"Мільйонери" з "Контракт 18-24" з побратимами 12 діб тримали оборону в повному оточенні

Автор: Богдан Пападин

Четверо бійців 3-го штурмового батальйону 92-ї окремої штурмової бригади 12 діб тримали оборону в повному оточенні в селі Разіне, Покровського району Донецької області. Саме звідси російські війська намагалися розвинути наступ у напрямку траси Добропілля–Краматорськ.

 Попри чисельну перевагу противника, наші воїни тримали оборону проти підрозділів 51-ї загальновійськової армії РФ. За 12 діб оборони вони фактично опинилися в тилу противника – на відстані близько 8 км від своїх позицій. Єдиним шляхом порятунку став прорив уже через ворожі порядки.

Наприкінці червня 2025 року бійці спецпідрозділу "Шквал" 3-го штурмового батальйону 92-ї окремої штурмової бригади займають позиції в населеному пункті Разіне Покровського району Донецької області. Протягом тижня вони ведуть бій з противником, який чисельно переважає.

27 червня на підсилення "шквалівцям" прибувають молоді контрактники, які прийшли за програмою "Контракт-18-24". У народі більш відомі як "мільйонери" завдяки грошовим виплатам. 30 червня позиція "Гідра" з усіма оборонцями опиняється в оточенні. У складі групи досвідчені бійці "Шквалу" та молоді контрактники. Саме вони пліч-о-пліч тримають оборону на позиції "Гідра" протягом довгих 12 діб.

Боєць підрозділу "Шквал"  3 ШБ 92 ОШБР   Бара:

Привезли нас на БТР, висадили, вигрузили воду, БК, провізію. Виставили кулеметну точку спостереження і знайшли собі укриття. Події дуже швидко розгорталися. На наступний день, як ми прийшли, забігло вже два п*****, замінували дорогу ззаду нас. Ми ходили, розмінували дорогу та шукали тих двох чоловік. По радійках чули, що взяти це село любою ціною. Ми спостерігали до 12 години, тому що посадка через 350 метрів, постійно чути голоси, як вони розмовляють, постійно ми туди навалюємо, якщо перебігають до нас.

Боєць підрозділу "Шквал" 3 ШБ 92 ОШБР Рижий:

З усіх сторін почали лізти, їх дуже багато. Ми розуміли, що ми самі не витримаємо. Якщо вони з усіх сторін обійдуть, то нам діватися нікуди. Ми по радіозв'язку так рішили між собою, давайте передамо, скажемо. Тільки ми їм передавали, то наші командири вже це вирішили, вже другі групи до нас наближалися, вони вже підходили на підкріплення.

Боєць 3 ШБ 92 ОШБр Вест:

Відправили нас в групу на зачистку, бо наші позиції там були, але просто, щоб хлопцям допомогти, щоб прийшли ще люди. Ми дійшли в село, закріпилися майже на середині села. Потім нам виходить на зв'язок командир і каже, що в нас на кінці села є ще троє наших, які вийшли на зв'язок, бо в них не було зв'язку і в них були контакти з противником. Тобто їм треба було допомогти. І ми відправилися в кінець села так само зачисткою до хлопців, щоб їм допомогти. І потім вже у них закріпилися і це вже була, в принципі, наша, так скажімо, легендарна позиція Гідра.

30-го числа нас, я так зрозуміло, спалили. Коли ми пробували вийти на зв'язок, зв'язку не було, бо був трошечки побитий "павук". Ми вийшли з Барою на верхні ступеньки, прямо до дверей в упор, і пробували вийти просто з обичною радєйкою на зв'язок. Може, пройде, може. Думали на хороше. Потім я пам'ятаю тільки вспишку, і в мене німіють, подкошуються ноги, і я просто падаю зі ступеньок вниз назад в підвал. Мене затягують, надають медичну допомогу. І все, що я потім побачу, це в Бари все лице в крові, рука перемотана, він витирає лице салфетками, а я лежу на ліжку вже обмотаний.

 Бара:  Питалися знищити всіма способами, ФПВіхами, крупним калібром, скидами. Травили нас газом. Нас було шість чоловік. Після цього случая залишилося чотири чоловікаи. І ми залишилися одні в селі Разіне. Після того, як мене потрьохсотило, я п#дарів настріляв. Третього нуль сьомого чотирьох положив за годину. Дев'ять ранку. Стою собі так. Через вуличку метрів сорок. Бачу два тіла. Я собі з вікна виглядаю. Я під стіночку став.  Бачу, двох. Все. Бачу, щось вони із пакетиків тягнуть. Перебігаю доріжку. Я трохи відхожу від стіни, щоб вони мене не бачили. Бачу, автоматик висовується. Йдуть прямо до колодязя. Я в віконечко. Зирк. Бах. Пішло два. Пацани одразу повискакували. Постріл. Що таке? Радійка у нас одна. Інформацію тоді один чує тільки. І розуміє план подій. І все. Пацани повискакували. Зайняли коругову оборону. Побратим каже: я чую голоси. Чую радійку. Я кажу, я зрозумів. Москітна сітка ще висіла. Це було дуже за#бість, тому що нас не видно. Ми бачимо. Ми бачимо, мелькає каска. І вони так на увєрєних йдуть до нас у двір. Я присів. Одному одразу в голову все. Бах. На коленки упав. Помолиться перед смертю. Другого затрьохсотив. Він мене не бачить, кричить "свої". Я підбігаю трохи ближче. Бачу плиту. Починаю йому простріли робити по плиті. Плиту так і не пробив. Уже потім щупав. Шість пострілів в серце. Побратим дає гранату. Кидаю гранату ще. Живий ще там. Від гранати пилючка пішла. Все піднялося. Мене взагалі не видно. Я ще ближче підбігаю. В голову контрольний роблю. Позатягував їх.

