Зеленський VS олігархи: боротьба, піар чи повторення шляху Путіна?

Автор: Ольга Москалюк

2 червня президент вніс до парламенту законопроєкт про деолігархізацію. "Цензор.НЕТ" розпитав представників різних парламентських фракцій, що вони думають про таку ініціативу Володимира Зеленського.

***

"Ви ще не олігарх? Тоді ми йдемо до вас!" - жартує один із народних депутатів про президентський законопроєкт про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів). Простіше кажучи, про деолігархізацію. Згідно з документом, статус олігарха передбачає відповідність чотирьом критеріям. А саме: потрібно брати участь у політичному житті, впливати на ЗМІ, бути кінцевим бенефіціарним власником монополії, мати підтверджені активи у понад мільйон прожиткових мінімумів. Для того, щоб отримати нове "почесне звання", достатньо відповідати трьом з цих ознак. Подання про те, щоб визнати певну особу олігархом, може робити уряд, член РНБО, НБУ, СБУ або ж Антимонопольного комітету. Проте остаточне рішення - за Радою нацбезпеки та оборони. А в дію воно вводиться указом президента.

- Цей законопроєкт – тільки перший крок. Це створення фундаменту для протидії олігархічному впливу, - обіцяє у своєму відеозверненні Володимир Зеленський. - Це перше рішення за всі 30 років незалежності, яке демонструє наше ставлення до олігархічної системи. Воно стверджує: так, в Україні є олігархи. Так, вони впливають на політику. І так – цього більше не буде.

Дехто із тих, кого в Україні давно нарекли олігархами, уже відреагували на президентську пропозицію. У пресслужбі одного з найбагатших українців Ріната Ахметова заявили, що він був би здивований, якби йому офіційно присвоїли таке звання, адже сам себе вважає інвестором.

- Я, загалом, вже звик, що мене де-факто називають олігархом. Тому яка вже різниця? – каже "колега по олігархічному цеху" Ахметова Ігор Коломойський. - Тепер ще й офіційно в реєстр внесуть. Костюм пошию і нашию на нього зірку "Олігарх".

"СЬОГОДНІ У ЗЕЛЕНСЬКОГО ПОВНИЙ КОНСЕНСУС ІЗ УСІМА ОЛІГАРХАМИ"

- Зеленський перетворюється на головного брехуна країни. Тому що усі його сьогоднішні заяви – це чистої води дешевий піар: про один мільярд дерев, про деолігархізацію, - коментує позафракційний народний депутат Гео Лерос.

– Давайте розмірковувати глобально: Зеленський став президентом, зокрема, завдяки каналу олігарха. Із другого-третього місяця роботи парламенту він почав платити депутатам гроші у конвертах, які надходили від олігархів. Досі кошти від них ідуть у так званий "общак" Офісу президента, а звідти видаються парламентарям із більшості.

Сьогодні у Зеленського повний консенсус із усіма олігархами. Ми бачимо, що великі телеканали його не критикують. Єдине, для чого Зеленському потрібен цей закон, щоб у будь-який зручний момент він зміг "зачистити" поле під своє оточення. Років десять тому так само чинив із бізнес-оточенням Лукашенко, щоб залишитися єдиним олігархом в країні. Ми бачили фільм "Золоте дно-2", який випустила білоруська опозиція. Я впевнений, що Зеленський хоче зробити те саме. Можна також провести аналогію із молодим Путіним 2003-2004 року, адже ми спостерігаємо подібні дії, заяви та бажання "вкоренитися" у владі.

Заступник голови фракції "Батьківщина" Сергій Соболєв називає цей президентський законопроєкт одним із тих, які нічого не змінюють:

- Він створений лише для назви. Якщо президент або його фракція, дійсно, хочуть боротися із таким явищем, як олігарх, то треба було внести два проєкти закону. Перший – щодо антитрастового законодавства, який би посилив антимонопольні норми і "вибив" у олігархів ключову економічну базу, де вони виступають монополістами, "працюючи" із урядовцями, парламентом і створюючи для себе особливі умови. Потрібно робити так, як у Сполучених Штатах у 1930-ті роки (що вони і зараз контролюють), коли навіть найбільші компанії фактично примусово розділялися, якщо на ринку немає конкуренції.

