Стратегії РФ та України у 2026 році

Автор: Юрий Бутусов

Стрім присвячений проблемам України, проблемам війни. 26-й рік знову стає роком дуже серйозного перелому. І зараз від кожного з нас, від України залежить, яким чином буде визначатись стратегія війни і чи вдасться Україні реалізувати цей перелом, чи вдасться реалізувати ті переваги, які у нас є.

 Отже, для того, щоб можна було говорити по суті, я зараз проговорю коротко основні цілі стратегії Російської Федерації у війні, сильні, слабкі сторони стратегії України. І те, що може дійсно нам дозволити реалізувати цей перелом у війні.

Чи поговоримо про покращення мобілізаційних процесів?

Ну, я одразу скажу, зараз у нас ідуть розмови про покращення мобілізаційних процесів, поки що реальних зрушень нема. Тим не менше, очікуємо ініціативи Міністерства оборони, наскільки відомо, міністр оборони Михайло Федоров проводить активні консультації з цього приводу. Подивимось.

Отже, що стосується зараз ситуації у війні? На початку 26-го року стало очевидно, що гарматне м'ясо у Росії все ж таки закінчується. Зимову кампанію витримати Росії важко. Така ситуація для нас є обнадійливою, але хочу звернути увагу, що так само фронт завмирав і в 25-му, і в 24-му роках. Пов'язано це було не з тим, що Росія повністю втратила сили і не хоче наступати, не може, а з тим, що саме взимку найкращі умови для бойової роботи наших дронів і є можливість знищувати російські інфільтрації піхотні максимально ефективно. Ворог кожної зими має просто шалені втрати, і вони рухають фронт в теплі місяці, тобто коли виходить зеленка. В квітні вона якраз з'явиться, у другій половині знову будуть зелені посадки, знов покращаться умови для прихованого пересування піхоти і нас знов чекає дуже важка бойова робота, ворог буде наступати, ворог буде шукати і буде знаходити слабкі місця в наших бойових порядках. Тому від того, як Україна організовує війну, як вона реагує на ці виклики, залежить, чи не буде в цьому році втрачений український Донбас і чи вдасться ворогу підійти впритул до Запоріжжя, чи буде можливість у нього захопити ще далі, ще більшу кількість територій Харківщини.

Отже, зараз що важливо відмітити, влітку, починаючи з кінця квітня, Україну не чекає оця вся така зараз відносна стабільність на фронті, відносно мале просування ворога, наші успішні контратаки, це почне змінюватись. І для того, щоб зупинити ворога, розгромити ворога влітку, і, скажімо, дочекатись, втримати фронт до того, як знову прийде зима і знову наші дрони зможуть знищувати, шукати максимально ефективно російських хробаків і весь той непотріб, який Росія кине в бій під українські дрони, до того всього треба дожити і довести справу. 

Коли Росія колапсує, її система посиплеться, ми отримаємо шанс повернути свої території. Чи зупинять нас США, чи ми будемо діяти всупереч Трампу?

Я насправді не бачу ніякої можливості зараз, щоб Україна взагалі виконувала будь-чиї вказівки, неважливо, яке прізвище. Для нас зараз припинення війни на умовах Росії – це знищення держави і знищення української нації в цілому. Інших умов Росія не висуває, тому для нас зараз продовження спротиву – це взагалі єдина конструкція, яка існує в нашому реальному світі. Саме з цього треба виходити. Зупинити Росію можна тільки силою, і той перелом, який зараз намітився у війні, зараз я ще раз до цього підійду питання, він насправді – це єдина можливість примусити Росію до миру.

