Від директора нудистського пляжу до знаменитого комбата: бойовий день з Кирилом Вересом

Автор: Юрій Бутусов

Це насичений фактами, цифрами та реальними історіями репортаж прямо з командного пункту легендарного батальйону К-2 54-ї механізованої бригади. Про справжню "фабрику смерті" для противника говоримо з комбатом одного з найкращих підрозділів дронів, Героєм України Кирилом Вересом.

- Скільки ти куриш цигарок за день?

- Не більше пачки!

- Тут три пачки!

- Це за ранок!

- Три за ранок?

- Ні, ну оце за ранок! Та ж дружина побачить! Ну, десь дві з половиною пачки в день! Вона побачить, задушить!

- Ну, що ж поробиш.

- Ще не ніч! Ну, оце друга попільничка!

- А, ти їх попільничками міряєш? Друга попільничка за ранок і за день, так?

- Так!

- Розкажи про інтенсивність бойових дій.

- У минулому місяці 70 штурмових дій! Штурмова дія одна може тривати 20 хвилин, а деякі штурмові дії вони тривають 12-15 годин! Тобто, в середньому в день 2 штурми! Якщо взяти, наприклад, знищеність ворога, що ми знищуємо 50-60 %, то, умовно кажучи, в минулому місяці втрати ворога було близько 400 чоловік, ну, сумарно 200-300 підтверджених, то беремо це як за 800. Тобто нападає 800 чоловік кожен місяць.

- Як у тебе організований облік втрат противника?

- Тільки те, що ми бачили на відео. Тобто перерахували тіла, або там по трьохсотих бачили поранення. І зафіксували. Знищення цієї кількості ворога батальйону обходиться в 15 мільйонів гривень в місяць. Це один мій загиблий хлопець. Тих же 15 мільйонів гривень. Якщо я буду отримувати 30 мільйонів гривень, це мені треба, щоб відбитися. Якщо в мене буде на 30 мільйонів, то я ще мінімізую свої втрати на відсотків 30. Це якщо говорити цифрами.

Так запускати кожні 15 хвилин по дрону - просто не вилізе ніхто. Пролетів, впав, хрін з ним. Пролетів, впав, пролетів, впав. Я вчора літав вночі, просто літав. Кажу, кружляємо над противником. Над логістичною дорогою. В них режим "стоп", ніхто не їздить. Кажу, кружляйте собі, поки не впадете. Ні одна машина не прийшла на логістику. Оце вже аргумент. Тому війна – це гроші.

От з одного "Мавіка" мені повинні вбити мінімум 5 осіб. "Мавік Класик" коштує 60 тисяч гривень. Ми повинні вбити мінімум 5, щоб батальйон був у плюсі.

- Порахуємо, давай, що у тебе з матеріального забезпечення. Як у тебе організований батальйон на тисячу людей?

- У мене свій шиномонтаж. Там навчені мої піхотинці, які пройшли навчання. Бо в один день я пробив 34 колеса. Шиномонтажі деякі не працюють у комендантську годину… А коли зимою "перевзутися"? А враховуючи, що здебільшого платить за все батальйон, то в мене там такі суми виходять... Ну, людські гроші. Ми прийняли, що краще заплатити 5 гривень за латку і 2 гривні за грузик, ніж 300 гривень за "переобувку" і за колесо.

Підйомний ГСТО. Два. Два лафети. Два евакуатори. Це щоб оперативно можна було возити по всій Україні. Пару бусів під логістику. Баннокупальних комплексів, два. Один пральний, один баннопральний і купальний. Коротше, в одному перемо, а в другому перемо і купаємося. Це якщо потрібно десь вивести якісь підрозділи. Ну, а все решта: екскаватори, трактори. Маленькі, великі.

- Скільки?

- Два. Один подарували на день народження. Маленький. 

- А генераторне господарство в тебе окремо?

- Генераторне господарство зі штатом один генераторник. Спеціально призвали хлопця з цивільного життя.

- Скільки генераторів?

Сотня, може, 150. Ну, вони ламаються, надходять, ламаються. Та вічне коло. Ну, в місяць десь тут 20 тільки ламаються. На кожній позиції, в принципі, там, де активний штурмові дії були, на кожному вогні по генератору мінімум по одному. І по старлінку. Ну, там, акумуляторні, таке, під великі дрони, це вже таке третє. Тобто це все централізовано. 

