UKR против COVID-19. Как живется украинцам в мире во время пандемии коронавируса. Серия № 5

Автор: Евгений Кузьменко

Свидетельства очевидцев. Китай, Канада, Италия, Франция.

***

Мы продолжаем серию материалов-свидетельств украинцев, живущих и борющихся с коронавирусом по всему миру. Здесь будет только прямая речь: рассказы украинцев о том, как им живется внутри эпидемии; как реагируют местные власти; как ведут себя местные жители. О том, что хорошего стоит позаимствовать у той или иной страны, а чего заимствовать не стоит.

Спасибо тем, кто уже написал нам; благодарим тех, кто поделится своими наблюдениями и переживаниями в будущем!

Читайте первую и вторую часть. Часть третья - Германия, Польша, Австралия, Венгрия - читайте здесь. Часть четвертая  -Бельгия, Испания, Дания, Нидерланды - здесь.

Петр Шевченко, 27 лет, Китай:

В 17-м веке итальянский иезуит Маттео Ричи заложил фундамент для связей между Западом и Востоком. Он изучил мандарин и был удостоен места в буддийском пантеоне; более того, у него вышло ознакомить китайцев с европейской культурой и дать понимание элитам двух миров: мы люди, хоть и очень разные. Как говорил Киплинг: "Восток есть Восток, а Запад есть Запад, и они никогда не пересекутся".

Спустя три века ситуация не изменилась - у Китая до сих пор свой цивилизационный ответ на всевозможные вызовы, стоящие перед их обществом. Недаром китаевед Люсьен Пай заявил: "Китай — это цивилизация, которая притворяется страной".

Поэтому, когда в конце января разразилась эпидемия в Ухани, стало понятно – это тест для Китая, его модели развития, культуры и веры в свои силы.

С самых первых дней правительство взяло на вооружение тезис "the boldest measures are the safest" (самые строгие меры – наиболее безопасны), как заповедовал адмирал Горацию Нельсон. В схватке с коронавирусом ставка власти была одна – остановить и победить эпидемию как можно быстрее. Это значило: пришло время для решительных и эффективных действий.

Вначале на карантин была закрыта Хубэй, далее - прибрежные провинции. Где-то в середине февраля всеобщий карантин был объявлен и в провинции Цзилинь на Северо-Востоке Китая, где автор этих строк на данный момент живет и трудится преподавателем в индустриальном городе Чанчуне. Все, абсолютно все учреждения, - кроме тех, которые помогали поддерживать жизнедеятельность людей, - были закрыты.

 Традиционно многолюдный кампус местного университета необычно пустынен

Людям было запрещено без надобности выходить на улицу. Те, кто вышел, были обязаны надевать маски. Была введена административная и уголовная ответственности за нарушение плана карантина. Общественный транспорт остановили. На улицах было реально пусто. Жизнь теплилась в супермаркетах, вокруг разнообразных лавок в компаундах и в аптеках. При входе в жилищный комплекс нужно было регистрироваться.

Для особой касты любителей "шпионить" появилась возможность "докладывать" в полицию или администрацию компаунда про нарушителей или незарегистрированных новоприбывших.

Вся страна следила за борьбой с коронавирусом в Ухани. Началось строительство новых госпиталей, первые лица государства – премьер-министр и президент - съездили туда поддержать людей.

Спустя две недели первая волна эпидемии начала отступать. Снова открыли общественный транспорт - только теперь в метро, автобусах и такси необходимо сканировать QR код, который определяет местоположение, и медики проверяют датчиком температуру. Работают специальные приложения, по которым можно онлайн отслеживать, в каких местах города и провинции есть заразившиеся.

Цунами экономического падения начало накрывать Китай. Хотя предприятия начали работу, многие заводы работают вхолостую: охваченному эпидемией Западу - не до импорта китайских товаров. Повысилась безработица, а власть, чтобы добиться хоть какого-то экономического роста (что есть ее легитимацией в глазах людей) в этом году решила запустить новые инфраструктурные проекты.