Отже, в чому зміни на фронті? Перше, протягом кількох місяців взимку всі поповнення Російської Федерації, всі інфільтрації піхоти були просто знищені, а українські війська на кількох напрямках фронта провели успішні контрудари, використовуючи ефективну взаємодію наших штурмових підрозділів різних військ, частин військ Збройних Сил України, Нацгвардії і дронів. Тобто дронно-штурмові операції взимку для України були успішні і на цілому ряді ділянок фронтуа наші війська перехопили тактичну ініціативу. І це серйозно вдарило по ворогу. Всюди, де наші організовані підрозділи пішли в атаку, де ці атаки були добре підготовлені, вдалося досягнути просування по території, завдати ворогу великих втрат і при достатньо адекватному співвідношенні з нашими втратами. Тобто розмін в безповоротних втратах 1 до 5, 1 до 6. Тобто це все ті умови, за яких ворога можна бити і влітку. Але влітку буде складніше. Тому що ворожа піхота, оце гарматне м'ясо,  в Росії зменшилася кількість надходження, зменшилась якість. Російська піхота вже не здатна самостійно штурмувати в своїй основній масі. Так, є ще підготовлені атаки, є ще у них мотивовані люди, які можуть йти вперед після підготовки, але переважна більшість російської піхоти для самої тактики інфільтрації, якою так пишається російський генштаб, вже непридатна. Тому що це просто малобоєздатні люди. Російська піхота вся виконує вже не функції самостійного прориву фронту, а виключно функції розвідки боєм. Тобто вони помічають точки просування і мають допомагати російським дронам знаходити наші позиції і завдавати по наших підрозділах ураження. І фактично в 25-26 році, треба відмітити, що так само як ми дронами обороняємось, як ми дронами проводимо насамперед контратаки, так само і у росіян дрони стали основним засобом прориву нашого фронту. Тому війна 26-го року це буде війна дронів і війна по боротьбі з дронами. Тобто два ключові фактори визначить ефективність на полі бою. І третій фактор, який останній, але не останній, але насправді перший. Це фактор людей. Хто може, яка сторона підготувати людей, достатню кількість, забезпечити їхню ротацію, ефективне бойове застосування у сірій зоні, яка перетвориться на кілзону, 10 км по обидва боки фронту, де полють дрони на людей, де треба виживати, забезпечувати логістику. Хто зможе реалізувати на практиці кращу стратегію на полі бою, у війні дронів. І Росія буде просуватися, і всюди, де в нас буде слабка організація військ, слабка організація піхоти, слабка організація ураження, слабка організація дронів,  - ворогу вдасться просуватися.

Що показала зима? Зима показала, що там, де організація військ правильна, там, де є достатня кількість командирів в першу чергу, які розуміють, як грамотно застосовувати піхоту, як грамотно вибудовувати бойові порядки БПЛА, у ворога нема шансів. Всюди росіян зупинили і розгромили. Путін заявив про захоплення Куп'янська, зараз можу вам сказати, в Куп'янську залишився останній опорний пункт противника. І ще кілька є, буквально кілька остаточних недобитих росіян, які ховаються по підвалах. Тому ситуація для ворога, яка видавалася в кінці осінньої кампанії, як максимально сприятлива, Путін з розгорнутими плечима розповідав, ось ми зараз як Україні, Куп'янськ зараз повторимо всюди, на Дніпропетровщину зайшли, до Запоріжжя підходимо. Зараз подивіться на тон російських зет-блогерів, це просто паніка, розпач, самоприниження. На фронті вдалося завдати ворогу кількох болісних поразок, це факт. І другий факт, Україна за допомогою наших західних союзників змогла серйозно наростити, покращити як кількість, так і якість ураження, як в середній зоні, так і на далекому рівні, завдавати фактично стратегічних ударів по російській промисловості, значними силами добитись фактично переваги в ударах далекобійними безпілотниками. Тобто Україна почала вражати ворога, організовано, якісно вражати, значно покращилась якість цих ударів, керованість, дорозвідка. І почався системний вплив на всю глибину бойових порядків противника і на його економічну інфраструктуру.

Саме такі системні удари, тобто не локальні, не якийсь разовий подвиг, не якась одна успішна операція, а цілий ланцюг, успішні операції контрнаступальні на північній частині Харківщини, на Лиманському напрямку, на Запоріжжі, удари мідл страйками і діп страйками, кілзони, які ефективно контролюють українські дрони, що призводить до просто шалених втрат російської піхоти. Все це в комплексі змусило ворога верещати, нити на весь інтернет. Але дуже важливо у нас, ми таке дуже емоційне суспільство, тим більше війна, ще раз хочу зазначити, друзі, ми не перемогли. Це ефект зими, ефект покращення досвіду наших командирів, ефект створення боєздатних корпусів, кількох армійських корпусів, ефект створення кількох ефективних боєздатних штурмових полків резерву головнокомандувача ЗСУ, ефект злагоджених дій, покращення якості наших сил безпілотних систем і всіх підрозділів БПЛА у складі армійських корпусів, бригад. Тобто якість технологічної роботи зростає. Вся ця система працює. І тільки тому вдалося ворога зупинити. Тим не менше влітку проти нас грають інші фактори. Ворожа піхота зможе краще ховатись. Дефіцит пального. Росія як свою стратегію обрала завдання важких ударів по нашій економіці, щоб збільшити наші витрати. І зараз буде знов важко. Шукати піхоту в зелених посадках – важка справа. І для того, щоб ми зрозуміли, як це зупинити, треба проаналізувати нашу стратегію, що зараз робиться.

Отже, перше, що ми бачимо, системні кроки міністра оборони Михайла Федорова, це стосовно реформи у війні дронів. Ми бачимо, що Федоров фактично почав реформи у повітряних силах для того, щоб перебудувати систему нашої протиповітряної оборони, посилити складову саме дронів, як організацію, так і якість застосування. Для цього туди призначений командир Lasar Павло Єлізаров. І це дійсно системний крок, який серйозно покращив організацію якість роботи повітряних сил по збиттю дронів.