Вест: В нас в самому дворику і садку десь 7-8 противників лежало. Ми їх одного сховали під шиферину, щоб не бачили, що там взагалі хтось з наших є. Що там щось відбувалося. Деяких в кухоньку ховали. Деяких ховали за вагонетку в садку. Старалися маскувати, що ми взагалі там сидимо. Нас взагалі немає, ми фантоми. Було чути, як вони йдуть і кажуть, що все, українці типу всі вийшли, ми це село захопили, воно все наше.

Особисто ви наскільки близько бачили противників?

Рижий: З двох метрів. Це було в останній день, як ми звідти виходили. Я чув розмови, шорох, щось тріщить. Я чув, що хтось наближається, сховався, ждав його, підпускав поближче, бо їх там дуже багато було навколо.Треба робити красиво просто.

Убрав, в обої замотав, щоб не видно було його.

Боєць 3 ШБ 92ОШБр Купер:

Також нам зіграло на руку те, що вони робили постріли угору, коли шукали один одного. Я думаю, саме завдяки цьому ми могли маскуватися. Вони не так сильно звертали увагу на те, що тут десь в Разіному хтось стріляє. Напевно, це просто хтось когось шукає, а не вбивають же наших.

 Вест: Найбільше запам'яталося це, коли біжить в поле один із них. Мені кричать "там п#дар", а я його не бачу. Мені дають орієнтир права сторона воріт, права штанга. Я думаю, по суті, якщо на чотирикратності стріляти, то, в принципі, може й попаду. Перший вистріл я роблю в сторону противника з поправками, виносом, без підкрутки барабана, просто виносом. Дивлюсь, починає шевелити рукою, біжить і починає отак трясти нею. Думаю, походу, попав, тому що біг і він нормально йшов, все, не трусив нічого. Після вистрілу почав рукою трясти. Роблю другий вистріл, він падає. Я не знаю, або в ноги я йому попав, або десь в тіло. І він почав просто повзати, вже він помалесеньку повзе.

Дивлюся далі в оптику, зближаю. Дивився минути дві, може три. Він як лежав мертво там, так і лежить. Тобто, походу, третій його вже остаточно добив.

А двох інших противників як ти знайшов?

Двоє ще, один перебігав в ліву сторону, там була така невеличка тоненька посадочка. Він перебігав туди, тільки починає забігати, це десь метрів вісімсот до неї. По ньому я попав з другого вистрілу. Один вистріл, і він вже ліг, звідти він не вставав. А третій, це був на початку посадки на дванадцять, там метрів чотириста, чотириста п'ятдесят, ну, десь така відстань. В принципі, якраз в неї вважається робочою, то я навіть по ньому спершу попав. Там, в принципі, не було що стріляти.

В який момент особисто ти вже зрозумів, що лінія зіткнення, вона  достатньо далеко від вас? Ви фактично перебуваєте не те, що в оточенні, ви вже перебуваєте в тилу противника.

Бара: А там несложно зрозуміти, що ми одні. Я питаю, яка найближча позиція від нас. Кажуть, хлопці, дуже далеко.

Вест: У нас тридцятого числа пропав зв'язок, коли на З-300 це перебився паук. Нас об'явили без зв'язку пропавшими. Потім, через пару днів ми з'явилися на зв'язку. Потім знов "павук" порвався у нас. Чи що з ним? Я не знаю, що з ним було. Його мотали, його якимись проводками перечеплювали, щоб він хоча б трошечки ловив. П'ятого числа нас опять безвісти пропавшими об'явили, тому що знов зв'язок пропав.

Бара: На той час вже більше суток ми не виходили на зв'язок. І ми нічого не чуємо, і вони. Тому повезло, що хоч встигли записати, де посилки лежать. Я знайшов одну посилку. Там був телефон, маршрут, відосік. Хлопцям кажу, я одну знайшов, заберіть другу, я не можу вже.

