Командир екіпажу БПЛА Сергій Хаджинов: "Ворог рапортує: мовляв, їхній склад БК знищено високоточною зброєю типу "Ескалібур". А насправді це зробив наш літак із пінопласту і бальси!"

Автор: Евгений Кузьменко

Здається, без техніки Сергій Хаджинов існувати не може. У дні Революції Гідності він був однією з помітних фігур у нині вже легендарному Автомайдані. На початку повномасштабної - пішов служити аеророзвідником.

 А нині у складі екіпажу з 5 побратимів (який досі зветься "Автомайдан") і по-своєму унікального БПЛА на ім’я Постмен – виконує складні і цікаві завдання командування.

У цьому інтерв’ю Сергій розповідає про те, як "Постмен" літає на окуповану територію з вибуховими, і не тільки, вантажами. Про те, як ворог намагається завадити роботі українських безпілотних систем. А також – на прохання "Цензор.НЕТ" - розмірковує над тим, як зробити українську армію ефективнішою.

А почали ми з географії, яка нині визначає бойову роботу екіпажу Хаджинова.

- Ви базуєтесь під Одесою, на бойових 80% працюєте на Півдні, решту - на інших локаціях по Україні. Усе так?

- Правильно.

- В якому ви зараз організмі?

- Не впевнений, що можу це оприлюднювати, натякну, що ми у відомій структурі із трьох букв, але не ТЦК (сміється. – Є.К.).

- Гадаю, наш читач здогадається, про яку таку відому, але при тому секретну, структуру йдеться. Оці три вочевидь неприємні для росіян букви додали вам мотивації і амбіцій у тих завданнях, що ви виконуєте?

- Додали. Тому що нас забезпечили дуже цікавими новими засобами, і у нас набагато більше можливостей, ніж було. Плюс нам дають дуже сексуальні завдання (посміхається. – Є.К.).

- Заінтригував. Але про це пізніше, а зараз от про що. Навесні ти написав у Фейсбуку, як завжди, іронічний пост, в якому був такий абзац: "Відреформовані патрульні вийшли на радар полювання, як в старі добрі часи. Вирішуючи найголовнішу проблему міста, сидять в засідках на всіх довоєнних місцях, суворо штрафують навіть за 79 кілометрів на годину. Навіть військовий бус. Навіть з військовими всередині. Навіть якщо ці військові їдуть на бойові. І навіть якщо везуть в бусі літак-бомбардувальник". Кінець цитати.

Твої враження від реформованих патрульних я зрозумів. Але мене більше цікавлять ті, кого вони зупинили. Я правильно розумію, що йшлося про ваш екіпаж?

- Точно.

- Тоді розкажи, що це за літак-бомбардувальник, що ви його везли у бусі? У нього є назва?

- Да. Він називається Постмен – "Поштар". Тому що він носить посилки, як і "Нова пошта". Доставляє навіть на територію противника – тимчасово окуповану і не тільки. На відстань 50 кілометрів він може принести 6-7 кілограмів - і повернутись. Тобто це не камікадзе. Це саме бомбер.

І унікальність у тому, що наш екіпаж, я думаю, можливо, - єдиний екіпаж аеророзвідки, який сам для себе виробляє ці літаки. Не від гарного життя - тому що ми опанували цей тип літака ще наприкінці 2022 року – але тому, що так диктують обставини. - Один літак ми втратили на бойовому завданні - і потім довго чекали на виробництво іншого. Але за 3 місяці ми вивчили матеріал, зробили свій перший літак і скасували замовлення. Спочатку скопіювали з того, що було, - а потім покращили і пішли далеко вперед. Бо ми як бойовий екіпаж точно знаємо, що працює в бойових умовах, а що ні. І це вже зовсім інший літак, якщо порівнювати з оригіналом. Ми його виробляємо з матеріалів, які майже не помітні для РЛС (радіолокаційна станція. – Є.К.). Він дуже тихий. В нього CRPA антена і якісний GNSS модуль. Тому ворогу рідко вдається його заглушити, але якщо це станеться, Постмен повернеться по так званій інерціальці (вбудований алгоритм, по якому літак обчислює своє місцезнаходження без GPS).

