ВРЕМЯ КИЕВА ПРИШЛО, ГОВОРИТ ЮЩЕНКО
"Оранжевая революция" в Украине – свершение Виктора Ющенко, которым он наиболее гордится. Но те бурные недели, когда он вознесся на президентский пост, заставили его поплатиться здоровьем – он был отравлен и еле выжил, на коже остались рубцы.
Прошло три года. Ющенко вернулся. Он заявляет, что Украина тоже вернулась и готова стать демократической частью демократической Европы.
Именно к этому стремился Ющенко, когда он только вступил в должность, и в тот недолгий момент, когда мир дивился участникам акций протеста в заснеженном Киеве, его устремления казались поразительными, но, пожалуй, реалистичными.
В течение последних трех лет эти ожидания были подорваны: Украина погрязла в яростных стычках между политиками, кульминацией которых стали досрочные парламентские выборы, состоявшиеся в прошлом году. После нескольких недель политического маневрирования на основе выборов все-таки был сформирован кабинет министров во главе с Юлией Тимошенко, которая становится то союзником, то соперником президента. Тимошенко занимает пост премьер-министра. Теперь, говорит Ющенко, Украина снова идет надлежащим путем.
"Власти Украины впервые оказались в ситуации, когда и президент, и премьер-министр, и спикер парламента открыто предлагают прозападный путь и евроатлантическое сотрудничество, – говорит Ющенко в интервью Financial Times. – Полагаю, что сегодня власть сплочена".
Президент пользуется консенсусом, чтобы форсировать деятельность на нескольких фронтах. Он призвал западные государства поддержать заявку Киева на присоединение к процессу по вступлению в НАТО – это шаг к приему в альянс. Ющенко также надеется, что в феврале Украину примут во Всемирную торговую организацию. После этого Ющенко хочет ускорить переговоры с ЕС о присоединении к его ассоциируемой зоне свободной торговли.
Ющенко не скрывает своего стремления в конечном итоге вступить в ЕС. Со временем, полагает он, "Европа задастся вопросом: почему Украина не член Евросоюза?".
Козырной картой Киева является украинская демократия, которую, по мнению Ющенко, недавние внутриполитические конфликты скорее укрепили, чем подорвали: "За последние два с половиной года мы продемонстрировали всему миру, что умеем разрешать все внутренние споры, даже если политические взгляды диаметрально противоположны, демократическим путем".
Другие коммунистические или посткоммунистические страны – например, Китай и Россия – пропагандируют идею, что в государствах со слабой социальной и рыночной инфраструктурой авторитаризм может являться более надежным – и благополучным – путем к развитию, чем демократия. Но Ющенко это не убеждает. "Демократия работает, это стоящая вещь", – говорит он, ссылаясь на то, что в прошлом году темпы роста на Украине составили 7,3%.
"Украинское общество невозможно снова обратить в рабство, – говорит Ющенко. – Это общество само себя просветило".
Для американской администрации, которая сделала строительство демократии стержнем своей внешней политики – правда, без особого успеха – эти заявления приятны. Собственно, после того как госсекретарь США Кондолиза Райс в начале этой недели встретилась с Ющенко в Давосе, официальные лица США не преминули сообщить, что Райс поддержала стремление Киева в НАТО.
Но другие страны, возможно, не столь обрадованы обновленными устремлениями Украины.
Экономический взлет России на гребне нефтяных прибылей и сопутствующая ему политическая агрессивность, возможно, создают впечатление, что поддерживать Украину стало более рискованно. Кроме того, хотя расширение ЕС на восток повлекло за собой экономический бум, оно также возбудило страх популистов перед притоком мигрантов.
Амбивалетнее всех – Россия. Политическая неразбериха, которая последовала за "оранжевой революцией" на Украине была подарком судьбы для московских лидеров, обеспокоенных перспективой повторения такого восстания в своей стране.
Поигрывая геополитическими мускулами, Москва заодно осуждает стремление Украины в сторону НАТО, обвиняя Киев в том, что он считает эти связи "альтернативой добрососедским отношениям с Россией".
