Битва за Авдіївку 2 листопада: склалась критична обстановка та виникла реальна загроза втратити місто

Автор: Юрий Бутусов

Обстановка:

Сьогодні російські війська перетнули лінію залізниці поблизу села Степове та почали штурмові дії біля самого села на північ від Авдіївки. Російська піхота закріпилась за залізницею, накопичується для розширення плацдарму та для атаки на Авдіївський коксохімічний завод – ключовий комплекс споруд, який контролює підступи до Авдіївки. Захоплення заводу буде означати поступове, але невідворотне складання оборони та захоплення міста. Раптом виявилось, що за час війни в Авдіївці жоден керівник не побудував тилової лінії оборони, й окопуватись треба зараз, готових позицій нема.

Продовжуються штурмові дії росіян південніше Авдіївки, де вони розширюють прорив у районі піщаного кар'єру біля села Опитне, що є другим напрямком охоплення Авдіївки. Тут загроза також посилюється.

У бойових діях безпосередньо в місті Авдіївка українські війська мають успіх. 110-та механізована бригада майстерно відбила усі атаки росіян, повністю відновила кілька позицій, які ворог захопив після масованих штурмів 10-19 жовтня, і навіть покращила свої позиції на деяких напрямках. Загрози того, що противник зайде у місто, на цей час немає.

Чому Авдіївка – тактична пастка для росіян?

Зараз багато хто згадає сценарій втрати Сєверодонецька, Лисичанська, Соледару та Бахмуту. Але ситуація в Авдіївці в тактичному плані відрізняється.

По-перше, 110-та механізована бригада демонструє виняткову боєздатність та надійно втримує місто, не дозволяючи противнику зачепитись за міську забудову. Противник просувається північніше та південніше від позицій бригади.

По-друге, наші війська мають набагато вигідніші в плані тактики позиції і добре тримають фланги прориву. Російські війська наступають північніше Авдіївки по вузькому коридору в низині шириною до 4 км. З цього коридора вони намагаються перерізати наші шляхи постачання до Авдіївки шириною у 8 км. Більшість ротацій та резервів противника зазнає ураження ще під час висування, оскільки українські війська надійно утримують фланги, та контролюють панівні висоти зі зручними секторами обстрілу. Російська піхота зазнає значних втрат, і ворогу вести наступ та утримувати позиції набагато важче, ніж нам оборонятись.

По-третє, якщо стабілізувати оборону північніше Авдіївки, то навіть у позиційній обороні російські війська зазнаватимуть втрат, у рази вищих за наші. Обстановка під Авдіївкою для російських військ несе набагато більше ризиків, ніж для нас.

По-четверте, російські війська не мають великої переваги у кількості, українці мають значну кількість людей та техніки.

По-п‘яте, росіяни наступають винятково піхотою без бронетехніки, оскільки техніку наші війська ефективно знищують. Ворог вразливий.

Але, щоб використати усі переваги нашого становища, потрібно стабілізувати оборону.

Що робити?

У нашого командування є кілька сценаріїв дій.

Перше. Бахмутсько-Соледарський сценарій – шукати якісь підрозділи та направляти їх один за одним у "контратаки", тобто лобові зіткнення з противником, який наступає, і контратаки зводяться до швидкого розміну живої сили на тимчасово обладнані рубежі, де піхота якось має сама зариватись, що призводить до швидкої втрати боєздатності. Рахувати наші сили за кількістю людей за звітом БЧС та за кількістю прапорців на карті. Усі просування противника виправдовувати його великою перевагою в силах, а не недоліками управління. Головне тут постійно доповідати, що робиться усе можливе, а зусилля з відновлення становища докладені.

Друге. Нормальний сценарій. Повернути управління військ південніше та південніше міста до рук командування 110-ї бригади, яке розуміє обстановку та має відповідальність за результат, як це і було раніше під час основних штурмів. Потрібна єдина система застосування засобів розвідки, єдина система застосування засобів ураження. Передати для закріплення на заводі як мінімум два батальйони, з відповідальними командирами з адекватним бойовим досвідом та авторитетом. Командування частин, які не здатні побудувати оборону в напрямку Степового, треба негайно міняти на більш перевірених та більш досвідчених. Такі комбриги та комбати в резерві ГШ є. Щодо якості резервів: якщо хтось думає, що батальйон – це будь-який натовп із шестисот мобілізованих з випадковими командирами на чолі, то це так не працює, резерви потрібні не випадкові, а керовані. Перевагу у війні створюють саме командири тактичної ланки.

Стабілізація оборони дасть змогу з усіх боків обжати російський плацдарм у районі Степового та заводу й налагодити планомірне знищення російської піхоти. Хай сидять там, як у тирі. У тій низині вони не зможуть накопичити сил, і це буде великий тир для наших гармат.

Верховний Головнокомандувач Зеленський провів багато засідань ставки стосовно Авдіївки. Але передусім треба відверто сказати – криза навколо Авдіївки не є наслідком винятково великої переваги росіян – це також і криза наших деяких управлінських рішень та підходів, які не дають нам можливості реалізувати свої переваги.

Для громадянського суспільства:

Якщо ми хочемо утримати Авдіївку – значення якої набагато вище навіть за Бахмут, – нам потрібно допомогти воїнам 110-ї механізованої бригади максимальною кількістю дронів, та потрібен монтаж відеокамер спостереження на різних об'єктах. У наших силах перетворити кризу на перемогу, потрібна максимальна концентрація зусиль.

Юрій Бутусов, Цензор. НЕТ