Нові митні правила для України: що запозичують з ЄС, а що доведеться прописувати окремо

Автор: Татьяна Бодня

У Верховній Раді зареєстровано проєкт нового Митного кодексу, який гармонізує українські митні правила із законодавством ЄС. Документ є одним із ключових кроків у переговорах про вступ України до Євросоюзу.

Які саме новації він передбачає, навіщо надає митниці додаткові повноваження і чого очікувати від цього документу бізнесу і громадянам - запитали у керівниці Робочої групи щодо проведення консультацій стосовно проєкту Митного кодексу України, експертки Громадської Ради Держмитслужби Тетяни Острікової.

ПДВ НА ПОСИЛКИ ДЛЯ ФІЗОСІБ: ЧОМУ ПОВЕРНЕННЯ ПІЛЬГ МОЖЕ ВИЯВИТИСЬ СКЛАДНІШИМ, НІЖ ОБІЦЯЮТЬ

– Депутати провалили голосування за законопроєкт, яким оподатковуються міжнародні посилки, вартість яких нижче 150 євро. Але парламент ратифікував кредитну угоду з Євросоюзом на суму 90 мільярдів, і як зазначив народний депутат Ярослав Железняк, гроші виплачуватимуться Україні траншами, а перед кожним вона має виконати певні зобов’язання. "1-й транш (€3,2 млрд): Законопроєкти (внесення) про скасування пільги з оподаткування міжнародних посилок і про оподаткування доходів через цифрові платформи", – написав він у соцмережі. Тобто, до цього питання можуть повернутися. Якщо скасують ліміт та запровадять ПДВ, наскільки це ускладнить процес отримання посилок і який це взагалі може мати вигляд?

– Якщо говорити про ті законодавчі ініціативи, які ми вже бачили, то ними було передбачено, що митне оформлення та сплату ПДВ щодо посилки з товаром, замовленим на маркетплейсі за кордоном, можна буде здійснити трьома методами. Перший з них – це так званий "метод одержувача". Тобто, поштовий оператор (Укрпошта, Нова Пошта тощо) подає до митних органів спеціальний реєстр. Це і зараз відбувається.

Після того він бере гроші в одержувача посилки при її видачі. І на сьогоднішній день (якщо вартість поштового відправлення більше 150 євро), в поштового оператора є місяць, щоб переказати отримані від одержувача ПДВ в бюджет. Це наразі працює для посилок вартістю понад 150 євро, тож цей метод законодавці планували поширити на усі посилки, незалежно від їхньої вартості. Зміною тут буде те, що оператору дають не місяць на перерахування ПДВ, отриманого від одержувача посилки, в бюджет, а два місяці - строк збільшується, щоб забезпечити можливість привезти посилку, вручити її одержувачу, взяти з нього кошти у вигляді ПДВ, і заплатити ці кошти в бюджет. Це, зокрема, пов’язано з тим, що наразі в Україні немає авіасполучення і посилки доставляються довше.

Другий метод – це так званий "метод відправника", який означає, що закордонний маркетплейс, ідентифікуючи покупця з України і доставку в Україну, одразу бере суму ПДВ в тій валюті, в якій продав товар. Відповідно, ПДВ буде закладено в ціну товарів, яка буде на 20% дорожча.

– Як Україна може отримати ці кошти?

– У маркетплейсу є два місяці на те, щоб відправити сплачений йому покупцем ПДВ в Україну. Як каже Мінфін, їхня задумка була в тому, щоби для маркетплейсів Україна стала країною, з якою діють такі ж правила, як у цих китайських чи американських маркетплейсів діють при купівлі товарів європейцями та їхній доставці у ЄС.

Але нюанс у тому, що у Європейському Союзі для усіх країн діє один посередник – резидент ЄС, якому усі ці іноземні платформи переказують стягнутий з ЄС - покупців ПДВ. І вже такий посередник перераховує отримані від маркетплейсів кошти (ПДВ) в бюджет Європейського Союзу.

Мінфін же пропонує дещо інший варіант взаємодії з іноземними платформами. Йдеться про те, що кожен з експрес-перевізників зможе стати таким посередником для сплати ПДВ для іноземних маркетплейсів. В такому разі у маркетплейсу буде два місяці на те, щоб переказати кошти або "Новій пошті", або "Укрпошті", або іншому оператору, який доставляє посилку, для безпосереднього перерахування в бюджет України. Дещо складний процес, але Міністерство фінансів вирішило його запровадити з посиланням на те, що за таким же принципом працює ЄС.