Жизнь постепенно входит в нормальное русло, хотя и со своими, "коронавирусными", реалиями. Все и везде ходят в масках, стараясь держаться на расстоянии одного метра друг от друга.

Люди в городе гуляют, проводят время за традиционной китайской забавой - запусканием воздушного змея"

Обучение переведено в режим онлайн. Заведения общепита закрыты, и в целом Китай готовится принять вторую волну эпидемии: на этот раз ее несущими мощностями будут те, кто возвращается в Поднебесную из-за границы. Начиная с марта, приехавшие в Китай обязаны пройти 14-дневный карантин. Уже известны случаи, когда те, кто нарушил карантин, были подвергнуты административным наказаниям. А иностранцев за такие нарушения лишают вида на жительство.

Нам, украинцам, необходимо взять на заметку умение китайцев эффективно противостоять вызовам благодаря высокой социальной организации, основанной на доверии, и эффекту синергии (одну палочку бамбука сломать легко, а пучок сложно). В условиях, когда от ответственности каждого зависит благо социума, необходимо здраво придерживаться правил, которые позволят снизить возможность заражения – это потери на индивидуальном и коллективном уровнях. Очень важно в условиях бесконечного количества недостоверной информации - сохранять трезвый взгляд на вещи и блюсти правила психогигиены.

Учитывая те вызовы, через которые прошло наше общество за последние 30 лет (особенно его проактивная и мыслящая часть, которая кристаллизовалась в результате такой закалки), я остаюсь оптимистичным касательно исхода эпидемии в Украине. Хочется верить - наше общество достойно пройдет этот тест на антихрупкость.

И как у нас повелось – вопреки всему.

Назар Смаль, 37 років, Канада (від 27 березня, 3-й тиждень самоізоляції)

Ми з дружиною (далі Катя) емігрували в Канаду майже 5 років тому. Зараз маємо дозвіл на постійне проживання, через місяць подаємо на громадянство. Живемо у Ванкувері, який страшенно любимо за особливий помірний клімат, гори під боком, мультикультурність, та різноманітну кухню з серйозним ухилом в сторону Азії. Це ще також місто зі скаженими цінами на нерухомість, тому переважна більшість орендують житло і виплачують чиюсь іпотеку, як тут кажуть. Обидвоє працюємо в галузі програмного забезпечення як послуги (software as a service); я - старший дата аналітик в Hootsuite (платформа для управління соціальними мережами для бізнесу, маловідома в Україні). Катя - старший дизайнер продукту в Mailchimp (автоматизація маркетингу, думаю, відома будь-де).

Найбільше за все ми любимо подорожувати, тому вперше довелося зіткнутись із загрозою коронавірусу ще на етапі, коли це було десь далеко і не про нас. Заплановану відпустку в Камбоджу з транзитом в Китаї довелось скасувати. Тоді ще кордони були відкриті, просто не хотіли ризикувати і застрягнути з тимчасовою пропискою в терміналі. Приємно були здивовані що китайська авіакомпанія Xiamen Airlines повністю повернула гроші за квитки на літак, що не відшкодовуються.

Про коронавірус більш докладно тоді чув від мого друга, який щойно повернувся з Китаю і перебував у Макао та Гонконзі під час спалаху епідемії. Друг зустрівся зі мною тільки після 14 днів самоізоляції, хоч його на той час ніхто про це ще в Канаді не наголошував, а в Китаї вже з цим не шуткували.

Коронавірус у Канаді з осередком у Ванкувері був неминучий, країна приймає понад 300 тисяч емігрантів  на рік, суттєва частка з яких осідає в Торонто, Ванкувері, Монреалі. Ванкувер особливо приваблює китайців, які етнічно становлять чверть населення міста. Тому шанси розповсюдження вірусу через подорожуючих були значними. Уряд запровадив тестування на вірус людям, що прибували до ключових аеропортів за декілька днів до першого підтвердженого випадку коронавірусу в Канаді ще в кінці січня.

