Припускаю, що широка лінія фронту стане великою зоною відчуження на століття, - еколог Олексій Василюк

Автор: Ольга Скороход

Стан довкілля у місцях, де тривають бойові дії, погіршується. Масштаби забруднень на сході України через напад Росії фахівці порівнювали з катастрофою ще до повномасштабного вторгнення. Після 2022 року ситуація погіршилася кардинально, а мапа забруднень збільшилася в рази.

На фоні активної війни екологічне відновлення не стоїть на порядку денному, але погіршення ситуації ми відчуваємо  вже зараз. Тож чого чекати, як діяти, які справедливі вимоги українці повинні ставити перед світовою спільнотою та в якій формі репарації від Росії зможуть бодай якось покрити шкоду довкіллю?

Цензор.НЕТ поставив ці запитання екологу, голові правління ГО "Українська природоохоронна група" Олексію Василюку.

- Є поширена думка, що напад Росії приніс і екологічні лиха. Вважається, що найбільша шкода довкіллю через росіян - на окупованих територіях і в сірій зоні, але є й на вільній українській території – від влучання й уламків ракет та дронів. Наскільки критичне це забруднення і скільки ми його відчуватимемо?

- Номер 1 серед наслідків війни – це вибухи боєприпасів. Навіть постріл з автомата дає той же ефект. Будь-який постріл чи вибух – це хімічна реакція: начинка боєприпасу вибухає (незалежно від того, чи цей боєприпас мав успіх, тобто влучив, куди треба). У результаті цього значна її частина опиняється в атмосфері й відноситься вітром, поки не повернеться на землю з дощем, і це може статися навіть в іншій країні. А та частина хімічної начинки боєприпасу, яка не встигає прореагувати, потрапляє в ґрунт. Усі боєприпаси мають різний хімічний склад, тому неможливо стверджувати, які саме речовини потраплять в землю. До того ж, ми не знаємо, наскільки хімічні речовини встигли прореагувати і які утворилися натомість. У будь-якому разі, це не є щось корисне для довкілля й для нас. Можливості вилучити це з ґрунтів чи повітря, звідки це також потім випаде в ґрунт, немає.

Тобто якість довкілля погіршується скрізь в Україні, бо скрізь збивають дрони й ракети і скрізь ідуть дощі?

- Звісно, найбільш концентровано це вздовж лінії фронту. Оскільки Росія використовує небачену досі кількість припасів, то такого великого забруднення не було ніколи. Кілька європейських країн ще з Першої світової війни залишили як зону відчуження території, де велися активні бойові дії. Ці ділянки досі не використовують. Найбільше їх у Франції. Французи вважають, що туди навіть небезпечно заходити, не кажучи вже про ведення сільського господарства. Нинішня війна за масштабами нерідко цілком дорівнює масштабам Першої світової, і це не дасть повернутися до використання дуже багатьох територій.

На другому місці серед викликів – пожежі. В умовах війни ніхто не гасить природні території. Випалені поля можна засіяти наступного року, а ось якщо згорають ліси, які росли попередні 70-100 років, то, звісно що на відновлення лісу знадобиться щонайменше десятиліття.

Третя проблема – будівництво фортифікацій і розмінування. Росія доволі просунута у справі будівництва інженерно-фортифікаційних споруд. І фактично всюди, де просувався фронт у будь-який бік – це перерита земля. Це означає, що порушені водні й ґрунтові горизонти. Наївно уявляти, що все це буде просто зарите. Там залишки боєприпасів, мін, тож це також робота на десятиліття.

Припустімо, ми повіримо Кабінету Міністрів, що розмінування триватиме 70 років. Це була заява станом на 2022 рік, після якого власне і відбулася більшість воєнних подій. Тобто на ділі розмінування триватиме понад 100 років, і за цей час там вже будуть столітні дерева. Хто і як шукатиме міни під корінням вікових дерев? Тому я припускаю, що широка лінія фронту стане великою зоною відчуження на століття.

- На пряме запитання від пересічного українця, чи можна купатися в річках і озерах, ви би що відповіли?

- Треба розуміти, де? Навіть якби мене запитали, чи можна щось вирощувати на городі, то я би запитав: ви робили хімічний аналіз саме цієї ділянки, навіть не сусідньої, а саме цієї? Згадайте, як багато новин на кшталт, що фермер чи лісівник підірвався на міні. А що фермер робив на нерозмінованому полі? Мова навіть не про те, чи рівень забруднення поля дозволяє там щось вирощувати, а його ще навіть не розмінували. Говорити про якість продуктів з цього поля взагалі немає сенсу.

