Міський голова Конотопу Артем Семеніхін про конфлікт зі "Слугою народу" Качурою: "Він вимагає від мене, щоб я одного танцора взяв – і призначив секретарем міської ради"

Автор: Євген Кузьменко

Більшості українців місто Конотоп знайоме по дотичній - як великий, ще з радянських часів, залізничний хаб, де часто зупиняються потяги. Але у політичного Конотопу – свій резонанс: тут часто-густо трапляються яскраві протистояння (силові і не дуже), про які пишуть і столичні, і місцеві медіа.

Останній помітний скандал у місті на Сумщині трапився минулого тижня, коли міський голова-свободівець Артем Семеніхін, обурений ремарками нардепа-"слуги народу" Олександра Качури, спробував облити того водою. Фігурантів сутички розтягнули в сторони охоронці мера…

Оскільки точка зору пана Качури вже викладена у ряді загальноукраїнських ЗМІ, "Цензор.НЕТ" поспілкувався з Артемом Семеніхіним. І – почув чимало  цікавого за межами нещодавньої сутички…

- З оцінкою цього відео вами і Качурою все більш-менш зрозуміло. Якщо стисло: ви кажете, що нардеп від "СН" прискіпується до вас і Конотопа у вашій особі, ще й намагається нав’язати вам свої управлінські кадри. Пан Качура, зі свого боку, каже, що ви не звертаєте уваги на численні прохання звернути увагу на якість конотопської води; а коли особисто він спробував привернути вашу увагу до цієї проблеми, ви облили його водою. Про ваші звинувачення щодо тиску на кадри він каже, що ви брешете. Я правильно виклав дві точки зору?

- Мою точку зору – так, в принципі, правильно. Про Качуру можу сказати, що це останній подонок, інших слів у мене немає. Знаєте, я спілкувався з декількома вчителями, які вчили мене і вчили його. І вони висловлюють свій глибокий сором, смуток і розчарування, що вони виховали таку людину. І навіть, чесно кажучи, критикують його законодавчі ініціативи – зокрема, закон про сексизм, який він придумав і проголосував; інші речі.

- А ви з паном Качурою вчилися у одній конотопській школі?

- Так, він однокласник мого заступника…Так от, Качура знайшов привід для того, щоб мене спровокувати. Тому що до того у нас з ним була переписка WhatsApp, де він шантажує мене, що він викладе якісь мої розмови з кимось.

- Викладе якісь телефонні розмови?

- Ні, не телефонні, а прослушку. Мовляв, викладе – і це спричинить якийсь "шарах" і "бабах" в політичному полі. Я йому там, звичайно, відповідаю: якщо ти хочеш комунікувати по справі, по-діловому, то так стосунки не будуються, і справи так не робляться. Я можу надати вам скріншот нашої розмови. Там буде видно, як він мене шантажує.

- Шантажує, вибачте, з якими вимогами?

- Його вимоги – це колішній представник трупи…декого з представників влади.

- Декого – це кого?

- Я не буду згадувати прізвищ, воно і так все зрозуміло, а конфлікту з владою я зараз не хочу мати, бо від цього буде страждати тільки моє місто. У мене, звичайно, є політичні погляди, свої уподобання – але люди зараз мені довірили управління не державою, а містом. І я повинен все зробить, аби забезпечити їхній добробут. Тому я не хочу зараз влазити в політичні конфлікти і якісь сварки.

- Зрозуміло.

- Ось. І він, Качура, зараз вимагає від мене дві речі. Перше: щоб я одного танцора взяв – і призначив секретарем міської ради. (А треба сказати, що голоси в мене є, тобто є більшість). Тому що йому так хочеться. Я не будут говорити про цього танцора якусь критику чи ще щось…Конотоп – невелике місто, і цей чоловік має сестру, яка є моєю подругою дитинства. У нас тут виходить, знаєте, така "Санта-Барбара" (посміхається. – Є.К.). І з поваги до його сестри я просто не хочу говорити різні нехороші речі, які стосуються цього танцора.

