Улюблені міномети депутата: неймовірна історія бійця ССО з незвичним позивним 13
Старший оператор із 3-го полку розповів, чому варто ставати до лав Сил спеціальних операцій
Молодший сержант із позивним 13 служить у Силах спеціальних операцій. У мирному житті був депутатом, у війську виконував бойові завдання, пройшов через поранення і реабілітацію. Сьогодні він – амбасадор ССО. Передає бойовий досвід, ділиться знаннями та надихає силою, вірою й незламністю.
– Ви у ССО з 2019 року. Що привело вас, молодого та вже відомого в місті хлопця, до війська?
– Навчався у Кропивницькому педуніверситеті на історичному факультеті. Був небайдужим до суспільних процесів, особливо патріотичного спрямування. Збирав для ЗСУ різноманітну допомогу, організував парамілітарні курси.
У 20 років вирішив активно долучитися до політичного життя – став депутатом Кропивницької міської ради. Наймолодшим у тому зібранні. За три з половиною роки вдалося реалізувати цікаві ініціативи. Одночасно все глибше занурювався у військову тематику – тривала АТО, багато знайомих пішли у військо. Після трьох з половиною років вирішив: годі депутатства, час долучатися до війська. Для мене служба в ЗСУ – це як індикатор патріотизму. Спершу думав про піхотний підрозділ, де мав знайомих. Але випадково зустрів знайомого спецпризначенця, і в душевній розмові він мене надихнув. Сумнівався, що зможу, але пообіцяв йому спробувати.
– Якими були вимоги до кандидатів в ССО тоді, шість років тому? Можна порівняти з теперішніми?
– Певні моменти з фізичної підготовки вдалось компенсувати іншими якостями. Зрештою уклав контракт і став бійцем Сил спеціальних операцій. Потрапив до бойової групи, де опанував усі бойові спеціальності. Саме й це приваблює в ССО – максимальна увага до підготовки та набуття практичних навичок. У нас кожен має вміти все: знати тактику ведення бою, медицину, інженерку, зв'язок, керувати транспортом, стріляти з будь-якої зброї, обслуговувати її і навіть ремонтувати. За ці роки, мабуть, тільки місце механіка-водія танка чи кабіну пілота літака не займав. У складі групи виконував бойові операції.
– ССО асоціює себе зі зграєю, де кожен готовий прийти на допомогу. Як будувалася довіра у вашій групі? Були якісь ритуали або негласні правила?
– Завжди в групі є старші, хто підтягує і навчає молодших. А найсильніший фактор – об’єктивна оцінка ситуації. Ми маємо бути злагодженим колективом і досягати результату разом!
У групі ти дивишся, як поводяться інші, і поступово стаєш її частиною. Цей процес триває не один день, але він є незворотнім. Такої братерської підтримки, сили духу та відчуття один одного, як в ССО, я ніде не бачив. Наші групи іноді виступають рятівною паличкою для побратимів з інших родів військ. Згадую випадок, коли в дорозі на завдання отримали інформацію про велику кількість поранених у суміжному підрозділі. Медика в них не було, довелося оперативно в укритті розгорнути польовий шпиталь, надати допомогу. На якийсь час ми стали групою медиків. Це очевидна перевага ССО – кожен із нас веде свій напрямок, але одночасно є фахівцем і в інших дисциплінах.
– Ви часто вживаєте слово "група". Що собою являє це об’єднання людей, та які функції на них покладені?
– Лінійні війська воюють ротами чи батальйонами, ми ж виконуємо завдання групами. Про їх склад, чисельність та інші деталі розповідати не буду. Для кожного із нас група є родиною, зграєю в гарному розумінні цього слова. Живемо одним життям, іноді один про одного знаємо більше, ніж наші дружини чи батьки. У групі жарти та підколи переплітаються з підтримкою та довірою. Разом ділимо і радість, і біду.
– Якою була ваша роль у групі, який фах опанував історик за освітою?
– Наша група в одному складі працювала не один рік і зробила багато корисного. Маю звання молодшого сержанта і фактично до поранення був заступником командира групи. За період служби здобув знання, необхідні для кожної бойової посади, яка є у групі. В ССО посади дублюються, тобто старший завжди має розуміти, хто стане на його місце у певному випадку. Пріоритетне значення приділяємо навчанню, причому внутрішня підготовка в ССО є набагато ефективнішою, ніж загальновійськова. Навіть на ротації, прибувши на ПДД, ти постійно в русі, постійно чимось зайнятий. Навчання з медицини, топографії, БПЛА, опанування нової зброї… Це постійний рух, який стає головною і невіддільною частиною твого життя.
– До речі, повертаючись до навчання, освіти і вашого фаху. Який історичний період особисто вас цікавить найбільше як історика?
