11201 посетитель онлайн

Єдиний спосіб впоратися з Росією

Автор: Олександр Александрович

Єдиний спосіб впоратися з Росією

Дезінтеграція Росії повинна стати стратегічною політикою міжнародної спільноти. Це засвідчують понад п’ять років війни Росії проти України і решти демократичного світу.

Наші дії повинні стати наступальними і мати за свідому кінцеву мету розпад Російської Федерації. Це – єдине ефективне довгострокове рішення, від якого виграє переважна більшість країн.

Серед аргументів на користь цієї пропозиції можна зазначити такі:

  • Вперше після закінчення Другої світової війни було силоміць змінено кордони суверенної держави під прикриттям псевдореферендуму і під приводом "захисту прав національних меншин" та "історичної справедливості". За цією логікою можна виправдати будь-які наступні анексії з боку будь-якого агресора. Жодна країна світу не може тепер почуватися в безпеці, якщо первісний винуватець не буде покараний.
  • Росія буденно порушує двосторонні угоди, зухвало нехтує міжнародним правом та міжнародним гуманітарним правом; відмовляється виконувати рішення Міжнародного суду та інших судів ООН, Міжнародного морського трибуналу, Європейського Суду з прав людини, Стокгольмського арбітражу; постійно зловживає правом вето в РБ ООН для прикриття своїх злочинів. Тобто Москва свідомо веде до невпинної ерозії повоєнної системи міжнародних відносин, права і довіри між народами.
  • Напад РФ на без’ядерну Україну серйозно підірвав режими нерозповсюдження ЗМЗ, заохочуючи інші країни не позбуватися або набувати зброю масового знищення. Випадки з КНДР та Іраном можуть бути лише першими "ластівками".
  • Москва створює спалахи нестабільності і насильства по всьому світу, зокрема по периметру своїх кордонів, в Сирії та Лівії, Венесуелі, на Балканах, на корейському півострові, в африканських державах.
  • Кремль прямо причетний до військового управління і забезпечення своїх збройних сил та найманців на Донбасі. Існують докази його залучення до створення і підтримки ІДІЛ, озброєння Талібану, Хамасу, Хезболли. Збиття малайзійського літака, отруєння Литвиненка і Скрипалів та інші вбивства ГРУ в Європі свідчать і про зухвалий державний тероризм РФ.
  • На окупованих українських територіях російська адміністрація вчиняє вбивства, тортури, масові депортації українського і кримськотатарського населення. В Сирії РФ бомбардує цивільне населення, викликаючи нові хвилі міграції до ЄС.
  • Спецслужби РФ курирують канали поставки наркотиків з Азії і Латинської Америки до США і Європи.
  • Гібридні методи Москви спрямовані на розвал Європейського Союзу і НАТО, підривають фундаментальні демократичні цінності, поширюють політичну корупцію та підтримують організовану злочинність.
  • Москва почала напряму втручатися у процеси виборів та референдумів, зокрема в Україні, США, Великій Британії, Нідерландах, ПАР, Мадагаскарі, Індонезії, Північній Македонії, Молдові, поширюючи пропаганду, дезінформацію та сіючи розбрат і конфлікти в суспільствах.
  • РФ призвела до девальвації цінностей чесного спорту шляхом державного спонсорування допінгу.
  • Росія не має поваги до приватної власності. Звична форма її співпраці з іноземними компаніями – це залучити їхні фінанси і технології, а після того, як виробництво стане на ноги, - по-рейдерськи захопити його і віддати в руки кремлівським олігархам.
  • Технологічна відсталість Росії призводить до все частіших техногенних катастроф на її території, в т.ч. ядерних, а байдужість її керівництва до людського життя – до значних жертв. Світ не може склавши руки чекати чергового апокаліпсису, оскільки інциденти носять транскордонний характер.

Будь-які спроби втихомирити Росію і повернутися до звичного бізнесу ведуть лише до її все більшого нахабства, як це було у випадку з поверненням російської делегації до ПАРЄ. Будь-які спроби цивілізовано домовитися з Москвою апріорі приречені на невдачу, оскільки це суперечить базовим експансіоністським установкам кремлівського режиму незалежно від прізвища президента РФ і навіть безвідносно до ідеології чи форми правління. Історія Московського царства, Російської імперії, СРСР і сучасної Російської Федерації демонструє майже ідентичні методи як внутрішньополітичної боротьби, так і зовнішньополітичної поведінки. РФ в її нинішніх кордонах і з її нинішніми ресурсами ніколи не здатна стати нормальною цивілізованою державою. Натомість Росія зменшена до розмірів її нинішньої європейської території, позбавлена зброї масового знищення і постійного членства в Раді безпеки ООН, має всі шанси стати відповідальним регіональним гравцем, можливо навіть стати членом ЄС і НАТО, мирно співіснувати зі своїми сусідами.

Після переформатування російського простору з утворенням низки нових незалежних держав вищезазначені проблеми якщо не щезнуть зовсім, то значно вщухнуть. Подібний "занепад" деструктивної ролі РФ спостерігався в 1990-х роках, коли її спецслужби ще повністю не оговталися після розпаду СРСР.