- А хто конструював літак-оригінал?

- Що ж, можу розкрити таємницю: то був літак контрабандистів, яким возили цигарки за кордон. Досить ефективний! От, наприклад, щоб ящик цигарок перекинути за кордон - що треба зробити?

- Не маю жодного уявлення.

- Треба якось причепити до нього крила, двигун, контролер, хвіст - щоб він злітав з великою вагою і летів непомітно і беззвучно, точно кидав, куди треба (там, де чекає твій партнер по контрабанді на тому боці). Це дуже ефективний літак, бо, по-перше, він побудований навколо боєприпасу (ящика сигарет). По-друге, недорогий порівняно з будь-яким військовим безпілотником. (Навіть не тільки військовим, а і комерційним такого розміру). І, по-третє, він стійкий до пошкоджень. І навіть якщо щось із ним трапиться, можна його дуже швидко у польових умовах полагодити. Не треба відсилати виробнику і чекати.

От з нього ми і скопіювали перший наш літак. Але потім, як я вже казав, значно вдосконалили. Переробили всю авіоніку. Переробили налаштування і значно додали дальність. В результаті нам це дозволяє летіти на 50 кілометрів, кидати точно від 6 до 8 кілограмів посилки і повертатись. Тобто це не камікадзе - але він коштує дешевше камікадзе. Ми вважаємо, що чим більше таких літаків - тим краще для всіх підрозділів ЗСУ. Для нього завжди є багато роботи. Тому якщо комусь треба, можемо зробити. Це на правах реклами (сміється. – Є.К.)

- Ти раніше сказав про "сексуальні завдання", які виконує ваш "Постмен". А що сексуального може бути у тому вантажі?

- Найсексуальніше, це пролетіти саме пекло над РЕБами і ППО, летіти з вимкненою телеметрією. Тобто літак не випромінює нічого і ворог його засобами РЕР (електронної розвідки) не бачить. Скинути влучно і ворог взагалі не розуміє, що трапилось. Чому, наприклад, вибухнув склад БК або будинок розполаги з руськими людьми. Коли потім ми читаємо перехоплення їхніх радіоперемовин, вони рапортують про удар високоточним артилерійським снарядом типу "Ескалібур", чи щось подібне. Але насправді це зробив наш літак із пенопласта і бальси!

- Ви ж не тільки скидаєте на ворога вибухівку, але й передаєте її нашим на окупованій теориторії?

- Авжеж, ми робимо і те, і те. І вибухівку, і скиди, і не тільки вибухівку передаємо, а й щось інше. Є багато посилок, для яких потрібна постійна відправка на той бік. І ще мене вражає велика кількість наших людей на ТОТ, які, ризикуючи життям, приймають наші поштові посилки. Вони справжні герої!

- Розкажіть про вашу робочу сесію, виїзд на бойові. От ви прокинулись. Що далі?

- Почнемо з того, що значний відсоток часу ми тренуємось. Тобто щодня, коли є погодні умови, виїжджаємо на полігон і щось тестуємо. У нас дуже багато речей, які треба тестувати, покращувати і таке інше.

Оскільки ми працюємо вночі, то, залежно від світлового дня, розраховуємо виїзд з нашої бази в такий час, щоб прибути на точку старту вже у сутінки. Потім готуємо старт, злітаємо і працюємо всю ніч до світанку.

Повертаємось або на нашу базу, або на тимчасову базу. І продовжуємо, якщо треба, наступні дні або тижні - аж доки не знищимо все, що треба, всі позначені цілі.

- Багато схожого з 2022…

- Не дуже, бо зараз ми вчотирьох робимо за пару годин роботу, яку у 2022 робили за світловий день десь 20 людей.

- Наприклад?