При цьому, метод відправника буде застосовуватись тільки для посилок, які дешевші 150 євро. Тому що для тих, які дорожчі за 150 євро, є ще питання сплати мита, а за методом одержувача маркетплейси стягують лише ПДВ. І якщо маркетплейс візьме з мене ПДВ, перекаже його "Новій пошті", а вона – в бюджет, то все одно мені або моєму оператору доведеться в Україні сплачувати мито.

– Як розповіла в коментарі "БізнесЦензору" народна депутатка, членкиня Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Ніна Южаніна, найбільша у світі американська компанія та маркетплейс Amazon не бачить можливості ставати платником ПДВ в Україні. Що робити, якщо й інші не погодяться пристати на наші умови співпраці?

– Я не знаю, звідки у пані Южаніної така інформація, не можу це прокоментувати. Але я запитала в Міністерстві фінансів, чи проведено консультації з онлайн-платформами і маркетплейсами стосовно можливості долучення України до 27 країн ЄС, які працюють за принципом методу відправника. Як мені пояснили, такі консультації проводили самі оператори, зокрема, з китайськими маркетплейсами. Ті запропонували говорити по суті цього питання вже після ухвалення відповідного законопроєкту.

Нагадаю ситуацію з так званим податком на Google. Коли його вводили, то теж говорили, що Google, Apple, Netflix і інші цифрові платформи, які надають електронні послуги (реклама, платні підписки, програмне забезпечення, ігри, хмарні сервіси, стримінг) фізособам в Україні, не будуть перераховувати цей податок в Україну і не будуть тут реєструватись платниками податку. А тепер ми щороку читаємо інформацію Державної податкової служби, що отримують ПДВ за використання електронних послуг від нерезидентів. Тобто, ці мега-гіганти зареєструвались платниками ПДВ. За інформацією очільниці ДПС України "Податок на Google" у 2025 році приніс до бюджету понад 14,4 млрд гривень.

Можливо, Amazon буде спочатку придивлятись, вивчати текст вже ухваленого закону, а вже потім приймати бізнес-рішення щодо того, чим варто їм з цим заморочуватись, виходячи з частки ринку, яку вони мають з українських клієнтів, які знаходяться в Україні. І якщо, уявимо, Amazon прийме рішення не реєструватися тут платником ПДВ і не уповноважувати нікого з операторів і експрес-перевізників на отримання та перерахування ПДВ в бюджет, то усі посилки від цієї платформи можна буде оформлювати за методом одержувача.

– Ви згадали реєстр, який подається на митницю. Поясніть, будь ласка, чи потрібна митна декларація при оформленні таких товарів.

– Митна декларація нікуди не дівається. Це третій спосіб. І я знаю випадки, коли, наприклад, компанія DHL має сумніви в зазначеній ціні товару і каже - ви можете самі подати митну декларацію або скористатися послугами нашого брокера, щоб її подати. Тобто, її ніхто не скасовує. Людина може її самостійно подати, якщо перевізник або поштова компанія відмовляється це робити, маючи сумніви у вартості товару.

Щодо реєстру. Людям - покупцям товарів на іноземних сайтах чи маркетплейсах, на мою думку, не треба глибоко вникати в ці митні деталі з реєстром, що оператор подає на митницю - усе це працює і сьогодні. Це документ, який подають експрес-перевізники Державній митній службі. Це невидима для замовника товарів історія. Просто нині ми, забираючи посилки вартістю до 150 євро, сплачуємо лише за доставку. А якщо законопроєкт буде прийнято, додатково при отриманні посилки оплатимо ще 20% ПДВ.

– На вашу думку, оподаткування посилок загалом зараз потрібно? Адже товари таким чином купують не лише цивільні, але й військові. І коментуючи цю ініціативу, командир взводу безпілотних систем бригади "Хартія" Юрій Бутусов заявив, що ухвалення законопроєкту про оподаткування посилок може мати катастрофічні наслідки для забезпечення Сил оборони.

– По військових – окрема тема. Тут, як на мене, найбільша проблема. Бо коли ми говоримо про військових, маємо розуміти, що до них належать дві категорії. Перша – це підприємство чи підприємець, які завозять комплектуючі для виготовлення товарів військового призначення. Митниця бачить, що вони за декларативним принципом включені в реєстр виробників. А на такі комплектуючі в законі є пільга - звільнення від сплати ПДВ. Тому по цій категорії імпортерів нічого не зміниться – вони, як зараз подають декларації, так і надалі подаватимуть, щоб скористатися цією пільгою.