Другий законопроєкт – щодо змін у податкове законодавство стосовно офшорних юрисдикцій. Там, де відмиваються усі кошти без сплати податків в Україні. У різні часи це питання виносилося до сесійної зали (Тимошенко теж пробувала), але не було більшості. От зараз у них вона є. Тому могли б вирішити проблему дуже просто. Треба прийняти постанову Кабміну, що регулює перелік країн, які належать до офшорної юрисдикції, та згадати про договори щодо уникнення подвійного оподаткування. От внесли б зміни у законодавство, то це була б справжня боротьба із олігархами. А те, що вони внесли - ні про що. Думаю, подали, тому що обрали популярну тему. От скажіть, навіщо РНБО ухвалює рішення про заборону контрабандистів? У нас вони хіба від того зникли? Одні тепер в бігах, інші – процвітають. Хіба цього хтось не знає?! Зате теж красиво звучить – боротьба із контрабандою! А люди думають: "О, борються із контрабандистами, злодіями в законі та олігархами". Але, на жаль, насправді це імітація. До речі, в той день, коли цей законопроєкт внесли до парламенту, якраз розглядався закон про підтримку українського літакобудування. Усі дружно голосували. Тільки там немає ні підтримки, ні українського літакобудування. Йдеться про продовження спеціальних пільг при завезенні літаків з-за кордону, причому навіть не нашими авіакомпаніями. А, знову ж таки, назва документу теж була красива! Тільки ми ж голосуємо не за неї, а за суть.

Давайте розберемося, а які будуть санкції після того, як когось визнають олігархом? Добре, оголосили тебе. Поставили клеймо "олігарх". Що далі? Ти не можеш спілкуватися із політиками? От так "проблема"! Зобов’яжіть кожного депутата декларувати, із ким він зустрічається, й усе буде нормально. А то журналісти роблять запити: "Хто побував в Офісі президента?" Відповідають: "У нас журнали відвідування засекречені". Так розсекретьте! Ще покажіть, хто заїжджає через бокові в’їзди до ОП. Оце й буде боротьба з олігархами.

"МИ СПОСТЕРІГАЄМО СПРОБУ ПРИСВОЄННЯ СОБІ ЦАРСЬКИХ ПОВНОВАЖЕНЬ"

Представник фракції "Голос" Ярослав Юрчишин вважає, що законопроєкт Зеленського щодо деолігархізації переслідує дві мети:

- Перша – популістична: показати, що ведеться якась боротьба із олігархами. Причому бажано, щоб від неї жоден із них суттєво не зазнав втрат. Якщо брати аналіз "Наших грошей", то переважна більшість чинних олігархів не постраждають. Наприклад, буде складно довести бенефіціарну власність на монопольні структури. Саме Антимонопольний комітет визначає рівень монополізації в конкретно вказаний час. Тобто на момент ухвалення закону дуже ймовірно, що рішення про монополізацію Фірташем облгазів просто фізично не буде.

Друга мета - зайнятися фінансово-промисловими групами, які мають медіа-активи, щоб добиватися коректного і потрібного висвітлення в ЗМІ діяльності президента. Якщо подивитися скільки в документі пропорційно присвячено перерозподілу медіа-ринку, скоріш за все, піаргрупа Зеленського, розуміючи, що ускладнюються стосунки із Коломойським (який був ключовим "рупором" під час попередньої кампанії), хочуть створити неефективну (але в реаліях України діючу) систему тиску. Звісно, будь-яке рішення в цьому напрямку оскаржуватиметься в судах. Тому розподілити ринок за цим законом буде достатньо складно. Хіба що вдасться клонувати РНБО і штампувати рішення та укази із турбошвидкістю. І то вони, знову ж таки, скасовуватимуться у судах, як такі, що не відповідають Конституції. Оскільки вона не надає повноважень дорадчому органу при президентові на ті дії, які прописані у законопроєкті про деолігархізацію.