 Федоров залучає, концентрує більшу частину ресурсів Міноборони на закупівлі дронів. Причому, що важливо відмітити, ми зараз порівняємо те, що робить Україна у сфері розвитку БПЛА і те, що робить Росія. Я буду говорити виключно такий стратегічний підхід. Так от Федоров фактично комплексні зміни проводить, зараз запущена конкуренція,  велика кількість виробників, практично всі відомі виробники і навіть деякі невідомі отримали гроші на виробництво БПЛА. Тобто тепер не буде ситуації, що якийсь є один виробник, як це в Росії відбувається. В Росії замовлення Міністерства оборони, вони централізовані, Україна від цього повністю відійшла. Є аналіз і є закупівлі системні у різних виробників, у великої кількості виробників. Тобто створені умови для розвитку ринку, для того, щоб можна було не залежати від постачання одної, двох, трьох компаній, а війська могли отримувати дрони від багатьох різних виробників. І насправді ця конкуренція – це дуже позитивний крок. По-друге, створений механізм контролю бойового застосування, який вже працює, у нас він у всіх військах вже запущений. Це те, що зробив Федоров, запустив всюди обов'язкову систему Mission Control. Тобто будь-які дані, будь-який виліт дрона обліковується. Раніше так робили тільки в окремих військових частинах, але от у нас в Хартії був Mission Control і кожен виліт обліковувався. Зараз це загальна вимога по всіх Силах оборони. І це дійсно можливість працювати з верифікованими, коректними даними, які дозволять аналізувати як технічні складові, так і якість організації бойових дій в тій чи іншій бригадах. І корпусах. Тому це, на мій погляд, дуже обнадійлива реформа.

Розвиток дронів йде системний в усіх середовищах. Дронів наземних має збільшуватись кількість, причому радикально, кількість повітряних дронів усіх типів і морських дронів теж. Таким чином не робиться ставка на досягнення переваги в кількох окремих типах БПЛА. Фактично створення інфраструктури, яку зараз через маркетплейс створило Міністерство оборони, можливість замовляти не тільки різні дрони різних виробників, але й компоненти для їхнього виробництва військовим частинам. Це фактично дозволяє Україні швидкий шлях для модернізації, для постійних швидких адаптацій і випередження противника у технологічній гонці. Ці системні рішення ворог просто не зможе повторити, тому що російська феодальна система управління просто на такі гнучкі рішення не здатна. Росія побудована вся на корупції, на централізованих рішеннях, на відкатах, і конкуренція будь-яка там просто неможлива в силу режиму Путіна і відсутності будь-яких механізмів громадського контролю. Не можу сказати, що корупції нема у нас, але наявність конкуренції - це захист, буде можливість зробити вибір. І це стане очевидно з часом.

Отже, тотальна така конкуренція, ставка на дрони, ставка на перевагу у дронах, у всіх сферах бойового застосування. Дійсно, я безумовно погоджуюсь. Це краща стратегія для того, щоб зберігати піхоту. Бо основна проблема у нас, якщо так почитати, що треба нашому Генштабу? Йому треба більше штурмовиків. Насправді, якщо модернізувати технологічну складову, така кількість штурмовиків буде не потрібна. Штурмовик стане, як і має бути. Це має бути робота, яка не для всіх. Це має бути робота, яка має максимальну мотивацію. Тому другий напрямок ініціативи Федорова, наскільки я знаю, це якраз підвищення мотивації в усіх рівнях, в першу чергу матеріальної мотивації для штурмовиків. Щоб штурмовики розуміли, що вони виконують особливу роботу. Я не впевнений, що цю роботу можна компенсувати, якість цієї роботи, тільки грошима. Але гроші – це один з важливих стимулів. І наявність серйозного фінансування дозволить, я впевнений, і значно більше залучати іноземних добровольців, про що також казав Федоров. І ця робота дійсно має велику перспективу.

Хочу сказати, на жаль, поки що держава не може системно організувати через просто недостатню увагу якось масовий рекрутинг за кордоном. Але тим не менше в цьому році те, що я знаю, що я бачу, міністр Федоров і міністр внутрішніх справ Ігор Клименко дійсно вжили певних заходів, які зможуть покращити, дійсно впорядкувати, започаткувати цей процес, зробити його системним. Шанси на це є. Я в це вірю, і цю історію, цю ініціативу треба підтримати максимально. Я впевнений, що Україна може залучати значно більшу кількість іноземців, і що це може бути ефективним. Крім того, посилення фінансування штурмових військ, штурмових підрозділів, будь-яких компонентів, не тільки окремих штурмових полків, штурмових бригад, штурмових батальйонів, штурмових підрозділів, які створюються в різних частинах. У нас є штурмовики,  просто прикордонники, ТРО, і звичайна піхота, стрілецькі батальйони, всюди. Тому все це потребує додаткової матеріальної підтримки. Якщо штурмові підрозділи стануть, в першу чергу, дронно-штурмовими, там, де дрони будуть в першу чергу атакувати, там, де штурмувати будуть дрони, а потім за дронами будуть вже доштурмовувати люди. Це саме та технологія і так само буде робитись із закріпом, щоб у нас була дронна піхота, тобто піхота, яка не просто сама по собі з автоматом, а перед тим піхотинцем стоять позиції дронів, як наземних, так і повітряних, і людина не одна, вона спирається на дрони і забезпечується дроном. Це дійсно може змінити війну.

