Взаємини з РФ: союз меча і орала

Автор: О.Сохар

Економіка сусідньої країни дуже нагадує будьонівську кавалерію з мечами Джедая на озброєнні: оті світлові промені з "Зоряних війн" виглядають дуже феєрично, але загалом вся ця кавалерійська фантастика - уже з минулого століття

У 30-х роках минулого століття легендарний командарм часів громадянської Семен Михайлович Будьонний переконав Сталіна в тому, що кавалерія - достатньо ефективний рід військ, здатний бути корисним у сучасній війні. І коли американці вже думали про ядерну зброю, а німці розробляли надвправні винищувачі, Радянський Союз вкладав кошти в овес, сіно та протигази для коней (які, за легендою, досі зберігаються на складах Держрезерву). Коли Гітлер віроломно напав на сталінський СРСР, кількість кавалерійських дивізій з подачі Будьонного збільшено приблизно у 6 разів - до 80 одиниць, що свідчить лише про одне: тодішня влада країни Рад абсолютно не уявляла технологічність нав'язаної війни.

З тих пір минуло багато часу, але стереотипи залишились. Економіка сусідньої країни, яка на сьогодні де-факто виступає полюсом нашої інтеграції, дуже нагадує будьонівську кавалерію з мечами Джедая на озброєнні: оті світлові мечі із "Зоряних війн" виглядають дуже феєрично, але загалом вся ця кавалерійська фантастика - уже з минулого сторіччя. Ще два десятиліття тому російська економіка, її експортний потенціал формувалися на добувній галузі та напівпереробці. Вже тоді це були старі металургійні та хімічні виробництва з низькою ефективністю, а зараз високотехнологічний Китай взагалі витісняє застарілу російську імперію зі світових ринків. Тому єдиний вихід для Кремля - створити закриту економічну систему, в якій древні технології будуть конкурентоспроможними. Правильно, Митний Союз, систему, в якій холодильники "Норд" будуть хорошими, а купити який-небудь, пробачте, "Лібхер" удвічі дорожче, ніж у Європі.

Дякувати Богу, до Митного союзу ми поки не вступаємо, але слід чітко розуміти, якої підтримки ми можемо очікувати від РФ в якості пряника за відмову від євроінтеграції. Перш ніж порахувати наші майбутні гроші, треба знати про нашого партнера декілька важливих нюансів.

По-перше, новий інтегратор України переживає нечувану кризу. Щодня в РФ закриваються десятки заводів, металургійні мастодонти завантажені в середньому на половину, і обсяги виробництва постійно подають. Мільйони росіян потрапляють під скорочення, і особливо ця проблема насущна для міст-заводів, де іншої роботи не знайти. Олігархи масово і за безцінь продають закордонні активи, аби врятувати свій базовий російський бізнес. Криза настільки глибока, що проблема боргів кожного з холдингів обговорюються на рівні Кремля. Наприклад, чистий борг "Мечела" нині становить 9,5 млрд дол, і влада обіцяє пільгові кредити в сумі 2,65 млрд дол. Борг компанії "Русал" - близько 10 млрд дол., Evraz - 7,5 млрд дол. І вони теж отримають по 2 своїх мільярди від державних банків. Паралельно уряд реалізує галузеві програми підтримки своєї промисловості. Йдеться про традиційну антикризову допомогу, в пакет якої входять і держгарантії, і податкові пільги, і введення захисних заходів щодо продукції іноземного виробництва. Якщо всі фінансові зобов'язання російської влади - і бюджетні, і банківські, і тарифні - звести воєдино, то, судячи з усього, вийде сума під сотню мільярдів доларів, а то й більше. І при цьому я не згадував про соціальні платежі, стягувати гроші на які дедалі складніше.

Другий нюанс: Україна важлива для Росії, але для такого економічного гіганта потрібні ринки збуту в десятки разів більші. "Подальші перспективи економіки багато в чому залежатимуть від ситуації в Європі, і тут немає очевидних позитивних сигналів, - цитує російська gazeta.ru чергового експерта, котрий додає, - Єврозона є досить великим імпортером товарів з Росії, в тому числі - природних ресурсів". На метал ціни впали, споживання газу зменшується, тому і немає позитивних сигналів. Судячи з поведінки Володимира Путіна та Дмитра Медвєдєва, вони активно думають над моделлю покращення торговельних стосунків по осі "РФ - ЄС", але засади відкритої торгівлі Євроспільноти їх не влаштовують, бо тоді "Лади-Каліни" будуть дорожчими на "Сітроени", а польські яблука - за російські. Іншими словами, цінності, що виробляються національною економікою, девальвуються. Тому потрібен ще один "мутний союз", але цього разу з країнами єврозони. Правда, ЄС до цього не готова.

Зі сказаного випливає і третя нотатка про особливості українсько-російської інтеграції: якщо російський уряд штучно реанімує власну економіку, стягує останні мільярди на порятунок олігархів, а ринкова кон'юнктура при цьому до них повертається "задом", - чи може цей уряд витягнути декілька десятків мільярдів на підтримку сусідньої економіки, котра своїми трубами та "Нордами" збирається конкурувати з тубільним, себто російським бізнесом? Про серйозні інвестиції тут навряд чи можна говорити. Лідери опозиції зауважували, що Кремлем було обіцяно Україні 20 млрд. дол. компенсації за відмову від євроінтеграції. Поінформованіші журналісти говорили про 15 млрд. дол., і вже не компенсації, а кредитів від державних російських банків. Український прем'єр взагалі зауважив, що жодних кредитів та компенсацій не буде, сторони домовлялися лише про відновлення двосторонніх торговельних взаємин.

Я особисто не вірю в "безкоштовне" повернення до "розвитку двосторонніх взаємин". Найближчим часом Київ вимушений гасити чималі суми своїм європейським кредиторам та МВФ, а щоб віддати кошти - їх треба десь взяти. Тому в 15 млрд. кредитів від російських банків як бонус за пригальмування євроінтеграції повірити не важко: українська влада успішно перекредитовується, російська - отримує ще один тимчасовий важіль для торгів з ЄС. Але цей мезальянс тривати довго не може, бо обом країнам потрібна сучасна і технологічна Європа. Без неї двосторонній альянс Росії та України виглядатиме як спілка "Лади" та "Норда", чи як писали Ільф та Петров, "Союз меча і орала". На початку минулого століття це було можливо, нинішнього - навряд чи.

Орест Сохар, ТСН