"Під псевдонімом Курченко": фейкові власники "Брокбізнесбанку"

Автор: Ю.Ніколов

За псевдонімом «Сергій Курченко» в одному з найбільших банків країни ховаються вихователька дитсадка, пекар, фірми з телефонами кав’ярні і торгівців вікнами, а також взагалі не зрозуміло хто.

Несподівано останніми днями для клієнтів «Брокбізнесбанк» став джерелом поганих новин. Переповідати їх не будемо: написано про це достатньо, та й держава вже включилась в рятування банку. Про це пише Юрій Ніколов на сайті "Наші гроші", передає Цензор.НЕТ.

Перше рятівне коло - це 2 мільярди гривень позички від Нацбанку під 6,5%. Оптимісти стверджують, що цього для стабілізації вистачить. Песимісти - нагадують, що за три останні квартали депозитний портфель банку зменшився на схожу суму - 2,3 млрд грн. Ті ж оптимісти впевнені, що власники банку можуть підтримати його самотужки, нагадуючи, що в грудні в статутний фонд банку вони влили 11,5 млрд грн. Інші аналітики нагадують, що в той самий час кредити «Брокбізнесу» різко виросли на ще більшу суму - 12,4 млрд. грн. Тобто гроші акціонерів пройшли через фінансову установу транзитом. Додаткового здивування додав той факт, що спершу банк витратив живі гроші, придбавши якісь цінні папери, а потім їх передав під забезпечення кредиту від НБУ. Будемо сподіватись, що Національний банк вірить як в якість цих цінних паперів, так і доброчесність власників фінустанови. Принаймні, знає їх в обличчя.

Бо щодо останнього, то в нас існують деякі сумніви. Річ у тому, що про те, хто є акціонерами «Брокбізнесбанку» і досі достеменно невідомо.

Минулого року заступник голови наглядової ради групи компаній СЄПЕК Борис Тімонькін повідомив про придбання близько 40% акцій банку у братів Буряків.

За даними «Комерсанту», купівля банку відбулась після того, як Сергій Арбузов просив гравців ринку «забрати банк, обіцяючи золоті гори у вигляді рефінансування по пільговим ставкам на максимальні терміни».

Від цього моменту і починається повна вакханалія, яка на думку «Наших Грошей», зовсім не пасує публічному банку, що претендує на звання одного з найбільших в Україні.

Почнемо з того, що бази даних Нацбанку та SMIDA взагалі не побачили змін у складі акціонерів «Брокбізнесбанку». У їх застарілих даних вказано, що Сергій та Олександр Буряки досі мають по 50% банку.

Більше інформації є на сайті самого «Брокбізнесбанку», де згідно до закону мають розкриватись реальні власники банку. Однак і тут чекає прикра несподіванка.

У розділі «Структура власності банку» зазначено, що кожному з Буряків належить по 18,79% акцій.

Будемо вважати це прикрою неточністю. Адже на тому ж сайті у повідомленні про зміну складу посадових осіб банку вказано, що Олександру Буряку належить лише 9,4 % акцій. Та й сам Тімонькін у листопаді сказав, що «СЄПЕК належить близько 40% акцій банку, братам Бурякам - 20%, ще чотири акціонери мають близько 10% кожен. Це незалежні фінансові інвестори, не пов'язані з групою».

Отож, логічно взяти до уваги найбільш популярну офіційну версію: братам залишилось на двох 19%, а мажоритарними власниками стали структури Сергія Курченка.

І от головне питання, яке виникає в багатьох головах: кому конкретно належить майже 40% акцій «Брокбізнесбанку», які Тімонькін називає власністю групи СЄПЕК, обличчям якої працює Сергій Курченко.

Відповідь на це можна знайти у вищезгаданому повідомленні банку про зміну складу посадових осіб. Про всяк випадок нагадаємо, що стандартним кроком після зміни власника є захід його людей чи структур в органи управління.

У банківському повідомленні вказано, що заступником голови наглядової ради банку стало ТОВ «Айнам», а до ревізійної комісії ввійшли ще три компанії - ТОВ «Хіган», ТОВ «Алконост» і ТОВ «Амадіна». Кожна з цих чотирьох компаній має статутний капітал 1,71 млрд грн. і кожній з них належить по 9,98% акцій банку.

Вплив на банк і матриця виготовлення цих компаній підказують, що саме вони уособлюють групу СЄПЕК (нагадаємо, що такої юридичної особи взагалі немає, це просто публічна самоназва «кооперативу» з невідомими власниками). Бо кінцевим власником кожної з них є люди, так чи інакше пов'язані з Харківською областю (див таблицю), звідки і приїхав до Києва Сергій Курченко. І як це буває в СЄПЕК, номінальні акціонери мають усі риси «прокладок». На це вказують наступні ознаки:

- абсолютна невідомість більшості фізичних осіб, чиї паспортні дані внесено в статутні документи фірм. Хоча деякі прізвища все-таки вдалось нагуглити. Серед власників банку знайшлась… вихователька одного з харківських дитсадків;

- розмір статутних капіталів фірм «Вікторі трейд», «Мірта Стейт», «Гуд продакт трейд» і «Промлайн союз», які є кінцевими власниками вищезгаданих фірм-акціонерів. Внісши до «статутників» акціонерів по 1,71 млрд грн. ці фірми мають статутними лише по 1 тис грн.;

- місця прописок вказаних фірм. Найпопулярнішими виявились багатоквартирні будинки по вул. Ірпінська, 64 та Донецька, 7;

- контактні телефони, які ці фірми згідно із законом мають залишати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Власники кінцевих «матрьошок» взагалі залишали мобільні телефони. А номінальні акціонери не гребували тим, що залишали номери кав'ярні та торгівця вікнами.

Ну і зрештою ще одне питання: хто ж ті «незалежні фінансові інвестори», не пов'язані з групою Курченка, яким належить понад 41% «Брокбізнесбанку»? На жаль, жодними журналістськими методами на нього поки що відповісти неможливо. Оскільки їхні ПІБ, назви, псевдоніми, клички, прізвиська і будь-які інші позивні досі не спливали у жодних офіційних джерелах, доступних пересічним громадянам.

Відтак вкладники «Брокбізнесбанку» мають те що мають - матрьошечний набір «прокладок». І це, наголошуємо, один з найбільших банків України. Відтак, видається, єдине місце, де можна дізнатись про те, кому насправді українська держава позичила 2 млрд грн. є Німеччина. Оскільки європейські закони змушують західні банки знати все про кінцевих бенефіціарів структур, які користуються їхніми кореспондентськими рахунками. Кореспондентські рахунки «Брокбізнесбанку» відкриті і працюють. Отже німці мусять знати. Хіба що їм забули повідомити про зміну власників. Тепер такі часи, що дивуватись немає чому.

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»