Ющенко опровергает этот тезис и полагает, что сможет убедить российскую сторону взглянуть на ситуацию его глазами: "Добрососедский диалог шаг за шагом сформирует понимание, что для России, особенно для министерства иностранных дел России, необходимо принять этот шаг".
Ющенко верит в силу времени. Время, говорит он, помогло Украине отбросить советское прошлое и стать более демократичной и единой. Он полагает, что время поможет и России принять новую геополитическую позицию Киева, – так, как Россия со временем приняла членство в НАТО восточноевропейских государств, которые когда-то входили в Варшавский договор.
Но изменения, происходящие с течением времени, не всегда движутся в одну сторону – и Россия в данный момент, по-видимому, скорее желает перевести стрелки часов назад.
Тогда пришло, сегодня пришло. Может, не пришло?
И не в Киеве дело, а в Ющенко.
Ющенко отравлен, хотя дело по расследованию т.н. "отравления" уже вызывает улыбку. Перспективы суда вообще в мираже. Но для корреспондента Financial Times все ясно. Они самы умные во всем.
Психология "холодной войны" из башки большинства западных корреспондентов не выветрилась. Мир делится на наших "сукиных сынов" и "ненаших".
От редакции. В адрес Инетернет-издания «Фраза» поступил очень интересный текст. Что-то вроде политической сказки, очень похожей на политическую быль. Называется текст так: "Что бы сказал Ющенко, если бы говорил откровенную правду украинскому народу?". Мы решили познакомить с его содержанием и наших читателей. Итак, читаем: «Выступление В. Ющенко на Киевском Майдане перед своими избирателями»
Виступ президента України Ющенка Віктора Андрійовича на майдані Незалежності перед народом
Пані та панове! Дорогі співвітчизники та гості! Любі друзі!Радий вітати вас сьогодні на цьому великому місці, на майдані, який увійшов у історію як символ славетної євро-американської експансії на молоду українську незалежну державу!
Ті сторінки так званої “помаранчевої революції”, що вписав ваш натовп під час шаленої президентської гонки за владу між мною та Януковичем, не пройшли даром ні для мене, ні для мого найближчого оточення, що не можна сказати про вас, звичайних обивателiв, котрі ще з вірою дивляться в майбутнє. Мене, любi друзі, дивує, як вона в вас взагалі ще може бути присутня, адже деструктивна політика Президента та уряду Юлії Володимирівни повинна була вже давно звести нанівець усі ваші сподівання на перспективу розбудови українського суспільства!
Нас хотіли роз’єднати, але їм це не вдалося! Провокації по розділу України на Схід і Захід не могли мати успіху, адже ми – єдина країна, єдина родина, і ми разом повинні йти під панування США та Європи, разом маємо працювати на їх економіку! І якщо буде треба, разом станемо їх гарматним м’ясом, коли вступимо в агресивний блок НАТО.
Адже, в майбутньому, все частіше буде необхідно підтримувати імперіалістичне домінування демократичного Заходу у конфліктах по всьому світу. Ми не можемо стояти осторонь важливих політичних процесів, тому мусимо захищати егоїстичні інтереси олігархії західного капіталу. В єдності наша сила, і ми переможемо! Повторюю, ні в якому разі нам не можна було ділитися ні на Схід і Захід, ні на Північ та Південь! Вашингтону з Брюселем була потрібна вся наша країна, а не частина її!
Я неодмінно мусив виконати цю високу місію, бо за неї на мене витратили стільки коштів, про які вам при вашому жалюгідному фінансовому становищі навіть і не мріялось, і яке до речі (я про становище) ну ніяк не покращиться, скільки б ми вам цього не обіцяли. Що зовсім не скажеш про мій особистий стан і становище олігархічних кланів.Ви, народ України, були свідками шаленої пропаганди проти мене і мого національно-деградаційного курсу розвитку України.
