Реформы и референдум от Януковича — это ратификация криминальной диктатуры

Автор: Р. Забзалюк

К чему привели сногсшибательные «реформы» Януковича и его партии, если ее можно называть партией, чувствует каждый гражданин. Безработица, бесправие, политические репрессии, разгул криминала, произвола чиновников, взяточничество, вымогательство, разрушение образования и медицины ... Вот лишь небольшой перечень того, что содержит в себе такое новейшее понятие, как «криминальная оккупация»

У кого залишилися ще хоч якісь ілюзії щодо справжніх намірів Януковича, той, очевидно, повний політичний невіглас. Хоча таких нині практично одиниці.

Втім, «покращення», яке принесла Сім'я для нашої країни, тягне щонайменше на довічне з повною конфіскацією, якщо не брати до уваги румунський або лівійський варіанти. І про це все частіше починають розмірковувати не тільки олігархи, які намагалися прилаштуватися в оточенні Януковича, але й чиновники різних мастей, усвідомлюючи, до чого може призвести одна з чисельних «геніальних» вказівок-обмовок Януковича за Фрейдом: «…мы считаем вообще, что территорию нашего государства надо сделать опасной для жизни наших граждан, а когда к нам приедут гости - тем более…» (засідання НРБО, 2012 рік, Київ). А коли Віктор Федорович офіційно повідомив про те, що він «відновить несправедливість» ( передача «Шустер LIFE » 2012 рік), очевидно, натякаючи на те, що усім громадян необхідно здійснити по «дві ходки», - так би мовити, заради надання усім рівних можливостей, щоб не все тільки йому, - пересічні з його челяді якось зовсім без ентузіазму сприйняли таку новину.

Втім, сам Віктор Федорович сповнений оптимізму, тим паче, що його головний подільник та відомий віртуоз на царинах української філології пан Азаров констатує: «жить стало лучше, жить стало веселей!».

Ще б пак! Вони, члени клану під назвою «Сім'я», - найбагатші та найуспішніші можновладці на євразійському просторі, щоправда, в найбіднішій країні світу. До чого призвели карколомні «реформи» Януковича та його партії, якщо її ще можна називати партією, відчуває кожен громадянин. Безробіття, безправ'я, політичні репресії, розгул криміналу, свавілля чиновників, хабарництво, здирництво, руйнування освіти та медицини… Ось лише невеликий перелік того, що містить в собі таке новітнє поняття, як «кримінальна окупація». Саме так охарактеризували демократичні сили прихід Януковича до влади. І як наслідок - тотальна узурпація ним усіх гілок влади, пряме ігнорування конституційних прав та свобод громадян.

До президентської кампанії пан Янукович та його спікери театрально запевняли спільноту, що їм потрібна монолітна і консолідована влада для здійснення найголовнішого - виконання своїх чисельних обіцянок, які іменуються покращення життя. І ось уже три роки поспіль Янукович та Партія регіонів мають необмежені повноваження, повний контроль над усіма гілками влади, зокрема над Верховною Радою шостого скликання. А результат?

Дефіцит бюджету склав понад 50 млрд грн, сукупний зовнішній борг держави зріс до 130 млрд доларів. Золотовалютний резерв держави скоротився з 38,4 млрд (2009 р.) до 21 млрд. Падіння економіки становить понад 5%. На 43% зросло утримання центральних органів влади. Імпортно-експортне сальдо критичне - понад 12 млрд доларів. Фактичне безробіття населення - понад 15%. Космічними темпами зростає заборгованість із виплати заробітних плат та пенсій, які й без того настільки мізерні за своїми розмірами, що штовхнули більшість громадян за межу бідності. Внаслідок так званої податкової реформи ліквідовано понад 250 тис. малих та середніх підприємств. Освіта та медицина просто зруйновані. За цей період закрито понад 710 шкіл та 300 лікарень. Лікарі та вчителі отримують невиправдано низьку зарплатню. Ціни на товари та продукти зросли в середньому порівняно з 2009 роком на 32%, а зарплати та пенсії - лише на 3-4%. За три роки в країні згорнуто понад 126 соціальних програм. Скорочено на 24 млрд грн фінансування з бюджету у соціальні сфери. Місцеві бюджети спустошені.

