Ми завжди прогресуємо, наш техвідділ збирає унікальні бомбери, які ніде не можна купити, - командир взводу ударних БПЛА 23 омб В’ячеслав Феоктістов

Автор: Ольга Скороход

В’ячеслав Феоктістов (Скіф) рік як очолює взвод ударних БПЛА 23 окремої механізованої бригади. Родом з Олександрії на Кропивниччині, загалом він у війську 2 роки і 7 місяців. Про свої звитяги розповідає мало і скромно, явно пожвавлюючись, коли ми почали говорити про його місію взводного

Скіф нагороджений Залізним Хрестом, кілька воїнів у його взводі мають Золоті Хрести. Про будні оператора БПЛА, майстерність зберігати бойовий дух колективу, готовність іти до кінця – в інтерв’ю для Цензор.НЕТ.

МІЙ ПЕРШИЙ ВДАЛИЙ СКИД БУВ ПО ЖИВІЙ СИЛІ ПРОТИВНИКА

- Тоді, у 2023 році, ситуація була доволі неоднозначною: вже було явним, що демобілізації не буде ще довго, а з іншого боку, контракт – це жорсткий обов’язок. Що вас тоді підштовхнуло йти служити саме за контрактом?

- Я хотів ще в перші дні російського вторгнення підписати контракт, але у військкоматі сказали чекати своєї черги. Мене пригнічувала бездіяльність, протягом пів року я шукав можливості вступити на службу. Саме формувалася 23 бригада, я одразу взяв відношення, пройшов БЗВП у Десні. І вже у червні 2023-го відбувся мій перший вихід – у Приютному, Римівці, Любимівці.

- Одразу поставлю питання про ваше псевдо Скіф - ваша аватарка у месенджерах – це скіфський воїн, самі ви з пристепового регіону. Тож припускаю, що псевдо до вас не просто "причепилося".

- Я завжди багато читав книги про історію, і мене трохи пригнічувало, що давно на нашій землі жили скіфи, а про них майже нічого в підручниках не написано. Почав збирати свідчення грецьких істориків і був натхненний цим. У нас у Кіровоградській області дуже багато курганів, так і вибрав собі позивний.

- Ви одразу вступили на посаду оператора БПЛА?

- Так, одразу. За 5 днів мене навчили "фаху" і потім одразу на позиції. Спершу займалися розвідкою на мавіках і на матрісах. Далі нас відправили у Роботине, і там ми почали працювати на fpv. Я першим у бригаді почав робити вдалі скиди.

- Це дійсно зафіксовано, що ви були першим? Як це сталося?

- Наша бригада штурмувала кацапські позиції, і я відчував свою безпомічність: бачу, що коїться, але не можу нічого з цим зробити. Якось на кацапських позиціях ми знайшли склад їхнього БК, я знайшов гранати Ф1 і почав скидати. Це виявилося вдалим, і потім при штурмах я отримував наказ прикривати нашу піхоту скидами. То я їх їхніми ж гранатами і закидав. Після 5-6 скидів більше звідти ніхто не виходив. Тобто мій перший вдалий скид був по живій силі противника. Була велика радість, що хоча б так я міг посприяти, що нашим хлопцям буде менше загроз.

- На яких дронах вам найбільше подобається працювати?

- На даний час ми працюємо з fpv-бомберів. У них більша вантажопідйомність. До того ж, їх не так давить РЕБ. У дронів-камікадзе свій кайф – дальність польоту. При дуже хороших погодних умовах і відкритому горизонті може навіть 30 км пролетіти.

На колони техніки, особливо мотоциклів – це тільки fpv. Склади, жива сила противника, бліндажі – краще бомбери.

- Яким є алгоритм прийняття рішень щодо того, який дрон в конкретному випадку застосовувати?

- На позиції з нами перебувають різні дрони, у цьому дефіциту нема. І так само є відповідні розрахунки еіпажів, вони кооперуються. Наприклад, якщо їде колона, то одразу приходить наказ застосовувати fpv, щоб вивести з ладу голову і хвіст колони, щоб вона не могла рухатися. При цьому бомбери також підлітають, щоб добити піхоту. І якщо з техніки висипатиме жива сила, то її добивають саме скидами.

З нами постійно на контакті диспетчери. Екіпаж на стресі не завжди може мислити раціонально, і на тому кінці зв’язку холодний розум завжди спрямує. Окрім того, є таке поняття, як хмара, до якої приєднані всі, можуть чути всі і за потреби зорієнтуватися.

- Які методи подолання ворожого РЕБу використовуєте?

