РУС
4073 посетителя онлайн
"ХОХЛОСРАЧ" ІМ. ЯНУКОВИЧА
Післявиборчі заяви Віктора Януковича засвідчили, що він і далі відчуває себе опозиціонером. «Не все, що дозволено Юпітеру, дозволено бику» – щоправда, відомий латинський вислів навряд чи знайомий переможцеві президентських перегонів. В університетах його юності латини не викладали.
Намір реалізувати свої передвиборчі обіцянки, хоч би якими неприйнятними для нас, тих, хто за нього не голосував, вони були, – варта поваги річ. Надто ж після невиконаних «Порядка и порядочности» Леоніда Кучми та Ющенкових «Десяти кроків назустріч людям». Інша справа – наскільки політична послідовність є декларацією наявності політичної мудрості, а наскільки – безвідповідальністю в стилі «пацан сказал – пацан сделал».Зрозуміло, що ніякої обіцяної кандидатом у президенти «Украины для людей» не буде. Інакше ми б її побачили бодай в одній конкретній області, яка так пишається своїм земляком, даючи йому «путёвку в жизнь» космічними 90,44% голосів. Натомість, припускаю, буде інше: привласнення того, що залишилося в держвласності, та дерибан того, що лежить не там, де треба, в інтересах відомо-кого з найближчого оточення.
А електорату кинуть те, що залишиться. На блюдечку з блакитним кантиком сухенька кісточка під назвою «Язык под соусом Европейской хартии региональных языков или языков меньшинств».
Експерти досі сперечаються, чи відповідає духу хартії прилучення депутатами Верховної Ради російської мови до когорти меншинних або справді загрожуваних мов: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської (ще одне питання: це про яку мову йдеться – ідиш чи іврит?), кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, румунської, словацької та угорської. До речі, з дивних причин до цього переліку не потрапили дві майже зниклі автохтонні мови: караїмська та кримчацька. Але Януковичу, Колесникову і Левченку не до цих дріб’язків.
Потрібен історичний компроміс. Між ревними оборонцями української мови та російськомовною спільнотою. Потреба продовження курсу на утвердження в усіх сферах державного, суспільного та культурного життя української мови має узгоджуватися з невід’ємними та цілком законними правами нацменшин. Зокрема, росіян.
За даними останнього перепису населення (2001 рік), російська мова є рідною для 95,9% з понад 8 млн громадян України, які задекларували себе етнічними росіянами. Чинні Конституція та закон про мови в редакції 1989 року гарантують «вільний розвиток, використання і захист» російської мови.
Російськомовні громадяни мають повне право на звернення в державні органи, судочинство, освіту рідною мовою. Якщо це десь не виконується (до речі, де?), тоді варто говорити про порушення прав конкретних людей, а не про законні підстави абсолютного ігнорування державної мови, право не вчити її. Якщо треба збільшити кількість годин на російську мову – добре, нехай про це сперечаються фахівці й пропонують, за рахунок чого це можна зробити. Якщо треба ввести російську мову в систему вищої освіти – і це можна обговорювати, бо виходить справді нелогічно: «наші» угорці мають свій державний угорськомовний виш, а «наші» росіяни – ні.
Потрібна спочатку суспільна, а потім і законодавча дискусія щодо окремого закону з умовною назвою «Про російську мову в Україні». Бо зрозуміло, що 8 млн етнічних росіян та мільйони російськомовних українців – це не маленька, приміром, гагаузька меншина на кордоні свого етнічного ареалу.
Але ніяк не можна знищувати єдину державну політику. Не можна рубати з плеча, віддаючи право обласним радам вирішувати, яким буде мовний режим у середній та вищій освіті на території конкретних областей. Бо наступним кроком стане введення «регіональних» податків, створення «донецьких» чи «одеських» митниць і місцевих армій. Зрозуміло, що Партія регіонів дбає не про інтереси українців як єдиної нації, а лише кидає подачку тим дев'яти областям, де нині має більшість.
І щось не чути, до речі, щоб Російська Федерація ратифікувала оцю саму хартію й надала статус захищених законом українській, татарській, башкирській, ерзянській, мокшанській та іншим мовам, які є «міноритарними» на території РФ і багатьом із яких загрожує зникнення. Це той випадок, коли Україна має право сказати: гаразд, Росіє, але тільки після тебе.