Таких досліджень ніхто не проводить, зокрема тому що це дуже складно й дорого. У зв’язку з цим я маю певні питання до деяких держав-партнерів. Вони бояться нам давати зброю чи гроші на боєприпаси. Однак вони могли б допомогти з хімічними лабораторіями, щоб з’ясувати стан орних земель там, де вже розміновано.

- А від України були такі запити?

- Я про це не чув.

РОЗМІНУВАННЯ - НЕ ЗНАЧИТЬ ОЧИЩЕННЯ ЗЕМЛІ ВІД ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН

- Які головні складнощі з розмінуванням – окрім часу?

- Є багато організацій, які надають послуги з розмінування. Є також міжнародні фонди, і вони між собою конкурують. Якщо подивитися їхні сайти, то практично всі вони називають розмінування очищенням від вибухонебезпечних предметів. Це дуже сильно вводить в оману громади.

Наприклад, громада – пересічні люди, які хочуть жити – знаходить якусь контору, яка надає послуги з очищення від вибухонебезпечних предметів. Припустімо, вони дійсно прибирають те, що може вибухнути. Однак люди сприймають це як повне очищення, але від хімічних речовин очистити неможливо. Дещо можна нейтралізувати посадкою спеціальних рослин, щось втратить свої властивості через багато років, але це буде не скоро.

Але вже сьогодні через цю підміну понять обробляються забруднені поля. Жодного разу я не чув, щоб якесь розміноване поле було вирішено не обробляти через те, що це хімічно забруднена територія.

І ми, купуючи українські продукти, не знаємо, на якій території вони вирощені. Особисто я своїй родині намагаюся купувати продукти з тих регіонів, де з великою ймовірністю нічого не вибухало. А радісні новини на кшталт "ми знову можемо їсти херсонські кавуни" я би притримав. Та для людей це ейфорія.

- І підкреслення нашої сили зокрема…

- Ми сильні, але проживемо менше через те, що споживаємо отруєну їжу. Через тотальний стрес ми всі й так проживемо менше, ніж могли б. То я принаймні хотів би мати гарантію, що не скорочую своє життя, купуючи українські продукти. А така гарантія може бути лише якщо знатиму: вирощують тільки там, де це дозволили після проведення аналізів. Натомість ми реально ризикуємо вкоротити свої життя не так через те, що прилетить російський шахед, а через споживаня продуктів із забруднених ґрунтів. Мало того, візьмімо відносно спокійну Чернівецьку область. Це наразі найчистіший регіон, але ж тамтешні люди в супермаркетах купують ті самі продукти, що й решта українців.

- Окрім особистої безпеки сказане вами дуже б’є по іміджу України як "житниці". Якщо зараз про це не подбати, то в майбутньому ми втратимо можливість користуватися великими площами орних земель, відтак втратиться і цей український статус?

- Діяти має держава. Я не довіряв би тим, хто хоче на цьому просто заробити – як на розмінуванні, так і на продажу продуктів, того ж зерна. Має бути якесь рішення не продавати продукцію з територій, де велися бойові дії, до проведення конкретних ліцензованих державою досліджень, однак поки що такого рішення категорично немає. На даному етапі ціна не дуже велика – частина Херсонщини Миколаївщини і Харківщини, звідки вдалося відтіснити російські війська? Це невеликий відсоток. А ось коли буде все деокуповане, ось тоді ціна питання виросте дуже сильно.

- Звільнені частини Київщини. Сумщини, Чернігівщини не так постраждали? Про аналізи там не йдеться?

- Там це не настільки критично. Наприклад, біля Ізюму ми рахували на квадратному кілометрі 4 тисячі воронок від снарядів. Тобто через кожні 5-7 метрів нова воронка. Я навіть не уявляю, як це фізично позагортати. Але й без того, там таке забруднення, що не треба бути фахівцем, щоб боятися. Грубо кажучи, вирощені там продукти – це порошок з ракети.

Шлях до Ізюму. Фото: Роман Ратушний

Але пересічний українець не має бути фахівцем у цьому питанні, ми повинні отримати таку інформацію від держави. Наразі такої інформації попросту нема. Та і самого процесу немає.

- Це питання до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів?

- Можливо, і не до нього. Є також Екологічна інспекція, є Держпродспоживслужба, які підпорядковані не Міндовкілля. Окрім того, є органи місцевого самоврядування, які здають в оренду фермерам землю і фактично є співучасниками обману, тобто недобросовісного інформування громадян. Хоча якраз громади могли б зупинити це.