Протягом лютого всі заходи були суто гігієнічного характеру: просили часто мити руки; усіх, хто почувався так собі, просили працювати з дому. У Канаді не прийнято тиснути руки щодня з людьми, яких ти знаєш, що сприяло зменшенню можливості щось підхопити. Працювати з дому в наших компаніях - буденна річ. Достатньо змінити статус  у Slack.

Відчуття, що це тут і про нас прийшло вже на початку березня, коли Канада підтвердила першу смерть та вірусологи почали фіксувати випадки вірусу не лише в тих, хто подорожував, але і його розповсюдження всередині країни. Реакція уряду була моментальною і проактивною - усім самоізолюватися. Через день ми вже працювали з дому. В Канаді існує інститут довіри до влади, тому офіційним повідомленням та статистиці вірять і діють відповідно.

По-перше, була чітка комунікація, чому вірус загрозливий. Хоча смертність від коронавірусу далека від еболи, він дуже легко поширюється. Жодна система охорони здоров’я не спроможна витримати такого напливу хворих одночасно. Настане колапс, що збільшує смертність і створює хаос. Зараз вже видно, що у країнах, що якось почали запобігати розповсюдженню вірусу на ранніх стадіях, смертність орієнтовно 4% від підтверджених захворілих, в Італії наразі - це 11%. Статистику і дати по Канаді я знаю не тому, що у мене хороша пам’ять, а тому що мені держава її промотує щоразу як я заходжу на YouTube.

Прем'єр міністр (тут це як президент) та міністр охорони здоров’я проводять прес-конференції буквально щодня. Прем'єр міністр дотримується безпечної відстані від всіх після того, як його дружина була протестована позитивно на коронавірус.

Дали чітко зрозуміти, хто найбільш вразливий від вірусу. Соціальна свідомість тут загалом на високому рівні, тому пояснювати, що пенсіонери і люди з низьким імунітетом теж частина суспільства (чиїсь батьки, друзі, родичі, люди), не потрібно. Тому самоізоляція була вкрай важливою для сповільнення розповсюдження вірусу і можливості виявити анклави захворювання і закупорити їх на кшталт Уханю в Китаї. Сьогодні повідомили, що соціальне дистанціювання діє, швидкість розповсюдження вірусу в нашій провінції, Британська Колумбія, зменшилась вдвічі. 45% захворілих вже одужали. Смертність - 2%.

По-друге, економіка. Тут, можливо, розпочнеться трансляція з іншої галактики, але пишу як є. В Канаді після фінансової кризи 2008 року навчились, що в таких критичних ситуаціях економіка потребує дешеву ліквідність - готівку під малі відсотки. Тому Нацбанк поетапно зменшив відсоткову ставку для банків вже на сьогодні майже до 0%. Дуже мені при цьому запам’яталась фраза голови Нацбанку: "Пожежника ніколи не критикували за використання забагато води". В Канаді живуть в кредит практично всі (пам’ятаєте про ціни на житло). Для людей з кредитом і змінною ставкою (нас зокрема) це означає, що сума наших виплат відсотків банку зменшилась на третину ніж до коронавірусу. Для малого і середнього бізнесу - це безвідсоткові позики. Відстрочують виплати по кредиту та щорічну сплату податків. Також малому бізнесу будуть виплачувати 75% зарплати найманих працівників за умови, що їх не звільняють. Звільнення все одно неминучі і це вже відбувається. Особливо постраждали сфери обслуговування, ресторанний бізнес, роздрібна торгівля, авіакомпанії, кіноіндустрія. Людей скорочують тисячами. Сфера обслуговування перетворилась  на сферу доставки. Тим, хто був звільненим у зв’язку з епідемією, держава виплачує дві тисячі доларів на місяць (достатньо для існування). Тепер це і поширюється і на власників бізнесу, які вирішили зачинитись. До того вони не підпадали під цю категорію, бо фактично не можуть самі себе звільнити. Загалом, мільйон людей (3% населення) вже подали заявки на виплати по безробіттю. Важливо для Ванкуверу - власникам заборонили виселяти орендарів квартир, держава виплачує 500 доларів власникам, якщо орендар був звільненим через епідемію.