Перевірено не раз, і в реальному житті, і в інтернет-суперечках, що мова – це «дух, що тіло рве до бою». Через затятість українців, зокрема й російськомовних, в обороні української мови навіть виник спеціальний термін «хохлосрач»: «степень же организованности в этой области очень велика – мобилизовать от десятка до нескольких сотен участников для украинской блогосферы – вопрос всего пары часов». Щоправда, далі анонімний російський «енциклопедист» пише, що це єдина форма колективної діяльності, на яку нібито здатні українці. Звісно, це не від знання предмета. І на початку 1990-х, і в 2001-му в часи «України без Кучми!», не кажучи вже про помаранчеві дні, ми не раз доводили, що здатні об’єднуватися, не зважаючи на політичні позиції, походження та мову спілкування.
Не так багато речей сьогодні можуть вивести суспільство зі стану млявої байдужості. Очевидно, що нині немає політиків, за покликом яких люди кинули б усе й поїхали «на Київ». Причому як зі Сходу країни, так і з заходу. А за мову люди зірвуться з місць, вийдуть із громадянської сплячки. Це, як було сказано вище, «вопрос всего пары часов».
Українська мова – це чи не останнє, що робить населення єдиною українською нацією, а територію – Українською державою. Я не проти російської. Хоча б тому, що це моя рідна мова.
Источник: Вахтанг Кіпіані, Украиїнський Тиждень
то я таких як Ви, вельможний пане мав на увазі...
Особисто я вільно володію українською... питання не в цьому... завдяки вам я, волдіючи нею мабуть краще абсолютної більшості з вас, свідомо виховуватиму у своїх дітей абсолютно негативне ставлення до української мови... а спілкуватися ми звісно будемо російською... і отримувати інформацію також
Если есть ум.
ВК
І не тому, що соромляться (що за ідіотизм?), а тому, що викладання у всіх вузах і вся документація на підприємствах і все інше - БУЛО РОСІЙСЬКОЮ мовою на протязі багатьох десятеліть
------------
Не нужно брехать, не было такой политики у СССР. БРЕХАТЬ НЕ НУЖНО!!!
Бздло!!!
А що в Харкові спілкуються українською, то не знаєш - не пиши, а то соромно за твої помилки: не "на сквозняке многих десятилетий", а "протягом багатьох дисятиріч". Вже стомилася твої помилки виправляти, шукай сам, там ще багато.
Щодо харківського суржику - скільки завгодно. Об'ява на базарі "Банка обична". Але усі розуміють. А як вам запитання на західній "Шпацируєте? Бувайте здорові.
Теза "Україна - мова українська" А поїдьте, дядьку, до Мексики, до Гондурасу, Канади, Індії, США (куди б вас ще послати?), та й розповідайте там про мексиканську, гондураську, канадську, індійську, американську мову.
Ринок диктує бути прагматичнішим: німці нормально ставляться до того, як їх співгромадяни купують нерухомість на Мальорці та залишаються там жити. Норвежські пенсіонери переселяються до Турції,Таїланду -тягнуться до ультрафіолету. Будеш переживати, український Дон Кіхоте, - тільки мігрень наживеш. Маєш ставитись до нових тенденцій (мова, міграції) толерантніше. І пригальмовуй хоббі- повчати більш досвідчених.
http://funkyimg.com
5 листопада 1968 року столиця , окупованої Совєтами України,вже вдягалася у червоні кольори, готуючись до чергової річниці жовтневого перевороту в Росії. А неофіційно готувалася маніфестація протесту: вторгнення радянських військ до Чехословаччини неабияк збудило національну свідомість. Однак хтось продав організаторів. Отож Василь Макух виявився одинаком... «Тоді як офіційна пропаганда провадила черговий святковий бум, нагадуючи нам настійно про наш «святковий настрій» і рекламуючи «розквіт вільної щасливої Радянської України», від оповитої вогнем постаті на Хрещатику неслися слова: «Геть колонізаторів!», «Хай живе вільна Україна!». З тими словами людина впала на землю. Через два дні в лікарні при втраті свідомості Макух помер (де його поховано, ніхто не знає), ще при свідомості він вів розмову з кадебістами і лікарями. На закид «Вы же осиротили детей» В. Макух спокійно заперечив: «Вони ще будуть пишатися батьком. Всі ми сироти — Україна сиротою стала», — повідомляв анонімний самвидав. «Живий факел палає серед людей, і люди — одні німіють, другі голосять від жаху, — пригадує інший очевидець. — Кричить і сам факел — без слів і заклинань — своїм жагучим полум'ям, скорченим від неймовірних фізичних страждань живим ще тілом. Міліціонери і сексоти в цивільному, якими завжди нашпигований Хрещатик, намагаються погасити вогонь, а надто — приховати від сотень очей це безпрецедентне ЧП, котре не зуміли «прєсєчь». 70 відсотків обгорілого тіла шансів на життя не залишили. Хоч кадебісти, як розповідали, вимагали від лікарів зробити все можливе для запобігання смерті Макуха. Зовсім не з гуманності — хотілося викрити «націоналістичну антирадянську групу», а від мертвого хіба чогось доб'єшся?