- Це колосальні збитки фермерам і зернотрейдерам, які й так дуже постраждали.

- Безперечно. Але є решта українців, які споживають гречку, олію, картоплю і так далі. То яке нам діло до збитків цього фермера, якщо його продукція скорочує моє життя? Можливо, цей фермер навіть не думає, що чинить неправильно, але сенсу це не міняє.

ЗАБРУДНЕННЯ ЧОРНОГО Й АЗОВСЬКОГО МОРІВ ЗБІЛЬШУВАТИМЕТЬСЯ ЩЕ ПРОТЯГОМ СТОЛІТЬ

- Який вплив забруднення на підземні води?

- Ґрунтові води наповнюються переважно дощовою водою, і частина цієї хімії з ґрунтів й атмосфери буде вимиватися туди і з’являтиметься або вже з’явилася в річках. Рослини це також можуть тягнути звідти. Звісно, кінцевим накопиченням забруднення будуть моря. Серед річок в Україні окрім Західного Бугу всі спрямовують свої води до Чорного й Азовського морів. Навіть якщо війна завершиться, поки ми з вами говоримо, забруднення моря збільшуватиметься ще протягом століть.

- Тобто в нас тепер буде море брудне… Як щодо інших чорноморських країн? Забруднення розподілятиметься рівномірно чи пляжі Болгарії та Румунії будуть чистішими?

- Море – це спільна водойма і будь-які забруднення поширюватиметься на всю площину моря туди, куди його рухають морські течії. Якщо говорити про забруднення, пов’язані з трагедією Каховки, то вони були за межами України вже за 14 днів після підриву дамби. І далі морські течії можуть тягнути забруднення в Мармурове і Середземне моря. Принаймні каховські забруднення до Мармурового моря дісталися. Тобто шкода завдається також Румунії, Болгарії й Туреччині. До Грузії не факт, що морські течії дотягнуть, але це ніхто не вивчав і публічно про це не говорять.

- Чи існують технології з очищення моря? Скажімо, завести спеціальні очищувальні водорості чи планктон. Органічні забруднення "вилікують" самоочищенням моря, а як бути з токсичними речовинами, які зокрема потрапляють в рибу та молюски?

- Ось що точно не вийде очистити, так це море. Принаймні мені про такі технології невідомо.

Багато вирубок лісу здійснюється під гаслом "для потреб оборони", але ніхто не перевіряє наскільки це дійсно так

- Щодо проблеми лісів, то вони страждають не лише від пожеж, але й від рубок. І на жаль, ліс для фортифікацій рубають не лише росіяни. Ясна річ, що все для перемоги, але чи з нашого боку це якось контролюється?

- Їх дійсно вирубають обидві сторони. Єдине, що українці вирубують ліси легально, а росіяни попросту знищують залишки лісів на сході України. Але дійсно в умовах війни як з рубками лісів, так і з іншим природокористуванням дуже знизився контроль, тому по факту ми не знаємо, наскільки більше стало нелегальних рубок. Багато вирубок здійснюється під гаслом "для потреб оборони", але ніхто не перевіряє наскільки це дійсно так. На превеликий жаль, колосальне зниження контролю за подіями, які відбуваються в тилу, – одна з найбільших проблем, пов’язаних з воєнним станом.

УСІ ДУМАЮТЬ ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ДОВКІЛЛЯ ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ, АЛЕ В ЦЬОМУ ПЛАНІ ПАРТНЕРИ МОГЛИ Б НАМ ДОПОМАГАТИ ВЖЕ ЗАРАЗ

- Часто від екологів можна почути думку, що нинішня шкода довкіллю є ще гіршою, ніж Чорнобиль. Чому?

- Після катастрофи на ЧАЕС люди виїхали, і це їхня трагедія. А природа далі прекрасно розвивається, єдине що ми не можемо ті землі використовувати з господарською метою. Тобто там немає випаленої землі, а ось на сході й півдні України є. В інших регіонах це не настільки сильно відчуватиметься.

Ця війна найбільш задокументована з усіх відомих воєн. Ніхто так активно не артикулював наслідки для довкілля. Та наслідки Першої і Другої світових воєн також дуже великі, зокрема і в Україні. Просто ми про це раніше не думали. Ходили в лісі по залишках окопів чи воронок. Однак такого концентрованого хімічного впливу через війну, як зараз, українська земля ще не знала. Це при тому, що росіяни, на щастя, масово не використовують хімічну зброю.

