную варожасьць, каб учыніць сярод вас крывавую разьню й пусьціць пад адхон цягнік перабудовы.
Незалежнасьць - гэта калі ніхто ня страшыць цябе, што твой народ ня зможа выжыць без вялікага старэйшага брата, бо ня мае сваіх баксітаў ці алмазаў, і ты разумееш, што зусім дарэмна шкадаваў гарапашных галяндцаў ці бэльгійцаў, якія ня маюць ні баксітаў, ні алмазаў, ні нават старэйшага брата.
Незалежнасьць - гэта калі велізарныя фуры з надпісам «Центровывоз» (ці бачыў ты хоць раз такія фуры з надпісам «Центроввоз»?) падрулююць не да чужых, а да нашых крамаў.
Незалежнасьць - гэта калі раптам высьветліцца, што разумныя людзі ёсьць і ў нас, і калі - крый Божа! - выбухне завод ці прычыніцца якое іншае ліха, ня трэба будзе чакаць, пакуль прыедзе камісія з маскоўскіх разумнікаў.
Незалежнасьць - гэта калі на Божай пасьцелі ведаеш, што пасьля таго, як ты памяняеш гэты сьвет на лепшы, на месцы царквы ці касьцёла, дзе цябе хрысьцілі і дзе ты вянчаўся, не выкапаюць сажалку з брудным лебедзем і не пабудуюць басэйн імя XVIII зьезду КПСС, а могілкі, дзе будуць спачываць твае косьці, не зьнясуць і не ператвораць у закіданы пустымі пляшкамі парк культуры й адпачынку імя таварыша Гарбачова або імя таварыша Лігачова.
Незалежнасьць - гэта...
Незалежнасьць - гэта калі ад нараджэньня да скону пачуваесься сваім чалавекам на сваёй зямлі.
Я веру, што калі-небудзь так будзе.
Бо іначай проста ня варта жыць.
Люты, 1990 г.
Незалежність - це коли ти з'явився на світ у пологовому, де немає найстерильніших на землі прусаків, зате є одноразові шприци і пелюшки.
Незалежність - це коли твій батько піде до ЗАГСу, аби отримати документ, що ти насправді народився і що тебе назвали на честь діда Ригором, тітонька, котра сидить там, спокійно випише йому цей документ, а не витягне зі стола "Справочник личных имён народов СССР" і не буде, ********** ним, істерично пояснювати твоєму батькові, що він без проблем може назвати сина Файзулою чи навіть Мамаєм, а ось Ригором - не можна, оскільки такого імени просто не існує у природі (а існує нормальне людське ім'я Григорій).
Незалежність - це коли ти підеш до школи і тебе будуть навчати твоєю мовою (а дівчинку Гражинку, котра подобалася тобі у дитячому садку, - її мовою, а твого сусіда Мішу, татка котрого звати Ісааком, - його, а иншого твого сусіда Альошу, батьки котрого приїхали сюди, бо у їхньому місті на Волзі, щоб купити малому молока, треба займати чергу о п'ятій годині ранку, - його). Тебе будуть вчити твоєю мовою, а для цього твоїм татові і мамі не треба буде все літо збирати по квартирам батьків заяви, котрі не те щоб не хотіли навчати своїх дітей як твої тато і мама, а просто ніколи про це не думали, бо виросли при інтернаціоналізмі. І ці заяви не треба буде губити тричі директорові і двічі - секретарці, і у перший вересневий день ти не почуєш на урочистій лінійці, що "год от года хорошеет материально-техническая база нашей школы", а прийшовши до свого класу не дізнаєшся, що дякуючи неухильному клопотові партії і уряду, у вас на всю клясу лише одне читання і дві "математики" рідною мовою.
Незалежність - це коли твоя дружина не буде змагатися за право носити ім'я Павлика Морозова чи Олександра М'ясникова, бо всі ви добре знаєте, як любив свого татка Павлик і як любив білорусів М'ясников.
Незалежність - це коли ти будеш студентом і на лекції по вищій математиці твій смаглявий одноліток з Мадагаскару, який навчається за гроші своєї, а не твоєї країни, нахилиться до тебе і запитає, що значить слово "вірогідність", і ти французською поясниш йому.