Особисто нам на тлі того, що відбувається, скаржитись ні на що. Компанії спокійно продовжують функціонувати, коли усі працюють з дому. Компанія, де працює моя дружина, нарахувала усім працівникам по тисячі доларів на облаштування домашнього офісу. В моїй компанії дозволили винести з офісу все, включаючи додаткові монітори і стільці. Керівництво компаній по декілька разів на тиждень то письмово, то із своїх робочих місць в спальнях звітує про те, як наші реалії впливають на бізнес і по годині відповідають на питання. Я ще додатково по суботах викладаю дата аналітику для професіоналів по контракту з тренінговою компанією. Усі курси перевели в онлайн, надіслали гарнітуру для проведення курсів. Роботи багато, але вона є - нічого скаржитись.

Звичайно, не все так гладко. Заклик про самоізоляцію спрацював не одразу і тільки на частину населення. Дехто ситуацію сприйняв як незаплановану відпустку. Ще на вихідні після першого тижня карантину була чудова сонячна погода. В результаті, пляжі, парки і гори були переповнені людьми. Дали слабину трішки. Після цих вихідних Міністр Здоров’я дала зрозуміти, що можуть ввести більш жорсткий карантин. Ввели штрафи за недотримання карантину бізнесам, закрили пляжі, парки. Хворого, що не дотримувався самоізоляції, арештували. Закрили кордон зі Штатами, Ванкувер прикордонне місто, 200 кілометрів до Сіетлу. Ми з цього дуже радіємо, бо там ситуація набагато серйозніша, а трафік через кордон дуже високий.

А так карантин суто на словах і на вірі в те, що люди - відповідальні громадяни. Вулиці пусті. Метро ніхто не закривав, воно працює без машиніста, просто пусте, бо люди сидять вдома. Навіть відшкодовують за невикористаний березневий проїзний.

Коли оголосили надзвичайний стан у місті, пропали всі консервовані продукти з полиць, поменшало м’яса, не могли знайти мило, соняшникову олію, оцет. Воду можна пити з крану, тому з цим ніяких питань. Феномен туалетного паперу досі залишається для мене загадкою. Чистота і порядок у відділі. А у нас якраз закінчувався...

Через тиждень ажіотаж впав, по суті, можна знайти все, навіть папір. Пенсіонери мають привілей першими зранку купувати продукти. Ввели обмеження на кількість купівлі певних продуктів. Люди дотримуються дистанції. Хіба що просто говорити між собою перестали. Відчуття дуже дивне, незвично це тут.

Ми підтримуємо українські магазини, в яких можна купувати серцю любе і готову їжу на виніс, як-то голубці, налисники, вареники, борщ. Ехх, зголоднів, потім допишу.

Трохи понарікаю. Загалом, найважче у всьому цьому - перебувати в ізоляції. У нас це вже третій тиждень почався. Дні всі стали однаковими, втрачається відлік часу. Ми вже рік не відпочивали. Щось треба робити з фізичним станом. Нещодавно вийшов на пробіжку, виплюнув легені, сиджу далі. Тому на перший план виходить ментальне здоров’я. Влаштовуємо онлайн обіди з друзями, багато часу проводимо на балконі. Все, закінчив.

Про ситуацію в Україні знаю мало, щоб висловлювати які-небудь судження. П’ять років - достатній час, щоб втратити відчуття присутності. Залюбки повірю у все хороше. Можу хіба що сказати, що із розмов з друзями в Києві, мені здалося, що не всі розуміють, чому треба саме їм сидіти вдома, коли і так усі перехворіють. Ніхто не сидітиме, якщо не розуміти навіщо. Тому Євген Кузьменко добре робить, що про це пише.