 Ми зараз говоримо про ті ініціативи, які започатковані. Для того, щоб змінити хід війни, щоб зменшити втрати, дуже серйозно, наші, і підвищити втрати ворога, потрібна все ж таки реформа корпусів. І це дуже слабке місце України, треба визнати, я про це багато разів говорив. На жаль, за рік реформа корпусів у нас не реалізована. Вона започаткована, і вона показує дуже хороші результати на різних напрямках. Це значно покращило управління військами. Але, на жаль, безлади, хаос в управлінні військами є основною причиною втрат. Тому що у нас досі нема планового застосування військ на всіх ділянках фронту. А тільки планове застосування військ, планове забезпечення людьми, планове забезпечення снарядами, планове забезпечення дронами та всім іншим забезпеченням. Все це можливо тільки при організації військ, яка таку плановість здатна реалізувати. Якщо у нас постійний хаос, якщо на фронті незрозуміло, хто за це відповідає, за цю ділянку, командирів міняють просто як пішаків, і  незрозуміло взагалі, хто відповідає за що. Бо там у всіх комбатах, комбригах вже плутаються. Якщо все у нас іде централізовано, все в ручному режимі, на жаль, поки що ми не бачимо уваги з боку головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського до того, щоб корпуси могли діяти, почали діяти, збирати хоча б свої комплектні сили в своїх смугах. І це дійсно проблема, яка зараз по нас вдарить під час літньої кампанії. Тому що там, де є організація, там не треба героїзму, не треба героїчних контрнаступів. Не треба робити так, як у нас сталося в минулому році на Добропіллі і на Запоріжжі, де спочатку ворог собі тихенько, спокійно проходить, продавлює нашу оборону, потім же виходить на околицю міст,  або заходить в Покровськ, тільки тоді починається інформаційний резонанс і тільки після того починається реагування, потім у нас відбувається героїчний контрнаступ, де ми там з 500 захоплених ворогом квадратних кілометрів героїчно відбиваємо 200 чи 300. Навіщо цей героїзм, коли нам і так зрозуміло, де ворог наступає, як наступає, якими силами, ніякого тумана війни не існує. А якщо є плановість, тоді не треба така кількість людей і така кількість окремих штурмових військ, така кількість окремих штурмовиків і піхотинців, тоді значно якісніше можна покращити організацію застосування військ в обороні. Це, мені здається, очевидні речі. І це основний виклик, на мій погляд, у 2026 році в кампанії для того, щоб все почало працювати. Ніякі особливі такі геніальні речі, це знов-таки все описано в статутах, можна почитати, наприклад, статути армії США, навіщо існують корпуси, як вони мають самостійно працювати.

 ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

Якщо винести всі порти РФ, чи може зупинити видобиток нафти і кінець економіки?

Треба бути реалістами. Винести взагалі всі порти РФ, я думаю, що це неможливо. Я думаю, що ми можемо суттєво обмежити експортні можливості Росії. Я думаю, що завдавати ударів Росії можна не тільки в портах, але й в морі. І це було  в цьому році продемонстровано, я вважаю, просто блискуча операція була проведена невідомими, але дуже професійними людьми, які, наприклад, знищили російський газовоз в Середземному морі. Вартість у 330 мільйонів доларів сам газовоз, плюс на ньому газ перевозиться,  ще на сотні мільйонів. Тому це просто космічного рівня. І таких газовозів у Росії буквально кілька одиниць. Тому це дуже важкий удар по російській економіці, дуже ефективний, він навіть не в порту. Чи можна бити росіян, знищувати їм економіку таким чином? Безумовно.

 Який прогноз по Запоріжжю?

 Якщо там буде в нас компетентне командування, зупинити ворога і не допустити його просування до міста- абсолютно реально. Це показали дії наших десантно-штурмових військ, наших штурмових полків, сухопутних військ, які практично одразу після введення в бій зупинили ворога, відкинули його на цілому ряді ділянок. На жаль, нам не вдалося відбити Ггуляйполе. Ворог захопив його і закріпився, але ще до початку наших дій. І хочу сказати, що якщо отак просто тихенько віддавати ворогу міста, то врятувати їх ніякими героїчними діями вже не можна, оскільки ворог створює таку щільну кілзону, і атакувати в ній, особливо на такій відкритій місцевості, як під Запоріжжям, це дуже дороговартісна історія, то треба розмінювати людей і кидати їх під дрони, так як це роблять росіяни. Ми собі цього дозволити не можемо. Наша мета – зупинити Росію може бути тільки в одному. Ми економимо наших людей передусім. Для того, щоб економити людей, у нас працюють дрони, і у нас працюють управління якість такого рівня, щоб цих людей просто не підставляти під дрони ворога. Це єдиний варіант. 

