Голова Державної міграційної служби Наталія Науменко: "На сьогоднішній день закон не передбачає, що особа має висвітлити і задекларувати інше громадянство"

Автор: Татьяна Бодня

Після прийняття законопроєкту про множинне громадянство відкритими залишилась низка питань. Паспорти яких країн зможуть отримати українці? У якій із країн потрібно буде проходити військову службу тим, хто отримає ще одне громадянство? Де таким людям надаватимуть соціальну допомогу та пенсії, а де вони сплачуватимуть податки?

Чи доведеться тим, хто ще до ухвалення цього закону вже мав кілька паспортів різних держав (окрім українського), нарешті повідомити про це державні органи України? Чи зможуть оформити паспорти країн Євросоюзу люди, які виїхали туди під час війни?

Щоб отримати відповіді на ці питання, ми звернулися до голови Державної міграційної служби Наталії Науменко.

"НЕ ВСІ КРАЇНИ ЄС ВИЗНАЮТЬ МНОЖИННЕ ГРОМАДЯНСТВО"

– Навіть після прийняття закону про множинне громадянство дискусії щодо неконституційності цієї норми продовжились. Тим не менш, він вже підписаний Президентом. Скільки потрібно часу, щоб забезпечити його реалізацію?

– Питання про множинне громадянство і відповідність його Конституції обговорюється вже кілька років, бо і раніше були законопроєкти з цього приводу. А ті депутати, які ставили свої підписи під поданням до Конституційного Суду щодо неконституційності цієї норми, також голосували за те, щоб розширювати норму про множинне громадянство шляхом подання декларацій певними категоріями осіб – військовими, людьми, які мають визначні заслуги перед Україною або їх прийняття до громадянства становить державний інтерес.

Що стосується статті 4 Конституції України, на яку усі посилаються в такій дискусії. Поняття, яке там закладалося під час прийняття Конституції, немає ніякого відношення до множинного громадянства. Воно має відношення до адміністративно-територіальних одиниць. Малося на увазі, що жодний регіон України не може мати окремого громадянства. Тобто, не може бути громадянства Криму, Донецької області і т.п. Тому йдеться про те, що визнається єдине громадянство – громадянство України.

Що стосується реалізації цього закону, то в прикінцевих положеннях зазначено, що він набуває чинності через шість місяців після підписання. Фактично в Уряду і у нашої служби є саме стільки часу, щоб розробити процедури і привести інші нормативно - правові акти у відповідність до цього закону.

Основна новела в цьому законі – це те, що Кабінет міністрів України визначає перелік країн, з якими можливе множинне громадянство. Це буде мабуть найбільша реперна точка під час реалізації цього закону. Навколо чого, скоріш за все, будуть точитись дискусії.

– Є вже якийсь попередній список таких країн?

– Попередній список обговорювався під час опрацювання законопроєкту не один раз. Це країни Європейського Союзу і країни-члени НАТО, іноді додавались країни G7. Але яким він буде в кінцевому варіанті, побачимо.

З нашої точки зору, це мають бути країни, які підтримують суверенність України, виступають проти цієї війни і російської федерації.

Законом встановлено, що при формуванні цього списку, Кабінет міністрів має враховувати, що ці країни є членами Європейського Союзу, а також звертати увагу на те, чи підтримували країни санкції, які були введені проти росії.

Кабінет Міністрів окремим дорученням має визначити, який саме орган буде головним відповідальним за формування такого списку.

– Коли обговорювався цей закон, йшлося про те, що одна з основних задач – повернути українців, які вийшли з громадянства раніше або дати їм можливість залишити громадянство України, якщо вони хочуть отримати громадянство інших європейських країн. Чи є наразі дані про те, скільки українців, які виїхали з України під час війни, вже отримали громадянство інших держав?

– Щоб отримати громадянство країни Європейського Союзу, треба пройти досить складні довготривалі процедури. І мають бути підстави, які вказують на те, чому людина його може отримати. Наприклад, за походженням, через шлюб з громадянином ЄС або тривалий термін постійного проживання на території ЄС. В більшості країн це 5-7 років.

При цьому, ти маєш здати екзамени на знання з історії, мови, культури і т.п.