Усі ми сироти, і Україна сиротою стала..
Немає Батька в нас, хоч матір ще жива,
Господь її зберіг, як і страждань немало,
І мови рідної, від Божества слова!
…Палає на Хрещатику в листопаді вогонь,
Горить у муках українське серце:
Здригнулися Почайна й Оболонь,
Перед останнім мученика герцем!
А він, в вогні палаючи, кричав,
Крізь муки, біль і жар багаття:
Хай живе вільне Україна! -Й догорав…
Щоб окупантам лиха не прощати…
…А поряд люди тихо йшли,
Й сховавши очі , озирались:
На той живий, поки що, смолоскип,
І волю України, що чужинці вкрали!
…Ми сироти і Україна сирота,
Прости нас Бог і Україна-мати!
За те, що дозволяєм досі так,
Чужинцям нашу долю обирати!
Йдуть "ветерани" їхні за пайком,
Й ********** кривавими руками,
Не витерти їх чистим рушником,
-У пеклі лиш розправляться з катами!
Так, гвардія Луб'янки ще жива,
І лиш нагоди все іще чекає,
Щоб нас живими в землю поховать,
За те, що Українці Ми, -нам не прощають!
…Земля наситилася попелом Героя,
І плакала кривавими слізьми:
Пройдіть сини мої, червоно-чорним строєм,
І вигоніть посланників пітьми!
-Та не пускайте більше їх до себе!,
У Землю Рідну, хижо панувати!
Щоб небосхилу синьо-жовтий гребінь,
Міг тоді вільно в вічності сіять!
-Живи в віках Ти, - Україно-мати!
Народжуй нам Героїв знов і знов!
Твої ми Батьківшино, лиш солдати,
І прапор наш Святий,- Земля і Кров!
О скільки тої крові проливали,
Ми Українці, починаючи з Князів,
А ворогам чомусь усе ще мало,
Чекають видно, настання грози!
-Коли підем у бій суворими полками,
Як Святослав ходив , колись "на прю"!
І затвердіє серце, наче камінь,
І кожний крикне –враже ,я борюсь!
Й не буде більше боягузів поміж нами,
Байдужих, недалеких і "хахлів"!
І щезнуть ,наче дим всі пришлі "Хами",
І змиє кров весь бруд ворожих слів..
Слава Україні! Героям Слава!
***
-Це відрижка московського шовінізму чи просто елементарне бидляцтво?
http://funkyimg.com
Ян Палах (чеш. Jan Palach; 11 серпня 1948, Вшетати - 19 січня 1969, Прага) - студент спеціальності «історія і політична економія» Філософського факультету Карлового університету в Празі, який на знак протесту проти окупації Чехословаччини військами Радянського Союзу та інших країн Варшавського договору 16 січня 1969, облив себе бензином, вчинив АКТ Самоспалення біля Національного музею на Вацлавській площі у Празі.
Помер 3 дні по тому в клініці Карлова університету. Студент-скульптор Ольбрих Зубек зняв з нього посмертну маску. 25 січня похорон Палаха на кладовищі Вільшани переросли в демонстрацію.
У жовтні 1973 останки Палах були співробітниками чехословацьких спецслужб таємно ексгумовані, кремований і перенесені на кладовищі в місті Вшетати, але після оксамитової революції вони знову були перепоховані на Ольшанському цвинтарі.
У 1991 році Палах був нагороджений орденом ч Томаша Масарика першого ступеня. На честь Палаха 22 серпня 1969 чеський астроном-емігрант Лубош Когоутек назвав астероїд 1834 Палах. Було також відкрито пам'ятник на його честь.
