"То МИ – лиходії?"
Американський військовий блогер Раян МакБет на своєму ютуб-каналі виступив на підтримку України. Він зазначив, що Україна не тільки вже багато разів словесно дякувала США за допомогу. Воїни ЗСУ також діляться здобутим у війні досвідом, навчаючи військових в навчальних центрах НАТО вести війну в сучасних реаліях
Багато людей просили мене прокоментувати зустріч президента Зеленського з президентом Трампом у п'ятницю, 28 лютого 2025 року, в Білому домі. Слухайте, я зараз хворий. Учора я звернувся до невідкладної допомоги.
Вони сказали, що це не грип і не COVID. У мене закладений ніс. Я кашляю.
У мене температура. Тож, можливо, це якийсь клятий генетично модифікований румунський риновірус, який я привіз із Європи. Але зараз я почуваюся так, ніби мене переїхав самоскид.
Факт у тому, що мій останній роман "Остання республіка" потрібно здати редактору. Тому мушу доробити його. Тож я швидко закінчу, бо мені треба повернутися в ліжко й віддати Богу душу.
Я назвав це відео "То ми – лиходії?", на честь скетчу з британського шоу That Mitchell and Webb Look.
Наші кашкети? Значки на наших кашкетах. На них черепи. То ми – лиходії?
Це відбувається у цікавий час, адже я щойно побував у Польщі та Румунії, де відвідував об’єкти НАТО та спілкувався з членами Альянсу. Один із об’єктів, який я відвідав, — JATEC, або Об'єднаний аналітичний та освітній центр, або ж Об'єднаний центр аналізу, підготовки та освіти. Вибачте, я досі трохи не в собі.
Це, по суті, навчальний центр, заснований НАТО, адміністрований Польщею, але керований Україною. Суть у тому, що за останні три роки війни з Росією Україна багато чого навчилася. Українські інструктори приїжджають до Польщі, щоб навчати членів НАТО всього, що вони засвоїли – зокрема, тактики ведення війни за допомогою дронів, робототехніки та безпілотних систем.
Це справді крутий навчальний центр. Чудова ініціатива. І НАТО багато чого вчиться у цих українських інструкторів.
Коли я був у Польщі, я був присутній на навчаннях, де спостерігав, як хлопці в маскувальних костюмах "кікімора" атакують лінію окопів. І це здалося мені однією з найдурніших ідей, які я коли-небудь чув. Типу, навіщо тобі цей хтивий костюм "гіллі", якщо ти атакуєш окопну лінію? Але українці з’ясували, що маскувальний костюм "кікімора" не лише розмиває силует під час руху полем до окопу, а й знижує тепловий слід, ускладнюючи виявлення дронами.
І це те, чого Україна навчилася важким шляхом – і чим тепер ділиться з нами завдяки цьому навчальному центру, JATEC. Знаєте, Україна ніколи не просила нічого, окрім зброї та боєприпасів. Вони випробували свою плоть проти металу, щоб залишитися вільними й не потрапити під ярмо авторитаризму.
І в якийсь момент під час вчорашньої розмови в Білому домі віцепрезидент Джей Ді Венс запитав, чи дякував президент Зеленський США за допомогу. Так, Україна сказала "дякую". Вони допомогли заснувати JATEC.
І саме там ми вивчаємо всі уроки України, щоб зрозуміти, як можемо застосувати їх у майбутніх війнах. Тож вони не лише подякували нам — вони відплатили нам інформацією.
Крім того, щоразу, коли Україна запускає ракету Patriot, всі зібрані дані передаються назад до США. Завдяки цьому ми отримали цінний досвід у сфері протиповітряної оборони проти оперативно-тактичних балістичних ракет.
Знаєте, іронія в тому, що поки в Білому домі відбувалася ця розмова, якщо я не помиляюся, під час цієї зустрічі в Україні проходив похорон молодого американця, колишнього морського піхотинця, який добровільно вирушив до України і загинув у бою. Його звали Ітан Хертрехт. Ось такою є подяка України.
Справжнім переможцем у всій цій перепалці стала Росія. Я маю на увазі, якщо ви самі створюєте вигідні інформаційні приводи для RT, колишнього Russia Today, вам, напевно, варто переглянути свою стратегію, чи не так?
Для мене найтривожнішим моментом було те, що мій колега з Newsmax Карл Хігбі написав у Twitter, коментуючи цю перепалку, що "Америка повернулася". І хоча я поважаю Карла Хігбі, я вважаю це досить недалекоглядним поглядом, насамперед тому, що якщо Америка починає ставати на бік Росії в цьому конфлікті, це підриває довіру до всієї американської допомоги.
Якщо Америка може затримати постачання озброєння тільки тому, що президент відчуває себе ображеним або вважає, що до нього поставилися зневажливо, або тому, що співрозмовник президента не виконує його вимог, це може поставити під загрозу багато оборонних програм. Наприклад, угоду про продаж F-35 Індії. Світ стане кращим і безпечнішим, якщо Індія матиме американські системи озброєння, ніж якщо вона експлуатуватиме F-35. Але навіщо Індії купувати F-35 у США, якщо одне неправильне слово на переговорах може означати відключення постачання запчастин? І, на мою думку, це основна думка з усього цього.
Якби я був на місці Австралії, яка погодилася купити три підводні човни класу Virginia у США замість того, щоб придбати французькі субмарини, я б серйозно знову почав розглядати французький варіант. Так, наші човни тихіші, але французькі, знаєте, ще й із фондю-машиною в комплекті. Я б не став ризикувати ключовою оборонною платформою через примхи людини, яка шукає, як він сам це називає, гарне шоу, правда ж? Одна з речей, які президент Трамп сказав Зеленському: "Ви не виграєте".
І вже майже три роки я кажу: тут немає перемоги. Є поразка, і є ще більша поразка. Росія не виграє, і Україна не виграє.
Росія буквально не може перемогти, тому що день, коли ця війна закінчиться, стане днем, коли її економіка розвалиться. Але якщо Америка підтримуватиме Росію, навіть просто стане на її бік чи виступить за послаблення санкцій, це дасть Росії м’яку посадку. Вона зможе зменшити свої втрати – і це буде найближче до перемоги, на що вона може розраховувати.
Я вважаю, що єдиний спосіб, завдяки якому Росія може втратити менше, – це якщо Америка почне її підтримувати.
Америка повинна відстоювати свободу і демократію, а не гарне шоу. Народ України чітко дав зрозуміти, що не хоче жити під контролем Росії.
Все ж, ми щойно фактично подарували Росії перемогу – просто так.
Тож виникає питання: то ми – лиходії? Якщо ви хочете допомогти покрити витрати на мої похорони, замовте "Машину перемоги" на Amazon або Audible. Це все одно допоможе вам чимось зайнятися, поки не вийде "Остання республіка". Також придбайте одну з моїх футболок "Відривайся – і роби, що задумав!" від Bunker Branding. Дякую, що дивилися. А тепер я піду помирати.