Ті українці, які виїхали раніше і одружилися з громадянами ЄС, отримали таке право. Дехто вже вийшов з громадянства України, ще частина людей в процедурі виходу. Але це не такі цифри, які суттєво впливають на демографічну ситуацію.

Чи мають ті 4,5 млн наших громадян, які перебувають в країнах ЄС, право на отримання там громадянства зараз? Думаю, 95% не мають. Тому якихось тенденцій ми тут теж, скоріше за все, не побачимо.

Закон більше спрямований на той історичний зв'язок з діаспорою, яка знаходиться в Канаді, США, Франції та інших країнах. Тобто, йдеться про нащадків тих етнічних українців, які давно виїхали з нашої країни. Це люди, які хочуть мати громадянство України, але не хочуть виходити з громадянства країни, де народилися і прожили усе своє життя, і з якою вони теж асоціюють себе.

Вони і до цього мали право отримати українське громадянство, але в переважній більшості випадків після цього мали вийти з громадянства країни, яке вони мають. Тепер вони зможуть зберегти інше громадянство.

Але також треба враховувати, що не всі країни ЄС визнають множинне громадянство. І у випадку, якщо якийсь громадянин України захоче набути громадянство такої країни Європейського Союзу, він постане перед вибором.

– Сполучені Штати Америки і Канада визнають?

– Так, визнають.

– Ви спілкуєтесь із представниками діаспори? Як вони сприйняли цей закон?

– Конгрес світових українців був максимально залучений до підготовки цього законопроєкту. Іноді у нас були досить непрості дискусії щодо прописаних у ньому норм. Вони на всіх етапах працювали і з Офісом президента, і з Верховною Радою. З того, що ми бачимо зараз і що вони пишуть у прес-релізах, можна сказати, що в цілому оцінюють закон схвально.

– Найбільші суперечки були з якого приводу?

– Міграційна служба пропонувала виключити з закону норму, прописану у статті 8, де йдеться про набуття громадянства за територіальним походженням. Тобто, йдеться про іноземців або осіб без громадянства, які самі проживали на території України або тут жили їхні близькі родичі до 1991 року. Ми виходили з того, що ті, хто хотів отримати громадянство, його мають.

Проблема в тому, як знайти підтверджуючі документи про те, що до 1991 року особа була зареєстрована і проживала на території України, якщо вона не мала громадянства. Ми просто раніше вже стикалися з багатьма підробленими, компільованими документами.

Складність була в тому, що не лише ця особа могла проживати, а й її дід, баба, прадід чи прабаба. Коли йдеться про три покоління, які підтверджуючі документи може принести людина?

Встановлення таких фактів про постійне проживання на території України до 1991 року – це були рішення судів. Коли брали до уваги незрозумілих свідків, які заявляли, що нібито знають особу і вона проживала на території України. А коли ми починали розбиратись, це була лише, скажімо так, компіляція якихось фактів. Але рішення суду ми мали виконувати.

Тому тут були питання і ми пропонували такі норми виключити. З нашої точки зору вони несуть ризики для національної безпеки. Але поки що вони залишились.

Далі будемо аналізувати практику і виходити з пропозиціями вдосконалення законодавства, якщо це буде необхідно.

– Про які ризики йдеться? Ви маєте на увазі, що хтось з росіян може таким чином намагатися отримати громадянство України?

– Не тільки росіяни. Були випадки, що злодії в законі, кримінальні авторитети, особи, які перебували в міжнародному розшуку, намагались легалізуватись через рішення суду під приводом того, що їхні дід чи баба проживали на території України. Ми намагаємось їх блокувати.

Не кажу, що такі факти масові, але це ризик.

– Як етнічні українці, які народились за кордоном і мають громадянство іншої країни, зможуть отримувати громадянство України?

– Точно так, як і зараз. Процедура не дуже змінюється. Потрібно надати певний пакет документів, який підтверджує історичний зв'язок з Україною. Його можна подати через консульські установи за кордоном. Пройти перевірки і процедури. А також здати екзамен на знання історії України, української мови і Конституції.

Порядок здачі і місце поки що не визначено. Це буде визначено процедурними моментами.