Це лише незначний перелік «успіхів» режиму Януковича. І нічого ж не стоїть на заваді, адже впродовж трьох років уся повнота влади - в одних руках: прокуратури, суди, ВР, МВС, СБУ, Конституційний суд, Нацбанк, Кабмін, ОДА, РДА... Ремарки його «глашатаїв» про світову кризу виглядають щонайменше блюзнірством на тлі чисельних інформаційних повідомлень про нечуване зростання статків Януковича та його оточенців. Шикарні маєтки, резиденції, палаци в Україні та за кордоном, мільярдні банківські рахунки, процвітаючі компанії та власні банки в країні і за її межами. Звідки все це - від світової кризи?! Ні - від кризи цієї спотвореної влади, від жадоби кримінальної Сім'ї.

Загалом це ніщо інше, як антиконституційний заколот. І для його завершення Сім'ї конче необхідно провести ще так звану адміністративну реформу. Як і всі інші його обіцянки, звучить нібито привабливо. А насправді йдеться про намагання за будь-яку ціну залишитись при владі. Що передбачається?

Перше. Продовжити кампанію із дискредитації чинної Верховної Ради, адже там доктрина режиму щодо тотального придушення демократії не спрацювала, і пропрезидентської більшості немає.

Друге. Провести контрольований обласними та районними адміністраціями «референдум», на якому під гаслом «Верховна Рада набридла!» розпустити її та забезпечити призначення слухняних і мовчазних депутатів у нижню та верхню палату, а фактично - канцелярію Адміністрації президента. І все це, звісно, нібито виключно заради економії бюджетних коштів. (До відома: за три роки правління Януковича з держави за кордон у офшорні кампанії, підконтрольні кримінальному синдикату «Сім'я&ПР», висмоктано понад 100 млрд доларів; пряме та опосередковане утримання апарату президента та президентських адміністрацій в регіонах обходиться громадянам у 6-10 млрд грн щорічно; з бюджету держави за останні три роки через так звану тендерну систему відкатів виведено понад 400 млрд грн.; утримання роздутих та наділених безмежними антиконституційними правами судів, ГПУ, МВС, ВВ країні обходиться щорічно в 23 млрд грн. Зарплатня судді становить від 15 до 25 тис. грн. Окремі представники Феміди та прокуратур отримують заробітні плати у розмірах від 25 до 45 тис. грн, хоча усім добре відомо, що за рівнем отримання хабарів ця категорія вже давно могла б утримувати свої структури за власний рахунок навіть не завдаючи шкоди своєму збагаченню. Ось така невтішна арифметика щодо економії).

Третє. Забезпечити через незаконно наділені надповноваженнями, підконтрольні режиму Генеральну прокуратуру, МВС, податкову та суди тотальну зачистку в опозиційному середовищі у спосіб фабрикування кримінальних справ та судейських рішень. Попередньо позбавити політичної недоторканості народних депутатів або просто відверто та брутально ігнорувати їх статус. (До відома: злочинність за останні три роки зросла на 37%; загальна кількість нерозкритих кримінальних справ - понад 2 млн; понад 18 тисяч випадків, коли кримінальні справи закривалися або суди виносили протиправно виправдувальні рішення стосовно осіб, які прямо або опосередковано причетні до цієї так званої влади. Саме представники цієї категорії насправді мають статус недоторканості: олігархи та олігарчики, «смотрящие», чинуші, мажори).

Четверте. Встановлення тотального контролю над країною і насамперед над усіма фінансовими потоками задля особистого збагачення і безперешкодне забезпечення передачі влади та награбованих статків у спадок своїм нащадкам. Тому варіанти обрання президента у парламенті (якщо все відбудеться, як сплановано, з ліквідацією парламентаризму) чи пряме обрання завдяки силовому контролюванню ситуації під час підрахунку бюлетенів у способи, що в народі називають «підрахуй по-Ківаловськи» або ««Беркут» уміє рахувати лише до одного», - вельми привабливі та втішні для Сім'ї. Фактично це білоруський варіант, тільки у страшнішій кримінальній формі, за якої громадяни кинуті напризволяще - «виживай хто як може», а влада жирує та живе своїм відокремленим життям за надійним муром особистих охоронців в особі МВС та ГПУ.