І я пояснюю Качурі: не буде, кажу, твоя людина секретарем. Кажу, під твоїм керівництвом відбувалися вибори до міської ради – і ти вибори програв!

- Все, про що ви мені зараз кажете – ви обговорювали в тому чаті у WhatsApp? Чи були зустрічі поза листуванням?

- Ми зустрічалися з ним в травні в Києві, на території так званого вертолітного майданчика Януковича, на Парковій дорозі (вочевидь, йдеться про головний офіс партії "Слуга Народу", що базується на вулиці Паркова, 16. – Є.К.). Там була зустріч з ним і ще з кількома народними депутатами (до яких в мене взагалі претензій немає, абсолютно адекватні люди). І він тоді мені розказував, щоб я взяв цього хлопця-танцора секретарем міської ради. Я йому сказав, що не буде цього.

- Він вам це казав у м’якій формі - чи вже погрожуючи?

- Погрожуючи – що я, там, не буду отримувати якесь фінансування з державного бюджету, по якихось програмах і так далі. Я кажу: послухай, ми з тобою з одного міста – і, по ідеї, повинні з тобою співпрацювати в унісон, щоб місто робити кращим. Він каже: я нічого не знаю, мені треба, щоб моя людина була секретарем міської ради. Я кажу: ти програв. Ти програв. Хтось із вас збирав ті гроші, щоб встати в ті списки, щось там робити…там же стільки інформації про це зараз є; стільки людей в Конотопі, які пішли з ними в команді, готові про це говорити, що це капець!

- Про що саме вони готові говорити?

- Про те, як вони давали гроші за те, щоб увійти в список. І як ці гроші брав один з людей, про яких, до речі, я зараз згадав. Людина Качури…

- Повернімося до вашої розмови.

- Я кажу: Саня, я не хочу з тобою воювати, зарубуватися, давай співпрацювати – але в жодному разі не в політичному плані. Я – представник "Свободи", але я, насамперед, є мешканцем Конотопу і міським головою. Я буду працювати для людей, для свого міста! І не втягуй мене в те, що ти, програвши вибори, все одно хочеш поставити свого секретаря.

- А що ви мали на увазі, коли казали: "ти, програвши вибори…".

- Третє місце зайняла його політична сила – партія Зе – на виборах до Конотопської міської ради. Першим номером у списку переможців була "Свобода" - 11 депутатів з 38, найбільша фракція. На другому місці – ОПЗЖ, 8 депутатів. Що стосується "слуг народу", то їх в міськраду зайшло тільки шестеро. І зайшло – я так і сказав Качурі - виключно за рахунок їхньої безграмотності! Я б навіть сказав – за рахунок трохи дурнуватої передвиборчої кампанії.

Більше того, кажу, за день до виборів ти, Саня, підтримав не мене, свого однокашника, а мого опонента, мого ворога. І ти тепер хочеш від мене чогось вимагати?

Він це розуміє. Але у Сашка Качури – великі неприємності в Офісі Президента. Тому що там як би – не дурні люди, і вони бачать його неадекватність, непорядність і т.п.

- Звідки у вас така інформація?

- В мене є джерела (посміхається.– Є.К.).

- Тоді скажіть, внаслідок чого у нього з’явилися ці неприємності.

- Я знаю, внаслідок чого. Але на даний момент не готовий про це сказати публічно. Можливо – пізніше. До речі, днями в повідомленні я йому написав: якщо ти нормальна людина, зроби так, щоб моїй охороні дали спокій. А моя охорона складається з працівників поліції – тому що свого часу на мене було здійснено замах на вбивство (і справа досі ніяк не розслідується). До речі, в історії з Качурою і водою мої хлопці спрацювали на 5 з плюсом…

- То чому ви вимагаєте дати їм спокій?