Так само за народженням. Якщо їхні дід і баба народились на території України, вони мають право на отримання громадянства.

– Очікуєте великий наплив бажаючих?

– Діаспора говорить про те, що є наплив бажаючих. Як буде в реальності, перші рік-два впровадження цього закону покажуть.

– Люди, які вийшли з громадянства України, щоб отримати громадянство іншої держави, зможуть його повернути?

– Можливість поновитися була і до цього, і зберігається зараз.

– Люди, які не виходили з громадянства України, але отримали якимось чином паспорти інших держав, мають про це повідомити міграційну службу?

– Якщо вони є державними службовцями або прирівняними до них і подають щорічну декларацію в НАЗК, то в ній є норма про те, що треба заявити про наявність громадянства іншої держави.

– А якщо це не державні службовці і не подають декларації? Їм треба повідомляти?

– На сьогоднішній день закон не передбачає, що особа має висвітлити і задекларувати інше громадянство. Я думаю, що це буде обумовлено іншим законом або процедурами під час реалізації цього закону, про який ми говоримо.

Сам по собі закон не містить норми якогось соціального характеру щодо інших сфер суспільного життя. Він є суто процедурним. Тобто, регламентує хто має право і на що, який пакет документів треба подавати. Але як він буде співвідноситись з іншими сферами суспільного життя – це предмет регулювання інших законів.

"ЗАКОН НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ СТВОРЕННЯ ОКРЕМОГО РЕЄСТРУ ЩОДО МНОЖИННОГО ГРОМАДЯНСТВА"

– Існує процедура обміну інформацією між державами щодо отримання громадянства? Міграційна служба отримує дані про те, хто з українців має паспорти інших країн?

– Ні, такого обміну немає, бо все, що стосується набуття чи втрати громадянства – це питання захисту персональних даних. І якщо держава Україна робить запит до компетентних органів іншої держави з проханням надати інформацію про те, чи має громадянство особа, як правило, надходить відповідь, що ця особа не надавала згоду на обробку персональних даних в цій сфері і тому відмовляється у наданні такої інформації.

– Поговорімо про обов’язки. Якщо людина матиме не лише громадянство України, але й іншої держави, де вона має проходити військову службу? І як бути, якщо людина вже служила?

– В законі про військовий обов’язок і військову службу є конкретні норми про те, що чоловік, який набув громадянство України, і вже відслужив у державі, звідки прибув, не повинен у нас проходити службу, яка обов’язкова для чоловіків у мирний час. Це не стосується воєнного часу і мобілізації. Як це буде під час війни, має визначити Міністерство оборони.

– А в якій країні людина має платити податки, якщо у неї множинне громадянство?

– Тут, мабуть, простіше. Бо є такі поняття, як резидент і не резидент. Тому все залежить від того, скільки часу ти проживаєш на території певної країни. Тобто, якщо ти проживаєш понад 180 днів і є резидентом, то маєш платити податки тут. Якщо проживаєш в іншій країні, то там. Але, думаю, потрібно буде проводити консультації з іншими країнами щодо подвійного оподаткування. Та це не компетенція нашої служби.

– А як бути із соціальною допомогою? Яка країна має її надавати? Наприклад, людина має українське громадянство, але живе у США.

– Це питання до Міністерства соціальної політики і Пенсійного фонду. Вони мають визначити, яким чином будуть формувати пенсійне страхування, соціальне страхування.

–Те саме питання щодо медичної допомоги. Вона надаватиметься безкоштовно, якщо людина матиме множинне громадянство?

– Має надаватися. Але питання пенсійного забезпечення, соціальних виплат по народженню, по настанню нещасного випадку – будуть залежати від тієї політики, яку сформує орган, який за це відповідає.

– Закон обмежує держслужбовців у праві мати не лише громадянство України?

– Закон про множинне громадянство жодним чином не торкається інших сфер суспільного життя, як я вже казала. А закон про державну службу дійсно обмежує державних службовців, тому що вони мають бути виключно громадянами України. Це було ще одним предметом жорстких суперечок і дискусій. В тому числі, із Конгресом світових українців. Вони наполягають на тому, щоб українці, які живуть за кордоном і отримають громадянство України, мали доступ до будь-якої сфери суспільного життя. Включаючи доступ до державної служби.

