Иди и смотри
А ведь всего неделю назад мы были антиподы. У них 26 лет один президент - у нас пятеро. У них порядок - у нас две революции и война. У них Хозяин решает все и плановое выживание - у нас олигархи, партии и нет надежды на государство.
Но почему же в стране, где в отличие от Украины давно и полностью ликвидированы олигархи, оппозиция, независимые СМИ, грантоеды - люди вышли на улицу так же, как в Украине, и точно так же страдают и идут на муки?
Мы видели в Беларуси, как люди готовы терпеть власть, которая навязывает им зарплаты, дороги, хорошую администрацию, социальное обеспечение.
Но в придачу к батькиной зарплате, колбасе и стабильности им дали на выбор только террор и страх. Но в этот раз уже не сработало. Крепка казалась власть в одном кулаке, но только до тех пор, пока кулак не обрушится на тебя самого.
Беларусам построили их счастье, пугая 26 лет Украиной, но страх остаться без Выбора стал пугать людей больше, чем страх остаться без Батьки. Потому что выбор не в этом.
Выбор нужен, если ты в жизни не можешь пройти мимо несправедливости, если ты идешь на помощь, когда бьют невиновных, если твои принципы - это уважать других, а не отжимать.
И такие люди есть везде, и это они вращают нашу землю, и они не против стабильности, не против колбасы, не против эффективной власти - но им нужна свобода сделать выбор.
Украинцы сами только научились менять власть без крови. Украина только выбрала страшный, жестокий путь от феодального государства к свободному. Чтобы построить государство, где порядок - это не террор одного, а уважение для всех, надо пройти еще много. И Украина прекрасна в своем выборе, и мы добьемся своего, потому что это свобода выбора тех, кто за нашу страну проливал кровь.
И мы не можем отвернуться от Беларуси, потому что смотрим в себя. Каждый, кто сегодня посмеет отвернуться от достойных людей, каждый, для кого эти каждодневные выходы под побои ОМОНа - это блажь, завтра в такой же ситуации отвернется и от тех, кто попал в беду где-то рядом.
И у них, и у нас общий вопрос: почему так больно выбирать свободу?
А потому, что у всех бегущих из рабства свой крестный путь, так учит Библия. И этот путь начинается в тот момент, когда ты допиваешь чай, одеваешься, натянуто улыбаешься кому-то на прощание, отводя взгляд от тревоги, и идешь на площадь ради каких-то знакомых и незнакомых, зная, что попадешь под дубинки и выстрелы.
Иди и смотри.
Юрий Бутусов, Цензор.НЕТ
Karl Volokh:
Спробую пояснити, чому, на мій погляд, наші колишні сусіди по радянській імперії навіть виступаючи проти своїх диктаторів так вперто твердять про «ми не Майдан».
Справа в тому, що коли ми вийшли з протестом проти злодія й узурпатора Януковича, в них (тих же вірмен, росіян чи білорусів) ситуація була нічим не ліпша.
Але вони своє боягузтво і конформізм ховали під лозунгами любові до стабільності й порядку. А нас засуджували як заколотників, тим паче, що їхні тоталітарні медіа (як і кремлівські) саме таку версію подій їм продавали.
Коли ж їх самих допекло і вони вийшли на вуличні протести, то честі визнати ту свою помилку більшості не вистачає - от і роблять вигляд, що «я нє такая, я жду трамвая».
Втім, у чомусь вони праві.
Учора Юра Бутусов нагадав про страшну ніч 18 лютого, коли острівець майданівського спротиву зменшився до кількох сотень квадратних метрів навколо сцени і здавалося, що силовики от-от зачистять і його. Їх було більше, ніж майданівців, вони було озброєні, екіпіровані й треновані. Та коли з темряви почали лунати постріли з мисливської зброї, вони відступили. Бо виявилася принципова різниця між ними і нами: ми за свою мету були готові вмирати, а вони - ні.
Так от, шановні білоруси, вірмени, росіян і та інші «минемайданівці». Ви спочатку постійте стільки на морозі, як українці. Організуйтеся на спротив, як українці. А головне, доведіть свою готовність вмирати за честь і свободу, як українці.
А потім уже ми вам скажемо, чи варті ви порівняння з Майданом.
а оце "Украинцы сами только научились менять власть без крови." Джерело: https://censor.net/ua/r3213735
взагалі дурня. я вам нагадаю:
- комуніста кравчука на ще ватного кучму - без крові.
- кучму на кучму - за рахунок смерті Чорновола (а була б кров).
- кучму на проукраїнського Ющенка - з кров'ю.
- проукраїнського Ющенка на ватного януковича - без крові.
- ватного януковича на Порошенка (який, можливо й під тиском обставин й вулиці, але врешті обрав український шлях для країни) - з кров'ю.
- Порошенка на малороське зеленське - без крові.
і я ж вам підсумую: українці власною кров'ю виборюють українську владу, а потім без жодного спротиву віддають її кацапському лайну.
тож українці мають навчитися не "менять власть без крови", а захищати свою, українську владу й взявши її один раз вже не віддавати нікому з ********** кацапського концтабору.