Після розпаду РФ її природні ресурси та інфраструктура не щезнуть, а стануть власністю нових незалежних держав, політична культура яких може бути сформована під впливом міжнародної спільноти, а отже дозволить укладати нові цивілізовані контракти і партнерства.

Додатковим аргументом на користь розвалу РФ є можливість для окупованих сусідів нарешті повернути собі захоплені Москвою раніше території, наприклад Фінляндії, Балтійських держав, Польщі, Китаю, Японії, Грузії та України.

Важливо наголосити, що засоби розвалу РФ не потребують ведення військових дій. Автор цієї статті аж ніяк не закликає до жодних екстремістських чи будь-яких інших протизаконних дій, які би суперечили міжнародному праву. Достатньо просто ізолювати Росію, запровадивши реальні економічні санкції, зокрема: персональні санкції проти найвищих керівників із замороженням активів і забороною на в’їзд); жорсткі обмеження для енергетичного, банківсько-фінансового і військово-технічного секторів, заборона на продаж високих технологій, обвал цін на нафту.

Найважчим завданням, звісно, буде забезпечити контроль і безпеку ядерної зброї та інших видів ЗМЗ. Разом з тим, досвід роззброєння після припинення існування СРСР показує, що це завдання не є неможливим. Було б доцільно також підтримувати постійні канали комунікації з російськими військовими, щоб запобігти небажаним ексцесам.

Нова зовнішньополітична, економічна та військово-політична стратегія щодо ізоляції, стримування та примушення Росії до миру шляхом її контрольованого розвалу повинна отримати негласний консенсус і підтримку ключових глобальних гравців – США, ЄС, КНР і бути відображеною "за умовчуванням" у їхніх майбутніх щоденних кроках. Настає час, коли остання імперія зла мусить впасти. В результаті світ зітхне з глибоким полегшенням, спостерігаючи за тим, як неймовірно швидко зникають його найболючіші проблеми.

 Олександр Александрович, для "Цензор.НЕТ"

Топ комментарии
+22
жаль, що до цивілізованого світу так і не дійшло що росія небезпечніший терорист ніж ІГІЛ
показать весь комментарий
18.09.2019 15:06
+20
https://ibigdan.livejournal.com/24112385.html Снайперский террор. Почему ВСУ больше не мстят за каждого погибшего на Донбассе

Єдиний спосіб впоратися з Росією - Цензор.НЕТ 2653

Впервые за много месяцев потери нашей группировки на Донбассе стали большими, чем у оккупационного корпуса

Так, только за сентябрь погибло 11 бойцов, причем не только ВСУ, но и Национальной гвардии (причем не только сводной группы полка "Азов", но и, например, 15-й бригады, которая дислоцируется в Славянске). И это не считая несколько десятков раненых, часть из которых никогда не вернется в строй.
Мало того, с ответственностью можно говорить, что налицо новый виток снайперской войны и войны малых групп. Ведь практически все погибшие были либо убиты снайперами противника, либо погибли в ходе попыток разведывательной деятельности на передовых позициях. Как, например, умерший от ран в харьковском госпитале в субботу 14 сентября старший сержант Максим Кондратюк из 8-го отдельного полка спецназначения. По имеющимся данным, он вместе с группой подорвался 10 сентября на минном поле при выходе после выполнения боевой задачи в глубине обороны противника.

Наибольшее количество наших потерь последних дней приходится прежде всего на мариупольское направление и Светлодарскую дугу. Наибольшие потери ныне несет 36-я бригада морской пехоты, где погибло за короткое время сразу двое морпехов (11 сентября) и еще один боец, прикомандированный из Воздушных сил Украины (2 сентября).

Пока не совсем понятны обстоятельства гибели от пулевого ранения 13 сентября под Павлополем майора 74-го отдельного разведывательного батальона. Но по штатному расписанию и опыту войны 2014-2015 гг. это как минимум командир роты глубинной разведки. То есть весьма подготовленный офицер специфического подразделения.

И причин для такого резкого увеличения количества потерь сразу несколько. Еще в конце июля Главное управление разведки Минобороны Украины сообщило о том, что с территории РФ на временно оккупированную территорию в Донецкой и Луганской областях прибыли дополнительные снайперские подразделения, вооруженные в том числе и снайперскими винтовками иностранного производства.

Тогда к этому сообщению большинство военных наблюдателей отнеслись с неким скепсисом. Имея для этого все основания - так как официальные сообщения о войне на Донбассе в последние месяцы отличаются неполнотой и передергиванием фактов. Однако события последних дней заставляют по-другом посмотреть на подобные сообщения. Судя по увеличению количества погибших именно от прицельного снайперского огня, с большой долей вероятности можно говорить о том, что доля истины в сообщении от ГУР все-таки есть. К тому же сентябрь - традиционный для российской военной машины месяц подведения итогов летнего цикла учебно-боевой работы.
И сколько бы не потешались с "курсантов, сдающих зачеты", однако российские генералы были бы полными идиотами, если бы на всю катушку не использовали возможности войны на Донбассе для обкатки своих военнослужащих в боевых условиях. И начиная с 2015 г. тенденция на то, чтобы дать боевой опыт максимальному количеству солдат и офицеров, имеет место быть в зоне соприкосновения на оккупированных территориях Донецкой и Луганской областей.