Ми не говоримо, що бачимо тут досить глибокі ризики, але в принципі вони є. Тому що державна служба пов’язана в певних випадках із доступом до державної таємниці.

Яким чином формувати безпеку у цій сфері – це вже питання до Служби безпеки України, яка також буде визначати, що ми робитимемо далі, якщо закон про державну службу буде змінений. Бо саме СБУ вирішує, кому надавати доступ до державної таємниці.

– Буде реєстр осіб, які мають множинне громадянство?

– На сьогоднішній день закон не передбачає створення окремого реєстру щодо множинного громадянства. Але суб’єкт декларування має вказати в декларації про свої громадянства і паспорти, які має. І якщо людина надала неправдиві відомості – це вже адміністративна відповідальність. А коло суб’єктів декларування у нас досить широке.

– Як бути в ситуаціях, якщо людина мала громадянство російської федерації, але проживає в Україні і хоче отримати громадянство тут. Адже перевірити, чи вона дійсно вийшла з громадянства країни-агресора, зараз немає можливості.

– Не всі громадяни російської федерації мають вийти з цього громадянства. Бо якщо ти військовослужбовець Збройних сил України, якщо воював за нашу країну, то подаєш декларацію про відмову від громадянства російської федерації і документи на отримання громадянства України. І хоча де-факто і де-юре ти залишаєшся громадянином російської федерації, але Україна визнає в подальшому у тебе тільки українське громадянство. Ми розуміємо, що вони не можуть поїхати туди і завершити усю процедуру. Це їхній власний вибір. І вони вже обрали Україну, як країну, де хочуть далі жити.

Щодо вашого питання, яким чином можна перевіряти, то скажуть так: для цього у нас є потужні спецслужби – Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки, які на сьогодні успішно справляються з цим завданням. У них є інструменти, в першу чергу мабуть негласні, для того, щоб перевірити наявність у особи громадянства країни -агресора та пособників ворога. Для нас це російська федерація і білорусь. Вони це роблять і цю інформацію нам надають.

Власне, під час війни у нас мораторій на прийняття громадян російської федерації у громадянство України, ми їх не приймаємо. Окрім певних категорій осіб. Це люди, які воювали за Україну, члени їхніх родин. Особи з визначними заслугами перед Україною, а також їхні подружжя. Особи, нагороджені державною нагородою України під час проходження військової служби за контрактом.

– Чи можуть претендувати на громадянство України військовополонені, які заявлять, що більше не хочуть служити в російській армії і жити в росії?

– Багато з них порушували питання про те, щоб податись на статус біженця, але є Женевська конвенція про поводження з військовополоненими і вони нею захищені. На цьому все, крапка. Вони більше не мають іншого статусу, ніж статус військовополонених.

– Скільки військових-іноземців подали заяви на отримання українського громадянства за період повномасштабної війни?

- Небагато, десь 40-50 осіб.

– На тимчасово окупованих територіях люди отримують паспорти російської федерації. Вони все одно залишаються при цьому громадянами України?

– Закон про тимчасово окуповані території чітко зазначає, що Україна не визнає примусову паспортизацію, яка проводиться російською федерацією. Усі громадяни, які там проживали на момент окупації, є громадянами України. Їхні діти, які там народжуються, також є громадянами України.

До них можуть бути питання у правоохоронних органів щодо колабораційної діяльності. Але це інша історія. Яка ніяк не пов’язана з громадянством. Люди, які проживають на тимчасово окупованих територіях, були і будуть громадянами України. І держава їх визнає своїми громадянами.

Ми усі розуміємо, що люди отримали паспорти, бо не могли інакше вижити в умовах окупації. Але, якщо людина отримала паспорт російської федерації і підтримує росію в цій агресивній війни, схвалює напад на Україну, працює в органах окупаційної влади, до таких будуть питання. Якщо їхні дії після отримання російського паспорта будуть створювати загрозу національній безпеці України, і це встановлять спецслужби, це може бути підставою для втрати громадянства України. Тому що в такому випадку ти не примусово отримав паспорт, а добровільно і свідомо його взяв. А тепер підтримуєш російську федерацію як державу, яка напала на територію України.