- Зараз цей подонок Качура ініціював кримінальну справу проти цих хлопців.

- З приводу цієї історії з водою?

- Да! От вдумайтеся: у цих хлопців обласне керівництво поліції відібрало навіть посвідчення поліцейського – на той час, поки проводиться це службове розслідування і кримінальна справа проти них. Хоча це можна робити тільки після звільнення. Тобто маємо грубе порушення закону! І це при тому, що там не було бійки, його ніхто не вдарив…

- Артеме, але ж справді ваші дії видаються щонайменше імпульсивними: замість того, аби роз’яснити свою точку зору, ви обливаєте Качуру водою. Хіба цим ви не виказуєте слабкість своєї позиції?

- Знаєте, ніякої слабкості своєї позиції я там не вбачаю. Певну міру імпульсивності – так, тут я з вами погоджуюся. Вчинив дуже імпульсивно.

- Причому далеко не в перший раз.

- Ну, я до цього ніколи не бив.

- Можливо, не били (мені зараз важко згадати) – але ж войовничі відео з Конотопу за вашої участі у наших ЗМІ з’являються регулярно.

- Ну, а що – я за справедливість, я за правду. І я не можу мовчати, коли бачу несправедливість.

- А у вашому розумінні добро має бути з кулаками?

- У моєму – так.

- Питань немає. Скажіть, а вода у Конотопі – справді така погана, як про це каже пан Качура?

- Ні, це неправда.

- А що за каламутну воду він приніс з собою у пляшці?

- Вода у нас ідеальна, свердловина – 900 метрів. Ви в Києві чи Харкові чи навіть в Сумах – ніде не знайдете такої води навіть в пляшках. У нас коли щось миєш, мило з водою не змивається одразу – настільки м’яка і крута за якістю вода. Її можна по пляшках розливати і продавати як артезіанську! І всі мешканці міста про це знають. Так, іноді дійсно бувають певні ситуації – ну, порив стався чи ще щось – і певний проміжок часу, поки вода не стече, є нюанси. Але що мене обурило? Те, що він приніс воду з явними домішками землі! Там були видні шматочки трави. Тобто десь була набрана вода – а потім хтось взяв шматочок землі – і насипав. Бо якщо вода з крану нечиста, то вона іржава, з іншим кольором. А тут вода біла, ви навіть на відео можете передивитись. А я це побачив ще коли сидів у президії.

- Качура повідомив, що збирається подати на вас до суду. Ще якісь рухи від нього спостерігаєте?

- Є. Повертаючись до хлопців з моєї охорони: крайнє повідомлення, яке я йому написав, було вже після цього конфлікту з його боку – в мій бік. Я його попросив: наші з тобою стосунки – це наші з тобою стосунки. Зроби так, щоб мою охорону – хлопців-поліцейських – не чіпали. Хлопці сидять на якихось 10-12 тисяч зарплати, у них сім’ї, а у цій ситуації вони спрацювали на 5 балів: вони тебе не побили, не вдарили, нічого тобі не зробили. І їх зараз ре-пре-су-ють! Зроби, щоб їх не чіпали. Зі мною – роби що хочеш, хлопців не чіпай! В наших стосунках вони ні до чого.

- Так, і що далі?

- Він прочитав це повідомлення - і сьогодні надіслав до прокуратури Сумської області своє депутатське звернення. Там він зазначає, що поліцейські побили, насильство над ним вчинили – і так далі.

Тобто це характеризує цього Качуру просто як мразь!

- Бачу, слів ви особливо не підбираєте.

- Ні, не підбираю. Якщо людина хороша, я завжди скажу, що це хороша людина. Якщо ж подонок, то це подонок. Іншого слова немає.

- Спитаю про інше: президентська програма "Велике будівництво" якимось чином відображається на Конотопі? Чи конотопські справи – це питання суто міської влади і міського бюджету?