Що по Херсону?

На цій ділянці фронту продовжуються просто бої дронів, і там буде продовжуватись війна дронів. Ймовірність, що ворог може підійти до Дніпра на даний момент відсутня. Але знов-таки це не тому, що там у ворога нема сил, а тому, що ті підрозділи, які працюють в тому районі, вздовж Дніпра, достатньо якісно контролюють ворога і використовують переваги нашого тактичного становища. Майстерно знищують ворога на островах і на тому березі. 

Чи є орієнтовна вартість ліквідації окупанта порівняно з минулими періодами?

Насправді такої вартості нема. На знищення росіянина працює велика кількість людей. Тому треба рахувати загалом ефективність військ на певній ділянці. Ми можемо порівняти, як працює один чи інший розрахунок. А скільки коштує вбитий окупант? Вбитий окупант вбивається внаслідок системних дій. Якась піхота примушує ворога рухатись по відкритці, якісь командири забезпечують ураження противника артилерією, якісь командири забезпечують ефективну розвідку і таким чином створюють умови для ефективного знищення ворога дронами, ударними дронами. Тобто є комплексні зусилля. Я би рахував корпуси. Я вже неодноразово говорив, корпуси мають стати основними хабами для оцінки бойової ефективності на певній ділянці. Тобто в них є комплект військ, в них є придані підрозділи. Ми рахуємо за певний період, приблизно за місяць, яка ефективність бойових дій, які загальні втрати всіх підрозділів, не тільки в глибині, але й загалом, яка кількість людей пішла в СЗЧ, яка кількість людей прибула. Ми маємо аналізувати всі фактори. Тобто те, що каже Федоров, мені подобається вираз "математика війни", так само, як у нас обліковані дрони, так само у нас мають бути обліковані люди. І можливості для цього всі є. Як тільки у нас будуть обліковані причини втрат, командири, у яких найбільші втрати, тоді почнуть задумуватись, а чому так? Які причини? Чому на одній ділянці  де ворога вбивається не менше, наші втрати значно менші, а там на сусідній ділянці йдуть втрати без результатів? Зараз така статистика вже проводиться Міністерством оборони, і там є дуже цікаві, дуже важливі і дуже неприємні деталі, які мають стати базою для аналізу по багатьох наших частинах та з'єднаннях. Тобто співвідношення втрат, яке потрібно виправляти. Більш детально говорити не буду, оскільки ми просто говоримо про те, що треба зробити зараз, під час весняної і літньої кампанії. 

Що ви можете сказати про відправку наших спеціалістів на Близький Схід? Ми розуміємо, що це все геополітичний хід, але з риторики Трампа йому все одно не догодиш.

Друзі, я думаю, що відправка наших фахівців на Близький Схід – це правильна ініціатива. Оскільки Україна не може запропонувати світу зараз якісь ресурси значні, якусь велику підтримку, якусь велику силу. Ми всі ресурси віддаємо на наш захист. Але Україна може представити ланцюг рішень. Вона може представити комплексні рішення швидко і свіжий бойовий досвід. Тому я насправді вважаю, що це правильна ініціатива використати цей момент, щоби там, де зараз Іран тероризує цілу низку країн Близького Сходу, побудувати з ними союзницькі стосунки, допомогти їм технологіями, в першу чергу практикою бойового застосування, взагалі розуміння, що таке війна дронів. І це має зробити Україна, яка має кращий досвід боротьби з іранськими дронами-шахедами. І це правильний підхід до пошуку союзників. Тому що в нас 34 роки пошук союзників, на жаль, постійно відбувається так. Ми стоїмо з простягнутою рукою і кричимо на весь світ, рятуйте нас, бо ми демократія, ми слабкі, ми нещасні, на нас нападають, з нас знущаються, нас окуповують. Ну хто хоче, яка в здоровому глузді держава захоче будувати такі дружні союзницькі стосунки з іншою державою, яку треба рятувати, яка постійно сама кричить, що ми на грані загибелі. Будь-які партнерські стосунки мають бути взаємовигідні. Для цього треба простягувати руку. А не простягувати руку з якоюсь пропозицією, з допомогою, щоб відповідати взаємністю. А не просто рятуйте нас. Тому я вважаю, це якраз правильний момент, і це правильні союзники. Перше, у країн Близького Сходу є ресурси, є фінансові ресурси, так і нафтові ресурси. Тому з тих оцінок, які у нас є, у нас достатня кількість вже зараз, насправді, операторів БПЛА для боротьби з російськими дронами. У нас є проблеми в організації застосування і в забезпеченні. В кількості радарів, що показав нещодавній денний наліт російських дронів по заходу України і центру. В щільності поля радарного спостереження. В щільності поля акустичного спостереження. В наведенні на ціль, в застосуванні, в боєготовності різних підрозділів БПЛА, в забезпеченості необхідною інфраструктурою та дронами. Ось в цьому є проблеми. І в першу чергу. А люди талановиті, ефективні, боєздатні люди у нас є, і це українська конкурентна перевага у світі. І дійсно, на мій погляд, треба реалізовувати.