Але не йдеться про автоматичне позбавлення громадянства, є відповідні процедури – збирається доказова база, пишуться висновки і т.п. І лише після цього приймається рішення про втрату громадянства.

В переважній більшості ми розуміємо, що люди отримували ці документи суто для того щоб вижити. Досить часто ми отримуємо через Уповноваженого з прав людини або на нашу електронну пошту звернення від людей, які повідомляють, що вимушені були отримати російські паспорта, і просять вважати це примусовою паспортизацією.

– Якщо людина не залишилась на тимчасово окупованій території, а виїхала в росію і там отримала російський паспорт, вона все ще зберігає громадянство України?

– Тут уже добровільність чітко прослідковується, тому це зовсім інша історія. Ти не просто виїхав і отримав паспорт, ти пройшов процедуру. При окупації була просто масова паспортизація без дотримання процедури вступу до громадянства російської федерації і тебе примусили автоматично отримати паспорт. А коли ти приїхав на територію російської федерації і хочеш там отримати паспорт, ти свідомо маєш подати заяву, де вказуєш, що просиш надати російське громадянство. Як це, наприклад, було з Ані Лорак. Вона ж пройшла процедуру отримання громадянства російської федерації.

"ЩОБ ЗМЕНШИТИ РІВЕНЬ КОРУПЦІЇ, МИ МАКСИМАЛЬНО УСЕ ПЕРЕВЕЛИ У ЦИФРОВИЙ ФОРМАТ"

– Минулого року на Одещині контррозвідка Служби безпеки України спільно з Державною міграційною службою ліквідувала масштабну схему ухилення від мобілізації в Одеській області. Було затримано очільника місцевого райвідділу ДМС і двох його підлеглих, а також посадовця регіонального підрозділу Центру надання адмінпослуг. За повідомленням СБУ, йшлося про корупційний механізм одержання грошей від чоловіків призовного віку, які перебувають за межами України і намагалися віддалено оформити закордонні паспорти. На якому етапі ви помітили, що на Одещині щось відбувається?

– Ми помітили це на першому ж етапі. Будь-яка шахрайська дія в системі буде виявлена в короткий час. Тому, що ми також в ній працюємо, дивимося, хто, що і як оформлює. Бачимо сплески активності. Так було і цього разу. Ми фактично одночасно з правоохоронними органами виявили цю схему.

– А можете детальніше розповісти, на що саме звернули увагу?

– У нас є стандарти фотографування. І ми перевіряємо, чи правильно інспектор сфотографував людину, чи відповідає це нашим стандартам. Чи немає якоїсь тіні, чи не відскановані фотокартки і т.п. Це все вже відбувається на рівні центрального апарату. Тут є спеціальний підрозділ, який усе це відслідковує. І нами було встановлено, що є певні ризики. Фотографії не тієї якості, вони якісь шаблонні, частину з них було відскановано.

Фактично ми моніторили кожен день і фіксували це як певне правопорушення. А коли впевнились, що фотографії не відповідають стандартам, почали перевіряти підписи людей, відбитки пальців, які кожен раз здаються для отримання паспорту.

Кожен раз шаблони цих відбитків пальців залишаються в системі. Тому, коли ми побачили, що шаблони в різний період у одних і тих самих людей відрізняються, зрозуміли, що щось відбувається не так. Склали список осіб, у яких виявили такі неспівпадіння і фотографії, зроблені не за стандартами. А коли доповіли про цю ситуацію міністру, він дав команду провести перевірки по всій країні. Спільно з прикордонниками перевіряли чи є люди, які отримували закордонні паспорти, в Україні. Потім відсіювали певний масив даних. А далі вже працювали разом з правоохоронцями. В результаті спільних дій, було встановлено, що правопорушення вчинялось не по всій країні, а в певному регіоні. Закордонні паспорти оформлювались без людей.

– А як саме вони це робили?

– Через посередників направляли пакет документів з великою фотографією інспектору міграційної служби. Там перефотографовували у великому розмірі з досить добрим масштабом фотографію. А потім виготовлявся паспорт.

