Між двома бригадами і без зарплати: чому бійці повертаються із СЗЧ, але не можуть служити
Цьогоріч, судячи зі статистики прокуратури, кількість кримінальних проваджень виросла в рази. Водночас військові публічно заявляють про те, що є люди, які повернулися і готові виконувати бойові завдання, але простого і швидкого механізму, щоб їх поставити на посаду і вони отримували грошове забезпечення, немає.
А на нього очікують в бойових бригадах, які воюють на складних напрямках, мають втрати і їм потрібно поповнення. Також надати шанс повернутися на службу тим, хто хоче воювати, просять родичі бійців. На сайті президента зареєстровано петицію про відновлення спрощеної процедури повернення. Своєю чергою народні депутати пропонують значно посилити відповідальність за такі правопорушення, як СЗЧ і дезертирство, а тим, хто хоче повернутися на службу і уникнути тюрми, висувають певні умови.
Чи можна зараз повернутися на фронт, тим, хто самовільно залишив свої підрозділи, з якими проблемами стикаються бійці і командири, які згодні їх прийняти, і що потрібно зробити, щоб законодавчо врегулювати ці процеси, розбиралась журналістка "Цензор.НЕТ".
ЗАКОН НЕ ВСТИГАЄ ЗА ВІЙНОЮ
Коли йдеться про випадки СЗЧ, військові називають різні причини, які до цього спонукали. Хтось втік, бо злякався в моменті, когось настільки травмувало пережите в боях чи під час тривалого перебування на позиції, що людина не витримала психологічно і в неї немає сил служити далі, в когось так склались обставини, що вимушено вчинили правопорушення.
Один з таких прикладів на засіданні Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності навела народний депутат Юлія Яцик. "110 бригада, Запорізький напрямок. Жінка-медик три роки дистанційно навчається на заочці. Її не відпускають на здачу державних іспитів. Вона їде, щоб нарешті отримати свій законний диплом. Керівництво бригади оголошує її в СЗЧ, передає документи, ДБР не реєструє це СЗЧ. В принципі правильно, бо після державних іспитів вона повернулась у свою частину", - розповіла вона, додавши, що отримавши відмову ДБР, командир бригади звертається до слідчого судді з клопотанням зобов’язати ДБР відкрити кримінальне провадження. В цей час дівчина, розуміючи, що її не допустили до служби, отримує відношення в іншу бригаду, і вже два місяці служить в іншій бригаді. Але її колишнє керівництво й далі добивається, щоб провадження все одно відкрили.
Окрім того, звертаючись з питаннями до директора Державного бюро розслідувань, народний депутат розповіла, що "на одному із засідань Тимчасової слідчої комісії під головуванням Олександра Бакумова Генеральний штаб зазначав, що десь близько 10 тисяч військовослужбовців повертаються із СЗЧ. Таким шляхом вони вирішують питання переведення, яке не можуть вирішити, як ви кажете, некорупційним шляхом".
Саме заради переведення в інші бригади чимало бійців використовували СЗЧ як інструмент в той короткий період, поки діяла спрощена процедура повернення на службу, яка звільняла військових від кримінальної відповідальності. Але закон, яким вона була визначена, не передбачав, що кримінальне провадження мають автоматично закрити. Тому і ті, хто встиг повернутись в період умовної амністії, досі чекають на рішення суду.
-Бійці йдуть у СЗЧ з різних причин. Основна причина – неадекватна організація військової служби в підрозділі. Це можуть бути як якісь ідіотські бойові задачі, так і особисті конфлікти з командиром, а також проблеми соціального характеру, наприклад, невиплата грошового забезпечення чи конфлікти всередині колективу, - розповів "Цензор.НЕТ" юрист Адвокатського об'єднання "Globa&Globa" Сергій Ланкін, який надає допомогу військовим, які прагнуть повернутися і служити далі. – В таких ситуаціях особа або йде цілеспрямовано і не повертається, бо не має бажання в цілому проходити військову службу, або це залишається єдиним методом для переводу між підрозділами.
Близько 80% звернень – це випадки коли хлопці просто бажають адекватно перевестись, але цього зробити в інший спосіб не змогли, тому просять у нас юридичного супроводу вже після самовільного залишення частини.
Проблематика СЗЧ досягла такого масштабу, що, співпрацюючи з бригадами, ми рекомендували перевестися до підрозділів, які комплектувалися в цих бригадах і надавали юридичний супровід і підтримку хлопцям, які були розгублені, не знали, куди йти, у яких не було бажання проходити службу.
