Скільки української території захопила Росія після звільнення Залужного?

Автор: Юрій Бутусов

Головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов у прямому ефірі проаналізував, як зміна Головнокомандувача ЗСУ вплинула на хід війни. Скільки території окупувала Росія після звільнення Валерія Залужного?

Стрім буде присвячений загальній обстановці на фронті для того, щоб розуміти динаміку змін, як масштабно розвивається російський наступ, який це вигляд має загалом на карті і на окремих ділянках, щоб у нас було чітке уявлення про ситуацію. 

Загальна обстановка на фронті

8 лютого 2024 року відбулася зміна Головнокомандувача ЗСУ: Валерія Залужного змінив Олександр Сирський. Але фактично будемо оцінювати зміни в обстановці глобальні, стратегічні вже з 1 березня, оскільки Сирський вже отримав певну динаміку, яка була загрозлива вже в Авдіївці, ворог фактично на момент заміни вже зайшов в Авдіївку, і втримати її вже було, звичайно, навіть новому керівництву, неможливо. Тому ми поговоримо загалом зараз про те, як наступали росіяни, які зміни територіальні були при Залужному з 1 січня 2023 року по 1 березня 2024 року.

З 1 січня 2023 року - я цю дату обрав, тому що фактично фронт стабілізувався вже на кінець 2022 року - війна стала по всьому фронту позиційною і ми бачимо, де йшли і точились основні бойові дії. Тобто з 1 січня 2023 року по 1 березня 2024 року Україні вдалося звільнити частково частину нашої землі на Південному Донбасі. Ми знаємо, що це був такий виступ, був утворений в районі Токмака, у районі Великої Новосілки був зрізаний Времіївський виступ, тобто були певні територіальні здобутки, загалом це було десь близько 300 кв. км. Але одночасно за рік і три місяці, коли Головнокомандувачем ЗСУ був Валерій Залужний і відбувались активні наступальні дії, ворогу проте вдалось серйозних успіхів досягнути на Донбасі, тобто там, де щільна агломерація, де були в нас достатньо вигідні рубежі оборони. За рік і три місяці, які ми викреслили як вплив і прямі повноваження Валерія Залужного, ворогу вдалося потіснити наші війська на більшості ділянок фронту на Донбасі. Це були незначні просування, хоча бої дуже і дуже запеклі по всій цій лінії фронту. Суттєвих просувань ворогу вдалося досягнути у двох районах: в районі Авдіївки і в районі Бахмут-Соледар. На жаль, ворогу вдалося захопити міста Бахмут, Соледар і Авдіївку. Хоча бої за Авдіївку формально тривали ще до 17 лютого, але  на момент зміни Залужного на Сирського уже змінити цей хід подій було неможливо, оскільки ліній оборони якихось позицій всередині міста на напрямку удару противника не було, і в принципі там велися вже зустрічні бої на цей момент.

Ось така була динаміка, ворог створив виступ у районі Авдіївки, зрізав наші позиції, захопив Авдіївку, захопив Соледар-Бахмут. Це були дуже-дуже зручні рубежі для оборони, які утримувались тривалий час, на жаль, втримати їх не вдалося.

Загалом з 1 березня 2024 року ворог захопив на Донбасі і на Харківщині орієнтовно 626 квадратних кілометрів української землі, 3 міста і ще кілька сіл.

Ситуація з 1 березня по 12 вересня 2024 року.

За цей час темпи просування ворога зросли, і на цей момент ворог і на Донбасі, і на Харківщині розширив фронт і захопив плацдарми прямо біля Харкова і веде бої за місто Вовчанськ. 1239 квадратних кілометрів української землі - це те, що вже підтверджено Асінт-аналітикою, всіма відкритими джерелами - ворогу вдалося захопити.

Подивімося, що сталося. Росіянам вдалося захопити, розширити свій прорив в напрямку Авдіївки. 

Авдіївка

На карті є відзначені зони просування противника по періодах. Тобто, це була картина просування росіян - бежевий колір. Це обстановка на 1 березня. Так, і такий більш інтенсивний колір – жовтий. Це обстановка на 1 серпня.

Ну і ми бачимо, зараз ворогу вдалося просунутись тут достатньо близько. Російські війська вийшли на околицю Селидового, вийшли до Покровська, відстань приблизно 8 кілометрів. Наблизились до Мирнограда, відстань приблизно 3 кілометри.