Ми перевірили весь ланцюжок, щоб з’ясувати, чи не були задіяні працівники центрального апарату, поліграфкомбінату "Україна".

– Був хтось з них задіяний в цій схемі?

– Ні. Виявилось, що ця схема була локальною.

– А як платили за таку послугу?

– Це вже питання до правоохоронців. Ми в такі деталі не вдавались. Для нас було важливо закрити цю схему.

– Правильно я зрозуміла, ці паспорти робилися для чоловіків, які виїхали за кордон і не могли офіційно подати документи?

– Так, саме для таких чоловіків.

– Навряд чи хтось з учасників схеми розраховував, що їх підведе якість фотографій.

– Ми не знаємо, про що вони думали. Загалом постійно звертаємо увагу персоналу на те, що система "жива", вона вдосконалюється, виставляються запобіжники, які допомагають виявляти недоліки і порушення. І подібні речі будемо бачити. Встановлення таких фактів правопорушень – це лише питання часу.

– Корупційні схеми, на яких намагаються "заробляти" співробітники міграційної служби, якось змінюються з роками? Є найбільш поширені?

– Корупція, як і будь-який вид інтелектуальної або технічної діяльності, не буде стояти на місці. Ми будемо ліквідовувати одні варіанти схем, а з часом можуть виникати інші. І ми будемо боротися уже з ними.

Для того, щоб зменшити рівень корупції, ми максимально усе перевели у цифровий формат – паперові архіви, справи про громадянство. Зараз будемо сканувати справи про іноземців.

По-друге, постійно удосконалюється законодавство. По-третє, намагаємось працювати з людьми, але це мабуть найбільш болюча проблема. Власне, чим можна викорінити корупцію? Це ж не тільки постійний батіг. Це має бути і свідомість людини. А пряником можуть бути "плюшки" у вигляді нормальної заробітної плати, нормального преміювання, можливості розвитку тебе як особистості в рамках цієї системи. На жаль, ситуація в країні така, що надати достойну заробітну плату важко. І коли у інспектора зарплата у 12 тисяч гривень, про яку молодь, що знає мови, може почувати себе пристойно в цій системі, ми можемо говорити?

За минулий рік у нас шалений відтік кадрів. Після реформи державної служби заробітна плати зменшилась в 2 рази. Ми не можемо робити стимулюючі виплати. Тому з системи у 6 тисяч осіб відтік кадрів за рік близько тисячі, а нові люди до нас приходити не хочуть. Враховуючи, що 70% міграційної служби – це жінки. То в умовах воєнного стану їм набагато простіше звільнитися, взяти дитину і виїхати за кордон. Тому що там соціальна допомога буде більше, ніж тут заробітна плата. Ми говоримо про це чесно. Але це відтік кваліфікованих кадрів. А молодь, як я вже сказала, не поспішає йти на місця, які звільнились.

Тому, з одного боку, ми робимо усе, щоб знизити градус корупції і це вдається, з іншого – у нас залишається питання, як ми говоримо, побутової корупції. Ми ламаємо схеми, вдосконалюємо систему, щоб її неможливо було обманути, але хтось може прийти до інспектора, дати щось у конверті, щоб він пришвидшився або на щось "закрив" очі. З того, що виявляють правоохоронці, ми бачимо за що беруть кошти. За прискорення оформлення закордонного паспорта чи створення штучної перешкоди якомусь іноземцю. На жаль, такі проблемні питання є, намагаємось шукати рішення.

До того ж, деколи корупцію породжують самі громадяни. Навіщо намагатися щось прискорювати, якщо можна прочитати, в який термін ця послуга надається і почекати. Більше зазначеного законом не буде.

– Як ви реагуєте на журналістські розслідування, коли йдеться про керівників регіональних управлінь?

– По-різному. Бо історії теж можуть бути різними. Для мене взагалі питання особистого життя, сім’ї і майнового стану – це про те, чим повинні займатися виключно правоохоронні органи чи НАЗК, вони не повинні виходити в публічну площину. Тому що лише цим органам я можу надати документи, які пояснюють, яким чином я набула квартиру або автомобіль. Вони можуть порахувати і мої доходи. Це я кажу за себе. Бо в мене немає ресторанів, барів, готелів, літаків і усього іншого (посміхається-авт.). Я знаю, скільки коштів у мене на рахунку, де я взяла квартиру, в якій зараз живу і т.д.

