Памяти воина-добровольца "Айдара" Виктора Гурняка

Автор: Юрий Бутусов

В бою за освобождение 32-го блокпоста и при прорыве укрепрайона российских наемников, при спасении раненых товарищей пал смертью храбрых потрясающий человек - Viktor Gurniak. Виктор Гурняк - львовянин. Виктор - профессиональный журналист, фотограф в Thomson Reuters, как фрилансер сотрудничал со многими СМИ и информагентствами - "Инсайдер", УНИАН...

Довідка:

Ст. пл. скоб. Віктор Гурняк народився в 1987 році. Родом з села Городниця Гусятинського району на Тернопільщині. Навчався в 27 загальноосвітній школі в Тернополі, згодом в Технічному коледжі Тернопільського Державного Технічного Університету (тепер Тернопільський національний технічний університет). Працював в щоденній газеті "20 Хвилин" та був редактором пластового часопису "Цвіт України". Брав участь в проектах Інституту Політичної Освіти та Міжнародного Республіканського Інституту.

Очолював в Тернополі Молодіжну громадську організацію "Фундація Регіональних Ініціатив" та був прес-секретарем партія "ПОРА" в Тернопільській області. Працював фотокореспондентом інформаційного агентства УНІАН, фотографував для міжнародної інформаційної агенції REUTERS. Спільно з друзями заснував фотоагенству LUFA. У 2014 році приєднався до команди інтернет-проекту INSIDER.

Разом з дружиною Іриною виховував доньку.

Протягом останніх місяців Віктор забезпечував необхідним спорядженням бійців "Айдару" та інших батальйонів, збираючи кошти і закуповуючи необхідні речі, самостійно доправляв допомогу в зону АТО, допомагав із транспортуванням вантажів.

До Пласту Віктор Гурняк вступив у 14 років. Належав до гуртка "Сірі вовки", що входив до куреня ч. 29 ім. Юрія Старосольського. В 2004 році є одним із співзасновників, і перший курінний куреня ч. 77 ім. Івана Гавдиди. Згодом став членом 15 Куреня УСП "Орден Залізної Остроги" ім. Святослава Завойовника. Виховував юнацький гурток "Орли". Був заступником з виховної роботи станичного та окружного проводу. Керував інформаційною ділянкою в Тернопільському Пласті. Організатор багатьох акцій та комендант Крайового табору "Легіон-11".

2010 року Пластовий портал опублікував інтерв'ю з Віктором Гурняком.

1 декабря 2013-го на Банковой Виктор снимал побоище как фотограф. Прошел весь Майдан. А когда грянула война, Виктор стал солдатом - добровольцем одного из самых отчаянных ударных подразделений - батальона "Айдар", пишет главный редактор Цензор.НЕТ Юрий Бутусов. Виктор Гурняк защищал с оружием в руках каждого из нас, нашу Родину, свою семью, жену Ira Gurniak, маленькую дочь...


"Відколи на світ прийшло моє маленьке сонечко - відтоді все моє натхнення я черпаю з її погляду, усмішки, з вигляду як солодко вона спить...
Це не просто мати дітей, це дуже складно і дуже відповідально, але жодна недоспана ніч не така вже недоспана, коли бачиш зранку її, будь-які негаразди забуваються, коли вона до тебе притуляється і чарівно посміхається.... ніякі мільйони не замінять секунди такого щастя.
Аж не віриться що вже минув цілий рік
Дякую дружині і дякую Богу за тебе, Юстинка. З днем народження! Твій татко.
всім бажаю хоч раз в житті таке відчути - с Ira Gurniak".



Чтобы десятки окруженных боевых побратимов на 31-м и 32-м блокпостах смогли вернуться домой к своим семьям, чтобы дети Украины и наша страна были счастливы, автор этих слов, журналист, работавший в мирной жизни для "Ройтерс", а на войне ставший добровольцем батальона "Айдар" Viktor Gurniak сегодня шагнул в Вечность. Прочитайте эти пронзительные строки, посмотрите на сделанное отцом фото дочери в первый ее день рождения, 1 годик, один из двух, который она провела вместе с папой... Эта любовь способна обогреть весь мир, эта любовь завещана каждому из нас, это то, что стоит запомнить НАВСЕГДА...

Жизнь Виктора Гурняка - это настоящий пример патриота Украины, пример для журналиста и гражданина. Журналист года. Журналист века. Настоящий пластун по духу и по навыкам. Он многое умел и счел невозможным быть только наблюдателем и фотографом, он выбрал для себя путь настоящего воина.




Потому что для него Украина и Родина были не просто местом работы и проживания - это было самое главное в жизни, это и была сама жизнь...


12 октября Виктор написал свой последний статус в Фейсбуке:

"До сліз... Мені більше всього хочеться вірити що ми пам"ятатемо подвиг всіх, хто віддав своє життя за нас з вами. Я хлопців з Донбасу знав кілька днів, цих, і багатьох інших, і їх смерть наче смерть близького друга. Мабуть, це важко зрозуміти, але не можна це забути. Вони, без сумніву, герої, як і всі інші, що ще живі. Перед очима пробігають їх усмішки, їх жарти. Боляче, але не можна зупинятися. Запитай себе, а що ти зробив для перемоги? Ворог не тільки зовнішній, але і внутрішній. Вбий його в собі, і це буде помста за їх смерть. Спочивайте з миром друзі..."



Виктор однажды снялся в кино - это был клип группы "Тартак" "Не кажучи нікому". В клипе Виктор играет роль героя Украинской повстанческой армии, который погиб в бою за Украину. Клип оказался пророческим, а Виктор прожил жизнь так же достойно,как и его герой:



Спасибо, Виктор, нет слов таких, чтобы выразить нашу боль. Мы не забудем тебя, не забудем твой подвиг, не забудем твою семью... Царствие небесное, мы выполним твой завет, герой...


Юрий Бутусов
фото из соцсети