- Ви підкреслюєте важливість того, що в ЮНЕСКО засудили злочини Росії в Україні, зокрема вчинені проти довкілля, хоча і сталося це засудження пізно – лише влітку 2024 року. Також свою зустріч з Ґретою Тунберг ви назвали шансом достукатися до освіту, бо наразі як такої допомоги немає. Чому в плані екології мала допомога з боку союзників?

- Зараз питання номер один – зупинити російську агресію. Для українців – це питання території і нашого з вами життя. Для інших країн мотивації різні – хтось допомагає нам через людяність, хтось боїться ядерної війни. Але всі розмови про міжнародну підтримку не крутяться довкола екологічних тем. Говорять про поставки зброї, підтримки енергетики, необхідність пережити зиму…

Є міжнародна робоча група, яка діє на найвищому рівні, куди входить Андрій Єрмак і лідери екологічних думок. Вирішальним є те, що туди входять міністри охорони довкілля всіх найрозвиненіших країн Європи. Ця група створила документ, який має назву "Екологічний договір для України", він є на сайті Президента. Це свого роду політична заява про те, що Україна та її партнери хочуть, щоб відновлення України відбувалося максимально екологічно безпечним. Видається так, що ідеться про відновлення, яке ще не почалося. Даруйте, а що ж зараз? Фермери вже зараз підриваються на мінах або продають нам забруднене зерно. Ліси горять вже зараз.

У тому договорі хороший красивий текст, прописані зобов’язання України та решти підписантів. З нас нині мало що взяти, бо в нас бойові дії. Але від партнерів де дії? Чи зробила бодай якась держава-підписант щось на виконання цього договору? Мені здається, що ні, й причина цього в тому, що всі думають про відновлення після перемоги. А якщо не буде перемоги, то щось якось відновлюватимуть.

РОСІЯНИ ВПЕРШЕ В ІСТОРІЇ АСКАНІЇ НОВА ДОПУСТИЛИ БАГАТО ПОЖЕЖ

- Розкажіть детальніше про кейс Каховського водосховища. Це величезна трагедія, яку міжнародні організації вже не могли ігнорувати. Та ж ЮНЕСКО засудила Росію саме після цього теракту. З іншого ми бачимо фактичне відновлення Великого Лугу.

- Це один-єдиний хороший приклад, коли на місці зруйнованого створюється хороше. Там відновлюється чудовий ліс, схожий на той, який тут був ще до створення водосховища. Вже зараз він став найбільшим лісом на території степової України. Можливо, це навіть стане найбільшим проєктом відновлення природи в Європі. Про це вже всі говорять, зокрема на міжнародному рівні. Бо спершу зі скепсисом говорили, що все посохне, однак зараз там дерева по 5 метрів.

Фото завідувача кафедри Херсонського державного університету Івана Мойсієнка

Але для відродження цього лісу ніхто нічого не робив. Росіяни хоч і наробили величезної біди цим терактом – загинуло стільки всього живого, забруднення неймовірне, - але сталося це в період, коли з тополь летів пух з насінням. У цьому плані нам пощастило.

Багато хто критикує Віктора Ющенка, мені подобається його цитувати. Віктор Андрійович казав: "Господь любить Україну". Я весь час чекав, коли ж ми побачимо доказ, що якісь сили нам дивним чином допомогли. І ось з Каховським водосховищем сталося саме так. Якби теракт росіяни провели тижнем раніше або тижнем пізніше, то ліс не відновився б.

- З приводу заповідника "Асканія Нова" лунали суперечливі заяви. Очільник Херсонської ОВА Олександр Прокудін сказав, що заповідника фактично не існує. Натомість директор Асканії говорить про протилежне. Як співробітник заповідника проясніть ситуацію.

- Асканія окупована з першого дня, вона майже біля адмінмежі з Кримом. Тому вже за пару годин після початку повномасштабного вторгнення Асканія Нова опинилася в тилу перших окупаційних військ.

Перший рік окупації Асканія лишалася українським островом і працювала під українським прапором. Це єдина державна установа, якій окупанти дозволили працювати. У березні 2023-го Росія згадала, що тут є заповідник і поставила туди свою адміністрацію. Все українське керівництво й науковці з окупованої території виїхали, нині працюють дистанційно. Ніхто не припинив отримувати зарплату і бути працівниками Асканії. Доглядальники – близько 200 осіб – лишилися.