– Минулого року Державне бюро розслідувань повідомило про підозру начальнику Управління Державної міграційної служби України в одній із областей за фактом перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Про це повідомила пресслужба цього органу. В повідомленні також йдеться про те, що за даними слідства, у липні 2024 року журналісти одного із інформаційних агентств, виконуючи свої професійні обов’язки, прибули до готельно-розважального комплексу на Івано-Франківщині з метою отримання коментаря посадовця щодо статків членів його родини. Зацитую: "Вони представилися та, тримаючи в руках мікрофон з написом назви агентства і відеокамеру, почали здійснювати відеозйомку. Підозрюваний не надав відповіді на питання журналістів та умисно вдарив рукою по відеокамері, яка перебувала в руках оператора, пошкодивши її". По таких фактах ви призначаєте службові перевірки чи звертаєтесь в НАЗК, щоб вони перевірили вашого співробітника?

– В даному випадку історія має трохи інший підтекст. Тому що ми говоримо не про статки людини і про те, яким чином вона їх набула, бо це не питання Державної міграційної служби. Це питання НАЗК. У нас немає повноважень для того, щоб з’ясовувати звідки у співробітника майно. Але в даному випадку йдеться про питання коректного спілкування з журналістами. І я запитала у керівника управління, чому не можна було спокійно поспілкуватись, навіщо було створювати цей інцидент. Адже ти можеш спокійно пояснити, що розбиратися з тим, набуте чи ненабуте майно – це компетенція НАЗК чи правоохоронних органів, якщо не хочеш більше нічого говорити. Кожен реагує по-своєму як людина. Але питання комунікації з громадськістю стосується тебе як посадовця. Тому ми призначили за цим фактом службове розслідування і відсторонили на час його проведення керівника цього управління від виконання службових обов’язків, оскільки це вже питання етичної поведінки державного службовця.

Щодо питання набутого майна посадовця чи його родичів. Державна міграційна служба не має таких повноважень і не може проводити перевірки. Коли людина подає декларацію, ми бачимо, що там, а досліджувати, чи є у когось приховані статки, ми не маємо повноважень і можливостей. Це також компетенція відповідних правоохоронних органів.

Загалом, коли особа призначається на посаду до державної служби, проводиться перевірка, в рамках якої направляються запити в усі органи – НАЗК, Національну поліцію, Міністерство юстиції, Міністерство охорони здоров’я та інші. І в рамках цієї перевірки, зокрема, й досліджують декларацію, джерела отримання доходів і надсилається висновок чи відповідає людина критеріям доброчесності чи є розбіжності в тому, що вказано в декларації і в способі життя.

Якщо перевірка підтверджує, що розбіжностей немає, що я маю робити? Додаткову перевірку я не проводжу. А такий висновок додається до особової справи і далі вже людина призначається на посаду.

– А були випадки, коли на етапі такої перевірки все було добре, а потім у правоохоронців виникали питання щодо незаконного збагачення? Наскільки такі факти розповсюджені?

– Таких фактів небагато. Міністр дав доручення усім причетним службам більш глибоко проводити перевірку тих, хто призначається на посади. Я так розумію, на сьогодні Президент активізував це питання. І більш прискіпливо проводяться перевірки НАЗК і ДБР. Особливо, якщо йдеться про якісь високі посади.

– Вашої служби не торкнулося рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року, введене в дію указом Президента, яке стосується протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів?

– Воно торкнулося всіх органів. Ми збирали інформацію по регіонах і надавали її до Міністерства внутрішніх справ.

– Ще один зі скандалів пов’язаний з управлінням міграційної служби в Києві і Київській області. В мережі були публікації і відео, в яких йдеться про схеми, які нібито допомагають росіянам легалізуватись тут і виїжджати до Європи. Також про видачу документів представникам криміналітету. Окрім того, йшлося про те, що ця людина нібито виконує завдання одного з підсанкційних олігархів. Можете це прокоментувати?