Невеличка СТО. А, ну, і ремонт багі-квадроцикла свій. По дрібному ремонту свій, і мене керує Київ. По крупному ремонту це або вони, сервіс, приїжджають і забирають. Або я їх відвожу, і вони мені потім приносять.

От, наступне, що я буду просити, це розширення тилових підрозділів. Тобто щоб верхнє керівництво прийняло  в нинішніх реаліях цю позицію.

- Розкажи, будь ласка, щоб було зрозуміло, бо є така думка, що кожен солдат має бути піхотинцем. Чому тилові підрозділи, як це взагалі зрозуміти, підвищують боєздатність?

- Якщо кожен сухопутний має бути піхотинцем, тоді кожен має бути піхотинцем, не тільки солдат. Ну, по-перше, до нас йдуть багато. Якщо людина йшла до мене водієм, особисто моє бачення, що він має бути в мене водієм. Якщо він вже не зможе, скажімо так, виконувати ті обов'язки, на які він до мене записувався, то він не може бути водієм. Він має бути в мене водієм. Ну, він на початку має на цьому попробуватися. У своєму батальйоні, поки я ще комбат, і поки в мене будуть сили, я цього не допущу. Тут, як з рускіми: відправив пілота в бій, я кажу: о, бл#дь, молодець, так і продовжуй.

- Пілотів не можна в бій відправляти?

- Ні, при мені такого тут не буде.

- Розкажи тоді про бойову ефективність дронів. Ти вважаєш, що оператор дрона не повинен сидіти в окопі… Яка в тебе практична логіка?

- Ні, хай сидить в окопі, але він має бути набагато більше захищений.

- Чого він має воювати дроном, а не автоматом? От поясни логіку, бо, можливо, не всі розуміють, думають, що ось трошки посидять, нічого страшного.

- Скільки в нас там є топових хлопців? Ну, скільки знищеностей? Найтоповіший штурмовик? От мені цікаво: 10, 20, 50? За два роки. Ну, це немало. Якщо наш один піхотинець б'є 50 москалів - це космос.. Це одразу реально пацан-герой України. То в нього робота така.

А мій пілот кожен знищив близько десятка. Я скажу більше. КПД мого підрозділу, особисто мого, коли я ще з 2014 року ходив на ту сторону на виходи, невеличкого радіуса дії, засідки. Крайній вихід був у 2019, здається. Так от, за весь цей час у стрілецьких боях максимум ми знищили осіб 10. За 4 роки. Так, були полонені, ну максимум чоловік 10. Та я в хороший день вилітав - вісім – 200, сьогодні з 12-ї ночі, – 3 триста. Це двома дронами.

П'ять років мого життя, сотні кілометрів протоптаних по розтяжках, по мінних полях. І ми вертались з трьохсотими. І з двохсотими, на жаль. І що? І два дрони вилетіли - зробили те саме.

- Чи потрібна зараз оця спеціалізація підрозділів? Як ти бачиш, якою має бути оптимальна організація, щоб можна було давати результат?

- Я вважаю, що в моєму звичайному батальйоні має бути мінімум дві роти дронів. І тоді моя піхота зможе жити. Дві роти роботизованих дронових звичайних. Щоб я міг робити і логістику - не посилати машини, бо машини водять люди. Щоб я міг і мінувати. Перш за все ми маємо прикривати піхоту, від нуля до трьох. Коли в тебе тут все добре, 3-7, 7-12, 12-20, 25-30, не з кінця, а на початку. Але щоб нормально забезпечити смугу відповідальності, там, 7-10 кілометрів, 500 піхотинців, має бути десь 200 дронщиків. Це моє особисто бачення. Тому що дронщик через 4 доби, це вже не дронщик, КПД в нього спускається, під нуль. У мене один і той самий екіпаж, при однаковій щільності, в перший день може знищити 20 осіб на добу. А на третю чи на четверту, дасть бог, трьох би знищив. КПД падає, просто в нуль. В нього немає 20 пострілів, от зараз він кидає, не може він зробити 20 пострілів, він може зробити один. А якщо він промаже, оцей москаль вибіжить, через 100 метрів прибіжить. У моєму підрозділі, не враховуючи піхоту…Піхота – топ із топ. 80% відсотків успіху – це дрони!

- Піхота робить їх можливими, ці успіхи…

- Ну 70% - дрони, 20-30 – це РЕБ і 10% - це артилерія. У нас бувають дні, коли арта спасає. Арта працює добре. 

(Розмова по рації з побратимами, корегування їхніх дій)

- Якби зараз було 18 годин, я б сказав, що взагалі, життя прекрасне.