Взагалі головним компонентом у боротьбі із олігархами є судова система. Було б правильно, щоб фінансово-промислові групи не мали вплив в судах та не вирішували свої питання через них. Також ключовим механізмом у цій боротьбі є Антимонопольний комітет України, який знаходиться в руках влади, але зараз абсолютно бездіяльний. Ми проговорюємо із експертами та юристами таку цікаву ідею, як дозвіл споживачам звертатися до АМКУ і в разі доведення своєї позиції можливість отримати не лише повернення втраченого, а й певний відсоток від того, що зекономить держава у зв’язку із ліквідацією монополії. Тобто йдеться про таке народовладдя, яке нам усім обіцяв Зеленський.

За запропонований законопроєкт ми не голосуватимемо. Офіс президента одразу захоче охрестити тих, хто проголосує проти, прислужниками олігархів. Не забувайте, що у парламентській більшості є люди Павлюка, Ахметова, Пінчука, Коломойського та навіть Медведчука і Фірташа. Хоча вони можуть й проголосувати за проєкт закону в першому читанні, щоб показати, як вони борються (насправді, імітують) із олігархами. Чи потрібен їм цей закон у другому читанні – велике питання.

"Європейська Солідарність" і в першому читанні не підтримає даний проєкт закону, запевняє нардеп Володимир Ар’єв:

- Поняття олігарх в області політології завжди було не правовим, а філософським. Олігархія у філософському визначенні жодним суспільством не інтегрувалася в законодавчу базу. Україна в цьому плані хоче, так би мовити, відкрити дорогу. Але питання в тому, чи це доцільно. Тому що, згідно з  законопроєктом, під критерії олігарха можуть потрапити багато хто, в тому числі просто великі бізнесмени місцевого рівня, які теж перебувають у становищі, яке можна розцінювати, як монополію, а також володіють місцевими засобами масової інформації. Законопроєкт розроблений максимально зручно для того, щоб визначати шляхом ручного управління, хто буде у списку, а хто ні. Питання, як саме оцінюватимуться статки? Більшість положень там взагалі досить оптичні.

Найгірше те, що визначення того, хто олігарх, та за яких умов він потрапляє у реєстр, визначатиме не гілка влада (законодавча, судова і навіть не виконавча), а дорадчий орган при президентові України, який, згідно з Конституцією, не належить до жодної гілки влади. Фактично ми спостерігаємо спробу присвоєння собі царських повноважень. Оскільки склад РНБО формується відповідно до указів президента. Ми маємо справу із бажанням перерозподіляти ресурси та мати вплив на медіа. Це такий собі шлях міні-Путіна. Він свого часу спочатку хотів взяти контроль над певними персонами. Потім, коли з деякими не вийшло, їх або посадили до в’язниці, або знищили. Тут ситуація певним чином може бути схожою. Якщо ті, кого хочуть записати у олігархів, приймають ці правила гри, на певний час їх це врятує. Але потім вони можуть залишитися без свого майна та взагалі без нічого. Я переконаний: якщо зараз втілиться уся ця історія, то буде просто новий етап розкуркулення найбагатших людей та створення якогось пулу своїх слухняних олігархів, як у Путіна, які домовлятимуться із владою. Тут усе залежить від того, як зараз себе поведе український бізнес. Усі ті, хто при здоровому глузді, розуміють: проблему сучасної олігархії у філософському розумінні пропозиції Зеленського не вирішують. Тому що судова система тут відсутня, як і антимонопольні складові та можливості, які дозволять людям, маючим вплив на державне управління, діяти в рамках закону. Тому я вважаю, що ми стоїмо на початку путінського шляху. Це дорога повторення "русского мира". Але якщо ми його повторюватимемо, то зрештою можемо ним і стати. Навіть при тому, що ті, хто може бути причетний до його запровадження, розказуватимуть: він для нас є ворожим. По-перше, я сумніваюсь, що він для них, справді, такий. По-друге, якщо ти стаєш "драконом", то "драконяча зграя" тебе обов’язково поглине. Тому я вбачаю у цих пропозиціях спробу збити Україну зі шляху європейських реформ і повернути у пострадянський стан.