Після смерті Палаха до квітня 1969 ще 26 чоловік зробили спроби самоспалення, протестуючи таким чином проти радянської інтервенції та придушення Празької весни 1968 р., у тому числі 7 загинули. Один з них - Ян Заїц - покінчив із собою також на Вацлавській площі.
Стаття з Вікіпедії..
Так, панове Українці, ненависть до нас, навіть мертвих не має меж, про що і свідчать деякі коментарі до вірша в пам"ять Українця Василя
Макуха, що віддав своє життя за те, що Українці нарешті прокинулись і скинули ярмо колонізаторів.
Він неодинокий:В ніч з 21 на 22 січня 1978 року біля могили Шевченка на Чернечій горі у Каневі спалив себе Олекса Гірник. У такий спосіб він висловив протест проти русифікації і на знак 60их роковин проголошення УНР.
Незадовго до смерті Олекса Гірник написав такі слова:
«Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест — то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест — то пережиття, тортури українського народу. Мій протест — то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест — то слова Шевченка, а я тільки його учень і виконавець».
А був іще Микола Бериславський-45-річний вчитель із Бердяннська..
Були й невідомі Герої, імена яких не встановлені.
Нині ж прийшла пора конкретних дій проти окупантів і їх емісарів у ,так званій Владі, питання тільки чиїй владі? -Чи не кремлівській, тільки трохи закамуфльованій!
Але панове! Дочитайте вірш, пам"яті Василя Макуха докінця і Ви зрозумієте, що самоспалення більше не буде!
Народ готовий до прямої боротьби за свої права і свободу!
Уважаемый Вадим, Вы прям настоящий человеколюбец. Наверное, в своей жизни, Вы сумели совершить намного более героические подвиги в своей жизни и Вам уж точно можно с вершины своей колокольни судить, нормальный это был человек - противник колонизаторства своей страны или ненормальный....
Ситуація у нас склалась, як у Королівстві Бельгія. Уявимо собі,що французька мова валонів відповідає російській мові в Україні, а фламандська - українській. Точно так, як переважно франкомовний Брюсель знаходиться на території Фландрії, так і перважно російськомовний Київ оточений україномовними областями. Але у бельгійців є ще й третя державна мова-німецька (неподалік від німецького міста Ахен)- королівство запровадило ії для досить невеликої групи німецькомовних співгромадян. Не все гладко в Датском (класика!), вибачаюсь, у бельгійському королівстві, але вони знайшли компроміс, щоб уникнути нашого мовного тертя.
Ринок все ставить на свої місця, і наш стогін прихильників натиску української мови за рахунок директив, примусу та ін. нагадує мені претензії німців, які помічають, що в їх країні все більше мусульман. Але самі німці пізно одружуються (в 35 років) та мають чи не найнижчу у світі народжуваність: 125 дітей на 100 жінок (якщо з врахуванням чоловіків, то 200 людей дають 125 нащадків).Demographischer Selbstmord- демографічне самогубство - так коментують деякі публіцисти цю тенденцію. Але ж середньостатистичний Ганс одружується аж у 35 років, а через його егоїзм і Герда має чекати дуже довго на марш Мендельсона. А за цей час туркеня в Берліні, що вийшла заміж у 17 років, в 36 вже стала бабусею. І що можна в цьому плані в ДЕМОКРАТИЧНОМУ суспільстві змінити законодавчо? Давайте рецепт! Аналогічно через призму Ринку можна розглядати зигзаги мовної політики- нічого радикально в цій сфері не можна в Європі витіснити директивно. Нічого радикально в цій сфері не можна в Європі запровадити директивно. Девіз демократії - ТОЛЕРАНТНІСТЬ, там в школах навіть такі уроки запровадили.
И кстати как там насчет "300 лет русификации"? Факты о повсеместном использовании украинского языка до 1710 года нашли? Или отморозились?
Мои свободно говорят на украинской, русской, английской. И нет проблем
ВК
Якщо твоя мати говорила по українські то що тобі заважае говорити?Комплекс меньшовартості? Я теж був російськомовним і закінчив російську школу.Мати до речі з Донецької області (жива слава богу)говорить тільки українською.Так чому я повинен стидатись своеї матері і розмовляти чужою мовою. Зрештою я на своїй землі Це моя батьківщіна і вона зветься УКРАЇНА!