- Чому ти так кажеш?

- Ну, тому що вночі я сильніший за будь-якого ворога в десятки разів. Ну, в будь-який штатний нормальний підрозділ Збройних Сил, набагато сильніший. При правильному застосуванні технологій. Це ж наш час. Ніч - наше все. Ніч зроблена не тільки для любові. От зараз Гоша домальовує втрати ворога тій людині, або тому екіпажу, який це зробив.

- Пелагея – це дівчина?

- Так, кума моя.

- Твоя кума у тебе літає? Вона бомбить? Тобто ця Пелагея сьогодні знищила двох російських окупантів?

- Так, але це мало. В неї в середньому в день - чотири-п'ять.

- Неймовірно!

- Кумівство. І вона сидить на ротному опорному місці, не за п'ятсот кілометрів. Бо літає вона на Мавіку. Оце на моїх відео, коли там в день хтось злітає, дівчина якась говорить, це Пелагея.

- Клас.

- Всі воюють. Найближчі воюють найбільше. По принципу, хто везе – на тому їдуть. Оце, кажуть, сьогодні без штурмів, от вже втрати десять – двісті, три-триста і мопед. Це без штурмів.

- Оце у тебе отак проходить один тихий день, можна сказати, ти зараз на відпочинку.

- Сьогодні лайтовий день, реально лайтовий. Якщо не враховувати стволку, що вона розбирає. Щоб такий був день кожен.

- І втрати противника за цей день?

- Десять - двісті вже, і три триста. І мопед.

- Це те, що на відео тільки зафіксовано?

- Так. Я втратив сьогодні один дрон за шістдесят тисяч гривень. Мені перебили осколками дроти пілота. Через це він втрачений. Це рідкість.

Якщо хтось випав з полоси смуги на три-чотири місяці і приїхав в Київ, на мирну територію, він вже не витягне. Можливо, як якийсь тиловий підрозділ, без піхоти, він витягне. А так, щоб з піхотою в окопах, з логістикою, з евакуацією поранених, з доставкою їжі, БК… не витягне. Це п#здець. Просто отак, щось нове-нове, кожен день щось нове.

От що я найбільше викорінював у підрозділі: коли когось одного б'ють, а когось нападають, - туди летять всі. Всі вогневі засоби хочуть стріляти. Вся піхота туди хоче прибігти…

- Усі армії так розписують…

- Взагалі, я цей викорінював повністю. Хай там буде 33 майже НП, але поки ситуація контрольована - без мого наказу ніхто не приїде. Бо – зліва ганяємо вчотирьох – а справа пішла броня, або навпаки. Всі займаються суто своєю роботою.

- А скажи мені свою думку… От зараз у нас проблема: ворог наступає практично на всіх ділянках фронту і продавлює нашу оборону. Ділянок, де ворогу не вдається проломитись, дуже небагато, одна з них - це твоя ділянка. Те, що у тебе підтверджено, це величезні сили – завдані втрати ворогу твоїм батальйоном. І як зробити так, що ворог не міг прорвати оборону? Яка основна логіка цього процесу, як його так організувати?

- Треба, щоб до мого переднього краю доходило із сотень - одиниці. Тоді ми зможемо вижити. Якщо до мене в окопи прибіжить з 10 - 10, то через 2-3 атаки вони знищать мене, вони просто мене зітруть.

- Який має бути цей розмір, цей кілзон? У тебе є якась зона перед твоїми позиціями, де ти намагаєшся зробити повний контроль, щоб ворог не пройшов?

- 300 метрів перед моїми окопами – це вже критична точка. 200 – це вже все, це критика. Це вже ближній бій. Це ривок 40 секунд. Ворог має знищуватись за 400 - 500 метрів переді мною.

Нормальне, найголовніше, об'єктивне розуміння твоїх засобів, що ти можеш зробити. І розуміння цього процесу. І навіть, якщо пілоти в тебе не дуже якісні… (Показує, як підказувати пілотам – ред.). Я можу спокійно командувати трьома-чотирма екіпажами. Не може один батальйон тримати смугу 20-40 км.