Ну і до кордонів з Дніпропетровською областю, з центральною Україною, ворогу залишилось тут дуже і дуже небагато. До кордонів з Дніпропетровщиною 27 кілометрів. Тобто це вже максимально близько. І ми бачимо, що ворог підійшов до такої великої агломерації Мирноград-Покровськ-Селидове. Якщо ворог просунеться і захопить цю агломерацію, він не тільки позбавить нас такого ключового вузла комунікацій. Після того там вже немає таких рубежів оборони, і ворогу буде зручно, базуючись на Покровськ-Мирноград-Селидове, розвивати наступ далі до кордонів з Дніпропетровщиною. І там можна вже і далі йти. Тому це дуже загрозлива, небезпечна ситуація.

Від найдальшої точки просування ворога – це село Лисівка, звідки росіяни намагаються атакувати  по залізничній колії на Покровськ. Звідси наразі 27 кілометрів до кордонів з Дніпропетровщиною. Цей виступ, ми бачимо, яка кількість там населених пунктів була захоплена ворогом, в тому числі було захоплено місто Новогродівка. Понад 20 тисяч мешканців було до початку вторгнення. Місто Красногорівка було захоплено за цей час. І ми бачимо, що загалом, якщо порахувати цей напрямок у районі наступу з Авдіївки на Покровськ, то ворогу після захоплення Авдіївки з 1 березня вдалося захопити на цьому напрямку приблизно 600 квадратних кілометрів української землі. Тобто тут найбільше просування.

Хочеться згадати, що у нас було багато заяв наших високопосадовців про те, що війська відходять на заздалегідь підготовлені позиції. Ми бачимо насправді, що ці слова не були підтверджені справою. Це все було неправда. Відступ на підготовлені позиції не відбувся. Ідуть фактично позиційні бої важкі. Ворог продавлює крок за кроком.

І ми бачимо, що на цій карті з 1 серпня росіянам фактично вдалось захопити на цьому напрямку близько 300 квадратних кілометрів. Достатньо високий темп просування для позиційної війни. Росіяни не вміють такий бліцкриг робити, як провели Збройні сили України.

Сирський і оборонні операції

Наступальні операції, які, до речі, очолював Олександр Сирський, на Харківщині, ми пам'ятаємо, дві були наступальні операції в 2022 році, вдалі зараз на Курщині. Але якщо з наступальними діями Олександра Сирського ми бачимо без сумніву здобутки, то в обороні він не зміг впорядкувати дії. І навіть при ньому відбулось погіршення обстановки і темпи просування ворога прискорились. І це, звичайно, повинно викликати питання: Чому на такому зручному рельєфі, де була велика кількість часу для підготовки оборони, тому що фронт достатньо тривалий час тримався під Авдіївкою, чому не було підготовлено позиції для оборони, чому вони не були достатньо забезпечені резервами, чому ворогу вдається там просуватися практично з мінімальними зусиллями зараз. І от певна стабілізація зараз на цьому напрямку відносна, насправді. Я чув там заяву і президента України, і Головнокомандувача Сирського, що ось там вже кілька днів нема просування на Покровському напрямку. Насправді ворог захопив, втримав у таких важких боях з українськими військами, захопив понад 300 квадратних кілометрів. Противник зараз, звичайно, втратив більшу частину своїх штурмових підрозділів, ну і продовжує підкидати поповнення, резерви. Ситуація не видається стабільною. Тому що там немає опори на оборонні рубежі.

Є серйозні проблеми, як ми бачимо, з управлінням на оперативному і тактичному рівнях. Оперативно-тактичне управління, яке на тому напрямку діє, і оперативно-стратегічне управління, вони не можуть впоратися з цією ситуацією. Ну і головнокомандувач ЗСУ, очевидно, не може приділити необхідний час для того, щоб взяти на себе відповідальність і нарешті втрутитись. Хочу сказати, що за відгуками всіх наших бійців і командирів на місці, проблема основна на цьому напрямку – це зовсім не відсутність взагалі людей, техніки, боєприпасів. Як першу причину всі люди називають проблему управління організації військ, тобто проблему командування. Ця проблема не вирішується.