- Кацапські бригади мають різні частоти, тому ми їх також міняємо, якщо це можливо – зокрема на бомберах і камікадзе. Так, у нас на позиції можуть бути 10 дронів з різними частотами.

ЯКОСЬ Я БРАВ КАЦАПА В ПОЛОН ДРОНОМ. У ЙОГО ТЕЛЕФОНІ ПОТІМ ЗНАЙШЛИ БАГАТО ЦІННОЇ ІНФОРМАЦІЇ

- Чи мали ви досвід дуелей з російськими дронами?

- Звісно, особливо з З fpv, зокрема на оптоволокні, також з крилами. Вони зібрані з найдешевших комплектуючих і не завжди долітають. Але їх дуже-дуже багато. Якщо ми виставляємо два розрахунки, то вони – сім.

Вони зараз ще й застосовують тактику не зависання, а чекання: приземляють дрон в режимі очікування, і як тільки потрібно, то дрон одразу вилітає.

- Про таку зміну тактики у роботі ворожих БПЛА говорять вже кілька місяців. Як щодо тактики їхньої піхоти – чи є у вас сформоване враження про це?

- Коли дрон в режимі очікування, то наші радари його не бачать. Коли дрон сідає, то зникає з радару і багато хто думає, що він здетонував, а насправді він вичікує. І робити він це може 20-30 хвилин, причому саме там, де проходить наша логістика.

Щодо піхоти, то вони зараз відправляють 2-3 людини на штурм. Якщо ми їх ліквідовуємо, то за пів години чи годину суне наступна група, і так вони давлять масою. А буває таке, якщо 5-6 посадок йдуть паралельно, то вони можуть одночасно запускати туди кілька таких груп, які ми не можемо стримати. Бо у 3-4 посадки ми можемо швидко знищити ворога, але якщо щільно посадки, то на останніх вони в змозі прорватися.

- Чи мали досвід спілкування з ворогом – близький бойовий контакт чи взяття у полон?

- Особливо багато в Авдіївці. На 200-300 метрів підходили до нас, тому доводилося входити в контакт: хтось один прив’язував боєприпас, а інший готувався їх зустрічати.

Якось я брав кацапа в полон дроном, також на Авдіївському напрямку. Ішла група з осіб, я вилетів з ВОГ-17. Усіх подвохсотив, потрьохсотив, а один поранений в ліву ногу я так зрозумів, що хотів жити. Він скинув усі свої речі, підняв руки і почав махати своїм бушлатом. Я почав давати дроном вліво – мовляв, хай іде до нашої піхоти. Я його супроводжував дроном, поки його не перехопили наші.

Він пішов на обмін, до того доволі багато інформації знайшли в телефоні, він воював з перших днів.

- Екіпажі дронів – це перша ціль для ворога. Є ілюзія, що робота оператора БПЛА відносно безпечна, особливо порівняно з піхотою. Наскільки ви це відчули на собі?

- Чи це fpv, чи великі крила, чи розвідка – туди летить все. Ми якось біля Очеретяного пережили такий масований обстріл: ранок почався з мінометного обстрілу, а завершилося КАБами у перемішку з танком і ГРАДом. Я тоді отримав третю контузію. Ми відсиджувалися в укритті до вечора. А потім вночі весь екіпаж контужений перебігав на евакуацію. Тоді за два тижні ми змінили чотири позиції, тому що їх просто розносило.

Екіпаж скида — це 3–4 людини: два пілоти та заряджаючі. Завдання заряджаючого — встановити боєприпас, взвести його, а якщо система скиду не спрацювала, то дрон повертається у точку зльоту, і він розміновує його. Тобто небезпека пов’язана ще й безпосередньо з налаштуванням дрона.

- Що з бойових дій вам найбільше запам’ятовується?

- Цієї зими заходили чотири коробки, ніхто не міг підлетіти, тому доводилося працювати з 200 метрів, щоб завадити їхньому просуванню. Наш пілот влучив з 6 чи 7 разу в БМП. Кацапи спершу продовжили просування, але потім розвернулися і поїхали. Направду адреналінове завдання було.

- Залізним Хрестом вас нагородили за певне завдання чи за всю роботу?

- За роботу на Авдіївському напрямку. Там було найгарячіше за весь час моєї служби.

ВІДТОДІ, КОЛИ Я ПРИЙНЯВ ВЗВОД, ЙОГО ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗБІЛЬШИЛАСЯ НА 100%

- Що вас спонукало стати взводним? Це було ваше бажання?

- Після служби у Роботиному та Уютному в Авдіївці я очолював дві групи, що працювали на мавіках. Ми тоді вчотирьох відбили 7 піхотних наступів (в одному штурмі більше 50 осіб ворога наступало), сидячи за 1 км 200 м від їхніх позицій через поле.