Чи не здається вам, що ЗМІ дуже мало уваги приділяють випадкам зловживання ТЦК під час бусифікації? Рівень жорстокості їхніх дій такий, що ще 5-7 років тому це би викликало черговий Майдан.

Ситуація з ТЦК складна. З одного боку, ТЦК проводить дійсно важливу роботу. І люди, які несвоєчасно оновлюють дані або ухиляються,  - є правопорушниками. У ТЦК нема інших методів.

У нас ТЦК, військовослужбовці ТЦК нашою державою перетворені от в таких хапачів людей на вулицях. Тим не менше їхня робота важлива. І іншої системи мобілізації у держави нема, вона  не побудувала. Тому ми можемо зараз сказати, що ТЦК не потрібно, ну і тоді мобілізацію не буде проводити ніхто. Чи врятується Україна? Ні, це знищить Україну. Але є друга проблема, що ТЦК зараз в структурі сухопутних військ ЗСУ. На жаль, ця структура не контрольована, це дійсно призводить до багатьох зловживань. І до системної корупції в тому числі. І випадки, коли у нас затримують керівників ТЦК різних рівнів, просто майже щоденно відбуваються. Коли просто збираються хабарі, збираються гроші. Тому міністр Федоров казав, що він збирається вирішити проблему мобілізації. Так от ТЦК – це один з ключових елементів проблем мобілізації. Що робити? Я неодноразово говорив про це і вважаю зараз. Коли у нас створюється така замкнена структура, вона не приводить до порядку. Вона призводить просто до закритості і збільшення масштабів корупції. В цих умовах потрібно зробити, на мій погляд, просто кілька речей. В першу чергу, потрібно, щоб не тільки самі командування сухопутних військ визначали склад ТЦК. До складу ТЦК треба ввести представників армійських корпусів, які зацікавлені в отриманні якісного особового складу. Командири цих корпусів мають свою публічну репутацію, на відміну від нікому не відомих майорів, підполковників, полковників ТЦК. І відповідають своєю репутацією. І людей з репутацією треба долучити, щоб вони брали на себе відповідальність за мобілізацію на певних територіях. Є корпуси. Певним корпусам вони вводяться в управління ТЦК на певних областях. І відповідають за те, як там відбувається мобілізація. Який там рівень корупції. Коли якісь дійсно шановні командири будуть цим займатися, я гарантую вам, що там увага до питань мобілізації буде абсолютно на іншому, значно більш високому рівні. А ймовірність корупції значно впаде. Буде до кого апелювати, до кого звертатись. Це перша історія.

Друга історія. Відповідальність, тобто правові механізми. Безумовно, потрібно чітко визначити, що ТЦК працює виключно з відеокамерами, так само як і поліція. Що там неможливо всі схеми відкупитись на місці. Що там не затримують людей, у яких насправді є всі законні підстави. Їх просто затримують для того, щоб чинити тиск. Виконати якийсь план дня, поставити галочку, а не для того, щоб доставити людину до армії. Тобто нам потрібна відповідальність, вертикаль відповідальності. Вертикаль відповідальності, яка не буде розірвана. Не треба у нас окремий план ТЦК, окремий план навчального центра, окремий план командування сухопутних військ, окремий план командира військової частини. Має бути один план. І одна відповідальна ланка. Є армійський корпус, є командування сухопутних військ, вони спільно організовують роботу на території, вони проводять публічну медіа-компанію, вони роз'яснюють всі правила, обходять людей, проводять ефективну інформаційну кампанію. І коли людина потрапляє в ТЦК, з нею говорять, їй пояснюють, і вона не кидається кудись, а вона одразу потрапляє в руки людей, які за неї відповідають. Оцієї відповідальності у нас не вистачає. Людина має з першої хвилини розуміти, що якщо вона має бути, є підстави для її мобілізації, вона потрапляє в руки людей, для яких вона важлива, яким важливо, щоб ефективно, якісно людина пройшла ефективну підготовку, потрапила на фронт.