І коли розгортаються, здебільшого через підконтрольні режиму ЗМІ, дебати про так звану підготовку до президентських виборів у 2015 році, а окремі «ліберали» починають навипередки штовхатися ліктями, намагаючись утворити ще одну «Канівську четвірку», стає просто смішно. Вірніше, це скоріше сміх скрізь сльози, адже розумієш, що волевиявлення в умовах існування кримінальної диктатури просто не існує.

Не меншу іронію викликає штовханина навколо довиборів у п'яти горезвісних виборчих округах, доля яких вельми віртуальна. Окремі місцеві ЗМІ, що їх можна сміливо іменувати «За ваші гроші - будь-який тяв-тяв» та ще й з комплексом «Москва-Васюки», просто навипередки підбирають опозиції кандидатів, щоправда, вкрай обережно, обходячи загальнішу і водночас небезпечну тему: а хто ж буде призначатися на ці посади від режиму?

Часто-густо стосовно опозиційних сил країни виникають претензії, здебільшого народжені та запущені з Банкової і «Межигір'я», на кшталт: «скільки можна терпіти цих бандюків донецьких? Чому не виводите або чому виводите людей?!», «Чого нічого не робите, чому не блокуєте…?!» або з точністю до навпаки: «Чому блокуєте і не знаходите спільної мови?».

По-перше. Так, політика - це уміння знаходити компроміси, але жодного стосунку до політики не мають змови проти особистого народу. Йдеться про боротьбу зі злом. Йдеться про боротьбу за справедливість, за свободу та незалежність нашої держави. Домовлятися з особами, що безбожно грабують нашу країну, - це означає стати такими як вони.

По-друге. У опозиційних та патріотичних сил країни є чітке розуміння, що відбувається в державі і до якого колапсу веде країну Янукович. І тому ми публічно пропонуємо шлях: у конституційний спосіб усунути від влади Януковича та ПР! Як саме? Захистом конституційних прав через активну громадянську позицію, адже в історії розвитку народів та держав є алгоритм: «Будь-який диктатор та тиран діятиме брутально і цинічно рівно настільки, наскільки це йому дозволять самі люди».

По-третє. Нам усім невідкладно необхідно домогтися повернення країни до Конституції 2004 року, за якої в країні існував парламентсько-президентський устрій. Слід зауважити, що фактично одноосібна зміна Конституції, як це і вчинив Янукович, використавши узурпований Конституційний суд, - це щонайменше протиправно. Потрібно реалізувати конституційну норму щодо імпічменту президенту та провести загальні перевибори до Верховної Ради виключно на пропорційній основі. Звільнити через роботу відповідної національної державної спеціальної комісії політично засуджених, насамперед Ю. Тимошенко та Ю. Луценка. Провести всенародний референдум, на чому наполягала свого часу Юлія Тимошенко, щодо форми правління в державі. Є очевидним, що за таких умов президент повинен виконувати виключно міжнародні представницькі функції, отже, необхідно ліквідувати структури ОДА, РДА, адже саме місцеві ради мусять формувати виконкоми і бюджети, якщо ми справді прагнемо до самоврядування; парламент, як вищий політичний колегіальний та законодавчий орган, зобов'язаний підсилити парламентський контроль за дотриманням законодавства; суди мають набути реального статусу незалежної гілки влади та формуватись виключно на виборчій основі; Генеральна прокуратура повинна увійти до органів Міністерства юстиції і не провадити слідчу діяльність, а лише представляти інтереси держави у судах; силові та правоохоронні структури необхідно докорінно реформувати, зокрема щодо збалансованого контролю влади за їхньою діяльністю. Необхідно повернути до вимог Конституції права та свободи громадян, і передусім їх соціальні права, а це означає, що держава зобов'язана працювати на населення, а не на олігархів.
Усе це та ще багато іншого необхідно втілювати, і це далеко не утопічні речі! Однак такі глибинні перебудови можливі лише за умови активності самого суспільства. Надія, що хтось це зробить, а ми зачекаємо, примарна. Відтак варто повірити у себе, варто усвідомити, що якщо не ми - то хто? Це не заклик до революції, це заклик до революції у своїй свідомості та в серці, адже саме від нашої громадянської позиції залежить, жити нам в «азіопі» чи в вільній країні - Україна.