– До серпня діяв закон про добровільне повернення до війська і звільнення від покарання. І багато хто повернувся. Але спілкуючись із військовими і правоохоронцями, чула від них, що кримінальні провадження неможливо автоматично закрити навіть з цим законом, і це створює їм проблеми. Як вони вирішуються?
– Дійсно, Кримінальний процесуальний кодекс не передбачає можливості закриття кримінального провадження по СЗЧ окрім як за ухвалою суду. І на досудовому розслідуванні, і під час розгляду справи по суті.
В період, про який ви говорите, можна було стати на облік грошового забезпечення, по особовому складу, на продовольче забезпечення і приступити до посади у військовій частині, куди ти хотів перевестись чи куди ти вертався на службу. Зараз, на жаль, цей період закінчився. І тепер особа, яка повертається, усього цього зробити не може до звільнення від кримінальної відповідальності.
Є ситуації, коли людина приїжджає в бригаду, куди хоче перевестися, але кілька місяців перебуває в, так би мовити, підвішеному стані і вимушена чекати, поки закриється кримінальне провадження і її повноцінно переведуть з попередньої в цю частину. До цього часу особа може фактично знаходитись на ППД, у штабі, допомагати з чимось, але вона там сидить без зарплати, її годують суто на волонтерських засадах.
– Це стосується будь-якої людини, яка перебуває під слідством у справі по СЗЧ? Таких бійців юридично неможливо оформити, правильно я вас зрозуміла?
– Ситуація така. Стосовно особи, яка іде в СЗЧ, військова частина подає повідомлення в Державне бюро розслідувань. Відкривається відповідно кримінальне провадження. Далі вже інша військова частина надсилає згоду на те, що вона готова забрати бійця. Після цього слідчим ДБР має бути ініційовано клопотання про закриття кримінального провадження в суд. Поки суд його не розгляне, кримінальне провадження не може бути закрите. Відповідно боєць залишається у підвішеному стані, бо не може повноцінно перевестись.
– Який у такого бійця процесуальний статус? В таких випадках обирається міра запобіжного захисту?
– Міра запобіжного заходу можлива лише за умови, що боєць в статусі підозрюваного. Але десь 95% кримінальних проваджень по СЗЧ фактові. Тобто, бійцям, особливо тим, які переводяться, не повідомляється про підозру.
– Але ж ідеться саме про конкретну людину і її дії.
– Так, є конкретне кримінальне провадження і ми розуміємо, що фабула стосується конкретного військовослужбовця, але бійців, які отримали підозри, в моїй практиці було лише кілька. А серед тих, які таким чином намагалися переводитись, жодного не було з підозрою. І ці кримінальні провадження згодом закриваються. Але поки вони не закриті, боєць тиняється деінде. Він може знаходитись вдома або в штабі бригади, куди хоче перевестись. Буває, що військова служба правопорядку забирає бійця в батальйон резерву і він "зависає" на розподільчому пункті, звідки його можуть забрати в будь-яку бригаду, яка комплектується.
– Як швидко мали би закривати такі кримінальні провадження? Є встановлені законом строки?
– Працюючи з військовими, ми бачимо, що у бригадах, які піклуються за комплектування та рекрутинг, є комунікація з місцевим управлінням ДБР, вони активно між собою обмінюються документами, спілкуються. І цей процес якщо і не автоматизований, то принаймні доведений до того, щоб людський фактор звести до мінімуму.
Але фактично під час воєнного стану, якщо підозри немає, строки досудового розслідування не рахуються. І кримінальне провадження може "висіти" невідомо скільки. Наприклад, серед наших клієнтів є хлопці, які воювали в Маріуполі, там потрапили в полон, а коли повернулися додому після трьох років полону, дізналися, що є кримінальні провадження по СЗЧ. Військова частина подала повідомлення, відповідно людина не отримувала зарплати, бо була поза штатом. Тобто, військовий три роки провів у полоні, повертається і усвідомлює, що є кримінальне провадження і у нього ні копійки. Такі випадки стали підставою для створення робочої групи. Ми намагаємось напрацювати юридичний механізм, який вирішував би проблеми, пов’язані з СЗЧ, і запропонувати його народним депутатам.
