Пам’яті сержанта 13 бригади НГУ "Хартія" Антона Бондаренка (Бандераса)

Автор: Юрий Бутусов

Сержант 13-ї бригади НГУ "Хартія" Антон Бондаренко, позивний "Бандерас", загинув 15 вересня під час штурмової операції, ведучи в бій іноземних бійців, яких сам готував. Філолог, засновник "Освітарні", він став одним із найяскравіших прикладів воїна нового покоління — освіченого, цілісного й відданого своїй країні.

...Ми познайомились з Бандерасом у серпні. Я приїхав на базу колумбійського підрозділу 13-ї бригади Нацгвардії "Хартія", в якому група іноземних бійців кілька днів тому відмовилась йти на штурм. Треба було розібратись та відібрати людей - хто готується на штурм, а хто до мене готується на операторів мавіків для підтримки штурмових дій, а з ким треба розривати контракт. Спілкуюсь з бійцями іспанською - Guadana, Valkir, Orion, Banderas... Раптом Бандерас переходить на українську: "Колумбійцям треба якісна підготовка під завдання, якщо вони будуть довіряти командирам - вони підуть". Виявилось, що засмаглий з вільною іспанською Бандерас - український сержант. Бандерас переживав, що він не був з ними під час невдалого штурму. Бійці заходили до нас один за одним, і Бандерас ставив кожному запитання: "Ми плануємо новий штурм, буде ретельна підготовка, планування, наші дрони у повітрі. Ти йдеш на штурм чи ні?" Половина бійців погодилась на пропозицію Бандераса. Я також відібрав 6 бійців для підготовки на операторів. Коли відбір закінчився, Бандерас сказав спокійно: "Цього разу вони виконають завдання. Я піду на штурм разом з ними". Я сказав: "Поважаю твою мотивацію, але ти вільно говориш іспанською, тебе, очевидно, поважають бійці, ти маєш бути на командному пункті і тримати зв'язок". Бандерас без емоцій подивився мені в очі і нічого не відповів. Я подумав, що він вирішив для себе, що люди, за яких він відповідає, мають виконати поставлене завдання.

Мене вразили його очевидний інтелект та рішучість, і я почав розпитувати, хто він. Бандерас говорив про себе дуже скромно та коротко, він був зосереджений на справі. Він спілкувався з усіма іноземцями, оскільки говорив англійською, французською та іспанською (а крім того, знав латину). На запитання, де працював до повномасштабного вторгнення відповів: "Вчився, займався літературою. Працював з Французськими ЗМІ як фіксер. Вів youtube канал "Освітарня" та інстаграм". Увечері я подивився посилання, яке він мені вислав Бандерас, на Освітарні я побачив відео, де Антон Бондаренко захопливо та енергійно розповідав про українських письменників та їх твори.

А в інстаграмі побачив, як він навчав підлітків на вулиці української мови у такій манері, що мені захотілось усе передивитись, було неможливо відірватись.

Я зрозумів, чому головний сержант батальйону Тихий одразу розгледів у Бандерасі лідерські якості, його після БЗВП направили на навчання у Британію, і він фактично був на посаді головного сержанта-українця колумбійської роти. Бандерас, безумовно, був геніально закоханий у свою справу та вмів захопити своєю енергією усіх навколо.

Я мало коли був такий вражений у житті.

Адже Бандерас повністю присвятив себе військовій службі у найнебезпечнішій та найважчій професії - піхотинця. Не в управлінні, не перекладачем, а справжнім бійцем.

Антон привіз мені шість відібраних бійців і допомагав проводити разом з ними перші заняття на БПЛА, прислав мені відео, як Валькір вперше підняв у повітря мавік. Після цього Бандерас у вільний час почав ганяти на симуляторі ударного дрона разом з новачками.

Тим часом штурмова група колумбійців, яку відібрав Бандерас, почала готуватись під командою безстрашного Грома на штурмову місію. Бандерас тренувався разом з усіма, і працював як машина, максимально професійно.

Прийшов час штурму. Командир батальйону відмовив Бандерасу брати участь в операції. Але Антон прийшов на командний пункт і дуже жорстко і дуже категорично довів - він не має права залишати своїх солдатів, він має вести їх у бій, колумбійці мають чути точні команди прямо з бойових порядків та довіряти командиру, тоді ніхто не зламається. Він на підготовці обіцяв, що поведе їх у бій, і якщо його залишать - це підірве бойовий дух та мотивацію людей. Так, іноземці можуть розірвати контракт, для них нема кримінальної відповідальності, усе тримається на командирах. Це був залізний аргумент, і Бандерас вибив собі право йти на штурм разом зі своїми солдатами.

Штурмовий загін виконав завдання. Російська позиція була знищена. Жоден з іноземців не злякався та не повернув назад, усі вони діяли чітко та впевнено.

Але під час штурмової операції 15 вересня 2025 року Антон Бондаренко загинув як герой від прямого влучання ворожого дрона. Ця позиція була під ворожим вогнем, дрони носились там зграями, тіло Антона було неможливо одразу вивезти з-під вогню, тому Бандераса спочатку оголосили зниклим безвісти, і тільки за кілька тижнів його вдалось вивезти.

Я був недовго, на жаль, знайомий з Антоном Бондаренком, але це один з тих молодих людей, геніальність та масштаб особистості яких ти відчуваєш та усвідомлюєш з першої зустрічі.

Йому усього 26...

Від нього залишились спогади друзів, та його відео, які, я впевнений, і за сотні років мають бути навчальними матеріалами, бути прикладом та надихати усіх українських філологів та літераторів.

Я бачив його перед боєм, і я розумів, як багато він змінив в собі у житті. Він не вагався. Він підготовив та загартував себе для бою. Він був цілісним та ризикував усвідомлено.

Він обрав той шлях, у який вірив - шлях Воїна, шлях героя, як у його улюблених книжках, шлях захисника своєї родини, своєї коханої, захисника мови, якою він досконало володів.

Для нього українська мова стала не просто професією, а справою честі, за яку він поклав своє унікальне життя.

Ми, ті хто його знав у бригаді "Хартія", досі не раз згадуємо Бандераса. Згадуємо з великими сумом та повагою за його реальний подвиг. Його військова справа живе. У наступній штурмовій операції колумбійська рота "Хартії" розгромила ротний опорний пункт російських окупантів, бійці, яких відбирав Бандерас, показали себе мужньо та стійко. І ми про це свого часу розкажемо.

Я мрію, що українська філологія гідним чином відзначить одного з кращих з нас, філолога від Бога, засновника "Освітарні", яку обірвала війна.

Я глибоко вдячний батькам, які зуміли виховати таку особистість та Громадянина. Мені боляче, що так мало людей встигли доторкнутись до його світла при житті...

І справа нашої чести, щоб це світло залишилось назавжди в українській мові.

Прощання з Антоном Бондаренком відбудеться 15 листопада об 11:00 в Навчально-науковому інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (бульвар Тараса Шевченка, 14).

Збір о 10:45 біля корпусу інституту.

Поховання – о 13:00 на Національному військовому меморіальному кладовищі.

Адреса: Київська область, село Віта-Поштова, вулиця Звенигородська, 212 (біля с. Мархалівка).

Якщо матимете бажання принести квіти, просимо надати перевагу живим...

Сержант 13-ї бригади НГУ "Хартія"

Антон Бондаренко у строю. Навіки.