Звичайно, переживаємо за батьків та родичів. Пройшов через серію серйозних розмов з мамою, яка ходила до церкви і збиралась ще сходити. Її аргументи про блаженний імунітет по дефолту серед парафіян і далекоглядність із протиранням образів ганчірочкою після поцілунку не знайшли достатньої підтримки з моєї православно-атеїстичної сторони. В цей день я багато "грішив" вслух. Наступного разу відчув, що прийшло розуміння. Щоб не випробовувати долю, церкву закрили. У Каті батьки просунуті, слухались одразу. Дуже хочеться, щоб у батьків все було добре і вони пожили у своє задоволення. Не поіснували, а пожили. Тому будьте такі ласкаві, подумайте про батьків і сидіть вдома.

Виктория Батусь, 44 года, Италия

Мы живем в Альпах, в самом маленьком регионе Италии Valle d’Aosta, на границе с Францией и Швейцарией. Здесь говорят на двух языках (французский – второй государственный), принимают туристов два раза в год, делают сыры, очень гордятся местным салом и изготавливают удивительные вещи из дерева.

До начала эпидемии я работала в небольшой гостинице в горах. С приходом вируса все до единой гостиницы закрыли свои двери не только для гостей, но и для сотрудников.

Я так долго нахожусь в заточении, что уже не ориентируюсь в датах и днях недели. Не могу сейчас вспомнить, в какой день все началось, какова последовательность событий. Когда Ломбардия стала одним сплошным красным пятном на карте Италии (zona rossa), в Аосте еще не было ни одного случая заболевания. И тут местные власти допустили фатальную для нас ошибку: разгар туристического сезона, эпидемии нет, казну нужно пополнять. И вот, звучит призыв приезжать к нам - насладиться красотой гор, чистым воздухом, ну и чем там еще наслаждаются туристы на горнолыжных курортах…

Призыв был услышан, целые семьи из красной зоны поехали в Валле-Д-Аоста искать убежища от вируса - на радость владельцам гостиниц и ресторанов.

Радовались недолго. События развивались как и по всей Италии: с каждым днем все больше зараженных, все больше ограничений, все сильнее ужесточаются меры воздействия в отношении нарушителей условий карантина. Со стороны кажется, что результаты отсутствуют; эпидемия, по прогнозам специалистов, достигнет пика в первые недели апреля. Но кто знает, какими бы были показатели смертности и заболеваемости, если бы не карантин!

Данные о новых заболевших и умерших обновляются трижды в день. На 17.00 30.03.2020 у нас - 517 зараженных, 50 смертей, 2517 человек - в так называемом "предупредительном" карантине после контакта с больными. Цифры, возможно, не впечатляют - но по соотношению количества больных к численности населения мы - самый неблагополучный регион Италии.

Из особенностей нашей жизни в карантине:

- вся информация - только из газет и выпусков новостей (спасибо журналистам!);

- В магазин люди отправляются только с заполненной заранее формой заявления, где на сегодняшний день указывается не только цель поездки, но и предполагаемая продолжительность пребывания вне дома;

- для медработников – отдельно отведенные часы для покупки продуктов в супермаркетах и отдельные кассы, если они приходят в обычные для всех часы работы магазина;

- бесплатная доставка продуктов и медикаментов пенсионерам;

- можно заказать еду на дом из своего любимого ресторана (они пытаются хоть так держаться на плаву);

- школьники и студенты учатся дистанционно (так на экране компа я впервые увидела одноклассников моего сына);

- люди сдают кровь и жертвуют деньги на нужды гражданской обороны (ну, кровь сдают те, кто для этого пригоден, а деньги – от организаций и предприятий);

- мы не поем и не стучим кастрюлями на балконах каждый день (это был однодневный флэш-моб), но мы вывешиваем флаги и плакаты с изображением радуги и надписью Andra tutto bene!