Карта змін в обстановці на Часовому Ярі

Що змінилось в цьому році? 1 березня - 12 вересня. Ворогу вдалося, на жаль, не тільки підійти до міста Часів Яр, але і захопити частину Часового Яру, де висотні будівлі, на тому боці каналу. І ворогу вдалося вже переправити за канал на деяких ділянках, невеличкі створити плацдарми. Російські війська, як ми бачимо, повзуть на місто, бої вже йдуть у самому Часовому Ярі. Наші війська просто докладають героїчних зусиль тут. На цьому напрямку також є проблеми із застосуванням військ. Але на цьому напрямку, на відміну від Покровського, зараз є злагоджені штаби бригад, і там є хоча б достатньо чітке уявлення про обстановку, що відбувається. Це дуже важливо. І чітке застосування хоча б тих сил, які є у цих боєздатних командирів. Ми бачимо, що тут також дуже велике просування, загроза втрати Часовогоу Яру. Вона, звичайно, існує, бої у місті, і вони йдуть дуже близько до міста Костянтинівка. Звичайно, ми розуміємо, що якщо ворог переправиться через канал, захопить Часів Яр, він піде далі.

Обстановка в районі Торецька - Нью-Йорка

Нью-Йорк - селище, фактично, невеличке місто. Місто Торецьк, дуже важливе. Обстановка тут різко погіршилась влітку, коли раптово з цього напрямку перекинули на Часів Яр 24-ту механізовану бригаду. Логіку цих дій взагалі досі ніхто на фронті не розуміє. На цей напрямок перекинули 41-шу механізовану бригаду, яка не мала ні досвідчених кадрів, ні штабів, ні командира досвідченого, і мала дуже підірвану боєздатність, бо її сюди перекинули якраз з того самого Часового Яру. Рокіровка виявилася невдалою, якраз після того, як наші війська зробили ротацію, ворог атакував буквально за пару днів і здійснив просування. Тут була втрата управління. На даний момент ворогу вдалося захопити селище Нью-Йорк. Просування там трошки далі на карті ворога є. Ну і вдалося вже зайти на околиці Торецька, бої йдуть і в Торецьку. Так що тут ситуація достатньо загрозлива, ворогу вдається просуватися.

Просування ворога в цьому році в районі Курахового

За цей час росіянам вдалося захопити повністю місто Красногорівку, на перше березня, до речі, просто ворог туди не міг зайти. Олександр Сирський змінив командира 59-ї мотопіхотної бригади - і це призвело, як ми бачимо, до не зовсім тих результатів, які на словах обіцялись. Це значно погіршило управління і призвело до втрати Красногорівки. Хочу нагадати, що попереднього комбрига Максима Стеценка Сирський зняв нібито з формулюванням, що там був втрачений десь один роб у районі Первомайського, але потім вже втрачено ціле місто, ну і комбрига, якого призначив сам Сирський, він досі тримає на посаді. Дуже дивна історія. Олександр Сирський добре себе показує при плануванні наступальних операцій, але те, що робиться в обороні, це просто абсолютно незрозуміло. І це погіршення, насправді, якості управління військами відбулося, саме в діях в обороні.

Тут ворог просувається, йому вдалося вийти на трасу, яка була для нас рокадною, вийти на трасу Костянтинівка-Вугледар. Ворог намагається фактично використовувати оцей наступ на Покровськ, для того, щоб обрушити весь наш фронт. І Вугледар, і Курахове. Але на цьому напрямку, Курахівському, якраз тут працюють воїни-десантники, тут працює 79-та десантна штурмова бригада, 46-та аеромобільна бригада. І ми бачимо по відео, яких просто шалену кількість, вони посилені різними підрозділами, і шалену кількість атак проводять наші воїни. Просування тут є, звичайно, у ворога, але порівняно з тими силами, які тут знищені, які тут ліквідовані, ну, я розумію, що, на жаль, тут інших варіантів не було просто втримати ворога. Але я хочу сказати, що досі ворог до самого Курахового не дійшов. І це велика заслуга наших воїнів. І, очевидно, тут є і компетентні дії на тактичному рівні також. І дії наших командирів.

