71 доба у Вовчанську: "Дві доби відкопувалися... Викруткою розбирав стіну"
У завалах зруйнованих будинків він вів бій 71 добу у фактичному оточенні, щоб зупинити наступ ворога на Вовчанськ. Це найдовший бойовий вихід молодшого сержанта 42 ОМПБ 57 бригади Романа Водика з позивним Мисливець за його чотири роки у піхоті.
Посеред сміття, трупів, щурів та під постійним страхом атак дронів з неба і ворожої піхоти на землі він в стрілецькому бою знищив 12 і поранив 15 ворогів. Двічі після обстрілів опинявся під завалами, одного разу – дві доби відкопувався викруткою. Після важких поранень очікував можливості евакуюватися – ворог труїв позицію газами і не давав вийти.
Нагороджений нагрудним знаком 57 ОМПБр "Народжені в боях".
Молодший сержант ВОДИК Роман Юрійович з 23 березня 2025 року 71 день перебував на позиціях, будучи старшим на ВП ТУМАН, після того перейшов на ВП ГАРДА, а потім на ВП МАЛИНА. За цей час в стрілецькому бою знищив близько 12 ворогів та поранив близько 15 загарбників. 02.06.2025 року внаслідок танкового обстрілу отримав забої обох ніг, правої руки, та ребер справа, після чого почав евакуйовуватись, але через активне застосування ворогом БпЛА та масовані обстріли виходив до точки евакуації 6 днів.
Неодноразово надавав першу домедичну допомогу пораненим побратимам: Снайперу, Смоку, Каскаду, навіть після того, як сам був поранений.
Зараз перебуває на лікуванні в медичній роті бригади, звідки ми зможемо забрати його для інтерв’ю.
Нагороджений нагрудним знаком 57 ОМПБр "Народжені в боях".
**********************************************************************
Ви в піхоті воюєте з 22-го року?
Так.
Я сам дивуюсь, як воно так. Це, як кажуть, одиничний варіант. Я вже не знаю, таких хлопців, можна перерахувати на пальцях. Я, скажімо так, на цей момент вважаю, що більше я приніс користі в піхоті.
Молодший сержант. Зараз на посаді записаний стрілець-санітар.
Був стрільцем, був гранатометником, був навідником бойової машини, був на курсах лідрису в Німеччині півтора місяця сержантських. Скажем, бойових вишкіл пройшов добрий.
Ваш найтриваліший вихід, 71 день , чому так сталося?
Це був Ваш перший бойовий вихід на Вовчанський напрямок?
Так, на Вовчанський напрямок це був перший вихід.
Першим ділом це було – потрапити туди, зайти і вийти.
Тому що це рулетка. Тому що ти в будь-який момент можеш бути 200. В будь-який момент.
Територія вся замінована. Скажімо так, загинуть. Це отак раз і немає (клацає пальцем) .
Виходив я взагалі вночі, другу ночі.
Ти йдеш просто навмання. Типу, дрон веде, але ж ти йдеш навмання. Заходив я, сіро було, якраз після дощу, болото.
Але ж візуально бачив, що обійти. Мінування, обходи. До точки дійшов, тоді вже почав дронами розносити, ФПВ перечекав.
Перечекав вдалого моменту і перемістився вже на завод. До дружніх підрозділів на Малину перемістився. А з Малини вже перемістився на свою позицію.
Дочекався побратима, і ми вже вдвох двійочкою зашли на позицію. Тож спитав суміжників, хлопці, покажіть, де. Тому що на карті ми дивимося ще місто, яке було ціле.
А ти заходиш – сплошна руїна. Просто одні скелети від будівель, одні фундаменти і каркаси.
Що собою являла ваша позиція?
Зруйнована багатоповерхівка, п'ятиповерхівка.
І від чиєїсь квартири, кухонька чи те, що не лишилося, щоб ви розуміли, вона так висить і завалена. І це ти на карачках в такому приміщенні воюєш, скажімо так.
І укриваєшся, і все робиш. Плюс боршся цілодобово, щоб його не засипало, тому що над тобою висить три поверхи, які отак розложені, розкарячені, засипаються. Ну, коротше, треш.