Незалежність - це коли ти будеш служити у війську не далі прикордонного міста чи села твоєї землі, зате тебе ніколи не примусять фарбувати траву і прибирати територію "вот от сюда и до обеда". У неділю ти можеш приїхати до батьків чи до своєї дівчини, зате ніхто не назве тебе "бульбашом", а твого лруга - "чорнодупим" за те, що ви думаєте і розмовляєте ві сні по-своєму, а відмінники бойової і політичної підготовки не будуть у процесі цієї підготовки робити тобі "велосипеда", і тобі ніколи не загадають гострити саперну лопатку, щоби окопатися в Баку чи Тифлісі.
Незалежність - це коли твоя дівчина скаже, що хоче на вихідні до Відня, і ти з чистим сумлінням обіцяєш їй, що у суботу ви вип'єте кави напроти палацу Шонбрун, і знаєш, що перед вашою мандрівкою ніхто не випитуватиме у тебе, чи був ти у дитинстві жидом, і так само, чи був раніше закордоном, коли вернувся звідти і з якою метою.
Незалежність - це коли у поминальний день, ти ідеш на могилки і знаєш, що поставиш свічку і покладеш квіти, а не станеш співучасником випробовування балончика з нервово-паралітичним газом чи нової моделі гумового кийка.
Незалежність - це коли твій син приніс зі школи п'ятірку по гісторії і ти хвалиш його за цю п'ятірку, бо знаєш, що він отримав її з того предмету, котрий розказує не про Льодове бойовисько і перемогу колективізації, а про Грюнвальдську битву, котра врятувала твій народ від смерти, і кажуть правду про владу, котра розстріляла твого діда і задушила голодом твою бабусю.
Незалежність - це коли до тебе завітає співак із Ню-Йорка, і ти вип'єш із ним гарну чарчину вишневої, і після цікаві дядьки у цивільному не запропонують тобі докладно написати, де і що ви пили і кого при тому лаяли.
Незалежність - це коли ти позбавлений можливости почути, як твій президент учить з екрану співвітчизників: "Хто як хоче, най так і говорить", бо твій президент - людина писемна і принаймні одну мову таки знає.
Незалежність - це коли з телепередач і газет раптом зникають листи таємничих ветеранів і усні повідомлення про націоналістів і екстремістів з народних фронтів, котрі навіть серед ночі не сплять, а розпалюють між тобою, Альошею і Мішею, тата котрого звати Ісааком, а також Гражиною, котра давно як твоя дружина, міжнаціональні непорозуміння, аби посіяти між вами криваву ворожнечу і пустити під скіс потяг перебудови.
Незалежність - це коли ніхто не страхає тебе, що твій народ не зможе вижити без великого старшого брата, бо ж немає своїх бокситів і алмазів, і ти розумієш, що зовсім даремно шкодував бідолашних голяндців і бельгійців, які не мають ні бокситів, ні алмазів, ні навіть старшого брата.
Незалежність - це коли величезні фури з написом "Центровивіз" (чи бачив ти колись з написом "Центроввіз"?) правлять не до чужих, а до наших крамниць.
Незалежність - це коли раптом з'ясується, що розумні люди є і зараз, і коли - врятуй Боже! - вибухне завод чи станеться ще якесь лихо, не треба буде чекати, поки приїде комісія з московських розумників.
Незалежність - це коли на смертному ложі ти знаєш, що після того, як ти поміняєш цей світ на ліпший, на місці церкви чи костелу, де тебе хрестили, не викопають ставок із брудним лебедем і не побудують басейну імени XVIII з'їзду КПСС, а могилки, де будуть спочивати твої кості, не знесуть і не перетворять на закиданий порожніми пляшками парк культури і відпочинку імени товариша Горбачова чи товариша Лігачова.
Незалежність - це...
Незалежність - це коли від народження до скону почуваєшся своєю людиною на своїй землі.
Я вірю, що коли-небудь так і буде.
Бо інакше просто не варто жити.
за матеріялами http://www.knihi.com/ www.knihi.com переклад М. "Мазепа", МЛ "Бриколяж", Обухів - Київ
Это все , кто был на митинге
Источник: https://censor.net/p3057653
Десятки тысяч людей в Минске вышли на празднование Дня Воли.
Руки-ноги не ламали?
У порівнянні із порошенківським омоном вони просто гуманісти.