Бої в районі Вугледару

За останній місяць, півтора різко погіршилась обстановка у Вугледарі. І з важкої обстановки вона стала критичною. Оскільки ворогу фактично вдалося охопити Вугледар з флангів. І якщо такий виступ у районі Пречистівки, територія, яку ворогу вдалося захопити за останні два тижні, все це сталося після ротації батальйону, який там стояв, знов таки ворогу вдалося підловити наші війська на ротації. Оце така неприємна вже історія, яка постійно повторюється, відбувається на фронті. Підловити на ротації, атакувати, захопити, ця атака, вона, в принципі, не обриває постачання міста. А от те, що відбувається східніше, тобто на північ від Вугледара, це викликає велику загрозу для нас. Ворогу вдалося захопити там дві шахти, підійти і до одної шахти, захопити висоти і вийти і фактично бачити Водяне. Їм вдалося вийти там і зробити глибоке охоплення Вугледара з півночі. Це серйозно погрожує комунікаціям, ворог рветься на Богоявленку. Після того, як вони дійдуть до Богоявленки, то, звичайно, Вугледар опиниться, фактично, в оперативному оточенні і втримувати місто тривалий час вже не вдасться. Вугледар під загрозою, ситуація тут критична.

Бої в районі Старомайорського

Тут ворогу вдалося захопити частину тієї землі, яку ми відбили в боях, звільнили в 2023 році. Але це 58 бригада, яка тримає цей район, просто вибила величезну кількість російських військ на цьому напрямку. Урожайне, Старомайорське - вони просто знесені. Там нема нічого, навіть підвали вже знесені. І десятки одиниць російської броні знищено. Наші війська тут відійшли, тому що триматися просто там, де все випалено і знищено, неможливо. Але тут продовжуються запеклі бої, ворога стримують, атаки відбуваються.

Ситуація в Харківській області

Російський наступ, який був здійснений 10 травня, він призвів до таких результатів. Фактично, з 1 серпня ворогу вдалося просунутися дуже незначно. 10 травня тут просування у них просто мізерне, дуже невеличке. А сам Вовчанськ, куди російські війська зайшли 13 травня, от з того часу ведуться бої, місто повністю ворогом не захоплено. Тут йдуть важкі бої, ворог зазнає дуже великих втрат, росіян тут знищують всіма силами.

У певних ділянках, наприклад, біля села Липці, навіть у наших воїнів також було просування, воно не відмічене на карті, але ворог був під самими Липцями, заходив на околиці і вибитий зараз на 3 кілометри. Ситуацію тут наші війська контролюють, ворог зазнав великих втрат і продовжує їх зазнавати. Тут, в принципі, критичної ситуації нема, але місто Вовчанськ, українське, в ньому ведуть бої, половина міста, як мінімум, ворогом захоплена.

Ситуація в районі Борова-Сватове

Тут дуже складна ситуація у зв'язку з тим, що ворог на кількох ділянках просунувся, кожне просування тут, кожна посадка дуже сильно покращує російське становище, тому що ворог наступає, контролюючи гряду висот у районі Сватового. Тобто їм дуже зручно особливо діяти дронами, а наші війська, вони працюють з низини. Борову захищають у низині, вона розташована в низині. Ну і, звичайно, це дуже складне ведення оборони, коли у ворога перевага в висоті, зараз це дає можливість краще працювати дронам.

Критична ситуація на цьому напрямку в районі Піщаного, це північна точка. Там ворогу, на жаль, вдалося досягнути прориву нашого фронту. І завдяки цьому росіянам вдалося підійти приблизно на 4,5 кілометра до річки Оскіл. Стратегічна мета російського командування на цьому напрямку – це вийти на Оскільський рубіж, вибити наші війська за Оскіл. Це дасть змогу росіянам створити загрозу безпосередньо Ізюму і зайти у фланг нашому Лиманському угрупованню і покращити свої позиції. І це, звичайно, для нас буде дуже і дуже важка ситуація. Тут йдуть важкі бої, і критична ситуація, наголошую, тут прямо в районі Піщаного. Росіяни намагаються там просуватися вперед, розширювати зараз цей прорив.

Район Куп'янська

Також ворог рветься на Куп'янськ. Тут найнебезпечніше. Там іде боротьба на півночі від Куп'янська за висоти і ліси в районі Сеньківки, Лиман перший. Там дуже важкі бої. Той, хто контролює ті ліси і висоти, той контролює підходи до Куп'янська. Ну і ми бачимо, що південніше Куп'янська, ворог підходить до Оскола. Якщо вони вийдуть на Оскол у районі Піщаного, вони потім знизу також підуть наверх на Куп'янськ. Це дуже небезпечна ситуація.