Ситуації з приводу СЗЧ, подібні цій з полоном, виникають дуже часто в тому числі і через відсутність комунікації між штабом і військовослужбовцем. Бо у нас, наприклад, були клієнти, які буквально на кілька днів запізнились з поверненням з лікування або не мали фізичної можливості добратися до поточного ППД підрозділу, а за цей час частина встигла подати повідомлення про СЗЧ. Це людський фактор і, на жаль, якось цьому запобігти неможливо, тому що ці повідомлення подаються в ручному режимі. Немає запобіжників, щоб контролювати прибула особа на пункт постійної дислокації чи ні. Тобто, усе це спирається на доповідь військової частини. Своєю чергою ні ДБР, ні прокуратура взагалі не надають жодної оцінки цим обставинам. Наприклад, в ситуації з полоном ми подали клопотання про закриття провадження по цьому військовослужбовцю, де дали довідку з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, описавши усе досить чітко по датах. На що слідча досить лаконічно написала, що цей військовий не має ніякого статусу у кримінальному провадженні, йому не вручено підозру. І що документи взято до уваги, але на тому все. Людина далі перебуває поза штатом.
Ми намагаємось оскаржувати дії слідства в суді, але поточна ситуація наразі така. ДБР настільки завалено справами по СЗЧ, що слідчим не вистачає ресурсу, уваги чи, можливо, пріоритетності, щоб ці питання вирішувати. На сьогоднішній день ці механізми не автоматизовані і все залежить від слідчого.
– Під час досудового розслідування встановлюються причини, через які людина самовільно залишила військову частину, досліджуються обставини, які цьому передували? Що ви бачите на практиці?
– Загалом мають досліджувати. І у нас, наприклад, були ситуації, коли особа йшла в СЗЧ через конфлікт з командуванням. Це часте явище, коли через конфлікт безпосередньо зі своїм командиром або вищестоящим командуванням люди приймають такі рішення. Дають, задачу, а ти розумієш, що за наявних сил і засобів неможливо її виконати. Або там мінне поле, або внаслідок бойових дій в процесі певної операції військові розуміють, що не можуть ефективно тримати позицію і відступають всупереч вказівкам командування. Це поважні причини, їх мали б досліджувати. Адже в статті 407 Кримінального кодексу написано про нез’явлення на службу без поважних причин. Але слідчі, можливо, через велику кількість кримінальних проваджень і в цілому халатний підхід до розслідування цього типу злочинів ці питання взагалі не досліджують.
Ми рекомендували б бійцям, вже з моменту, коли вони хочуть іти у СЗЧ, особливо через неадекватні нестатутні відносини, писати рапорти, доповідати про те, що відбувається, командуванню. Тобто, викладати свою позицію з самого початку.
У нас був випадок, коли хлопці пішли в СЗЧ цілим взводом. Все одно слідчий на це не зважає і на цю історію правоохоронці дивляться крізь пальці. Є факт не з’явлення на службу і цього їм достатньо.
– Якщо боєць повернувся на службу у свою бригаду, його все одно мають притягнути до кримінальної відповідальності?
– Оскільки він повернувся на службу, це є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності. Але поки кримінальне провадження не закрито, людина залишається поза штатом.
Я запитала у військових, як вони вирішують проблеми з переводами зараз. Вони пояснювали на конкретних прикладах, але просили не називати їхні імена і імена тих, про кого йдеться. "Один з наших побратимів-мінометник намагався перевестись в іншу бригаду на бойову посаду, але хотів змінити спеціальність на оператора БПЛА, - каже командир батареї БПЛА. – Але через "Армія+" спочатку не вийшло це зробити, бо під час війни в нього виникли суттєві проблеми зі здоров'ям, його визнано обмежено придатним і система це переведення не пропускала спочатку. Двічі він подавався, двічі – відмова. Але, коли зрозуміли, що система не пропускає саме на бойову посаду, йому написали тилову і він перейшов спокійно".
На уточнююче запитання, навіщо він тоді в принципі туди пішов, відповів, що знайомий там з одним із заступників комбату і хотів саме із ним служити разом. До того ж, більше не бачив себе в мінометці.
Найбільшою ж проблемою переводів мій співрозмовник називає людський фактор. Каже, що до них у підрозділ операторів БПЛА хочуть перейти бійці з інших бригад, але їх не відпускають командири. "Коли пишеш рапорт через "Армія+" по переводу, одразу просять гарантійний лист прикласти, - пояснює він. – Недавній приклад. Зробили під конкретного бійця, який хоче перейти до нас, такий лист. А його не відпускає командування бригади. Хоч він придатний, зараз теж оператор БПЛА. Просто хоче служити саме в нашому колективі".