І ось після цього на ротації мені подзвонив начальник артилерії та сказав, що я очолю розвідку 2го самохідного дивізіону. Я відмовився, але вже був готовий наказ. На цій посаді я пробув десь з пів року. Приблизно рік тому звільнилася посада у батальйоні БПЛА і мій колишній командир переводився в іншу бригаду, то мене запросив знайомий, що став ротним. Так я очолив скиди.

Зараз є молодшим сержантом, але довгий час перебуваю на офіцерській посаді. На офіцерські курси я йти не хочу, тому що це означає випасти на пів року.

- Чому ви відмовилися бути начальником розвідки? Адже БПЛА є її важливою складовою.

- Розвідка більше пов’язана з артилерією, а я завжди хотів бути бойовим офіцером, а не сидіти у штабі.

- Яку мету у роботі взводного ви ставите перед собою? Це невеликий колектив людей, але в екстремальних та бойових умовах навіть настрій однієї людини може відіграти доленосну роль.

- Заступивши на посаду, я зрозумів, що мій попередник ставився до цього халатно. Я ж поставив собі на перше місце життя пілотів. А це великою мірою залежить від безпеки вибору позиції, під’їздів логістики. Друга мета – щоб стати одними з найкращих у бригаді. Ми завжди прогресуємо, маємо власний техвідділ, де збирають унікальні бомбери, які ніде не можна купити. Ми їх створюємо, тестимо на власних полігонах, наші інженери виготовляють боєприпаси різного типу. З того часу як я прийняв взвод він прогресував на 100%.

- Тобто у вас там свого роду ціла артіль?

- Так, є взвод пілотів, є техвідділ аналітиків і відділ інженерів, що виготовляють боєприпаси.

- Як міряєте ефективність? Ідеться про збільшення масштабів чи влучності?

- По-перше, дальність польоту. Коли я прийняв взвод, то наші дрони могли літати максимум на 5-6 кілометрів і могли підіймати боєприпаси до кілограма. То зараз ми можемо літати на 12 кілометрів і заносити 3 кілограми. Тобто наші пілоти тепер сидять в укритті на такій відстані, на якій сидять мінометні розрахунки.

- Ваш технічний відділ аналізує майстерність роботи?

- Так, ми навіть створили спеціальні таблиці, куди записуємо дані про кожен виліт: час вильоту, тип скиду, ступінь ураження цілі, аварійний скид, втрата борту… За кожним вильотом прикріпляється відео. Щодня проводимо аналізи.

- Чи спілкуєтеся з іншими підрозділами БПЛА, у межах власної бригади і не тільки? Чи обмінюєтеся досвідом?

- Коли ми заходимо в новий сектор, ми вступаємо у взаємодію із сусідніми бригадами. Обмін досвідом завжди є. Особливо багато спілкувалися з "Гайдамаками", зараз – з 80-ю ДШВ. Я багато кому давав поради щодо виробництва боєприпасів – як їх зробити сильнішими, щоб більшою була фугасність і сила розльоту.

- Я ви долаєте страх? Від вашого настрою і поведінки великою мірою залежить атмосфера серед підлеглих, а для вас це навпаки додаткова відповідальність.

- Коли виїжджав на позицію, то всі емоції залишав на ппд, з якого виїжджав. При патових ситуаціях я душив паніку в собі і побратимів. Тому що найбільше помилок роблять саме при паніці, і ці помилки летальні. Це хаотично і само собою відбувається в мені. Я знаю закон натовпу, що якщо усі будуть йти вліво, то і ти підеш вліво. Тому я робив все, щоб ніхто не панікував: телефони, курили, пальці рахували, просто сиділи мовчки, але аби паніки не було. Страх завжди є, але ніхто його не показував.

- Очевидно, що ви з побратимами обговорюєте поточну ситуацію з мобілізацією, атмосферу в тилу. Якщо брати загалом фронт, то зайвим буде говорити про те, що бракує воїнів, тому не відбуваються демобілізація, ротації, часом важко отримати відпустку. Як ви для себе визначаєте майбутнє у війську, з огляду на це?

- Я буду до кінця, тому що якщо дати паузу, то вони ще більше накопичать сили і ми повернемося до того, з чого починали. Навіть не хочу сказати слово "змирився", просто розумію це. Я коли пішов в армію, то попри перемир’я все одно з їхнього боку були постійні обстріли, тому я росіянам не вірю взагалі.

 Ольга Скороход, Цензор. НЕТ