22-02-10 17:30
ЕМУ КОМПЛЕКС ХОЛУЙСТВА МЕШАЕТ.
А відносно шкіл - поглять статистику про скорочення кількості російських шкіл навіть у Києві
Идите на укросайты и там испражняйтесь говномовой.
А здесь будьте по-человечески разговаривать.
ДО Харківчанки. Ви, коли помилки виправляєте, то хоча б самі пишіть вже правильно.. "протягом багатьох дисятиріч". Знайдіть в своєму ж виправленні помилку з першого разу.-)
Вадиму.З дурнями полеміку не веду , в таких як ти завжди і в усьому винні жиди.Десь це вже булою Непамятаеш?
---------------------------
И москали? Да?
А полемику люди ведут не лозунгами и штампами, которыми напичкана Ваша голова, а фактами и аргументами.
Так -то дружок-эсперантист.
можно поддержать партию Свобода по вывозу вахтангов на историческую родину
А нам навязывают старые песни.Этот вопрос очень легко решается референдумом.Скажет народ "два языка" - отлично,скажет "только один"-значит будем с одним.А неприемлющим эти результаты дается возможность вынести этот вопрос еще раз на референдум не ранее законом оговоренного срока и потратить это время на поиск сторонников и изменение ситуации в сторону,кажущуюся им верной.
Мне кажется-это логичный и никого не ущемляющий вариант.Но этого не делается,а из года в год подсовывают это протухшее блюдо.
Вот люди играют в Чапаева,привыкли,достигли вершин в этом незаурядном занятии.Захочется им переходить на игру в шашки(в нашем случае-на решение настоящих проблем????).Да,это риторический вопрос...
Причем для людей,пришедших распиливать бюджет -это не нужно совсем,будь они из Самбора или из Рубежного .И этим они одинакого омерзительны.
А всем хочется пожелать не портить себе и другим нервы по этому поводу.Тем,кто здесь "отрабатывает" - им положено,карма у них плохая.Но остальным это ни к чему.
Решение предлагаемое Вами простое и правильное. Однако, как заставить правящую банду провести референдум? Кого выбрать в эту банду, чтобы они провели референдум? Отморозиться и ждать пока там кто-то сам собой появится? Не появится сам собой. Только заставив их давать конкретные предвыборные обещания и проголосовав за тех, чьи обещания соответствуют Вашим интересам можно (не гарантировать, нет
А национал-фашистам - позор! сами свою неньку на части рвете.
Кипиани - за два часа все хохлы сбегутся - только заплати.
Какой нацизм-фашизм? Это же 100% жидовство! Скленное жидами долго не живет: СССР, ГДР, Югославия, Чехословакия развалились почти без войн.
Окраинские оранжиды и есть настоящие жиды, машущие медальками перед очами укро-стада, раздающие театральные награды давно умершим бойцам, боровшихся именно против жидов под знаменами великаго Адольфа Гитлера.
Ну, не было тогда никакого государства Вукраина, она склеена жидами в 1991 году; и боролись Бандера и Шухевич иже с ними против жидовскаго СССР, то есть против нынешней жидо-украдины, склеенной жидами; не было бы СССР, не было бы и УССР, а значит и нынешней жидовской украдины тоже бы не было. Бандера с Шухевичем немедленно повесили бы жидовских холуев: Юдощенка, Кравчука, Кучмана, Григян иже с ними.
Одни жиды раздают медальки героев украдины, а другие жиды тут же по свистку изо всех СМИ вопят о нацизме-фашизме этих жидов, как этот ***** обрезанный.
http://www.mediaport.ua/blogs/index.php?blogId=12&op=ViewArticle&articleId=1510
Он -русский. И этим все оправдывается.
Вахтанг, он даже статью твою не прочитал до конца .
А если и прочитал, то ничего не понял ...В силу физиологических причин.
http://uionv.com/ukr.htm
Кто за него голосовал - пускай хлебнут от души!
Синим кулькам зековского щастя!
А якщо ти якщо живеш в Україні, то не демонструйсвій "ВЕЛИКОДЕРЖАВНИЙ" ШИЗ- поважай мову і землю на якій живеш(але це властиво для інтелигентних людей, ти, судячи з усього, до них не маєш відношення...)