– Ніяких завдань від особи, яка знаходиться під санкціями, що стосуються повноважень державної міграційної служби керівник управління виконати не може апріорі. Тому, що він не може приймати самостійних рішень щодо повноважень міграційної служби.

Що стосується документування криміналітету – це взагалі дивна історія. Ми це досліджували. Керівник управління міграційної служби в місті Києві – це та особа, яка власне і скасовувала усьому цьому криміналітету незаконно видані документи.

– Видані ким?

– Попередніми очільниками цього управління або в інших регіонах. Тому це маніпуляція фактами. Коли починаєш розбиратися, бачиш ким, в якому регіоні і коли особа була документована. І це геть не відноситься до каденції сьогоднішнього очільника управління міграційної служби міста Києва.

І третє – про документування росіян. Якщо не помиляюся, там було про вплив очільника на судові рішення щодо росіян. Це взагалі смішна історія. Бо дивно говорити про те, що керівник будь-якого органу може впливати на судові рішення.

Ми не раз аналізували судові рішення, які виносяться судами України відносно громадян російської федерації. Мені не коректно їх коментувати, скажу лише, що деякі з них взагалі на голову "не натягнеш". Ні про яку законодавчу суть ми взагалі не говоримо.

Що стосується судових рішень, які були прийняті в місті Києві, то ми також їх аналізували. По-перше, їх небагато. По-друге, немає жодного рішення, яке б могло викликати сумнів, що був якийсь зовнішній вплив на ці рішення.

Ми намагаємось ставити на контроль рішення, які приймаються судами в регіонах, особливо у справах, які стосуються російської федерації. Декларації, громадянство… Ми намагаємось максимально обґрунтувати позицію держави при поданні апеляції чи недоцільності оскарження. Щоб вони усі були максимально законні. І не було потім при розборі цих рішень питань ні до органу, ні до держави.

– А рішення, які ви критикуєте, про що саме?

– Про встановлення факту проживання на території України станом на 1991 рік. Як на мене, усі ті громадяни, які хотіли встановити цей факт, це давно могли зробити і отримати громадянство України.

Також у нас є "чудові" рішення судів щодо встановлення родинних зв’язків або батьківства. Наприклад, батько – громадянин Бангладеш, ніколи не проживав на території України. Зараз має сина, якому 40 років і 60-річну матір цього сина, які ніколи не виїжджали з території України. Але суд встановлює батьківство.

І третя категорія справ – це коли ми боремось за те, щоб не приймати декларації про відмову від громадянства російської федерації. Це ті громадяни російської федерації, які набули громадянства України, були документовані тимчасовими посвідченнями громадянина України, але не захотіли виконувати зобов’язання і в нормальній процедурі виходити з громадянства російської федерації. Я зараз говорю не про військових чи членів їхніх сімей. Йдеться про звичайні кейси. Тому що людям було ліньки це робити або ще з якихось підстав, або хотіли "сидіти" на двох стільцях – мати паспорти обох держав. А тепер вони ідуть до суду і суди чомусь стають на їхній бік, зобов’язуючи нас прийняти декларацію про відмову від громадянства російської федерації. Ми бачимо тут ризик. І в усіх судових інстанціях говоримо: це означає, що ви свідомо тут залишаєте людей, які мають два паспорти - паспорт російської федерації і паспорт громадянина України. Вони не відмовляються від російського паспорта. Це велика проблема для країни, як на мене.

– Ви сказали, що криміналітету скасовували документи, які було видано. Як це відбувається? Правоохоронці звертаються до міграційної служби?

– У нас є система моніторингу видачі документів. Є таке, що звертаються правоохоронці з метою перевірки. Це і Департамент стратегічних розслідувань Нацполіції, і СБУ. А є такі історії, що ми самі перевіряємо. У нас є процедура дистанційної перевірки певних справ. Це коли ми запитуємо певний масив справ і перевіряємо по всіх регіонах на законність прийняття рішень. Або до прийняття рішення, або вже після. І якщо ми бачимо, що щось відбувається не так, як нам каже законодавство, ми починаємо процедуру скасування документів. Такі ж моніторинги запроваджені в усіх регіональних управліннях міграційної служби. Вони фактично самі себе за певний період перевіряють.

Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"