І третій момент – це мотивація людей. Хочу сказати, що вирішити проблему мобілізації просто шляхом того, що ловляться нові люди, неможливо в армії. В армії потрібно, на мій погляд, насамперед, зберегти тих якісних людей, на кому ця армія тримається. Це їм треба давати премії, в першу чергу, щоб вони не залишали службу через втому. Це їм треба додавати оплачування відпустки. Чим більше якісних людей залишиться в армії, досвідчених, тим менше треба буде людей ловити на вулицях і залучати. І тим вище буде якість застосування тих новачків, хто прийшов в армію. Це проблема, на жаль, у нас не вирішується взагалі. Людина служить рік, два, три, чотири, отримує унікальний досвід, а в неї немає ніяких переваг. Мільйон гривень отримають молоді люди, які прослужили один рік. І все. А ті люди, які ними керують, ведуть в бій, на них найбільше навантаження психологічне і фізичне, - ні. Тому ці питання взаємопов'язані. Нам потрібно вирішувати проблему не просто кого і як залучити в армію. Нам потрібно забезпечити кадрову політику в армії в цілому. І відповідальність в армії в цілому. Не фрагментовано, а зверху вниз. Ось хто має за це відповідати. Тоді буде логіка. У нас цієї логіки, на жаль, немає. Це теж один з викликів і ризиків 26-го року.

У мене, наприклад, мій підрозділ, який я набираю, формую більша частина військовослужбовців,  це військовослужбовці, які самовільно залишили частину. СЗЧ. З інших військ, з інших підрозділів. Вони по своїх якихось причинах залишили частини. Їх затримала поліція. Вони потрапили до військової служби правопорядку. І військова служба правопорядку просто дала їм можливість і мені можливість з ними поспілкуватись, і вони обрали такий шлях. Ну, от, і хочу сказати, що кожного разу ти спілкуєшся, ну, більша частина цих людей, так, є люди різні. Є люди, які свідомо вирішили просто втікти. Або порушники дисципліни, або, на жаль, є люди, які там зловживають наркотиками, тобто не даремно втікли. А втікли, тому що, ну, дійсно, скоїли або хочуть скоїти правопорушення. Але більша частина людей у мене в підрозділі, вони абсолютно добросовісні і якісні люди, які могли бути втрачені для армії взагалі, на них відкрили кримінальні справи, вони були в розшуку. Чому? Це  нікого не турбує. А чому так? Вони ефективні бійці, вони можуть ефективно воювати, вони сміливі, вони компетентні, вони грамотні, вони з досвідом. Але виявляється так, що замість того, щоб іншими опікуватись і не допускати втрати таких унікальних фахівців, у нас просто всі думають про те, як когось там впіймати, посадити в бусік чи залучити молодь, давши їй мільйон гривень. Недосвідчених молодих людей. Тому проблема не в ТЦК, нам така кількість людей, можливо, була б непотрібна, якби була увага до тих, хто боєздатний.

 Про мобілізацію. До чого призводить, що у нас відсутня вертикальна модель мобілізації? ТЦК показує олин план, до навчального центру доїжджає 50% від цього плану. Навіщо ми це імітуємо? Оці всі затримання, пошуки на вулицях, коли потім 50% цих людей приносить довідки, у них є бронювання або дійсно захворювання, або якісь об'єктивні причини не бути призваним. Або відкупаються за гроші. І таких постійно затримують тих, кому вони дають гроші, затримують і СБУ, і ДБР. Ну це ж абсурд. Ми продовжуємо грати в цю гру і перетворили дійсно багатьох співробітників ТЦК на мільйонерів під час війни. І не тільки ТЦК, військово-лікарські комісії, МСЕК, різних лікарів. Ну навіщо це? Навіщо цю корупційну систему утримувати стільки років? Торгівля людьми реально. Ось з цим треба закінчувати. Це безвідповідальність. І нам ця безвідповідальність дуже шкодить. Ми витрачаємо гроші на структуру, яка працює з ефективністю 50%. Потім у нас з тих 50%, які потрапили до навчальних частин, там ще відсіюється певна кількість. Коротше, коли доходить до військ, то насправді до військ доходить відсотків 45%. Ну і що потім? Потім з цих людей теж ще якась частина відсіюється. З цією системою безвідповідальності за долю людини треба закінчувати. З самого початку, як до людини підійшли, перевірили її документи. Якщо людина підлягає мобілізації, має бути відповідальність за її долю. Конкретна військова частина, конкретний командир або конкретний вид відвійськ, конкретний командир. Ну не так, що просто невідомо хто. Невідомо хто, хто здасть тебе, завезе автобусом в навчальну частину. Ось це не треба.

Чи є у вас якась інформація з приводу покращення механізму переведень через Армія Плюс у найближчому майбутньому?