Вона не пройшла попри відчайдушні спроби моїх опонентів завадити мені на шляху до влади. Ніякі листівки, ніякі брудні чорні піари не змогли зупинити наш з вами рух у нове, процвітаюче суспільство, на яке ви все ще марно сподіваєтесь. Мене досі дивує нахабність ставлеників Москви, що називали мене націоналістом та навіть нацистом і фашистом. Друзі, це наклеп, образливий наклеп, в них немає совісті! Так, я розмовляв на українській мові, і робив акцент на українізації, орієнтуючись на виборця західної України. Але де тут нацизм iз фашизмом?
Адже справа лише в тому, що за допомогою західного українця я зміг виконати завдання Вашингтону та Євросоюзу. Саме орієнтація українців західних областей на “Європейськість” поєднали мої цілі з їх щiрими та марними сподіваннями жити заможно в європейській родині. Саме вони шалено підтримали мене і вдало загітували багатьох людей з інших частин нашої держави емоційними закликами.
Даруйте, нацизму тут ніякого нема і не може бути, адже я не принциповий послідовник будь-якої ідеї взагалі, інакше я б тут не стояв перед вами. Я лише пристосовувався до тієї політики, завдяки якiй мене так би мовити, “виштовхнули” у президентське крісло. Інша політика мені просто не вигідна, та й принципова людина до влади не прийде, адже клани не профінансують її рекламну кампанію.
Більш того, як би мене підтримувала Росія, я би вів себе взагалі як Віктор Федорович. Мені все одно яку політику вести на теренах нашої держави, - українську, проросійську, чи проєврейську в кінці-кінців, - це не принципово, все залежить від того, хто мене фiнансує. Вийшло так, що мене підтримала Америка, тому я вiдстоюю саме її iнтереси, а не росiйськї чи будь які інші. Тим більше не ваші народні інтереси. Я сподіваюсь, ви мене добре розумієте.
Більш того, шановні друзі, якби навіть мені й хотілося вам щось добре зробити (в чому я сумніваюся), це було б навряд можливо, адже реальна влада знаходиться не в моїх руках, як ви звикли наївно вважати, а зосереджена в кланової системи, яка окутала всю країну злочинною мережею, і яку можна побороти тільки шляхом справжньої революції, а не зміною правлячої олігархії під час так званої революції, яку я здійснив вашими силами.Поперед усе, хотів би висвітлити стратегічні напрямки нашої національної політики.
Як професійний економіст, я не можу не вбачати великої вигоди особисто для себе і моїх західних і деяких місцевих покровителів у підкоренні українських національних багатств та їх подальшому розпродажу, як кажуть, “з молотка” світовим кланам, котрі щиро мене фінансували.
Ви, моя нація, повинні звикати, що ми поступово, крок за кроком, проводимо цілеспрямовані трансформаційні процеси задля вступу нашої країни до світової організації торгівлі, в якій ми ніяк не зможемо задовільно конкурувати при нашому стані економіки, яку ми розвалюємо.
А якщо і зможемо, ми будемо намагатися створити такі умови для західних монополій, які дозволять оберегти їх від росту нашого національного багатства, і, відповідно, дадуть можливість підвищити їх надприбутки. Один зі шляхів здіснення подібної політики – це жваве придушення і без того збіднілого національного виробника непомірними податками та замовними судами на вищому рівні, штучне банкрутування крупних стратегічних підприємств України. А також професійне створення ниски законів, які ставили би українського підприємця у такі умови, коли йому просто неможливо буде працювати і залишиться лише продати свій бізнес іноземному капіталістові.
З іншого боку, буде дане повне зелене світло для західного монополіста – максимальне зниження податків, створення за допомогою неофіційного втручання влади максимальної конкурентної спроможності для західних кланів. Я певен, що маю достатньо знань в економіці, що дозволять мені зробити такі кроки достатньо легко і професійно. Тим більше я маю належну корупційну практику більш ніж десяти років мого перебування при владі.
Для здійснення необхідних перетворень треба проводити відповіднi заходи. Одне з головних завдань - це підведення законів таким чином, щоб можливо було зняти всї перепони стосовно продажу української землі, що нажаль не дають розгулятися світовій клановій спільноті на нашій території. Повинен зауважити, любї друзі, я зовсім не кажу, що не виступав проти цього ранiше.