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я від 5 серпня 2009 р. N 922-р Київ
Про підсумки щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку" за 2008 рік ( Тeкcт взято з сайту ВPУ )
1. Визнати переможцями всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку" у 2008 році:
за першою категорією населених пунктів
м. Донецьк, нагородивши його перехідним кубком та дипломом Кабінету Міністрів України I ступеня;
мм. Кривий Ріг та Харків, нагородивши кожне дипломом Кабінету Міністрів України II ступеня;
м. Одесу, нагородивши його дипломом Кабінету Міністрів України III ступеня;
за другою категорією населених пунктів
мм. Севастополь та Чернівці, нагородивши кожне перехідним кубком та дипломом Кабінету Міністрів України I ступеня;
мм. Житомир та Чернігів, нагородивши кожне дипломом Кабінету Міністрів України II ступеня;
мм. Миколаїв та Луганськ, нагородивши кожне дипломом Кабінету Міністрів України III ступеня;
за третьою категорією населених пунктів
мм. Іллічівськ Одеської області та Ковель Волинської області, нагородивши кожне перехідним кубком та дипломом Кабінету Міністрів України I ступеня;
мм. Коростень Житомирської області та Бердянськ Запорізької області, нагородивши кожне дипломом Кабінету Міністрів України II ступеня;
мм. Умань Черкаської області та Комсомольськ Полтавської області, нагородивши кожне дипломом Кабінету Міністрів України III ступеня;
за четвертою категорією населених пунктів
мм. Славутич Київської області та Богодухів Харківської області, нагородивши кожне перехідним кубком та дипломом Кабінету Міністрів України I ступеня;
мм. Южне Одеської області та Чигирин Черкаської області, нагородивши кожне дипломом Кабінету Міністрів України II ступеня;
мм. Баштанку Миколаївської області та Скадовськ Херсонської області, нагородивши кожне дипломом Кабінету Міністрів України III ступеня;
за п'ятою категорією населених пунктів
селище Нові Санжари Новосанжарського району Полтавської області, нагородивши його перехідним кубком та дипломом Кабінету Міністрів України I ступеня;
селища Єланець Єланецького району Миколаївської області та Гребінки Васильківського району Київської області, нагородивши кожне дипломом Кабінету Міністрів України II ступеня;
селища Катеринопіль Катеринопільського району Черкаської області та Нижні Сірогози Нижньосірогозького району Херсонської області, нагородивши кожне дипломом Кабінету Міністрів України III ступеня;
за шостою категорією населених пунктів
село Степове Миколаївського району Миколаївської області, нагородивши його перехідним кубком та дипломом Кабінету Міністрів України I ступеня;
села Зруб-Комарівський Сторожинецького району Чернівецької області та Буки Сквирського району Київської області, нагородивши кожне дипломом Кабінету Міністрів України II ступеня;
села Грузевицю Хмельницького району Хмельницької області та Музиківку Білозерського району Херсонської області, нагородивши кожне дипломом Кабінету Міністрів України III ступеня.
2. Відзначити роботу з поліпшення благоустрою, озеленення, забезпечення належного санітарного стану та підтримки громадського порядку мм. Маріуполя, Івано-Франківська, Артемівська Донецької області, Броварів Київської області, Кузнецовська Рівненської області, Миргорода Полтавської області, Олевська Житомирської області, Бара Вінницької області, селища Томашпіля Томашпільського району Вінницької області та сіл Сада Сумського району Сумської області та Високе Томашпільського району Вінницької області.
3. Звернути увагу на невиконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Закарпатською, Львівською та Тернопільською облдержадміністраціями вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів" ( 2807-15 ) та постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 2003 р. N 1119 ( 1119-2003-п ) (Офіційний вісник України, 2003 р., N 30, ст. 1556) щодо організації проведення I і II етапів щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку".
4. Комісії з проведення щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку" організувати вручення переможцям конкурсу нагород згідно з цим розпорядженням.
Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Исследование, проведенное учеными разных стран, показывает, что если человек говорит на нескольких языках, то у него усиливается способность овладевать процессами сложных размышлений. Как передает портал The Epoch Times, результаты, основанные на макроанализе широкого спектра исследований, показывают, что мультилингвизм мог бы даже замедлить возрастные изменения в организме.