- Наприклад, у 22 -му році такий екіпаж аеророзвідки, як наш, зазвичай починав працювати вранці, тому що не було дронів з нічними камерами. Спочатку робили дорозвідку, вишукували цілі, саджали дрон, привозили розвіддані в штаб. Потім, щоб було швидше, самі домовлялись з артою. Бо ця війна – це чисте рєшалово (сміється. – Є.К.). Якщо в тебе нема зв’язків і ти не можеш домовитись із кимось, хто знищить твою ціль, - скоріше за все, результату не буде. Тому ми домовлялися з артою напряму. Потім чекали, поки вони там узгодять зі своїм командиром. Потім знову злітали і починали коригувати. Арта стріляла. Якщо пощастить, то на другий чи третій постріл пушечка влучить у ціль. А якщо ні, вони можуть зробити 10 пострілів повз - і потім знімаються з позиції. Бо не можна стояти довго на одному місці.

- Так було раніше. А зараз?

- Зараз завдяки насамперед системі оперативної обізнаності "Дельта", яка дозволяє будь-якому командиру побачити, де є ворожі цілі на його напрямку, ми дивимось, де вони взагалі можуть бути. Потім вилітаємо власним розвіддроном з дуже крутою нічною камерою. Знаходимо цю ціль, спостерігаємо - при чому цей дрон не сідає; він спостерігає з великої відстані. А потім ми запускаємо "Постмена", і він несе на ціль 6-7 кілограмів посилочку. І зазвичай влучає з першого разу. Тобто на все про все, якщо добре піде, може піти пару годин. Якщо ні – то всю ніч. Але в результаті ми не залежимо від якихось зовнішніх людей, яких треба залучити для знищення. Ми все робимо самі.

- Тобто ви насолоджуєтеся певною автономністю у роботі?

- І да, і ні. Розумієш, ця війна – навпаки, вчить максимально співпрацювати з усіма. Якщо ти співпрацюєш - у тебе значно більше шансів на успіх.

З іншого боку, про наші операції не завжди можна повідомляти. Тому робимо автономно. Але взагалі для Перемоги треба мати максимальну колаборацію всередині ЗСУ.

Так от наш літак. Що він робить? Він підлітає до цілі і вимірює вітер (який дуже впливає на балістичну траєкторію, коли ми кидаємо, наприклад, боєприпас). І автономно, без жодної участі пілота, літак заходить на територію і розраховує точку скиду. І у нас дуже, десь 90%, шанси на те, що ми влучаємо з першого разу.

- Круто.

- Отак ми зараз працюємо. Якщо порівняти це з 22-им роком – це просто космос.

- Як, окрім РЕБу, росіяни намагаються збивати наші дрони?

- У них є теж мобільні групи ППО, які стоять у важливих для них місцях. І є прилади нічного бачення. У них є радіоелектронна розвідка, яка сканує частоти. Якщо вони на цих частотах бачать, що щось переміщається на такому-то азимуті, вони дають мобільним групам напрямок, з якого може летіти дрон. Але є один нюанс.

- Який?

- Вони заточені на наші дрони типу "Баба-Яга", які скидають з висоти 100 метрів і багато шкоди завдають. Тому вони очікують ціль, що летить повільно і шумно. Ми ж зараз летімо значно вище і тихо. Одного разу ми втратили літак імовірно через ворожий обстріл на висоті 100 м, але ми не впевнені на сто відсотків. Там якраз дощ зі снігом почався раптово, коли ми злетіли – тому, можливо, це просто через погодні умови.

- Ми з тобою розмовляємо на ранок після, мабуть, рекордної за кількістю бортів ворожої атаки БПЛА по Україні: близько 90 дронів було сьогодні вночі… Для обивателя ця навала мала тривожно-емоційне забарвлення, а про що, як профі, подумав ти?

- Ну про що я подумав? Про те, що ворог різними способами намагається нас вразити. І я так розумію, що вони вже перейшли від балістики, яка раніше була серйозною загрозою для великих міст, в тому числі, для Києва, - на Шахеди. Тому що розуміють, що балістикою вже не можна нічого зробити завдяки нашим Петріотам. Тому, можливо, це навіть добра новина. І те, що навколо міст у нас вже є і мобільні групи, а також інші ракетні засоби знищення Шахедів – це добре.