Я слежу за ситуацией в Украине, там родные и друзья, страшно за них! И, мне кажется, грядет катастрофа. Очень сложно соблюдать все меры предосторожности по самым разным причинам. Критикой властей заниматься не стану, этим и так многие заняты. Да, я иногда теряю счет дням, но хорошо помню, что скоро у меня юбилей, и никто не приглашен, никто не придёт, даже муж не приедет из Франции (рискует не вернуться обратно, а значит, останется без работы). Но мы с сыном - граждане сознательные, сидим дома и очень стараемся выполнять все условия карантина. И мы ЗДОРОВЫ! Разве не этого все сейчас добиваются?!

Галина Крюкова, 44 роки,Франція:

Вже понад 4 роки я живу у Франції неподалік Бордо. В Україні я була юристом, у Франції ж я не можу працювати за фахом, до того ж на момент переїзду я не володіла французькою мовою, тому офіційно я не працюю, залишаюсь домогосподаркою.

Мій чоловік з сім’ї виноробів і ми живемо у сільській місцевості у шато, що належить його родині. Часом я допомагаю йому з ярмарками та з організацією дегустацій, але це трапляється не щодня, тож мені доводиться якось займати свій вільний час. Ви будете сміятись, але я як справжня українка, що раптом з великого міста переїхала до села, завела собі город, обжилася собаками, котами і навіть курками, так що сумувати мені ніколи.

Маю сказати, що з початком карантину моє життя майже не змінилося, адже я і так живу в умовах певної соціальної ізоляції. Єдине, від чого довелось відмовитись, - це подорожі і шопінг. Які, втім, і до карантину траплялися не так щоб і часто.

Ніяких проблем з харчуванням ми не відчуваємо, бо звикли по суботах купувати продуктів на тиждень, а свіжі багети, круасани і устриці - по неділях. Готувати я вмію і люблю, тож мій чоловік не переймається через закриття кафе і ресторанів.

Звісно, нам набагато легше переживати карантин, ніж більшості французів, адже ми не сидимо замкнуті в квартирі, як жителі міст. У нас велика територія навколо будинку, парк, виноградники, тож є де гуляти. До того ж весна, час працювати на землі, впорядковувати сад, город, парк.

Оскільки підприємство мого чоловіка має сільськогосподарський напрям, то його не довелося закривати. Усі наймані працівники продовжують працювати і отримувати зарплатню. Їм усім видали документи, що засвідчують їх право на пересування до місця роботи.

Чоловік мій також продовжує працювати, і хоч обсяг його звичної роботи трохи змінився через зменшення кількості замовлень (бо зменшилося споживання за рахунок закриття ресторанів, кафе, деяких магазинів), він винайшов собі нову - працює над створенням інтернет-магазину, щоб люди мали можливість купувати вино онлайн.

Карантинні заходи вводилися у Франції поступово, починаючи з відтермінування масових заходів, обмеження зібрань людей спочатку до 5000, потім до 1000, 100 - і до повної їх заборони. Ще 13 березня, коли ми з чоловіком відвідали виставу "Антигона" в національному театрі Бордо, в залі було біля 700 глядачів, дуже багато пенсіонерів, організовані шкільні групи. Жодної людини в масці, традиційні обійми-поцілунки і ніякої черги до туалету щоб мити руки. Після вистави - офіційна частина спілкування акторів та режисерки з глядачами, а потім - неофіційна в барі поруч! Обійми, поцілунки, танці-шманці!

А вже 16 березня ввечері президент Еманюель Макрон виступив по телебаченню стосовно нових умов карантину: додаткових обмежень у пересуванні, закриття кордонів Шенгенської зони, призупинення всіх реформ, перенесення другого туру місцевих виборів на невизначений термін. Також президент повторив, що всі заходи будуть вжиті для захисту підприємств (відтермінування податків, оплати комунальних платежів, оренди) та незахищених категорій населення.

Тобто, з 17 березня в країні введений посилений карантин.

Цими вихідними оголошено про продовження карантину до 15 квітня.