Зараз скажу одну річ: Скільки потрібно, якщо ви в обороні, людей? Скільки ворог, наприклад, на моїх 10 людей, в лісі, не в місті, або в полі, скільки ворог має послати особового складу, щоб мене продавати? Один до трьох. Ставлю нормальне запитання: якщо на мене нападає тисяча людей, а я відбиваю сотню, відбиваю, знищую, знищую, я перевиконав всі армійські показники, правильно? То чому, коли їх рота в обороні, я маю посилати своїх 10? Де таке в книжці пише? В обороні я маю нищити один до трьох по-любому, вони посилають один до п'яти, один до семи, один до десяти. А в наступі я також маю знищувати один до трьох або один до десяти, тільки на свою користь. Де це, бл#дь, було прописано? Я не розумію цього. Ти маєш в обороні бути! Маю, згоден з тобою. А в нас тоді що пішло не так? "Це ж русскі, ти маєш їх тисячами знищувати п’ятьма бійцями і маєш тисячу захватити п’ятьма бійцями". Ну такого ж не буває.

- Розкажи, які війська мають бути на фронті? 

- Дронові, дроново-піхотні, дроново-штурмові, дроново-інженерні, дроново.... Все дроново... 

- У всіх військ має бути на початку приставка дронові, тоді вони сучасні.

- Роботизовані дронові ми розрізняємо?

- Ну, це вже нюанси.

- Тоді дронові. Хай буде в піхотній бригаді більше дронів. Без піхоти нікуди, але й без дронів нікуди.

- А скажи, скільки у тебе зараз тільки операторів, які керують дронами?

- Багато. У мене рота ударних безпілотних авіаційних комплексів. На батальйон.

- Скільки у тебе взагалі в батальйоні операторів? У тебе ще ж взводи є?

- Так. У мене є в піхоті. Мавіководів, мабуть, чоловік 40 плюс-мінус. Це без приданих.

- У тебе ж є група операторів дронів, так? Розкажи про групу операторів дронів. Що це за група, хто туди входить, яка кількість людей?

- Чоловік 40 - це чисто мавіководи, які дивляться. Чоловік 10, які бомблять на легких бомберах. Група фпв-шників. І група нічних бомберів. Ну, десь до сотні.

- Що значить, поясни нам термін ваш особистий "поганяємо вночі бомжів"?

- Ну, логістику поріжемо їм. Вони нам ріжуть, ми їм. Кажу, давай полетимо, може, там, 14-15 км. Поганяємо там десь когось. От їхали, там, нашли мотоцикліста. Знищили мотоцикліста. Ну, мотоцикл знищений, він 300-й, важкий. І перехоплення було, і все, і відео. 

Відбувається розмова дронників. За звітом, із групи з п’яти окупантів після роботи дронників троє стали – 200 і два важко поранених.

- І це без жодного ризику для піхоти. Піхота навіть не бачить, де це все відбувається…

- Ні, бачить. Вони ж теж дивляться трансляції.

- А, ну, тільки по трансляції. Маю на увазі піхота, яка сидить на позиції.

- Ні, одна, можливо, бачить. Бо це ж ми до неї повзли. Так, вони розуміють. Ну, це від них 400 метрів. Ну, не так, щоб повністю всю сцену бою... Ну, вони розуміють, куди... Бачить, що дрони там... Що, якщо ми валим кудись ціленаправлено, вони розуміють.

- Штурмова група просто без шансів розірвана. Навіть не вийшла на відстань зі стрілецької зброї. А у них там є якась позиція, чи це вони на штурм йшли?

- На штурм. Позиції немає. Просочилися. Я ж там з деяких позицій відступив. Заскочили...

- Ви ліквідували не просто якихось лохів, а п'ять штурмовиків, достатньо вмотивованих людей.

- Ну, пройшли ж вони якось сюди 1,5 кілометра.

- І вони маскувалися, вони такі були з характером.

- Та на фігні спалилися. Спалилися, бо він або заблудився, або вийшов води попити. Ну, тут великий плюс. Звідси їм до себе бігти кілометр шістсот. Вони до себе вже не втечуть. Через три години вони взагалі звідси вже не втечуть. Ну, все. Нічним дроном вони знайдуться на 15-й хвилині. Прилетять всі нормальні дорогі бомбери. На висоті 70 метрів нічого не залишається. І так щоночі. У противника бригада і два батальйони. Одна повноцінна бригада, і два батальйони іншої бригади.

- А що противник? Три години по твоїй піхоті сьогодні били, так?

- Більше, мабуть. І зараз же досі б’ють. Для чого?

- У тебе є втрати на цей момент?

- Сьогодні не було, дякуючи богу!

- Ну, а противник тут також дрони активно застосовує, правильно розумію? Теж по твоїх позиціях літають.

- По-перше, проти кого вони стоять? Вони стоять проти мене. Ясєн хрєн, що я їх вчу. Точно те, що я придумав - через два тижні в них. Точно, бл#ядь, один в один.

