Про уряд та культуру менеджменту
Відбувається деградація управлінської культури. Культура їсть стратегію на сніданок, сказав Пітер Друкер, але якщо стратегії немає, то культура їсть своїх носіїв.
1. Попередній уряд працював без чітких показників ефективності (KPIs). Вибачте, але рейтинг президента не може бути ключовим показником ефективності уряду.
2. Попередній уряд звільнено без оголошення їхньої провини. Натомість їх похвалили за роботу. Це означає, що:
2.1. Члени попереднього уряду не знають, за що їх звільнено. Це демотивує, адже вони не можуть зробити висновків.
2.2. Члени нового уряду не знають, за що звільнили членів попереднього уряду. Це дезорієнтує, адже вони можуть через незнання повторити ті самі помилки.
2.3. Громадяни не знають, за що звільнили членів попереднього уряду. Це погіршує здатність громадян адекватно оцінювати роботу уряду.
3. Частина членів попереднього уряду перейшла у новий уряд. Ні ті, кого звільнено, ні ті, хто залишився, не знають критеріїв звільнення чи залишення.
4. Новий уряд так само не має ключових показників ефективності. "Зробити неможливе" - це не найкраща постановка цілі та не найкраща мотивація.
5. З двох попередніх пунктів легко зробити припущення, що ключовим показником ефективності урядовця є слухняність. Але ні. Частина дуже слухняних звільнена, а серед тих, хто залишився, є неслухняні. Наслідок: ще більша дезорієнтація та демотивація.
6. З багатьма кандидатами фактично не було співбесід або ж були дуже короткі та про несуттєве. Багато кандидатів дізналося про призначення зранку в день призначення, бо попередньо обрані відмовилися. Очевидно, що кандидати не мали часу розробити та представити своє бачення.
7. Ніхто не дивився на уряд з точки зору сумісності (хай не психологічної, а хоча б ідеологічної) та здатності працювати як команда.
8. Прем'єр-міністр як керівник уряду майже не мав впливу на обрання членів уряду. Навіть часу для цього не мав. Його авторитет серед міністрів буде приблизно дорівнювати нулю.
Це називається деградація управлінської культури.
Культура їсть стратегію на сніданок, сказав Пітер Друкер.
Але якщо стратегії немає, то культура їсть своїх носіїв.
Держава не підприємство, а президент не керуючій, а політик. Його призначення (по Конституції) не керувати, а узгоджувати інтереси всіх рівноправних (по Конституції) суб'єктів держави і бути гарантом Конституції. Тобто гарантувати, що всі закони держави і дії всіх гілок влади (законодавчій- ВР, виконавчій - КМ і судовій їй відповідають. Для того йому і надано (Конституцією) право підпису під законами і право в деяких випадках розпускати КМ і ВР.
Всі все вірно зрозуміли останні кроки президента. Закони держави не відповідають фундаментальним положенням Конституції в частині рівноправ'я громадян і організацій. А того принцип верховенства права не діє, а діють договірняки, вільного ринку немає,
економічні закони пригнічені шахрайським податковим кодексом, економіка стагнує і уходить в тінь, в країні хаос.
Президент не розуміє причин цього хаосу і сам діє хаотично і антиконституційно. Замість того, щоб приводити законодавство в відповідність з демократичною Конституцією, сам порушує Конституцію і напряму керує урядом, розпускає його, призназначає в антиконституційний спосіб членів уряду... тобто поширює хаос далі.
Класика деградації держави, що завжди закінчується або диктатурою, або зникненням держави з мапи світу. Якщо еліта або нарід цього не зупинять.