Нема. Ніяких змін нема. Так багато говорилось про те, ось зараз покращення. Як завжди, виявилось, що це просто балаканина пуста абсолютно. Як тільки почались переведення по Армії Плюс, одразу виникла ситуація, що переведення працює, але тільки за згоди командира частини. А згода командира частини в 99,9% звичайно не дається. Тому Армія Плюс, красивий застосунок, багато слів, презентації, нуль ефекту. Навіщо це створювати? Навіщо у людей витрачати їхній час, забирати його, створювати якісь хибні надії? Нема, не бачу логіки. Я вважаю, що має бути без всякої Армії Плюс, без всяких слів красивих, просто записана конкретна норма. Якщо людина на бойовій посаді в піхоті прослужила рік, вона має право протягом місяця перевестись в іншу частину. У нас так працює з іноземцями. Іноземці у нас служать, у них контракти 6 місяців. Після завершення контракту контракт закінчується, іноземець може розгорнутися, піти в іншу частину, укласти контракт. Ба більше, у іноземців немає кримінальної відповідальності за залишення частини. Тобто умови для іноземців ми створили кращі, ніж для українців. Парадокс. Ну окей, я насправді згоден, що пів року контракт це замало і неефективно. Але рік - це нормальний термін. Тому я вважаю так, один рік, якщо людина на бойовій посаді в піхоті змінює частину, не важливо, де там міномет, все, що знаходиться в кілзоні. Міномет, кулемет, АГС, водій, оператор БПЛА, всі, хто працює в кілзоні, ці люди на бойових посадах мають право, повинні мати право змінити військову частину. Це отримати відпустку, не два тижні. Отримати відпустку, там за рік треба додавати, на мій погляд, тиждень чи 10 днів виплачування відпустки людині. Тобто треба знімати психологічний і фізичний тягар з людини. На війні людина виснажується дуже сильно, отримує велику кількість хвороб. Їй треба давати час для відновлення, бо людина не залізна, вона не може 4 роки поспіль воювати, воювати, воювати. Навіть на штабній роботі це важко. Якщо людина добросовісно працює в штабі, звичайно. Сидить в підвалі, постійно на нарадах, постійно на нервах, отримує інформацію, передає, планує. Це теж нічого здорового в цьому нема. Сидіння в сирих підвалах і бункерах, бліндажах. Тому ставлення до людини у нас є проблемою. Не вистачає ніколи людей по мобілізації, по-друге, вони тікають, і по-третє, вони бояться йти служити, дуже багато хто. Треба розуміти, що не можна очікувати, що в жодній країні світу не було так, щоб під час світових війн була виключно добровільна мобілізація. Була мобілізація обов'язково введена і в Великій Британії під час світових війн, і в Сполучених Штатах Америки. І це було примусово. Це не тільки добровольці йшли воювати. Це працює система примусу в усьому світі, не тільки у нас. Тому треба розуміти цю логіку.

Такі терміни служби, я вже 8 років на службі, вже все дістало. Теж хочу, як Юзік, сім'ю мати і в Іспанії відпочити.

Ну, безумовно. Злочинців, які брешуть під час війни, і замість службових відряджень відпочивають собі в Іспанії, якщо це державна посадова особа, якщо таких злочинців не карати, якщо такий брехун продовжує потім ходити в Раду і отримувати зарплату, звичайно, це деморалізація і зневіра. 

Коли Хартія та Третій Корпус представлять план підготовки кадрів на державному рівні?

Я не знаю. Я вважаю, що план підготовки кадрів, в першу чергу, це справа армійських корпусів, і я радий, що ця ініціатива відбулася. Чи буде  цікава підготовка людей державі? Не знаю. Подивимось.

Боюсь, що замість того, щоб вчитись, питати, проводити дискусії, знов скажуть, що це політика, і нам не треба вчитись, нічого змінювати, у нас і так все добре. На жаль, це наша реальність. У нас ніхто не хоче змінювати, тому що тих людей, хто керує, завжди і так влаштовує те, що у них є. 

Чи змогли ЗС РФ адаптувати зв'язок та управління після відключення Starlink?

Не змогли повною міою. Але ворог дуже системно, якісно розвиває оптоволоконний зв'язок, вайфай-мости, і частково, значною мірою вони свої проблеми вирішують. І хочу сказати, що в цьому плані у противника варто повчитись, тому що нам також потрібно масштабувати застосування технологій прокладки оптоволокна у фронтових умовах. 

Друзі, вдячний вам за те, що були зі мною, дуже вдячний, що є можливість отак відгукуватись на стріми, і вдячний вам за всі питання, вдячний усім спонсорам каналу Бутусов Плюс, завдяки вам у нас є можливість взагалі продовжувати всю роботу. Я зі свого боку напишу скоро про те, що мною зроблено, укомплектований взвод і навіть значно більше. Тому ми продовжуємо роботу на фронті, тому всіх запрошую долучатись до мого підрозділу.

Завдання у нас важкі, це нічого такого глобально-космічного, але ми хороша команда і ми зростаємо, і ми працюємо на результат, і у нас є чесність у стосунках і відвертість. Тому всіх, хто шукає якісний бойовий колектив, запрошую. Слава Україні!