 Вест: Коли забирали найважливіше, де Кропива була, ми забираємо посилку і чути, як ідуть два противники по дорозі, а ми в зеленці. Ми максимально швидко перебралися назад разом з посилкою. Відкрили посилку, подивилися, зайшли в Кропиву, побачили маршрут. На той же телефон, на якому була Кропива, нам записали відео і об'яснили, як взагалі має відбуватися відкат, коли, що і як, і так далі.

 Бара: Я одразу вже врубаю радійку. Радійка не звичайна, а з екранчиком. Перший раз її в житті взагалі бачив. Цепляю його на "паучка". "Паучок" у нас дуже потріпаний, перемотаний, побитий. І зв'язку нема. У нас усіх пацанів надії рухнули. І я сиджу, клацаю цю радійку. Там є контакти, канали. Починаю дзвонити, зв'язку нема. Починаю писати повідомлення. По тисячу разів цю кнопочку нажимав. І тут мене пацани звуть наверх. Чують голоси, що п#дари затягуються. А я даю Весту радійку: На, поклацай. І він тут  такий веселий, відправив смс, що ми всі живі.

Вест: Сказали, що ми відео побачили і готові вже до руху. І потім нам сказали, що в 12.00 бути готові, вночі. Будемо починати рух. В час ночі нам уже прийшла команда руху. І ми з підвалу вилетіли. І тихенько по вулиці біля домів противника. Пройшли до поля. І по полю рухалися.

Скільки ви пройшли?

Загалом ми пройшли десь біля восьми кілометрів. Спочатку в нас був маршрут 5,2, по-моєму. Це до точки спішування, на якій ми засіли. Взяли води, бо якраз, сховали воду нам. Ми попили води, віддихнули. І потім нам сказали, що треба забрати ще двох трьохсотих. І з ними вже вийти на точку евака. Десь близько трьох кілометрів — точка евака. І ми вже до точки, так само рухалися, просто по дорозі. Ми вже просто хотіли добратися швидше. Ми вже не по зеленці, ніде, там, в принципі, і не було. Просто по дорозі рухалися до точки евака. Дошли, лягли і сказали, що часік-півтора до нас доїде БТР. Він до нас доїхав, забрав.

 Рижий: Добре, що ми не пішли раніше, не залишили нашу позицію, коли зв'язок пропав. Це добре, що ми одразу так не пішли. А дождалися все-таки цього моменту, коли нам вказали маршрут. Ми повернулися до евака, якби ми самі пішли, ми б трішечки не тою дорогою пішли. Бо ми думали, ми б якраз на них вийшли. То в нас би це не вийшло, бо в нас ніяк вийти отут. Дякуємо нашим командирам.

Скільки противника на вашій позиції було знищено орієнтовно, ти можеш сказати?

Вест: Орієнтовно? От прям на нашій позиції це десь приблизно біля восьми. А іменно з нашої позиції це вісім в дворі, яких тільки ми нарахували. Там ще в садку були вони. Ті, які кричали "Води, поможіть, одтяніть" і так далі. І з тих ми не знаємо скільки там. Бо там "Баба Яга" працювала, працював міномет. Тих, яких нарахували, це вісім в дворі і три в полі.

Як ти потрапив в армію?

В армію я потрапив через контракт 18-24. Сидів на роботі, побачив за контракт. І думаю, як би треба. Бо з 18 років я ходив у військкомат спитати за контракт. Мені відказували, так як треба підпис батьків, ну одного з батьків. А підписувати батьки не хотіли і в мене не виходило ніяк потрапити. Потім з'явився контракт і я зразу подав заявку в 92. Мені на наступний день передзвонили. Скинули адресу, за якою приїхати.

Чому ти вирішив піти на марксмена? У мене батько відслужив, він був снайпером. Потім привозив часто додому якісь прикаляси снайперські. Потім мені в років 13-14 купив воздушку. Стріляв спочатку з мушки, без оптики. Просто стріляв, як дитина любить пограти.

Я так само і бігав з нею. Потім вирішив купити на ОЛХ якусь дешеву оптику, просто аби був приціл. Купив, потім батько показував, як настроювати, як її кріпити, як робити. Я її прикріпив, я її викруткою прикручував кожні 20 вистрілів, бо вона збивалася. Навчився таким образом трошечки настраювати оптіку. І вже потім воно мені почало подобатися і більше з оптики стріляти. Я вже і на БЗВП всіх мучив, дайте мені оптику. І тут нарешті фах все-таки появився. Я вже на фаху з оптики стріляв, і в принципі довольний був.

Ти долучився до Збройних сил по програмі "18-24"?

Купер:Саме так.

Як ти вважаєш, чи є переваги в цій програмі? Чи це мотивує людей твого віку, чоловіків, долучатись до Збройних сил? Першочергова мотивація — це захист рідної землі. І вона повинна бути на першому місці. І у тих людей, в кого вона була, ті пішли за цією програмою. Просто людей, які виключно заради бонусів цієї програми пішли, я таких не знаю.