Тобто, з одного боку є електронна система, яка б мала вирішувати це питання. З іншого – реалії життя мають такий вигляд.
Амністія чи посилення покарання?
Про те, що варто зважати на реалії, говорить і офіцер батальйону "Свобода" у складі бригади Національної гвардії "Рубіж" Андрій Іллєнко.
В коментарі "Цензор.НЕТ" він нагадав, що в публічному просторі є цифри щодо СЗЧ. І хоч, на його думку, вони орієнтовні, бо насправді це складно рахувати, тому що є купа нюансів, але загалом йдеться про сотні тисяч людей, які залишили військові частини. "Чому так сталося, як цьому протидіяти, що робити для того, щоб цього було менше, це дуже довга розмова. Мені є що сказати з цього приводу, але зараз важливо говорити перш за все про механізм повернення цих людей у військо, - наголосив він. – Верховна Рада пішла шляхом того, що створила спрощену процедуру. Фактично це була амністія для СЗЧ, яка тривала до 30 серпня. Тобто, цей процес уже запустили, але якщо депутати не хочуть його продовжувати, то мають запропонувати інше дієве рішення.
Давайте не будемо самі себе дурити: у більшості випадків людей, які знаходяться в СЗЧ, особливо ніхто не ловить. Тому що немає достатньо ресурсів для того, щоб це робити. Їх затримують на блок-постах під час перевірки документів, або якщо вони здійснюють якісь дрібні правопорушення. Але, об’єктивно кажучи, якогось масового розшуку тих, хто пішов у СЗЧ, немає.
Якщо ми йдемо по букві закону, то зрозуміло, є порушення, є кримінальне провадження, треба його розслідувати, розшукувати бійця і карати. Але є й реальне життя. І є певна категорія людей, їх багато – це тисячі, а в перспективі і десятки тисяч, які готові повернутися по тій же схемі, як це працювало раніше. Вони готові повернутися, приєднатися до бойових підрозділів і виконувати бойові завдання. Але ми не можемо їх прийняти, бо немає ніякого реалістичного, не розтягнутого на місяці механізму для того, щоб це зробити. Що ми пропонуємо? Щоб механізм працював без усіх цих судів, без бюрократичної системи правоохоронних органів, які завалені сотнями тисяч справ і вони не встигають навіть формальні дії по цих справах зробити. Просто дайте можливість бойовим підрозділам, якщо до них приходить людина з СЗЧ, швидко ставити її у стрій, залучати до ведення бойових задач. А далі дивитись, як боєць себе поведе. Депутати можуть поставити запобіжники, щоб не було ситуацій, коли на день повернувся, а потім втік. Визначити терміни, протягом яких боєць доводить, що дійсно буде служити, що виконує бойові задачі, а лише потім звільнити його від кримінальної відповідальності. Прописати, як усе це має відбуватись.
Я прекрасно розумію юридичну логіку і зважаю на чинне законодавство, але будьмо відверті: нам треба зараз трохи відходити від цієї формальної логіки, тому що у нас дуже складна ситуація, нам потрібно поповнення. І це зараз головне. Якщо є люди, які готові воювати, які можуть це робити, у яких є мотивація, є бойовий досвід, вони мають повернутися".
Він підкреслив, що не виправдовує тих, хто пішов в СЗЧ, бо нічого хорошого в цьому немає. Але пропонує дати шанс їм і бригадам, які потребують негайного поповнення особового складу.
"Кому буде краще від того, що такий боєць зараз остаточно зневіриться, що його не хочуть брати і остаточно заникається десь, і його ніхто не буде шукати? От комусь від цього краще буде?
Я просто саме з цієї логіки виходжу – з логіки здорового глузду і військової необхідності, - наголошує він. - Ті, хто не виявив бажання повертатись на службу, невиправні дезертири – по них питань немає, з ними усе зрозуміло. Але є ті, які готові повертатись, давайте ми будемо їх повертати.
Ми ж людей з тюрем мобілізовуємо, і зі статтями значно серйознішими, ніж СЗЧ, бо така ситуація в країні, це потрібно. Давайте дамо людям можливість воювати, а з кримінальними справами по СЗЧ розберемось після війни".