Так, я був проти скуповування землї, але це звісно був політичний крок, виключно заради отримання стратегічної вигоди і особистої популярності серед вас. І я радий, що мені це вдалося. Взагалі, політика – це гра, і якщо я казав, що ні при яких обставинах не дам згоду на щось чи навпаки, - це абсолютно нічого не гарантуватиме. Просто моя тактика, як і тактика будь якого розумного політика, – це думати одне, казати друге, а робити – третє. Так поступаю не тільки я, а також демагогічний уряд та iншi дiячi, котрі здійснюють політику в своїх особистих iнтересах.
Я дуже пишаюся вами, моєю поки що великою нацією! Значення вашої довірливості важко переоцінити, ви - молодці! Вас було так легко зігнати на цю центральну площу держави з усіх куточків України! Підбадьорені демагогічними обіцянками, емоційними лозунгами і закликами, ви, незважаючи на свої негаразди і проблеми прийшли сюди, щоб подивитися на цирк і доповнити його своєю участю в ньому!
Ми з олігархічними босами Європи й Америки були вкрай здивовані вашою політичною «обізнаністю», яку було добре використано задля нашої особистої вигоди. Весь конгрес та сенат США щиро дивувалися, коли дивилися хроніку подій так званої “помаранчевої революції”, навіть аплодували стоячи. Коли я їздив на ковдру до Джорджа Буша у Вашингтон, щоб перед ним відзвітуватися, він дуже схвально віднісся до моїх успіхів, що не може не казати про істотне збільшення мого особистого авторитету перед найсильнішою у світі країною-агресором.
Шановна громада! Ми також повинні з вами усвідомлювати, що нема й мови про те, щоб західне суспільство допомагало нам у розбудові нашої країни. Як це може бути, коли навіть нам, вихідцям з українського народу, байдуже що буде з нашою соборною державою? Ми готові кинути її напризволяще разом із вами, аби тільки залишитися при керівництві та забезпечити себе і свої сім’ї шаленими багатствами. Що вже казати про іноземців, для яких ми взагалі чужі? Ми воюємо зі своїми політичними опонентами виключно заради особистих інтересів і займаємо свої пости не для зміцнення національної політики, а для доповнення нашими ресурсами ресурсів Сполучених Штатів та Європи. Інакше вони би мені не допомагали продертися до влади.
Посудіть самі, чи дуже вигідно Заходу давати мені мiльярди на помаранчевий переворот, коли я буду служити не їм, а вам, звичайним обивателям? Чи, може, треба імперіалістам вкладати в мене шалені гроші, щоб потім я не відплатив їм борг з процентами за рахунок моєї рідної України? Звісно ні. Якщо б вони так робили, США з Європою ніколи не стали би такими могутніми, адже свою економіку вони побудували за рахунок грабування ресурсів інших країн протягом століть.
Мене, любі друзі, дивує, як до сих пір ви не розумієте таких елементарних речей, що відбуваються в політиці і вірите порожнім обіцянкам. З іншої сторони, ваша необізнаність у політичних перетвореннях та кумедний фанатизм щодо моєї персони відмінно грають на мою користь. Мушу зізнатися, що впевнений у тому, що рано чи пізно моя політика може обурювати народні маси.
Але за допомогою так званих “незалежних” мас-медіа, що вдало маніпулюють вашою думкою, я маю можливість приборкувати ваш справедливий гнів до мене та до інших “помаранчевих” діячів. З іншого боку, ви самі винуваті, що маєте таку долю, бо ви самі мене обирали і мерзли тижнями на майдані заради мого приходу. Я не дуже люблю гру слів, але в даному випадку це досить доречно, хотів би привести приклад.
Згадайте, будь-ласка, як називався мій партійний блок. Правильно, “Наша Україна”. Що це означає? Те й означає – що це наша Україна, Україна моя, Юлії Володимирівни, Арсенія Яценюка та інших видних корупціонерів.