- Але у нас заведено вважати, що така кількість БПЛА, окрім їхніх ситуативних завдань, головним чином спрямована на те, щоби виснажити нашу ППО - щоб їхні ракетні атаки мали більше успіху. Якою мірою ці нічні навали БПЛА - це робота по конкретних цілях, і якою це - виснаження нашої ППО?

- Якби вони хотіли перевантажити нашу ППО, вони б зробили комбіновану атаку. Це були б і Шахеди, і крилаті ракети, і балістика. Разом, одночасно. Це найстрашніше, що може бути.

- Повернімось до вашого профілю. Уявімо собі, що Сергій Хаджинов прокинувся і дізнався, що він тепер – Президент України з усіма повноваженнями Верховного головнокомандувача. Якими б були три твої головні рішення щодо розвитку сил БПЛА?

- Щодо БПЛА, я думаю в нас все більш-менш гаразд. Те, що зараз створені окремі сили БПЛА і всі вже розуміють їхнє стратегічне значення – це нормально і дуже гарно. Дрони вже стали вирішальним чинником не тільки на тактичному рівні, а вже й на оперативному. Тому тут все гаразд, але оскільки ти вже поставив питання, то я б волів вирішувати проблеми в ЗСУ в цілому.

- Добре, які проблеми ЗСУ вирішував би президент Хаджинов?

- Я бачу, що ЗСУ, на жаль, більшою частиною - совєцька армія. Вона не реформована, і це велика проблема. Всі хвороби, які були в совєцькій армії, є і в ЗСУ. А, як красиво і правильно казали на початку війни: "маленька совєцька армія ніколи не переможе велику совєцьку армію", якою є ВС РФ! Тому нам дуже-дуже швидко треба перетворитись на маленьку натівську армію зі всіма стандартами, підходами, процедурами, керуванням і, наприклад, відкритістю розвідданих для всіх. А не так, як зараз, наприклад, коли ми їдемо на якийсь новий напрямок, в нас мінімум тиждень займає відкриття потрібного шару в Дельті. Іноді ми летимо без цього. Треба писати на папері безкінечні запити на начрозвідки тої ОТУшки чи ОСУВ і таке інше. Дуже багато паперової роботи, дуже багато бюрократії.

- Як ти розумієш, ти - не перший, хто про це каже…

- …Ми зараз в найбільш розвиненій і незарегульованій структурі, але порівняно з цивільним життям це жах. А якщо брати ЗСУ – подивіться чим займаються бойові командири більшість свого часу. Бойовим плануванням? Ні. Вони майже весь час щось записують в безкінечні журнали. У них є навіть журнал журналів! І це не жарт, так дійсно є – журнал обліку журналів…Тому негайно треба, як мінімум, перевести всю цю паперову херню в якийсь додаток типу "Дія". А краще ввести правило типу – кому потрібен папірець, той його і видає. Запевняю вас, що раптом з’ясується, що більшість паперів нікому не потрібні.

Ще я не розумію, чому в нас генералів і вищих офіцерів з незрозумілими функціями більше, ніж сержантів?

Чому у вищих командирів нема відповідальності? Чому бездарного командира легше підвищити, ніж понизити? Чому від командира - ідіота позбавляються тим, що його посилають на навчання і потім на підвищення кудись в штаб. Це ж негативний відбір!

Чому керування військами здійснюється і ОК, і ОСУВ і ОТУ? Де тут чітка вертикаль?

Чому ми досі воюємо бригадами, а не дивізіями, як НАТО?

- І про це я чую від військових у хтозна-який раз…

- …Треба якомога швидше запровадити цю реформу. Насправді я думаю, що це зробити не так вже й важко. Це не реформа судів, якою займався і займається Автомайдан - коли треба, щоби судді самі себе реформували, і в жодному разі не можна втручатися. А що таке ЗСУ? Це вертикаль. Головнокомандувач може просто надати наказ. Просто спустити - і зверху донизу всі будуть виконувати. Погодься, що це набагато легше, ніж інші реформи.