Андрій Іллєнко записав кілька відеозвернень з цього приводу, і каже, що спілкувався з народними обранцями. Але чи почують такі звернення ті, хто дійсно може змінити ситуацію? Поки що ні від самих депутатів, ні від Міноборони чи Генштабу ніяких публічних пропозицій з цього приводу не звучало.
Нагадаємо, що після періоду декриміналізації, що дозволив повернутися до війська лише цього року, за даними ДБР, більш ніж 29 тисячам військових, депутати пропонують знову посилити покарання — поновити криміналізацію. Документом також передбачено, що військовослужбовець може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо він добровільно повернувся до місця служби та прослужив там не менше трьох місяців. Але ця норма стосується лише тих, хто вчинив СЗЧ до моменту набрання чинності законом.
Також він унеможливить вільне переведення до іншого командира чи навіть в іншу структуру Сил оборони шляхом СЗЧ.
Для всіх нових випадків СЗЧ чи дезертирства, вчинених після ухвалення законопроєкту №13260, суди не зможуть застосовувати пом'якшувальні норми (умовне звільнення, менший строк), а призначатимуть реальне ув'язнення (від 5 років), що робить покарання невідворотним.
Є також в парламенті законопроєкт № 13452. Про посилення покарання за непокору. Його поки що взагалі не виносили на голосування. Але навіть сама його поява викликала широкий резонанс в суспільстві і серед військових. "Цензор.НЕТ" писав про цей документ і про те, якими, на думку військових, будуть наслідки, якщо його ухвалять. Серед них – і збільшення кількості СЗЧ.
Напрацьованої до другого читання версії законопроєкту №13260 нині на сайті Верховної Ради немає. Якихось інших рішень проблеми з поверненням бійців із СЗЧ назад у військо теж.
Коментуючи ситуацію, народний депутат Олександра Устінова, каже, що в парламентському Комітеті з питань правоохоронної діяльності чекають на пропозиції з цього приводу від військових.
"У нас по СЗЧ реально глухий кут, - пояснює народний депутат. – Тому, що всі розуміють, що треба назад криміналізувати. З ДБР приходили зі звітом, у нас лише цього року понад 20 тисяч кримінальних проваджень. Це величезна проблема".
За її словами військові принесли законопроєкт на цю тему, але депутати запропонували їм спочатку вийти з ним в публічну комунікацію, щоб ці пропозиції почуло суспільство.
Також вона розповіла, що під час засідання комітету директор ДБР своєю чергою озвучив пропозицію про те, щоб надати прокурорам право виносити постанову про закриття кримінальних проваджень в такій категорії, якщо на це є законні підстави. Він аргументував це тим, що в судах дуже багато справ по СЗЧ, вони перевантажені. При цьому Устінова зазначила, що очільник ДБР наводив як приклад кілька судів.
"Вони зловили два суди на тому, що у них багато виправдувальних вироків. Бо, якщо в середньому суди роблять 300-400 вироків на рік, то ці "наклепали" 1,5 тисячі. І всі виправдувальні. Вони зрозуміли, що там кеш-флоу іде, є вже кримінальні провадження по суддях. Але у Сухачова була ідея про те, що треба передати цю історію з судів на прокурорів. Щоб прокурор вирішував питання про закриття провадження. Мені ця історія не дуже подобається, бо ми кеш-флоу перекладаємо з судів на прокурорів. І в місцевих прокуратурах це буде більш затребувано, ніж у судах, - вважає Устінова.
Те, що ситуація потребує негайного вирішення – це очевидно. Принаймні тим, кого в принципі цікавить, що нині відбувається на фронті. І це рішення має бути виваженим і комплексним, бо ситуація дуже складна, черги до військкоматів не стоять, як у 2022-ому.
"Я мислю категоріями піхотного батальйону, - поділився зі мною своєю точкою зору один з військових. - Розумію, що у нас зараз є десятки людей, які готові до нас перейти хоч завтра з категорії СЗЧ і вони будуть воювати. Так, можна допусти, що якась кількість з них піде повторно в СЗЧ через якийсь час. Але більша частина з них буде воювати. Чому цих людей зараз не залучити до війни? Чому ми посилюємо відповідальність для таких бійців, а не посилюємо для ухилянтів? Адже так ми даємо суспільству чіткий сигнал: петляй до останнього, що завгодно роби, тільки щоб тебе не мобілізувати в армію".
Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"