– Люблю цю науку. Щодо конкретної епохи, то поглиблено займався вивченням Золотої доби козацтва та подіями під час XIV–XVI століть на сучасній території України – малодослідженим і недооціненим періодом.
– Були ситуації, коли емоції на передовій брали гору?
– Голову завжди треба тримати холодною. В ССО теж цього навчають. Згадую історію, коли після відновлення група виходила на завдання в зоні бойових дій. Виконали його і спокійно, згідно з планом, відступали на позиції. На жаль, нас побачив противник і відкрив вогонь з усього що тільки можна. Спокійний відхід перетворився на перебіжки з укриття до укриття, де нас знову "накривали". У цей критичний момент ми були одним цілим, допомагали один одному в усьому! І коли вийшли на безпечну територію, переглянувшись, сказали разом: "Як нам цього не вистачало!".
– Бачу, не забобонні, якщо обрали позивний "13"?..
– Абсолютно. Були різні позивні. Крайній із них є цифровим, щоб при перехопленні зв’язку ворог мав менше зачіпок.
– Яка ваша найулюбленіша зброя?
– Міномет. Однозначно, для мене це щось ідеальне і прекрасне. І з калібром 60 міліметрів – хірургічно точний, і 120-й, який знищує все, до чого добереться.
– Перебуваючи на службі в ЗСУ, ви розуміли, що відбудеться повномасштабне вторгнення?
– Ще за місяць до його початку здавалося, що це чергова гра та провокація. Бачили накопичення сил, маневри, навчання, але таке було і раніше, в інших масштабах. Але що ближче до зловісної дати, то очевиднішим було вторгнення, мали реальні дані. Безпосередньо 24 лютого 2022 року наша група була на виконанні завдання.
– Ваш бойовий шлях, але не військову кар’єру, зупинило поранення…
– Це був контрнаступ влітку 2023-го. Зачищали один із населених пунктів. Залишилась фінішна пряма із двох будинків, групою зайшли на територію. Чекав другого номера, щоб передати сектор та почати просуватися вперед. Мій побратим, підтягуючись, за метр від мене підірвався на міні. Тієї ж миті стався ще один вибух, але вже в мене під ногою. Евакуація була затяжною… Друг втратив ногу, а за мою лікарі боролися шість місяців. Врешті, повернувся до війська.
– І продовжуєте приносити йому користь…
– На цей час не виконую бойові завдання. Групи у тому самому складі вже немає – хтось пішов на підвищення, хтось перевівся в інший підрозділ. Я маю тилову посаду. Багато часу приділяю навчанню новачків: проводжу заняття з вогневої підготовки, планування, розвідки, медицини. В ССО чудово розуміють важливість загальної та фахової підготовки і приділяють цьому величезне значення.
– Маючи знайомих депутатів та інших посадовців, часом не використовували цю опцію для забезпечення підрозділу?
– Ніколи. Наш 3-й полк ССО всім забезпечений. Транспорт, зброя, є необхідний захист та екіпірування. А індивідуальні потреби кожен спроможний закрити самостійно. Іноді волонтери підтримують.
Нинішні Збройні сили – зріз нашого суспільства. Тут зібрані люди різних професій, віку, способу життя. Щодо себе, то жодного разу не вимагав собі якихось преференцій, завжди був нарівні з усіма, їв кашу із загального котла.
– Не здивувалися, коли надійшла пропозиція бути амбасадором ССО?
– Було несподівано, але в певному форматі ці функції виконував і раніше. Нині не в бойовій групі, тож можу відкрити обличчя і вийти в люди. Зустрітися на спортивному заході чи виступити перед аудиторією у ВНЗ.
– Яке це відчуття – воювати не з вогнепальною зброєю, а словами?
– Хочу бути корисним війську там, де потрібен. Обов’язки амбасадора не заважають моїй основній діяльності, а ще допомагають з іншого боку подивитися на формування наших підрозділів.
Декого відлякує абревіатура "ССО", вважають, що це військо для суперменів. Доводиться розвінчувати міф, причому роблю це на своєму прикладі. Так, в ССО не може служити людина з фізичними обмеженнями, але цю опцію можна підтягнути, а все інше фахівці дадуть у навчальних центрах. Головним вважаю мотивацію, потяг людини до нових знань і навичок, її готовність долучитися до наближення нашої перемоги.
Кожен цивільний має зрозуміти, що його черга служити рано чи пізно прийде. Це наша спільна держава, і нашим обов'язком є її захищати. Тому, користуючись нагодою, раджу кожному самому звернутися до рекрутингового центру ССО, ознайомитися з вакансіями та обрати підрозділ.
Дмитро ШАПОВАЛ
Хочеш долучитися до Сил спеціальних операцій? Звертайся до "ССО Рекрутинг"!
Наші контакти:
Адреси:
- м. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1
- м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 2
- м. Хмельницький, вулиця Соборна, 16
- м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 53/35