Ситуація в районі Сіверська

Дуже рідко про Сіверськ говорять, рідко ми чуємо якісь скарги. Але все це тільки тому, що на цьому виступі героїчно б'ються воїни 54-ї механізованої бригади, посилені батальйонною тактичною групою 4-ї бригади Нацгвардії. Зараз там також батальйон "Свобода". Саме на цьому напрямку, на найважливішому, небезпечному напрямку героїчно б'ється. Лінія, де ворогу нічого не вдалося захопити - від Білогорівки до Спірного. На цьому напрямку стільки часу ворог нічого не захопив. Так от я вам хочу сказати, що на цьому напрямку отака лінія конфігурації фронту, вона з літа 2022 року. А чому вона така? Тому що саме там займає позиції механізований батальйон К-2. Батальйон під командуванням українського героя, героя України Кирила Вереса. Саме комбат Верес і його колектив, його батальйон, де дуже прокачані дрони, засоби радіоелектронної боротьби, велика волонтерська допомога. Батальйон К-2 тримає позиції і ворогу прорватися не вдається. Також Спірне тривалий час тримають воїни Нацгвардії. І здавалося б, ворог оточив Спірне, подивіться, з усіх сторін. Але зайти туди ворогу не вдається. Тому що там також вже два роки йдуть дуже важкі бої. Не треба думати, що тут немає атак, тут ворог атакує практично безперервно. Але завдяки якісній організації, управлінню, взаємодії наших військ, правильному і ефективному застосуванню дронів, вся ця ділянка тримається. Ну і треба відмітити, що Білогорівку, такий край того виступу, героїчно тримають воїни 81-ї десантно-штурмової бригади. Величезними втратами ворогу вдалося там захопити, просунутися на дуже невелику відстань. І тим не менше росіян там зупинили знову. Це великий героїзм, досягнення наших воїнів, вони сковують собою дуже великі сили російських військ. Російське командування рветься на Сіверськ, намагається зрізати цей балкон, Сіверський так званий, але їм це не вдається. І нам треба всім подякувати, що в зведеннях немає боїв за Сіверськ, але тільки тому, що мовчки, героїчно б'ються воїни 81-ї десантно-штурмової бригади, батальйон К2, вся 54-та механізована бригада, воїни Нацгвардії, бригада 38, і також інші придані підрозділи. Величезна подяка цим справжнім українським героям. Тут приклад не тільки героїзму, але все ж таки і адекватного управління на тактичному рівні, варто відзначити.

Отже, дякую вам за цей огляд. Ми передивились фронт, основне, що відбулось. Щодо динаміки російського наступу - звичайно, ворог намагається продавити фронт, концентруватися зараз на тому, щоб обрушити весь Південний Донбас, і загроза наразі – бої йдуть або в околицях, або прямо вже в межі 12 українських міст. Це дуже важка ситуація, і там потрібні стабілізаційні дії, правильна організація в обороні, але це вже не вирішити тим, що в розмін на піхоту, яку кидають у наступ, кидають піхоту в посадки і в оборону, лоб у лоб. Так не вирішити, боротися з перевагою російських військ потрібно так, як борються наші ефективні з'єднання.

Якщо подивитись карту, там є стабільні ділянки фронту, і все це тримається не тому, що там ворог не атакує, а тому, що ворогу там атакувати дуже дорого, і вони пролазять там, де, на жаль, є проблеми з організацією управлінням військами. І приклад там - 3-тя штурмова бригада, і дійсно, якщо подивитись район зараз Борової, то ворогу там просунутися не вдалося, а навпаки вибили ворога воїни 3-ї штурмової. Але ми розуміємо, що це добровольча бригада, яка з 2014 року створювалася.

Я хотів би звернути увагу і на ті підрозділи, які є в складі регулярної армії. Не треба показувати пальцем, що ось третя штурмова, у них тільки добровольці, у них Білецький з його досвідом командує. А є, наприклад, батальйон К-2 на такому важливому напрямку - Кирило Верес. Лінійний батальйон звичайної лінійної, взагалі ніякої не елітної механізованої бригади. Ну хіба не можна такий досвід масштабувати на всю армію? Звичайно, можливо. Його досвід в організації оборони, в плануванні оборони, в створенні зон ураження противників, організації розвідки, взаємодії піхоти і дронів, в щільності і ефективності застосування дронів на ділянці, в мінуванні. Все це можливо зробити. Якщо це можна зробити в 54-й бригаді, значить можна масштабувати цей досвід будь-де. І на це треба звертати увагу, що війна це не просто стратегія. Що якщо ми там зайшли і захопили 1200 квадратних кілометрів на Курщині, це не значить, що Суджа з населенням 5 тисяч мешканців повністю перекриє, або якось хоч частково компенсує втрату величезних агломерацій десятків населених пунктів і десятків міст Донбасу. Ну звичайно це абсолютно нерівнозначні речі і потрібно розуміти, що оборона Донбасу, оборона Харківщини це безумовний пріоритет для України і української нації.

