Адепти наративів Путіна: як Маск скотився до рівня російського солдата

Автор: Татьяна Николаенко

За останній місяць українці переконалися, наскільки цинічною може бути геополітика, і як на чорне можна казати біле. Дональд Трамп ще в першу свою каденцію став лідером з перебріхування фактів, але після того, як він назвав Володимира Зеленського диктатором, а Путіна – жертвою, навіть лояльний до нього New York Post вийшов з роз’ясненням, хто тут насправді диктатор.

І хоча з боку більшості європейських лідерів ми бачимо підтримку і адекватність, ми стоїмо перед постійним викликом боротись за правду, так само, як і за свої землі.

Бо наразі російська пропагандистська машина спрацювала супервдало – зробивши носіями своїх наративів ключових акторів нинішньої американської політики.

Коли Ілон Маск видав свій "геніальний" твіт про те, що USAID фінансувало лабораторії з розробки біологічної зброї, включаючи COVID-19, мені стало зле. Коли кандидат на посаду міністра охорони здоров’я США Роберт Кеннеді-молодший заявив, що USAID вклав у Майдан $5 млрд, щоб скинути уряд Януковича, мене геть перекосило.

Бо 3 роки тому я слухала абсолютно ідентичну маячню від п’яних російських солдатів, які окупували наше село на Чернігівщині.

- Хлопчики, що ви тут забули?

- Ми прийшли вас захистити.

– Від кого?

– Від нацистів.

- Тут немає нацистів – тут пенсіонери та діти.

- Ми бачимо, ми вас не ображатимемо. Просто ваш президент має здатися.

- Чому? Що вам зробив наш президент?

- Він веде не ту політику, вона становить загрозу Росії.

- Вибачте, але з автоматом тут стою не я і не наш президент, а ви...

- Тому що якби ми не прийшли б на Україну, то ви напали б на нас…

- Я вас здивую, якщо скажу, що на вас ніхто й не думав нападати?

- Ну, не ви, так НАТО.

- Ви десь тут бачите бази НАТО? Ви тут на 120 кілометрів вглиб країни зайшли і не побачили жодного солдата, не кажучи вже про базу НАТО…

- Ви знаєте, що вони поставили у вас лабораторії з біологічною зброєю та хотіли нас заразити.

– Ви бачили тут лабораторії?

– Вони на сході у вас.

- Там, де ви бомбите Маріуполь?

- Ми не бомбимо Маріуполь, це ваш "Азов".

- А ось те, що зараз звучить над нами – це хто стріляє?

– Це Київ.

- Правда? Щось мені здається, що це з іншого боку і стріляють десь під Ніжином, бо він за 40 км.

– Ну… це вже ми.

Єдиною можливістю для мене поправити щось у мізках росіян, було вказати для них на невблаганну реальність – однакову для них і для мене.

Але я навіть не уявляю, що робити з цими оазами маячні в голові Маска. Адже вони його цілком влаштовують, і він навіть не пробуватиме докопатись до правди.

Згадайте, у 2023 році Маск вже називав український Майдан-2014 державним переворотом, а на початку лютого додав ще більше маячні, заявивши, що USAID витратив мільйони доларів на поїздки світових зірок в Україну під час війни, "щоб підвищити популярність Зеленського серед американців".

Про те, що той же USAID заплатив мільйони доларів його ж компанії за старлінки, Маск звісно ж забув.

І хоч наш МЗС спростував усе це, а народ навіть створив неабиякий фольклор, від того загроза поширення фейків Маском і перекроювання суспільної свідомості аж ніяк не зменшилась.

Наприклад, звіт Центру протидії цифровій ненависті засвідчив, що неправдиві заяви Маска про американські вибори переглянули понад два мільярди разів. Через це у грудні 2023 Єврокомісія почала провадження проти мережі Х за систематичне поширення фейків, щоб захистити від них громадян ЄС.

І ось це і становить ту проблему, яка навіть змусила Кена Вілбера написати після перемоги Трампа у 2016 книгу "Трамп і епоха постправди".