- Як підвищити виживання піхоти? Тобто розривати тільки позиції, щоб вони могли маневрувати в обороні?

- Так. Треба більше копати. І займати вигідніші рубежі. Ось про яку піхоту я можу говорити. Вже п'яту годину вони трамбують мені позицію. Я говорю, при вас: де контрабатарея? Ми не достаєм, не достаєм, бл#дь. Ось це сурові реалії життя всієї піхоти. Скільки вона може витерпіти снарядів у бліндаж? Сто, двісті, тисячу. Ну, сьогодні вони вже 80 отримали, в позицію, 50 на 50. Отак три дні по сто снарядів, а потім вона відходить. Вони просто передають, передають. Це ж вони горять і горять. Через три-чотири дні вони почнуть кричати.

- Розкажи, будь ласка, про те, що тобі в житті дало досвід так швидко вчитись, адаптуватись, знаходити взаємодію людей, саморозвиватись постійно, рахувати гроші, працювати на результат. Звідки в тобі це все?

- Бідне дитинство (сміється, - ред.). Просто я стараюся робити за можливості по-людяному, по-своєму. Якщо мене поставила вже там країна, верхнє керівництво на мою посаду, значить, щось я роблю правильно.

- А де ти працював перед армією? Який твій робочий досвід?

- На пляжі. Директором з розвитку пляжу. У мене там було близько 30 людей в підпорядкуванні.

- Нудистський пляж на Гідропарку?

- Так, на Трухановому острові, не на Гідропарку.  Треба через річку переплисти. Мені тоді було 22 роки.

- У 20 років ти став директором нудистського пляжу на Трухановому острові? 

- Директором з розвитку.

- Директором з розвитку?

- Ну, батько каже, щоб казав так. Так. У хороший день у нас було до трьох тисяч відвідувачів на пляжі. Їх треба було якось завезти. 80 відсотків туди. Забезпечити там відпочинком: кафе, напої, їжа. Човни, переправа, порядок. Плюс якісь рятувальники, прибиральники. Ну, це ж три тисячі людей, які щось зроблять. І на човні сам ходив. Людей возив. Все робив, як всі. Невеличка команда.

- Тобі довірили результат давати, так? Тобто ти заробляв там гроші. Ти відповідав за те, щоб там все було прибутково.

- Ну, я прийшов у свій час і запропонував людям, щоб він став прибутковим. Сказав, дайте мені якийсь час. Вони сказали, все. Тепер це все твоє.

- Заробляв гроші на цьому нормально?

- Більше, ніж в армії. Набагато більше. Звісно. П'ять місяців сезону - можна було жити цілий рік. Ну, це як у будь-яких курортних містах. Тим паче тоді курс був. І всього в мене вистачало. Можна було купувати автомобіль собі.

- А перша твоя посада на війні. Ти в 2014-му прийшов?

- Я був під час оточення Слов’янська.

- У якому підрозділі ти служив?

- Батальйон "Київ-1" патрульної поліції міста Києва. Бігав, спав, на еспешки ходив. Був розвідником. Жив, як всі, працював, як всі. Та там трошки було в 92-й я охороняв командира бригади, а зі мною там була невеличка команда, яку я формував. Ми на виходи ходили, все робили. Потім уходив командир бригади на підвищення в 2016 році, а я був замполітом розвідроти. І потім один у 2017 уходив комбриг. Один з комбатів забрав мене до себе на начальника розвідки. Бо він знав, що я не виходжу. А коли почалась війна, мене примусили бути комбатом. Я хотів, але не в цій бригаді. Пройшов вже співбесіду на командира батальйону в одній бригаді. Почалася війна, і все. Став комбриг.

- Досвід роботи в цивільному житті, він, в принципі, корисний для того, щоб людина показала, чи є в неї лідерські якості, комунікації. Для цього необов'язково служити в армії. Навіть навпаки, якщо армія не воює, то це навіть складно проявити.

- Ходиш, маршируєш, папірці робиш - ти красавчик. У нас в першу чергу завдання - воювати. Потім вже ці інші завдання. Не те, що воювати. Воювати - це навіть неправильний підхід. Наше завдання – максимально завдавати втрат ворогу. Я можу сказати так.

- Ось це дуже важлива відмінність.

- Воювати... Воювати всі можуть. Воюють або хріново, або добре. Але все одно воюють. Все вимірюється втратами ворога. І своїми втратами. Дві складові: твої втрати і втрати противника.