І плюс же ж тебе ворог 24 на 7, вибиває.
Якщо ще несуча конструкція десь тримається, б'ють в критичні точки, щоб завалити всю будівлю, щоб нас живцем поховати.
Тому що ж ці дрони, ФПВ, відпрацьовують, а розвідник сидить, моніторить, на термокамерах, чи є рух, чи немає, переміщення.
Але так, коли ти вже лежиш на місці, скажімо так, не переміщуєшся, не передаєш признаків життя, скажімо так. Через якийсь період часу вони перестають тебе розбирати.
Скільки вам нерухомо так необхідно було лежати, щоб відлетів дрон?
Останній раз тоді, до вечора.
Тому що нас атакували з двох сторон, побратима поранило. Склалася критична ситуація, що ще б одна фпвіха відлетіла і знищили б нас повністю. Але якось це склалося, що вдалося нам їх перехитрити.
Так само ворог застосовував гази проти нас. Перед Паскою теж застосували гази. Чи може і на Паску, то було.
Щоб ви розуміли, гризуни пропали, миші пропали, щури пропали, але ми залишилися живі.
Газ важкий, він опускається. Це завдяки тому, що вода бафи намочила, вологі серветки. Попалило органи дихання, попалило слизову попалило.
Ти не рахуєш, який день сьогодні, чи це неділя. Ти просто, як та пружина завівся, на адреналіні, на обезболах, і ти працюєш, працюєш, працюєш.
Дехто з хлопців каже, що сьогодні Паска. А потім побратим каже, що ми вже місяць тут. А я навіть не рахував, просто виконував свою роботу.
А Ви розуміли, на скільки Ви заступаєте?
Я знав, що... Були ж такі моменти, що я розумів, що якщо прийдеться, то ми й там не лишимося. Тому що це війна, це... Сьогодні є, а завтра немає, скажімо так.
Було таке, що завалило, ми там відкопувалися двоє. Дві доби відкопувалися. Нас накрив мінономет, накрив танк.
В тебе немає зв'язку, да, ти живий.
Ну, там, контужений, там, покалічений, там. Але ти живий. Ти не можеш про себе дати знати, що ти є, що все добре.
І щоб вийти на зв'язок, ти маєш викопатися з того підвалу чи з завалів, щоб добратися до того місця, де є зв'язок. Тобто ж пробуєш одне, там, і не виходить. Це ж не так просто, що ти... Це руїни, в які ти, скажемо так, зажатий.
Над тобою лежить підвал два з половиною метри, і ти з фундамента, з підвалу пробуєш копатися.
Коли ти, скажімо так, з викруткою розбираєш стіну 50 на 50 муровану, звичайною пласкою викруткою, і ти мусиш це робити, тому немає варіантів ніяких. Є той підручний засіб, мінімальний, і ти тим засобом користуєшся.
А як ви зв'язок відновили з командуванням?
Добралися до того місця, де в нас зберігалися там додаткові батареї, там поміняли батареї, вийшли на зв'язок.
-Ви переміщувалися там, там три позиції у вас було?
Спочатку, як заходили, я зашов на Малину. Це проміжна позиція, з якої ми продовжували рух далі.
З Малини ми перемістилися на Туман. Побратим перемістився на іншу позицію, я безпосередньо був на Тумані. Там був старший на Тумані.
Був десь до місяця часу. Потім прийшла вказівка переміститисяна Гард.
Там деякі у нас були переміни, я перемістився нижче. Це була позиція панівна. А ці так, якби 100 метрів нижче.
Перемістився туди. Це нас завалило було на Гарді. Потім розкопалося .
А з Гарда потім перемістилися назад, на Малину теж. Оце вже як я отримав поранення.
Получилося так, що очередний приход з танка, і впала несуча стіна з силікатного кирпича. Це мене завалило.
Снайпера завалило, побратима і ще там пару чоловік. Сильні забої м'яких тканин ніг. Я взагалі думав, що вже мене поламало.