Звісно, на 11 тисячах гектарів Асканії є багато просто диких тварин, починаючи від комах, але є і ті, що потребують догляду. Але чим особлива Асканія, це тим, що в кінці 1800-х років засновник заповідника Фрідріх Фальц-Фейн почав завозити туди рідкісних копитних з усього світу. У нього була класна і проста ідея: якщо ці тварини почнуть зникати в реальній природі, то має бути резервна популяція, з якої їх можна буде відновити. Тому в Асканії відтоді і досі є унікальні акліматизовані популяції. Зебри не африканські, а асканійські, бізони не американські, а асканійські, і так далі.

Там 3,5 тисяч лише копитних. Є ще птахи. Я зараз говорю про тих, існування яких штучно підтримується. На це працюють близько 200 доглядальників. Тварин треба щодня напувати, качаючи артезіанську воду, косити траву і правильно зберігати, щоб було чим годувати ці 3,5 тис. тварин взимку, і так далі. Це неймовірно важливі для України люди, які лишилися в окупації.

- Які втрати за час окупації?

- Росіяни вперше за історію Асканії допустили багато пожеж – понад 10. На щастя, це степ, а для степу пожежа не така критична, як для лісу. Тварини, які там живуть у напівдиких умовах, не постраждали. Але перші в історії заповідника пожежі – це значимо і це нова реальність.

Також росіяни вивезли декілька найдорожчих тварин, зокрема коней Пржевальського, зебр і антилоп. Жоден адекватний зоопарк не продав би їх в Росію за жодні гроші, бо це глобально вимираючі види. Росіяни для своїх зоопарків вкрали те, що їм раніше не було доступне.

Але чого точно не було – це те, що в Асканії буцімто влаштовували полювання. Це, на щастя, неправда. Загалом Асканія на відміну від багатьох природоохоронних об’єктів, не пошкоджена і у разі деокупації повноцінно відновить роботу.

ДОКУМЕНТУЄТЬСЯ 1% ВІД РЕАЛЬНОЇ ШКОДИ ДОВКІЛЛЮ ЧЕРЕЗ ДІЇ РОСІЇ

- Є ініціатива зі збору злочинів Росії саме щодо довкілля. Розкажіть більше про це і наскільки там повна інформація?

- Я скептично до цього ставлюся. Є сайт "Екозагроза", певні дані збирають екоінспекція та прокуратура і окремі її підрозділи. Можна просто заплутатися у кількості суб’єктів, які збирають факти злочинів Росії проти нашого довкілля. Я, з одного боку, повністю згоден, що масштаби проблем, які з’явилися від дій РФ під час війни, - це значно більше від будь-чого, що у нас раніше відбувалося, у тому числі Чорнобиля. Це катастрофічні масштаби руйнування довкілля.

Однак те, що документується, - це така крихта в морі, що утворюється кілька проблем. Проблема 1: який смисл документувати 1% від того, що ми можемо задокументувати? Екологи не перебувають там, де відбувалися чи відбуваються реальні бойові дії, тому там ніхто нічого не документував. Постфактум задокументувати також не вийде. Наприклад, як було забруднене повітря.

По-друге, навіть якщо все задокументувати, то це будуть такі колосальні збитки, що на нашій планеті таких коштів немає. Зараз говорять про 13 мільярдів (це оцінка руйнування нафтобаз та ще деякі забруднення на початку війни). Якщо порівняти з тим, що в нас чверть країни буде недоступною через забруднення, то ця сума – просто сміх. Тому ніхто нам не виплатить компенсації.

Зрештою, я скептично ставлюся в принципі до підрахунку кількості шкоди українському довкіллю через Росію. Женевська конвенція в принципі забороняє вести війну так, що це спричиняє шкоду довкіллю. Відповідно, Росія в цьому плані здійснила один злочин – вела військові дії таким чином, щоб це шкодило довкіллю. При цьому росіяни це роблять умисно. Тобто злочин один, а всі нюанси – це просто його характеристики.

Мій колега придумав інше рішення. Українці втратили величезну кількість території, якими користувалися і які любили. Їхнє відновлення триватиме століттями. І нормальна компенсація, яку ми можемо отримати, це якщо за результатами війни, коли Росія остаточно програє, РФ має надати Україні аналогічну площу в тимчасове користування Україні – у своїх південних чи західних областях з такими ж кліматичними умовами. І українці користуватимуться нею кілька століть – за той час росіяни відновлюють сплюндровану землю в Україні. Це буде рішення, яке не матиме фінансового еквіваленту, але дозволить нам отримати компенсацію.

Ольга Скороход, Цензор. НЕТ