- Зараз ти кажеш реалістичні, хоча й сумні, речі. А от у Фейсбуці - випромінюєш оптимізм. А ще там можна помітити, як тебе вкурвлює зрадофілія. Любиш відтоптатися на адептах зради у своїх постах.

А якщо серйозно, пошук зради справді заважає країні протидіяти ворогу?

- Я не проти, коли зрада в конструктивній формі і направлена на позитивні зміни, але це буває рідко. Зазвичай публічне всьопропало це або вороже ІПСО або його розганяють дорослі дядьки та тітки, тому що хочуть, щоб їх хтось погладив по голівці і розвіяв їхній страх як це робила в дитинстві мама. Це точно не допомагає воювати.

Навіть ті проблеми про які я щойно казав, в стратегічному смислі не впливають на те, що ми точно переможемо. Тому що за нами цивілізований світ і його безкінечні ресурси. А цивілізація ще ніколи не програвала війну дикунам. І мова про те, чи ми пришвидшимо нашу перемогу, чи будемо ще довго воювати. Будь-яка довга війна більш-менш рівних сторін закінчується не через вдалу військову операцію і не через втрату території, а коли одна зі сторін просто не в змозі далі продовжувати. Ось приклад Першої світової. Кайзерівська Німеччина підписала Версальский мир - капітуляцію. При тому, що на момент підписання Німеччина жодної п’яді своєї землі не віддала. Навпаки, Німецькі війська стояли у Франції і Бельгії. Вони були на території противника – проте підписали цей ганебний мир. Чому? А тому, що у них виснажилися ресурси, їм не було чим воювати. Блокада портів, економічна криза, голод, політична нестабільність - і все, весь войовничий запал зник.

Це я до того, що ресурси росії рано чи пізно закінчаться і це буде точно скоріше ніж у наших союзників. Росія вже демонструє перші ознаки економічного виснаження. Росте інфляція. Піднімають облікову ставку. Зараз наша стратегія – максимально виснажуємо ворога всіма засобами. І чекаємо, поки у них почнеться те, що було у кайзерівській Німеччині.

- Сергію, скажи, звідки у тебе цей невичерпний оптимізм на тлі вигоряння (модне слово) багатьох із нас за 2,5 роки цієї війни? Що такого бачиш ти, чого не бачать багато інших людей?

- Я можу сказати по своєму напрямку. У нас в Україні, я думаю, вже понад 500 виробників дронів. В тому числі - наш екіпаж. А на росії – лише декілька переважно державних мегавиробників. Зрадофіли казали, що в них перевага, а в нас всьопропало. Виявилося навпаки. Майже за рік наша конкуренція породила якість і кількість. В результаті, на відміну від ворожих Шахедів, наші далекобійні камікадзе вже летять в Оленью 1800 км і за допомогою машинного зору влучають в ціль. І ми вже запускаємо по ворогу більше далекобійних камікадзе, ніж ворог по нас Шахедів. Нашими морськими дронами ми досягли стратегічної мети – вигнали з Криму Чорноморський флот, рештки якого на росії зараз бояться виплисти в море. В Пентагоні на це чудо дивляться в ступорі. Десь наприкінці 2022 ворог продемонстрував царю свій варіант морського камікадзе. Ну і де він?

А ми нарощуємо наші спроможності в різноманітних дронах в геометричній прогресії. А ти ще питаєш, звідки в мене цей оптимізм (посміхається. – Є.К.).

Увага!

Охочим допомогти екіпажу Сергія Хаджинова зі збором коштів на комплектуючі БПЛА можуть донатити сюди: https://www.privat24.ua/send/cva4n

5168752101009648

www.privat24.ua

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"

ФОТО: з архіву Сергія Хаджинова та його колег по екіпажу