Бо лежиш і починаєш, як кажуть, приходити в себе відчувати, чи ти щось чуєш, чи в тебе ноги вирушаються, хоча вроді цілий. Вроді пальці вирушаються. Давай розкопуватися.
Хлопці помогли.
Це вас вже вдруге засипало?
Так.
Ми ще мали зранку, там була одна задача, але потім я виходжу на радєйку, кажу командир, вже нема кому виконати, тому що вже всі 300. Але першим ділом, дивишся, надаєш тим допомогу, хто тяжчий, а потім вже звертаєш увагу на себе.
А ще опишіть своє поранення, щоб розуміти, як ви своїм пораненням могли іншим допомогти.
Забої м'яких тканів, забої ребер грудної клітини, контузії.
Ноги всі сині. Так само ребра, голова, рука. Це ж зараз вже все посходило, то було жах.
Ну що, плюс-мінус бачу, що можу рухатись. Поміг побратиму, там ще одного поміг. Наші думали, що воно вже нам гайки взагалі.
Бо скидали нам ці лангети, щоб при переломах накласти.
Шансів було б на вихід мізерні..
Малина – це позиція, скажімо так, наша складова, через яку проходять всі рухи. І проходили і дружніх підрозділів, і наших.
Ну, це частина заводу, скажімо так. Потужна будівля чотириповерхова. Ми їм перерізали всі рухи. І контролювали їхні рухи.
Вони хотіли нам зайти в тил, щоб зайти і обрізати нам всі переміщення. Це ж колишній стратегічний завод авіаційний, там якісь двигуни робили, це ж все раніше на оборонку працювало.
І це цехи цього заводу, це один з цехів, в якому ми були. Так само, як тоді були на тумані, так само там на тих п'ятиповерхівках, ми теж контролювали кусок фронту, який обрізав підхід ворогу уже сюди, до цих позицій.
Яку от на цій ділянці ворог застосовував тактику?
Накривала артилерія, танк розносив. 120-й мм, 80-й мм застосовували ці Іскра, це їхній літачок, який, як кажуть, зроблений з гівна і палок, як вони кажуть, там алюмінієва труба, розмах крила 2 метри.
Але він несе вибухівки 10 кг. Плюс вони 2 кг пластиду чіпляють наверх. І це виглядає, як він прилітає і розносить будівлю.
Там, де ми були, це фактичне оточення.
Логістика вся дроном. Харчі нам скидають дроном, боєприпаси нам скидають дроном. Коли підходить заміна, це дуже-дуже великий ризик і дуже велика вдача, що хлопці заходять і міняють.
Які ваші результати, що вам вдавалося там?
Максимум знищити живу силу ворога. Плюс ми ж так само надаємо інформацію розвідувального плану, напрямки, з якої сторони працює артилерія, міномет. Кожна позиція надає інформацію по переміщенню ворога.
Було таке, що, щоб ви розуміли, штурмує енна кількість ворога в лоб нас. В білий день.
І вони пробували це робити. Ми їх всіх знищували. Всіх знищували.
Тоді була група десь 6 чоловік.
І вас двоє?
Скільки сумарно ви особисто завдали втрат?
12 десь.
15 - 300, 12 підтверджених. Я до певного моменту рахував потім. Ти просто робиш свою роботу.
Він прийшов до мене на землю.
Я його не сприймаю як людину.
Ти задоволений, що ти його знищив, що на одного ворога стало менше. Ти знаєш, той 300, ти знаєш, що вже він не принесе нам шкоди, що вже він так само через якийсь період часу він буде 200.
Наші Шквали взяли, то там був полонений. Щоб хтось мені сказав, що я буду з кацапом в одному сховку спать в житті б не повірив би. Ну так склалося. Я кажу, такий треш, ну життя бентежне.
Я йому кажу, якого ж ти, дідька, сюди прийшов? Ну там, кредити, туди-сюди, там як вони трусять. В результаті він вже воює рік. І в Вовчанську він вже пів року.