- На даний момент ми фінансування по "Великому будівництву" як такому не отримали. Хоча ми – 100-тисячне місто. Хоча ні, перепрошую: ми отримали апарат МРТ. Про це я спочатку забув.

Але знову ж таки, був неприємний випадок: в межах "Великого будівництва" нам мали зробити – у співфінансуванні - приймальне відділення. Там приблизно 2,5 мільйона мало бути задіяне. Але так сталося, що фінансування з іншого боку не надійшло, і нам все довелося робити за свої гроші. В бюджеті скрутна ситуація– 30 мільйонів недоїмки – і це катастрофа: ми фактично поставлені на коліна. Але зараз є конструктив з головою обласної адміністрації, з деякими депутатами Верховної Ради – до речі, в тому числі від партії "Слуга народу". І ми сподіваємося, що найближчим часом вигрібемо з цієї ями.

А що стосується самої програми "Велике будівництво", то, звичайно, в левовій частці я підтримую, що щось почало робитися порівняно з тим, що було до того. Але є, я вважаю, і помилки. От, наприклад, наша Сумська область отримала майже 300 мільйонів гривень на будівництво в одному невеличкому місті, де живе 15 чи 20 тисяч людей.

- Це ви, я так розумію, про Тростянець?

- Да. Я його люблю, Тростянець, там дуже хороші люди (посміхається – Є.К.) і мер хороший – тільки от чому б не розподілити ці 300 мільйонів між трьома кластерами: Конотоп, Шостка і Суми? І чому б не зробити перший етап будівництва сміттєвого полігону з майбутнім будівництвом сміттєпереробного заводу? Бо вже інвестори, які зацікавлені в такому будівництві – але вони кажуть: ви зробіть хоча б перший етап будівництва (а там їх – три); нам треба бачити , в якому кластері це буде працювати, який об’єм буде, чи вигідно нам буде працювати, чи ні.

Отаке от. І виходить, що нам 300 мільйонів на Конотоп і Шостку не дали – зате дали Тростянцю 300 мільйонів на спорткомплекс, утримання якого місто просто не витягне!

- Розумію, що вам це болить. Тим не менш, наостанок повернімося до ваших стосунків з паном Качурою. Артеме, а звідки взагалі така двомірна агресія? Чи є ще якісь причини? Може, ви у школі шось не поділили?

- Ви знаєте, ця агресія в нас з’явилася десь орієнтовно з березня. До цього у нас були нейтральні стосунки. Він же ж молодший за мене, я у школі і обличчя його дитяче толком не пам’ятаю…Ця агресія з’явилась після того, як він спочатку очолював тут вибори від президентської партії – і програв вибори. І цей програш впав туди у його досить вже повну копілочку негативу – і йому стало дуже боляче. І він зараз почав штурмувати Конотоп. У нього в планах є (увага, це інсайд, він зараз буде шокований, що я це знаю) таке: поставити свого секретаря – а потім знайти будь-який привід, щоб мене усунути від влади. І потім чинити вплив на судову гілку влади – щоб суди тривали, як мінімум, до Верховної Ради України.

- А в чому тут розрахунок?

- А просто він розуміє, що "Слуга народу" його не бачить – і це м’яко кажучи – в списках партії. Тобто йому доведеться йти на мажоритарку. А він дуже хоче бути депутатом Верховної Ради. Просто мріє! І він зараз робить спробу окучувати Конотоп. І тому йому потрібний конфлікт з першою особою, яка є найбільш рейтинговою в місті – аби підняти свій рейтинг. Такий нехитрий брудний, смердючий – такий, як він, – план.

NB: "Цензор.НЕТ" готовий надати народному депутатові Олександрові Качурі можливість висловити свою точку зору щодо викладених у цьому інтерв’ю фактів та оцінок.

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"

Фото: ФБ Артема Семеніхіна та Олександра Качури, архів "Цензор.НЕТ"