Кроме возможности замедлить развитие процессов потери рассудка, исследователи обнаружили другие области, на которые мультилингвизм оказывает положительное воздействие, а именно: обучаемость, положительные реакции, творческие способности, межличностные отношения, подвижность ума и легкость в общении.
Другие научные факты подтверждают, что действия, связанные с запоминанием, способствуют также закреплению знаний и использованию дополнительных языков. "Представляется очевидным, что тренировка памяти прямо воздействует на познавательную функцию", - говорит Дэвид Марш, координатор проекта из университета в Ювяскюля в Финляндии.Он видит в этом причину того, что люди, владеющие несколькими языками, способны быстрее решать сложные неотложные проблемы по сравнению с теми, кто говорит на одном языке.
Изначально считалось, что эта гипотеза верна только для дву- или триязычных людей. Однако исследования последнего времени показали, что процессы, лежащие в основе изменений электроактивности мозга, возникают одновременно с началом освоения нового языка. "Это обнадеживающее открытие для тех, кто имеет возможность изучать еще один язык или активнее использовать второй язык в обычной жизни", - добавляет Марш.
УНІАН
Юрій Винничук
Ну, чому так буває, що коли мадам Богохульська зблискує своїм своєрідним інтелектом при стабільно вимкненому ай к'ю, нікого, хто б поставив їй діагноз, поруч нема?
У п’ятницю на „Свободі слова” вона відкрила неабияку Америку і, можна сказати, потрясла науковий світ. Точніше – на шоу вона тільки повторила те, що перед тим записала спеціально для російського телебачення.
Так от: Інна з букетом троянд крупним планом. У Москві. Вона йде – камера перед нею задкує, як тореадор перед биком. Хоча наша Інна цілком мирно налаштована і навіть усміхається.
Усміхається вона Москві, якій признається у любові і доповідає, скільки тут у неї друзів. А приїхала вона сюди, щоб „пачтіть” пам'ять великого сина України Миколи Гоголя. І оце вона суне до його пам’ятника. Вона суне, камера задкує, бо хтозна, чим це ще закінчиться. Ану ж наша Інна, як незабутня панна сотниківна раптом у повітря злетить. То нічого, що мітли в руках нема. Замість мітли – проект нового українського закону про мову. Ось вона – міна уповільненої дії! Ось цей фугас під українсько-російські дружні стосунки! Бо це закон, який „унічтожаєт русскій язик”! Як колорадський жук.
І Гоголь, за словами Інни, мав би зараз перевертатися в гробу, дізнавшись про цей закон. А тому Інна несе цей закон до його пам’ятника, щоб Гоголь прочитав, ужахнувся і тричі перевернувся. Не знаю, кому буде від цього добре.
Яким чином цей закон нищить „радную рєчь” Інни? А таким, що вимагає, щоб українці у своїй державі спілкувалися винятково українською мовою. А найгірше те, що за цим законом усі наукові праці теж повинні писатися українською мовою.
Тут мусимо уточнити. Інна трішки спізнилася. Закон про подання наукових праць на здобуття наукового ступеня державною мовою діє давно. А перед тим діяв інший закон, за яким навіть праці присвячені українській мові, літературі чи фольклору слід було подавати винятково на общєпонятном. І Інну це не гнітило. А тепер гнітить. Бо ж подумати тільки: „Еті нєдаумкі даже нє панімают, что тєрміналогіі нєт украінскай саврємєннай!”
Як можна писати наукові праці українською, обурюється Інна, коли українських технічних (в іншому варіанті – технологічних) словників не існує! А останній словник, який було видано – це словник Вернадського у... Тут маємо аж три варіанта: а)„в пєрвой палавінє ХХ вєка”, б) „даже в пєрвай палавінє 20-тих ХХ вєка” і в) „у 1924 році!”. Останній варіант прозвучав на „Свободі слова”. Ось такий тест із трьома невірними відповідями.
Почнемо з того, що жодного технічного словника Вернадського історія не знає. До термінологічної Комісії, яка діяла у 1918-19 роках при Академії Наук, він не належав, а, коли у 1921 р. було засновано Інститут української наукової мови на чолі з Агатангелом Кримським, Вернадський взагалі змушений був покинути Україну і виїхати в Росію.
