Продаж ліків за рецептом можуть скасувати?

Автор: Татьяна Галковская

Вчора громадяни штурмували аптеки, набираючи торби ліків, навіть незважаючи на їхні терміни придатності. Жартують, що саме через це не відбувся обіцяний штурм Лаври. А все тому, що відсьогодні всі рецептурні препарати аптеки мають продавати виключно за наявності рецепта – електронного чи паперового.

Звичайно, це не катастрофа, без ліків ніхто не залишиться. Але МОЗ, як завжди, зробив все таким чином, що проти почали виступати й ті лікарі, які завжди підтримували видачу препаратів за рецептом.

Розгляньмо законодавство.7 травня 2022 року була прийнята постанова Кабміну №542 згідно з якою під час воєнного стану ліки мають продаватись без рецепту, крім антибіотиків та наркотичних речовин. 18 жовтня 2022 року був прийнятий закон, яким вводиться рецептурний відпуск ліків. Але в ньому говориться: "Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану". Нарешті 17 березня 2023 року виходить постанова Кабміну щодо змін в ліцензійних умовах господарської діяльності, в тому числі, роздрібної торгівлі лікарськими засобами. І от в ній говориться, що безрецептурний відпуск ліків можливий лише на окупованих територіях та тих, де ведуться бойові дії.

Виникає питання – навіщо було поспішати, створювати хаос і напруження в суспільстві? Таке враження, що для когось у владі війна вже закінчилась. Але навіть і в цьому випадку рецепти – це не перше, що потребує уваги уряду. В МОЗ кажуть, що продаж ліків за рецептом – це одна з вимог для України до вступу в ЄС. То невже всі інші умови вже виконані і справа лише за рецептами?

А тепер подивімось, що ми отримуємо внаслідок цього рішення.

Так, ліки треба приймати тільки за призначенням лікаря. Причому, якщо в людини є серйозні захворювання і вона приймає багато ліків, то це стосується навіть БАДів. Я, як журналіст, багато спілкувалася з лікарями і чула жахливі розповіді наслідків самолікування, завжди активно підтримувала введення рецептів на рецептурні препарати. Адже тільки лікар може оцінити стан хворого і обрати з великої кількості ліків потрібні. Його на це вчили.

Ба більше, рецепт – це документ з печаткою і підписом лікаря, і у спірних випадках його можна використовувати як доказ неправильного лікування. Тому лікарі й надають перевагу тим самим "папірцям", щоб не нести відповідальність за своє призначення.

А держава, коли приймає рішення про контроль за споживанням лікарських засобів, повинна керуватись загальною користю для населення, зменшенням рівня найбільш небезпечних хвороб та смертності від них. Саме на це повинні бути направлені всі державні програми в сфері медицини.

Але у нас ситуація дещо інша.

Медична система країни розбалансована війною та застиглою реформою охорони здоровʼя, яку почала ще команда Уляни Супрун. Замість того, щоб виправити недоліки та удосконалити, її заморозили, а десь і відкотили назад. Це перше.

Друге, призначення багатьох лікарів не сильно відрізняється від того, що "призначають" собі самі пацієнти або радять аптекарі. Хто виписує, наприклад, всім вже відомий Гроприназін та подібні препарати без доведеної ефективності? Чимало сімейних лікарів не можуть правильно призначити навіть ліки від тиску, хоча це вже точно мали б уміти. Згадайте два роки тому ковід – всі лікували, як бог на душу положить, причому навіть тоді, коли вже були чіткі міжнародні протоколи. Та хто ж їх читає?

Чому в Європі лікарі рідко виписують різного роду "фуфломіцини"? Не тільки тому, що надто дбають про пацієнтів. До них теж приходять представники фармацевтичних компаній, теж пропонують лобіювати їхні препарати. Але між лікарем і пацієнтом є посередник – страхова компанія, яка не буде оплачувати ліки без доведеної ефективності.