Тому обстановка на фронті потребує реальної уваги і хотів би просто звернути увагу Олександра Сирського, що так само ретельно, як він ставиться до наступу, він повинен взяти на себе відповідальність за оборону. Тому що якщо його порівняти з попередником, то його рівень управління бойовими діями в обороні поступається рівню його попередника. Хоча насправді при заміні говорили, що тут повинна стабілізація бути: Сирський прийде, наведе порядок. Були такі сподівання, але ми бачимо, що є проблеми. На це треба реагувати Олександру Сирському, якщо він не хоче, щоб так легко замінили і його.

Залужного зняли після Авдіївки, коли вже ворог зайшов в Авдіївку. Зараз у нас вже он в яку кількість міст зайшли росіяни. Ми перед загрозою втрати великої низки населених пунктів і міст Донбасу. Чому до цього так спокійно ставиться керівництво, я зовсім не розумію. Сподіваюся, що будуть все ж таки вжиті заходи і оця динаміка, дуже тривожна динаміка, критична динаміка, яку ми бачимо на Донбасі, що все ж таки будуть докладені зусилля, щоб досвід наших кращих військ, кращих командирів дозволив правильно нарешті побудувати оборону не на словах, як про це постійно говорять в пресрелізах і в вечірніх зверненнях після ставки. Не на словах. Треба, щоб не було цих постійних просувань на Покровському напрямку. Щоб ворог не вийшов так само повзучим шляхом і далі. Є ще можливості організувати оборону. Є командири в українській армії. Їх велика кількість.

Потреба в масштабуванні успішного досвіду оборони

Я міг би зараз вам пів ефіру показувати, на якій ділянці хто як зупинив, просунувся, наступає. Там на кожній ділянці фронту йдуть важкі бої. І є люди, які вміють впорядкувати хаос, грамотно організувати людей, підготувати, правильно застосовувати війська і досягати результатів. Знищувати оці дрібні штурмові групи, які йдуть з дронами і артпідтримкою. Знищувати і не давати ворогу йти далі. І цей досвід нам гостро потрібен зараз. Щоб відповідали генерали і командування, і ставка Верховного Головнокомандувача, не за відосики, не за вечірні звернення, а за результат. Україні треба результат, а не розмови. Поки що ми бачимо, на жаль, дуже багато піару, який не підтверджується потім практикою. А результат на карті. Ось це треба дивитися і вивчати.

Динаміка просування ворога збільшується. Хоча ми бачимо, які цифри втрат росіян. Вони не безкінечні. Там теж ідуть полки з 200-300 людей вже в атаку. Вони вже кидають всіх. На Лисівці знищений в одному з російських полків весь підрозділ БПЛА. Вони всіх операторів послали в піхоту. І наші їх накрили під час атаки. Тобто, все можливо. Ми можемо зупинити російський наступ. У нас є командири, які вміють зупиняти і знищувати російських окупантів. Причому, значно меншими силами і з значно меншими втратами. Якщо подивитись на співвідношення сил в полосі батальйону К2, там співвідношення по загиблих ворога втрати плюс 10, можливо, навіть плюс 12. Тому що втрати просто в рази, в багато разів більше. Ну і ми маємо цей досвід успішний спиратись і вірити не в слова, а вірити в тих успішних бойових лідерів, які зараз виросли в Україні. Тих героїв, які тримають фронт у страшно важких умовах. Але вони тримаються своєю майстерністю, в першу чергу інтелектом, своєю волею. І вони не хочуть програти. І ми маємо єднатись навколо тих ефективних командирів, тих лідерів, які ведуть в бій зараз солдатів, які тримають лінію фронту, знищують ворога, яким потрібна підтримка всього українського суспільства і української держави. Підтримка ефективності, а не піар-ефектів.

Друзі, сьогодні я, як ніколи, впевнений у нашій перемозі. Я вірю в наших воїнів, у наших командирів, які ефективні, професійні і кожного дня знищують російських окупантів. Дякую вам за ефір. Слава Україні!