Великобритания поддерживала и продолжит поддерживать Украину в сдерживании российской агрессии, - посол Гоф. ФОТОрепортаж
Начальник Генерального штаба - главнокомандующий Вооруженных сил Украины генерал-лейтенант Руслан Хомчак провел протокольную встречу с Чрезвычайным и Полномочным послом Великобритании в Украине Джудит Гоф.
Как сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на сайт Минобороны, в ходе встречи стороны обговорили направления дальнейшего военного сотрудничества между Украиной и Великобританией, в частности, дальнейшего реформирования Вооруженных сил, подготовки украинских подразделений в рамках программы "Orbital" и расширение языковой подготовки для офицеров высших штабов ВС Украины.
Также генерал-лейтенант Руслан Хомчак поблагодарил Джудит Гоф за помощь и поддержку и отметил, что руководство Вооруженных сил Украины и в дальнейшем настроено на продолжение сотрудничества по ранее начатым направлениям.
В свою очередь, Джудит Гоф заверила, что Великобритания поддерживала и продолжит поддерживать Украину в сдерживании российской агрессии.
Фото: mil.gov.ua
и начальник штаба есть и главнокомандующий новый тоже есть, не стало только будкостроителя, но ничего не поменялось по сути, помощь продолжается. 
И так оно и да 👍🏻
Речь о расширении сотрудничества
Для сравнения можешь нагуглить, что говорилось, когда с Гоф встречался Муженко.
Здебільшого, як головний арґумент проти нашого права на національне існування, проти нашого права на самостійність державну, виставляють те, що ми не маємо історичної традиції, не маємо минулого. На цьому аргументі не спиняємось через те, що помилковість його вже доведена нами попереду, теж і через те, що відсутність державно-історичної минувшини не може мати ніякого значення для другої, бадьорої нації, що відчула свою силу і хоче скористуватись своїм "правом сильного". Для нас далеко важніший другий арґумент- це закид, що нація наша безсильна, некультурна й інертна. Хіба може, кажуть нам, темна, незорганізована, розбита маса, неодушевлена ніякою ідеєю творить історію при ******** обставинах життя? Хіба та маса відчуває національний або політичний гніт? Горстка божевільних може тільки смішити, але не викликати симпатій навіть поміж інтелігенцією, бо ціла українська інтеліґенція охоче, без протесту йде шляхом винародовлення, а за нею й культурніші одиниці з народу. Та й врешті, хіба українська національність не є тільки різноманітністю російської? Коли б навіть було доведено, що ми тільки різноманітність російської нації, то й тоді нелюдські відносини росіян до нас освячують нашу до їх ненависть і наше моральне право убити насильника, обороняючись від насилля. Кров, коли вона пролита братньою рукою, ще дужче благає о помсту, бо то брата кров! Нехай вчені розшукають, хто був кому родичем, - ображене чуття нації і кривда цілого народу гидують визнати моральні зв'язки з російською нацією! Через те ми можемо обсуджувати тільки засоби і способи боротьби!