Він фахівець по РЕБУ Я кажу, скільки ж ти наших хлопців знищив? Я каже, ваших хлопців не нищу, я тільки їх ФПВ-дрони нищу.
Кажу, ти мені розкажи. Всі вони хочуть такі, ніхто не стріляв, ніхто зброю в руки не тримав, але ж пруть вони сюди. Але втрати, які вони там несуть, це просто жах.
Щоб ви розуміли, ну от, короткий напрямок, там, той, що я простріляв. На тому клаптику землі, скажімо так, 3-4 метри, які я там контролював, то їх там лежало, може, з 15. І знову же через цей клапоть їх ганять, свіжих, що він має пройти там, оце проміжуток, там пробігти ці кілометри, щоб пройти.
Він біжить між трупами, і все рівно йде.
Над тобою купа трупів, які розкладаються, по яких лазять личинки. Трупний запах. Якщо ти сидиш, скажімо так, і тут лежить тіло, яке розлагається. Одне, друге, третє.
Таке, знаєш, як ти в могилі.
Живий, але ти між цими всіма... Це там таке… кругом … Але якось... Якось... Ми це все витримуєм.
Надихало це сім'я рідні. Час від часу скидали голосові повідомлення по рації. Коли ти чуєш голос близьких, то теж тебе надихає.
На ваш телефон вам записують голосові, а ви їх включаєте?
По рації. Виходжу на своїх, і він включає телефон через радєйку. Я записую, і вже потім на підрозділ скидаю, хлопців скидаю додому, там дружині.
"Люба дружина Наталочка, скучив за тобою, за донею. за синочкам, міцно вас обіймаю цілую. люблячий ваш чоловік. батько. працюю. надіюсь. дасть Бог скоро побачимся. Скинь мені два слова, бо скучив за тобою"
"Ромка, ми скучили всі за тобою. Молимося. Надіємося. Щоб Господь Бог беріг тебе і твоїх побратимів. Любимо тебе. Скучаємо за тобою. Тобі всі передають вітання . надіємося на найякнайшвидшу зустріч. Тримайся рідненький. Ти в мене найкращий.. Я тебе дуже люблю. міцно обіймаю і цілую".
Ворог не давав нам звідти вийти.
Останні два дні тут взагалі скидали гази, травили газами, щоб стравити, знищити, щоб не дати шансів вийти. Але з'явилася можливість... Короткочасно тобі дають пів часа, скажімо так, у тебе пів часа є, щоб вискочити. Ти ці пів часа не скористався, ти вже... Все, знову... Йдуть бойові дії, і шукається та шпарина, за якою можна скористатись.
А та шпарина, зазвичай, вночі.
Богу Дякувати, що вдалося вийти.
Ким Ви були до війни?
Професійний водій.
Працював в логістиці. Фірма забезпечувала свіжі овочі, фрукти з усього світу.
Якось так. Все життя, скажімо так, за кермом. В перші дні війни пішов зразу.
Дружина, звісно, була дуже щаслива, що два хлопці одразу пішло.
Ви разом з сином пішли?
Так.
Розкажіть трошки про Вашу родину.
Троє діток. Старший син Олексій, середня дочка Богдана і найменший син Тимофій. Різниця, якось так склалося, шість років між дітьми.
Скажімо так, мої діди воювали в УПА. Не хочу там нікого образити, просто що я так само, що народився в совку і виховувався в совковій школі. Але нас сильно виховували в націоналістичних напрямках.
Я особисто знаю ціну, і дуже багато моїх побратимів вже загинуло.
Плюс, що це все, скажімо так, жага помсти. Хто на війні довго, той знає, що це таке. Так, це воно важко, і стираються деякі грані.
Ти забуваєш про певні ризики, але… Ми боремося за свою країну, за свою землю, за кожний клаптик. Скажімо, за той зруйнований будинок, але ми його тримаємо до останнього. Тому що це наша земля.
Побратими "Мисливця" гостро потребують квадроциклів - задля забезпечення логістики та евакуації з Вовчанська.
Збір 42 ОМПБ:
https://send.monobank.ua/jar/XKiDmD3hw
Ірина Стороженко