Я погоджуюся, що цей законопроєкт направлений проти нашого лідера. Я навіть жартував, що можна його назвати "Про заборону Петру Порошенку балотуватися до Верховної Ради та в президенти". Але насправді цим документом намагаються поставити усі ресурси в залежність від Зеленського. Він тільки на словах говорить, що хоче зробити Україну новою, а виявляється, що в його очах нове – це забуте старе.

"ПРИКЛАД КОЛОМОЙСЬКОГО МОЖЕ СЛУГУВАТИ ІНШИМ ОЛІГАРХАМ, ЩОБ ВОНИ ТЕЖ ПОЗИТИВНО СПРИЙНЯЛИ ЗАКОН"

- Дуже б хотіла, щоб представники "Європейської Солідарності" привели хоч один притомний приклад європейських політиків, які володіють ЗМІ не розважального напрямку, - відповідає заступник голови фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук.

- Єдиний, кого можна згадати, це Сільвіо Берлусконі. Але він точно не є тим прикладом, на який треба рівнятися. А "ЄС" – це ж партія, яка декларує європейські цінності. Так от вплив політиків на медіа з метою донесення своєї позиції прямо суперечить таким цінностям.

До зали Верховної Ради законопроєкт потрапить на сесійному тижні, який розпочнеться 29 червня - після завершення строків подачі альтернативних проєктів та розгляду на профільному комітеті. Думаю, буде дуже символічно, адже це тиждень, коли ми святкуватимемо 25 років Конституції України.

Ми у фракції не проводили так званого "сигнального голосування" по цьому питанню. Адже йдеться про президентський законопроєкт, який визначений, як невідкладний. Тому окремим депутатам буде дуже складно пояснити мотиви, чому вони його не підтримали. Навіть якщо виступатимуть за уточнення чи певні зміни, то це можна зробити під час підготовки документа до другого читання. А для того, щоб не голосувати у першому читанні, не може бути якихось притомних пояснень, принаймні для депутатів президентської фракції.

- Я підтримую цей законопроєкт та сподіваюсь, що і мої колеги так вчинять, - говорить народний депутат "Слуги народу" Владлен Неклюдов. – Хотів би вірити, що усі з них налаштовані голосувати. Тому що у нас є певні представники олігархів (не буду їх називати), які здійснюють негативний вплив на законотворчу діяльність та загалом на суспільне життя. Прямо чи опосередковано вони підривають авторитет партії президента, адже не просувають його ініціативи.

Я вважаю цей законопроєкт дуже позитивним. Він сприятиме зменшенню впливу олігархів на політичне життя в Україні. Вони мають займатися бізнесом, створювати робочі місця, втілювати бізнес-проєкти та приносити користь як собі, так і людям. Зараз же, навпаки, шкодять. Крім того, на 100 відсотків незрозуміло, як вони заробляють свої кошти. Також вони незаконно впливають на деяких депутатів, які провалюють певні законодавчі пропозиції.

Даний законопроєкт є важливим для розбудови правової держави. Люди на це дуже чекають. Ви ж бачили, й Коломойський зрадів – збирається якусь зірку носити. Його приклад може слугувати іншим олігархам, щоб вони теж позитивно сприйняли закон і допомогли впровадити рівні правила для усіх, щоб не було різних таємних зустрічей, про які неодноразово писала преса. А так відбулася у чиновника зустріч із олігархом – задекларував. Усе прозоро і поставить усіх в рівні умови. Олігархи займатимуться бізнесом. Депутати – працюватимуть, не озираючись на підказки олігархів. Це обмежить таке спілкування, неформальні зустрічі та так звані "Prosecco party".

Зараз документ критикують ті, хто є потенційним суб’єктом - кого можуть внести до реєстру. Але ж там абсолютно зрозумілі критерії, як то чи є людина кінцевим бенефіціарним власником монополії, чи має медіа-ресурси, вплив на політичне життя та статки понад мільйон прожиткових мінімумів. Тут не повинно бути зловживань. Зрештою, якщо у когось виникатимуть питання стосовно рішення щодо внесення до реєстру, можна звернутися до суду. Повторюся: критикують ті, хто хвилюється. Не треба хвилюватися. Суспільство розбереться. А ми допоможемо.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"