И еще есть пара политических факторов, которые прямо влияют на активность российских военных. Это прежде всего приближение встречи в нормандском формате и такой себе фактор давления на наше политическое руководство. Ведь буквально каждая потеря военнослужащего на фронте очень болезненно отражается на рейтинге нового президента, который пришел к власти с обещаниями мира на Донбассе. А тут потеря за потерей.

И есть еще один чисто военный фактор - еще в начале года на каждый случай гибели военнослужащего армейская группировка устраивала акции возмездия, нанося удары артиллерией разрешенных Минском калибров по всем ранее разведанным объектам противника в тактической глубине того участка, где погиб наш военнослужащий. Видео таких ударов время от времени попадало в сеть не без прямого участия ИПСО, что давало серьезный эффект.

Ныне же смена военного руководства привела к тому, что санкционировать подобные удары возмездия просто некому. Недавно назначенные генералы не решаются брать на себя такую ответственность, понимая, что при нынешней популистской власти они вполне могут стать такими себе козлами отпущения.
А имеющиеся у командиров передовых подразделений огневые средства явно недостаточны для нанесения противнику заметного урона. Поэтому противник, почувствовав свою безнаказанность, развернул настоящий снайперский террор на так называемых "нулевых" позициях.
И, как видится, в случае продолжения такой практики противник вполне может пойти на дальнейшее усиление давления и разворачивание диверсионных действий в ближайшем тылу. За пять лет войны такое бывало неоднократно, и тут арсенал боевых акций достаточно широк - от минирования дорог снабжения до ракетной охоты на любой армейский транспорт в зоне досягаемости комплексов противотанковых ракет.

Имеет ли наше военное руководство прописанные реальные шаги на случай такого негативного сценария - большой вопрос. Ведь большая часть штабных офицеров, имеющих опыт реакции на такие действия противника, ныне либо отправлены в запас, либо оттерты от штабной деятельности. А новоназначенные боевые командиры все еще имеют явно недостаточный опыт для гибкого реагирования на изменение ситуации на фронте.

Таким образом, к сожалению, с большой долей вероятности можно говорить о том, что в ближайшие дни потери нашей группировки на Донбассе могут только возрасти. Ведь, не получая достойной ответной реакции, противник получает все возможности для усиления своей боевой активности.

http://www.dsnews.ua/politics/snayperskiy-terror-pochemu-vsu-bolshe-ne-mstyat-za-kazhdogo-16092019080000 Источник
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=375828586693834&id=100028000881328 Serg Marco
показать весь комментарий
18.09.2019 16:01
+17
https://oleg-leusenko.livejournal.com/12090761.html Оказывается, по мнению московских фашистов, Украине незаконно передали не только Крым, но и Путивль с Путивльским районом, где живут только "русскоговорящие" (сейчас в Сумской области). Путивль тоже имеет для Московии "сакральное значение" из-за "Слова о полку Игореве". Пока непонятно, каким боком украинский (руський) эпос к московитам, которые в то время на болотах квакали..

Єдиний спосіб впоратися з Росією - Цензор.НЕТ 1524

https://www.msn.com/ru-ru/news/article/%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d0%b7%d0%b0%d1%85%d0%b2%d0%b0%d1%82%d0%b8%d0%bb%d0%b0-%d0%b5%d1%89%d0%b5-%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bd-%d1%80%d1%83%d1%81%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b4/ar-AAHiSpg Украина захватила еще один русский город

Украинские политики на полном серьезе считают, что русские жители Украины не являются коренным народом их государства. Что, мол, всех великороссов привезла в Незалежную советская власть. Да и в России многие ошибочно думают, что русские живут исключительно на Юго-Востоке, но это не так. После революции Украине были переданы и другие наши земли.

Так, УССР подарили территории Путивльского района Курской губернии, который теперь входит в состав Сумской области. Там и сейчас этнические русские составляют большинство, а среди них, возле древнерусского города Путивль, известного по «Слову о полку Игореве», проживает еще и удивительный этнос - "горюны". Они говорят "великом и могучем", носят русские имена и фамилии, но так как сформировались очень давно, то на бытовом уровне отделяются себя как от «хохлов», так и от «кацапов».

далее фашистский бред по https://www.msn.com/ru-ru/news/article/%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d0%b7%d0%b0%d1%85%d0%b2%d0%b0%d1%82%d0%b8%d0%bb%d0%b0-%d0%b5%d1%89%d0%b5-%d0%be%d0%b4%d0%b8%d0%bd-%d1%80%d1%83%d1%81%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%be%d0%b4/ar-AAHiSpg ссылке
показать весь комментарий
18.09.2019 16:13
Комментировать
Сортировать:
Страница 2 из 2
Мудро і правильно!
показать весь комментарий
21.09.2019 19:02 Ответить
Хотелось бы, но вряд ли.
показать весь комментарий
27.09.2019 18:01 Ответить
Страница 2 из 2