"РЕМОНТНІ" ГРОШІ ДЛЯ НАЙСПРИТНІШОГО

Автор: В. Владина

В Івано-Франківську запровадили нову схему ремонту старих житлових будинків. Цікаво, що гроші на відновлення та реставрацію будівлі отримують не ті, хто живе в найгірших умовах, а лише найактивнішим і не байдужим городянам...

Проблема капітальних ремонтів житлового сектору гостро стоїть у кожному українському місті. Звісно, у держави коштів на капітальні ремонти нема, й не скоро вони з’являться. Одна з ПРООНівських програм - “Муніципальна програма врядування та сталого розвиту” (МПВСР) – дає гроші на ремонт будівель. Але на певних умовах. Як вдалося отримати закордонні гранти і чого попросили натомість від мешканців Івано-Франківська, наша розмова з головою будинкового комітету на вулиці Ленкавського, 9 пані Галиною Саварин.

- Перш за все хочу сказати, що мета цієї програми - навчити жильців самим господарювати у своєму будинку. Вперше про неї ми дізналися від працівників ЖЕКу, які на прохання міської влади розповсюджували інформацію у районах міста. Більше детальну інформацію ми отримали у спеціально створеному центрі. З’ясувалося, що мешканці Івано-Франківська отримали унікальну можливість відремонтувати свої будинки.

Цю можливість отримали найгірші з найгірших будинків?

- Поганий стан будинку – не основний критерій відбору. Основним, як на мене, повинна була стати активність мешканців будинку-претендента. Мешканці мали створити у своєму будинку будинковий комітет, зареєструвати його у міській раді, а потім в реєстраційній палаті. Будинковому комітету надають статус юридичної особи - це орган самоорганізації населення, неприбуткова організація. Після створення будинкового комітету, будинок залишається на балансі у ЖЕО і жильці сплачують квартплату, як і платили у ЖЕО. В цьому плані нічого не змінюється. Але потім мешканці мають вирішити – що найперше їм потрібно зробити для свого будинку – відремонтувати дах, замінити труби у підвалі, стояки, відремонтувати сходові клітки, відремонтувати ліфти, чи зробити дитячу площадку і т.д. Як тільки інформація поширилася містом, представники будинків самі пішли до центру. Між будинковими комітетами була жорстка конкуренція, хто швидше зареєструється, хто швидше знайде підрядчика, хто швидше збере кошти з жильців, хто швидше пройде цю процедуру...


Тож, все, що запланували мешканці, за програмою, мали сплатити закордонні благочинні гроші?

- Ні. Фінансування ремонтних робіт надходить з трьох джерел. Гроші ООН – це 40% кошторису робіт, 50% - це гроші з місцевого бюджету. А 10% коштів збирають і дофінансовують самі жильці будинку.

І що ж напланували мешканці вашого будинку?

- Ви знаєте, іноді будинку в такому жахливому стані, що жильці почасти вже й не знають що робити з будинком і з чого починати. Жильці нашого будинку вирішили спочатку поміняти всі труби у підвалі і стояки холодної води. Ми почистили горище, підвал – підготували його для нормальної роботи підрядчиків. Нашому будинковому комітету довелося чимало попрацювати зі своїми сусідами, довелося пояснювати, що будинок і двір, де ми живемо – це є наша власність. Аби нам було комфортно тут жити, ми маємо піклуватися і про будівлю, і про двір. Господарювати, одним словом. Я впевнена, що нам вдалося переконати людей, змінити в певному сенсі їх свідомість.

Ви самі шукали підрядчика для ремонтних робіт?

- Так. Ми самі шукали підрядчика. Спочатку якнайбільше дізналися про фірму, яка працює з німецькими трубами фірми “Акватерм”. Їхні фахівці склали нам кошторис робіт. Генпідрядник отримує гроші трьома траншами. Ми пройшли вже всі необхідні процедури, тож чекаємо на підписання договорів і фінансування.

Чи є у вашому будинку мешканці, які не погодилися з думкою спільноти? Відмовилися, приміром, здавати гроші на ремонт будинку. Адже, як я зрозуміла, ці кошти мешканцям доводиться сплачувати окрім рахунків у ЖЕО...

- Є декілька чоловік, які проти. Тобто вони не проти, аби зробили ремонт, але й платити за нього не бажають. В нашому будинку живе багато пенсіонерів. Вони сумлінні і перші платять, розуміючи важливість справи.
Платити не хочуть алкоголіки і психічно хворий чоловік. За них ми вирішили сплатили спільними зусиллями. Їхню частку пропорційно розподілили між рештою мешканців.

Тож, скільки довелося заплатити кожному?

- На ремонт нашого будинку, за кошторисом, має бути витрачено 120 тисяч гривень. 10 відсотків платять мешканці. В нашому будинку 44 квартири. Тож на кожну – близько 300 гривень.

Будкомітет отримує якусь грошову винагороду за те, що береться за організацію ремонтних робіт, за роботу з мешканцями?

- Ні. Усі члени будкомітету працюють на громадських засадах. У цьому й різниця між будкомітетом та ОСББ. Справа в тому, що міста, які працюють за однією і тією ж програмою пішли різними шляхами. У нас, в Івано-Франківську, пішли шляхом створення будкомітетів. ОСББ має бути створене, за угодою, уже після завершення ремонтних робіт. Тобто, ОСББ приймає на баланс практично вже відремонтований будинок. А от у Миколєві пішли іншим шляхом. Там спочатку створили об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), а потім уже взялися за складання кошторисів і ремонт будинків.

Скільки вже за „Муніципальною програмою врядування та сталого розвитку” відремонтовано будинків у Франківську?

- Точно мені важко сказати. Але, гадаю, десь з півсотні будинків уже відремонтовано. До того ж, за аналогічною схемою проводилися і ремонти наших шкіл. Тільки там гроші на ремонт здавали батьків. В школах теж чимало проблем: заміна вікон на металопластикові, ремонт туалетів, заміна сантехніки.

А без внесків населення ніяк обійтися не можна було? Багато сімей знаходяться у фінансовій скруті...

- У тому то й сенс програми. Розумієте, коли мешканці самі витрачаються на ремонт будівлі, даху, фасаду чи каналізацію, вони вже більш дбайливо ставляться і до будівлі, і до свого під’їзду. Закріпити це ставлення мешканців до спільної нерухомості, за задумом, має створення у будинку ОСББ. Адже, фактично у нас нема іншого методу господарювання. За такими принципами живе уся Європа. Ми маємо відвикати: що все навкруг народне, все навкруг... нічийне.

...Сьогодні за цим проектом, окрім Івано-Франківська, працюють у Рівному, Житомирі, Миколаєві, Новоград-Волинському та Галичі.