Ну, а також, певно, скоро буде й Україна світової буржуазії та кланово-олігархічної бізнесової спільноти, що є лише питанням часу. Ми виконаємо завдання Вашингтону, хотіли би ви цього чи ні.Любі друзі! Нам нi в якому разi не можна стояти осторонь важливих світових процесів, треба брати активну участь у геополiтичних трансформацiях! Приклад країн третього світу повинен нас надихати. Адже перед нами велика місія, до якої вже давно приєдналися десятки держав та їх націй!
Ми мусимо годувати своїми ресурсами високорозвинені держави! За рахунок наших останніх сил вони зможуть деякий час протримати свою економіку на належному рівні. Чи це не та висока національна ідея, заради якої можна віддати себе, чи це не альтруїзм по відношенню до світової спільноти, який можна порівняти хіба що зі святістю Ісуса Христа?
Весь цивiлiзований свiт вiрить в Україну! Є що робити задля досягнення світлої мети! Нашi предки пишатимуться нами!
Слава Україні!Дуже дякую! Дякую, ЛЮБI ДРУЗI!
На Майдані починає лунати гiмн Сполучених Штатiв.
----------"до прихода Виктора Ющенко к власти Украина, по сути, не имела серьезных внутренних проблем. С 2004 года две части страны - центро-запад и юго-восток - находятся в перманентном противостоянии практически по всем коренным вопросам внутренней и внешней политики. Случайно ли это? Думаю, что нет.
----------Давайте вспомним, что концепция создания независимого украинского государства в пределах границ бывшей УССР изначально базировалась на понимании МНОГОЭТНИЧЕСКОГО ХАРАКТЕРА такого государственного образования. Это накладывало определенные ограничения на внутреннюю и внешнюю политику. В частности, во внешней политике была принята концепция невхождения в военные блоки и постоянного нейтралитета.
----В свою очередь, внутренняя политика базировалась на минимизации вмешательства центральной власти в деликатные культурные, религиозные и ЯЗЫКОВЫЕ вопросы.
---------Вышедшая из состава СССР Украина, вернувшая к тому же в Крым татар, оказалась своего рода МИНИ-империей. В ней, кроме собственно титульной нации, проживали миллионы русских, которых, вкупе с русскоязычными и русскокультурными украинцами, трудно назвать даже национальным меньшинством.
К этому надо добавить крупную и влиятельную еврейскую общину, компактно проживающие меньшинства: упомянутых крымских татар, венгров, поляков, румын, гагаузов и других. Всего при первом украинском президенте Леониде Кравчуке в стране с гордостью насчитали "свыше ста национальностей", как в бывшем СССР.
-------------Как свидетельствует исторический опыт, подобное "имперское государство" МОЖЕТ СУЩЕСТВОВАТЬ, ЛИШЬ ЯВЛЯЯСЬ УНИВЕРСАЛИСТСКИМ ПО СВОЕЙ СУТИ И ПРИРОДЕ. Практически все имперские государства от Рима до Российской империи стремятся кооптировать меньшинства в общегосударственную систему, объединяя их единым бюрократическим аппаратом, едиными налогами, гарантируя военную защиту и НЕ ВМЕШИВАЯСЬ В ИХ РЕЛИГИОЗНЫЕ, ЯЗЫКОВЫЕ И КУЛЬТУРНЫЕ ТРАДИЦИИ.
..................
----------------С приходом к власти Виктора Ющенко все это кончилось. На государственном уровне возобладали ПЕЩЕРНО-НАЦИОНАЛИСТИЧЕСКИЕ концепции "украинской Украины" и "Украины для украинцев".
-----Вместо строительства государства, в котором, по словам первого президента Леонида Кравчука, "русскому должно было быть лучше, чем в России, а еврею лучше, чем в Израиле", нас стали призывать "думать по-украински", а для тех, кто недостаточно быстро откликался на призывы, вводились ограничения на русскую печатную продукцию, запреты на фильмы на русском языке.
-----------Наконец, тем, кто вслух высказывал несанкционированную Виктором Ющенко и его окружением точку зрения, ГРОЗИЛИ И ГРОЗЯТ ТЮРЬМОЙ: КОМУ "ЗА ФЕДЕРАЛИЗМ", КОМУ "ЗА ОТРИЦАНИЕ ГОЛОДОМОРА".