За порушення умов дотримання карантину передбачені штрафи, це 135 євро за перше порушення (яке збільшується до 375 в разі несплати протягом 7 днів). 1500 євро - у разі повторного порушення протягом 15 днів, 3700 євро чи до 6 місяців ув’язнення за 4 порушення протягом 30 днів.

Взагалі французи досить толерантно сприймають усі обмеження, здебільшого намагаються дотримуватися правил. З великою повагою ставляться до тих, хто продовжує працювати задля забезпечення життєдіяльності суспільства. Щодня о 20-й годині в містах і селах люди виходять на балкони, відчиняють вікна і аплодують щоб подякувати лікарям, продавцям, поліції, усім, хто працює, та і самим собі, щоб підтримати морально у непрості часи. Діти прикріплюють свої малюнки на сміттєві баки, стовпи, вхідні двері або просто у під’їздах, щоб подякувати працівникам муніципалітетів, що допомагають підтримувати чистоту і порядок у населених пунктах.

В Україні у мене багато родичів, мої мама та син живуть у Сумах, тому зрозуміло, що я слідкую за розвитком ситуації і там. Дуже прикро і сумно бачити, що теперішня влада не в змозі вжити всіх необхідних заходів для убезпечення населення, а більшість українців ще не усвідомлюють всієї серйозності наслідків. На жаль, політична та економічна ситуація в Україні не дозволяють ефективно протидіяти поширенню вірусу, а система охорони здоров’я дуже далека від ідеальної. Тому українці мають подбати самі про себе та своїх близьких, щоб по можливості уникнути зараження та подальшого розповсюдження вірусу серед свого найближчого оточення. Самоізоляція, миття рук, дезінфекція, усі доступні заходи з укріплення імунітету і збереження спокою та здорового глузду - ось що мають робити пересічні українці.

Не знаю чи є сенс говорити про цифри і статистику. Перевіряти їх щодня страшно і боляче.

Пік епідеміï очікують на 5 квітня.

Статистика станом на вечір 29.03.2020 :

Госпіталізовано 19354 хворих середніх та важких станів (+1734 за добу) , з них 4632 в реанімаціï (+359 за добу) .

34% хворих в реанімаціï мають вік до 60 років, 64% - від 60 до 80 років.

Збільшується кількість молодих людей в реанімаціï, де зараз перебуває 60 хворих молодших 30 років.

Більшість хворих у реанімаціï мають хоча б один фактор ризику для Covid-19.

Найбільше важких з діабетом чи серцевими патологіями.

2606 хворих померло в лікарнях (+ 292 за добу), з них 86% віком понад 70 років.

Померлі вдома чи в геріатричних будинках не входять у статитистичні данні, Уряд пообіцяв вивчити ситуацію в геріатричних будинках та опублікувати звіт через тиждень.

За весь період епідеміï, 7132 хворих виписалося з лікарні та продовжували ізоляцію протягом 8 днів. Якщо в цей період протягом 48 годин не спостерігалося жодних симптомів Covid-19, то такі люди вважаються вилікуваними.

Відсотки госпіталізацій (з 24.02.2020) за віковими категоріями:

Молодші 15 років - 2%

15-44 роки - 17%

45-64 роки - 30%

65-74 роки - 20%

75 і більше - 31%.

Щодо кількості інфікованих, Франція не робить масових тестів, а тестує лише госпіталізованих хворих та трохи коморбідних у разі підозри. Хоча вона i підвищила кількість тестів до 10 000 щодня. Офіційно діагностованих - 40 174 хворих (+ 2599 за добу).

Вчора був посилений трансферт важких хворих зі сходу Франціï в менш навантажені регіони та Німеччину - з метою розвантаження місцевоï медичноï мережі.

За один день французькими військовими гелікоптерами, санітарним потягом, а також німецьким військовим літаком було евакуйовано 250 хворих.

p.s. Статистичні дані взяті зі щоденноï конференціï генерального директора Здоров'я (DGS) Франціï Жерома Саломона та інформаціï від міністерства Охорони здоров'я Франціï.

Евгений Кузьменко, Цензор.НЕТ