До 1933 р., коли розпочалися репресії і тотальна русифікація, в Україні, не рахуючи Західної, було видано 83 термінологічних словника з різних галузей знань. Наступний етап творення української наукової, в тому числі й технічної, термінології, почався вже наприкінці 1950-тих. Звідтоді й до сьогодні видано більше сотні різноманітних наукових словників, в тому числі й перекладних: з російської та англійської. В 1973 р. в Україні було видано першу в СРСР „Енциклопедію кібернетики” у двох томах. Нема такої наукової галузі, яка б не мала розробленої української термінології. Є навіть ветеринарний словник – спеціально для нашої Інни.
Звичайно, якби Інна взяла в руки ці словники, то викликали б вони в неї черговий напад їді. Адже творення національних наукових термінів у будь-якій раніше поневоленій нації завжди на перших порах викликає скрегіт зубів у представників імперських націй. Можна лише уявити, як реготали німці з таких новітніх чеських термінів, як „дівадло” замість „театр” або „почітач” замість „комп'ютер”.
Шляхом творення нових термінів пішли зараз македонці, словаки, хорвати і словени. Тепер болгари, чехи і серби мають з чого кпити. Болгари теж, як і наша Інна, скрушно зітхають, що вони з македонцями рідні брати, у яких ще недавно і мова одна була, а тут така зрада! Те саме кажуть серби про хорватів. І у них була одна мова, але зараз вони з кожним роком усе більше одна від одної віддалюються, бо хорвати взялися за творення своєї наукової термінології. Який жах! Так що не тільки Гоголь крутиться у труні, а й Вук Караджіч, і Іван Вазов.
Інна не знає, що російську наукову термінологію, як і усі абстрактні поняття, творили українські вчені, яких Петро Перший стягнув до Москви. А творили вони цю термінологію просто і дохідливо за латинськими та німецькими зразками. І так само, як у німецькій, де слово нанизується на слово, кляті малоруси понанизували і російські слова. Звідси й походять усі ті «пре-до-пре-деления», «пред-на-чертания» і т.д.
Та це тільки початки жаху. Далі Інна підходить до пам’ятника Гоголю, і перед тим, як покласти букета й примірник нелюдського українського законопроекту, хреститься і б'є поклони. Ця сцена особливо зворушує. Ніхто ж не знав, що Гоголь уже святий.
„Ви падумайтє! – волає Інна. – Ані же даже Пушкіна пєрєводят на украінскій язик! І дєті (тут драматизм її голосу нагадує плач Ярославни на валу) ізучают на нємислімом (!!!) украінском язикє еті вєлікіє строкі!!!” Гримить грім, блискає блискавка, валяться стіни, з гробу встає Гоголь і, потрясаючи проектом закону, гірко ридає. Це вже моя фантазія, цього в російському ролику нема. А шкода. Бо не бере за душу.
Тобто цікава картина. Пушкін мордовською, чуваською, не кажу про польську, словацьку, македонську, – це нормально, а українською – повний маразм. На жаль, Інна не знає, що „вєлікіє строкі” Пушкіна для світу не такі вже й великі. Пушкін втрачає у перекладі не тільки українською, але й французькою та англійською. Видатний версифікатор був водночас і любителем поцупити щось із класиків минулого. Коли в 70-тих роках було видано „Войну богов” французького класика Еваріста Парні та „Французкую поэзию в русских переводах”, читачі з жахом упізнали там відомі вірші Пушкіна, ба навіть „пісьмо Татьяни”. Обидва видання відразу отримали сувору критику і навіть позникали з окремих бібліотек.
І ось минулої п’ятниці, де ми знову почули про ганебну відсутність українських технічних словників, ніхто з присутніх, навіть Яворівський – голова Національної Спілки Письменників – і не спробував заперечити. Можливо, не хотів наразитися, на яку-небудь убивчу Іннину репліку на зразок такої, яка тоді ж, хоч і з іншого приводу, прозвучала в ефірі: „Мєня ат вас ташніт!”
Що ж, це делікатніше, ніж те, що заявила вона мені колись під час шоу на ICTV: „Ви мнє уже нє інтєрєсни”. Не встиг я отямитися від цієї поразки, як Інна почала розповідати, яка вона класна господиня, які вона борщі виварює, а завершила фразою, яку я так і не можу забути: „Я хараша в сексє”.
Відтоді мене не покидає гнітюча думка: ну, чому, чому люди так часто помиляються у своєму покликанні?!
____________________________________