Якщо коротко висловити суть книги, то Трамп – це вінець того божевілля, до якого нас призвела філософська доктрина, що істини не існує. Він отримав абсолютну перемогу у світі, де фактів не існує, а важливе тільки те, у що ми віримо. (Тут треба зробити ремарочку, що насправді інтерв’ю Путіна Карлсону Такеру – це такий самий клінічний випадок постправди, де російський правитель розповідає власну версію історії, у яку він вірить. Правда ж це звучить дуже гуманно, якщо це не називати абсолютною маячнею і перебріхуванням історичних фактів?).

У 2021 році Washington Post видали статтю, де порахували, що загальна кількість неправдивих або оманливих заяв Трампа за 4 роки становила 30 573. Журналіст Карл Бернстайн, який зіграв важливу роль у Вотергейтському скандалі, написав про Трампа, що "жоден колишній президент, включно з Ричардом Ніксоном, не виказував такого невігластва і зневаги до фактів, як він".

І попри те, що багато виборців Трампа розуміли, що він бреше, вони обрали його.

Як каже Вілбер, майже усіх виборців Трампа об’єднує почуття ресентименту (озлоблення) - культурні еліти, що їх уособлюють урядові кола, престижні університети або заможні райони на рив’єрі, викликають у них роздратування, гнів і обурення.

"Культура говорила, що одна людина не може бути нічим вищою за інших, а на практиці виходило інакше - розрив у прибутках, можливості знайти роботу, доступі до медицини та багатьох речах. Культура говорила одне, а реалії свідчили про інше. А якщо вона при цьому ще й каже, що істини не існує, то немає способу перевірити, що вона бреше", - пише автор.

І так вийшло, що в культурі нігілізму, де найвищою цінністю було власне бажання та нарцисизм – переміг кандидат, який є його довершеною формою.

За Трампа проголосували 81% обурених. Трамп "влучив у етноцентричний нерв, зітканий з расизму, шовінізму, патріархальності, мізогінії".

Але, якщо перша перемога Трампа видавалась якоюсь помилкою чи регресом, то тепер це вже точно підтверджена традиція.

І попри те, що дехто ще сподівається на якусь раціональність Трампа, його хватку бізнесмена, насправді ним керуватиме лише почуття його персональної правди та справедливості.

Якщо регрес триватиме, то, як справедливо написав Вілбер, ми перейдемо від гасла "рятуйте країну, сімʼю і релігію" до гасла "рятуйся, хто може" - погоду робитиме примітивний егоцентризм і нарцисизм (а нарцисизм небезпечний тим, що розʼїдає будь-які соціальні звʼязки. Справжній нарцис не впишеться навіть у вуличну банду".

Вчора глава німецького МЗС Анналена Бербок застерегла від того, аби жертву називати злодієм та навпаки, адже це призведе до остаточного краху міжнародної системи, заснованої на правилах, та системи безпеки для більшості країн. Це також буде погано й для майбутнього США, адже навряд чи хто довірятиме найстарішій демократії та найбільшій військовій міці, сказала пані міністр.

Втім, ми очевидно стоїмо перед викликом, що наша правда, наші цінності і життя будуть розміняні і розтоптані на догоду нарцисичним забаганкам і своєму баченню фактів, які підходять під виправдання власних проблем.

Скоро в Росію поїде Лекс Фрідман і привезе звідти чергову порцію історичної маячні та альтернативного трактування фактів від Путіна, яка цілком влаштовуватиме російського диктатора. І на службу цьому ще й поставлять досягнення штучного інтелекту, щоб перекласти.

На цьому фоні нам треба мати на своєму боці мінімум Леді Гагу і Тейлор Свіфт, і щоб вони ще й мали час і натхнення нагадувати Ілону Маску, хто він, так, як свого часу Джен Еністон розмазувала Джей Ді Венса за його напад на бездітних жінок.

Нам точно треба мати тих, хто максимально донесуть американському фермеру, що Україна не винна їм 500 мільярдів доларів і не ми зруйнували Маріуполь і "дамбілі Бамбас". Бо Маск свою брехню і не подумав спростовувати.

Тетяна Ніколаєнко, Цензор.НЕТ