-----------Осталось совсем немного до введения уголовного преследования "за нежелание вступать в НАТО" или "за борьбу против оранжизма".
--------------Понятно, что люди, сталкивающиеся с грубым вмешательством в личную жизнь, которым навязываются убогие и одновременно предельно лживые представления об истории и культуре родной страны, в частности осмеянное всем миром, но остающееся в ющенковских учебниках истории Украины утверждение о 140-тысячелетнем возрасте украинской нации (наши историки не стыдятся утверждать, что украинцы появились раньше неандертальцев), по меньшей мере, не любят власть, пытающуюся вырастить из их детей национально-озабоченных БЕЗГРАМОТНЫХ МУТАНТОВ, к которым культурные европейцы могут относиться только как Миклухо Маклай к папуасам - со смесью презрения, жалости и патернализма. ------------------Именно поэтому, впервые за все время украинской независимости на юго-востоке воспринимают киевское правительство как ОККУПАЦИОННУЮ ВЛАСТЬ. Партизанские отряды пока не создают, но уже поговаривают о необходимости на силу отвечать силой.
----------------Фактически политика, проводимая Виктором Ющенко, уже привела к РАСКОЛУ Украины, который пока не формализован в сецессионизм, но все ближе и ближе подходит к точке возврата. Еще пару лет "голодоморов", награждений шухевичей, борьбы с памятниками минувших эпох и маниакальной русофобии, объединенных украинскими гражданами под термином "СВИДОМИЗМ", и никакой сверхгениальный и сверхтолерантный политик не соберет Украину воедино. Останется только уповать, что "развод" пройдет по чехословацкому, а не по югославскому сценарию.
---------------Я понимаю, что Виктор Ющенко ИСКРЕНЕН в СВОЕЙ ОГРАНИЧЕННОСТИ, как искренни в своей ограниченности те его избиратели, которые до сих пор считают Галичину ЦЕНТРОМ МИРА, поскольку вместо министров и фельдмаршалов ко двору русского царя она поставляла конюхов, лакеев и горничных гарнизонным офицерам австрийского кайзера.
--------------Однако исторически обоснованный КОМПЛЕКС НЕПОЛНОЦЕННОСТИ, свойственный населению западных областей Украины, почувствовавшему себя "национальной интеллигенцией", только заняв дома и квартиры своих бывших хозяев-поляков, изгнанных или уничтоженных Гитлером и Сталиным, следует ЛЕЧИТЬ, а не навязывать всей Украине, даже если его разделяет президент.
-------------Навязываемая обществу ГАЛИЦИЙСКАЯ РУСОФОБИЯ объективно направлена на РАЗРУШЕНИЕ - желание уничтожить в украинской культуре все, что было "за москалив", и навязать свои традиции, созданные на господской кухне. У нее нет и никогда не будет позитивной программы. Она потому и НЕ ВОСПРИНИМАЕТСЯ ОБЩЕСТВОМ, что, удовлетворяя местечковые инстинкты мелкотравчатых политиков, не отвечает на главные вопросы: зачем и что дальше?
.................
-------------Что же касается США, то они с 2004 года просто пользуются подвернувшейся оказией, которая на каком-то этапе ОБЪЕКТИВНО СОВПАДАЕТ С ИХ ИНТЕРЕСАМИ.
Есть в Украине оранжевые большевики, готовые положить судьбу страны и народа на алтарь идеи панукраинизма, так что американцы плакать должны или в воскресную школу Ющенко определять? Это не их страна и им ее не жалко. А если будет уже совсем плохо - они помогут: как помогли Афганистану и Гранаде, Ираку и Панаме...
Они люди не бездушные...
Дмитрий Табачник,профессор, доктор исторических наук.
http://zadonbass.org/allnews/message.html?id=71276
Как не пытаясь найти логику у "свидомитов" не могу.
Оранжевый "хохлосрач" в действии.
К украинцам слово "хохлосрач" не имеет никакого отношения, ибо "свидомиты" это не национальность, это состояне души. Пример kapitan, котрый если ему верить сам родом из России, но более рьяного "свидомита" мне кажется не найти.