У нас такого посередника немає, тому й бажаного ефекту від введення рецептів не буде. 8 років тому я лежала в лікарні, кожен день витрачала достатньо високу суму на ліки, а потім вже зʼясувала, що значна частка тих ліків, призначених саме лікарем, була без доведеної ефективності. Тобто я просто збагачувала місцеву аптеку та фармкомпанії. А між тим жінка, яка лежала разом зі мною, просто встала та пішла з лікарні – у неї не було грошей платити за ліки.

Якщо думаєте, що зараз ці препарати лікарі не будуть призначати, то знов помилка – оскільки ці ліки схвалені нашим МОЗ і мають ліцензію, то лікарі можуть спокійно їх виписувати й надалі.

• Наступне, так, список рецептурних препаратів не змінився. Це:

• антибіотики;
• протисудомні засоби;
• гормональні препарати (у тому числі й протизаплідні);
• препарати для лікування артеріального тиску, серцевих хвороб;
• деякі антигельмінтні препарати;
• деякі антигістамінні засоби;
• кроворозріджуючі препарати;
• антидепресанти, нейролептики та релаксанти;
• стероїдні лікарські засоби;
• деякі ліки проти болю, кашлю, заспокійливі.

Єдине що,  вводячи постанову, не подивились, що рецептурними є також ліки, наприклад, для екстреного переривання вагітності чи віагра, які в багатьох країнах продаються без рецепту. Це теж додало напруження у суспільстві. Бо екстрене переривання на те й екстрене, що не можна гаяти час. Уявімо, що небажаний випадок стався у пʼятницю ввечері, як купити таблетку, якщо, наприклад, твій сімейний лікар цілком законно не хоче працювати у позаробочий час? А скільки чоловіків піде до лікаря по  рецепт на віагру?

Є і інша проблема. Для багатьох хвороб дуже важлива прихильність до лікування. Тобто коли людина кожен день приймає певні ліки. Але в нашій культурі люди не звикли лікуватись, коли нічого не болить. Моя свекруха приймала таблетки від тиску лише тоді, коли він "підскакував" до 220 і вона вже не могла стояти. І вона не одна така. Тепер між людиною і таблеткою зʼявляється лікар з рецептом, до якого ще спробуй записатись. А якщо людина живе десь у віддаленому селі, то до цього лікаря треба ще й якось дістатись.

Складнощі виникнуть і у волонтерів. У МОЗ пишуть, що волонтери зазвичай закуповують оптові партії, а там рецепт не потрібен. Але багато хто з волонтерів закуповує ліки невеличким партіями, деякі препарати можуть брати по дві-три упаковки – залежно від запиту. Як тут бути? На це у держави, яка нездатна вирішити проблеми з доставкою ліків на фронт, відповіді немає.

Тепер про технічний бік справи.

Сьогодні здебільшого у населення є свій сімейний лікар, який повинен знати своїх пацієнтів та їхні хвороби. У гострому випадку, наприклад, той же підвищений тиск, завжди можна списатись із ним у будь-якому месенджері та отримати електронний рецепт.

Якщо людина має хронічне захворювання, то спеціаліст, що призначає ліки, має так і написати, що рецепт виданий для хронічного хворого. Тоді людині не доведеться йти до лікаря щоразу, коли у неї закінчаться ліки.

Рецепт може виписати будь-який лікар – як сімейний, так і вузький спеціаліст, який працює у будь-якому медичному закладі – державному, комунальному чи приватному. Як пояснили мені в приватній клініці, де я лікуюсь, можливість виписати як паперовий, так і електронний рецепт прописана в ліцензійних умовах, тому можна не турбуватись.

* * *

Медицина завжди була справою тонкою. Крок праворуч, крок ліворуч – маєш суспільний вибух. Памʼятаєте, як зняли міністра, за  часів якого хлопчик помер після щеплення? Так само втратив портфель міністр, який ще в нульових хотів ввести продаж ліків за рецептом. Тоді протестували навіть лікарі, які говорили, що в них немає бланків та вони вже забули, як писати латиною! Багато хто вважає, що й ця спроба не вдасться, і що ліки й надалі будуть продавати без рецептів. Тим більше, що за ініціативою народного депутата Макса Бужанського в Раді вже зареєстровано законопроєкт 9169 про скасування цієї норми. Подивимось.

Тетяна Галковська, Цензор.НЕТ