А ось інша частина покупок товарів для військових – це коли волонтери, самі військові, їхні друзі чи родичі замовляють такі товари за кордоном, як фізичні особи. Тут по-перше, не на усі з цих товарів може бути пільга. А якщо вона передбачена українським законодавством, чи захоче іноземний маркетплейс це в своїх системах враховувати і відділяти товари, на які законодавством України встановлено звільнення від ПДВ, від товарів, на які такої пільги немає? Відповідь очевидна. Швидше за все вони не будуть "гратися" в те, щоб визначити, які в Україні введено пільги і чи треба виставляти ціну з ПДВ чи на якісь товари без ПДВ. І якщо, скажімо, людина купуватиме щось для свого родича-військового, з такої посилки все одно візьмуть ПДВ. І тоді товар, як і для усіх інших покупців, буде дорожчим.

До речі, сюди ж потрапляють і енерготовари, які мають пільгу щодо сплати ПДВ до 2029 року.

Водночас, у Мінфіні кажуть, що закладений у вартість такого іноземного товару (посилки) ПДВ, якщо є пільга, можна буде повернути в Україні. Це можна буде зробити протягом двох місяців з моменту, як ці кошти надійдуть в Казначейство або від поштового оператора, або від іноземного маркетплейсу. Але в тому, як це буде реалізовуватись на практиці, я бачу проблему. Бо у нас усе дуже добре в теорії, а повернути на практиці гроші з Казначейства, думаю, буде складно. З огляду на ці міркування, думаю, законопроєкт про оподаткування посилок трохи було не допрацьовано саме в частині товарів військового призначення і тих категорій товарів, які найбільше замовляють для потреб військових - одягу, взяття, засобів захисту тощо.

Чи на часі взагалі така законодавча ініціатива? Я чула три групи аргументів. Є складніші, є простіші. Перший аргумент – політичний: нібито платнику податків в умовній Німеччині чи Франції треба пояснити, що Україні треба допомагати фінансово, вона і сама вже підняла свої податки. Нібито, ми маємо показати європейським партнерам, що самі піднімаємо податки там, де можемо.

Друга група аргументів, яку я чула, про те, що від замовлень на цих платформах одягу, взуття, текстилю і інших товарів, страждає український виробник. Бо якщо українські виробники імпортують сировину – наприклад, тканину, ґудзики, то сплачують ПДВ при імпорті, так само ПДВ є в ціні, якщо сировина чи компоненти купуються в Україні. А коли готовий одяг чи текстильні вироби, до прикладу, йдуть із-за кордону в посилках фізичних осіб, то вартість вказується нижче 150 євро і ПДВ немає. Нібито цим часто зловживають підприємці, які через посилки замовляють комерційні партії товарів для продажу, і в такий спосіб уникають сплати імпортного ПДВ.

Ще одна група аргументів стосується того, що страждають компанії, які імпортують аналогічний асортимент одягу, взуття, електроніки та інших товарів широкого вжитку, сплачуючи при імпорті ПДВ з повної вартості. А деякі підприємливі українці такі ж товари замовляють у посилках, але в комерційних масштабах, цим зловживаючи пільгою, наданою законом саме для посилок фізичних осіб.

– Певно, можна було подумати про якісь інші варіанти наповнення бюджету і проговорити це з іноземними партнерами.

– Простір для діалогу в перемовинах завжди є, можливо варто було пропонувати інші способи, де можна отримати додаткові доходи бюджету. Рішення точно не популярне, єдине, що тут можна сказати – це те, що в Європейському Союзі ПДВ нараховується на усі посилки. А з липня запроваджується ще й фіксований митний збір у розмірі 3 євро за кожну позицію товару.

Але є й інший аргумент про те, що ЄС - це спільний митний простір, який об’єднує ринки країн, які входять до його складу. Тож можна замовляти ті чи інші речі без мита і ПДВ всередині цього великого митного простору. Ми ж в Україні маємо обмежений внутрішній ринок і не маємо поки що такої ж можливості, як в ЄС. Тому я б запроваджувала оподаткування ближче до вступу в Європейський Союз.

Дійсно, перед вступом маємо протестувати роботу такої системи, щоб потім синхронно з іншими країнами влитися в їхній митний простір і працювати за їхніми митними правилами.

ОБҐРУНТОВАНИЙ СУМНІВ МИТНИЦІ: ЯК НОВИЙ КОДЕКС МОЖЕ ВПЛИНУТИ НА СПОРИ ЩОДО МИТНОЇ ВАРТОСТІ

– Ви очолили міжвідомчу Робочу групу з питань консультацій щодо підготовки нової редакції Митного кодексу України. З якими найбільшими проблемами та суперечностями ви стикалися під час напрацювання документа та чи вдалося знайти баланс між інтересами держави, митною безпекою та потребами бізнесу?

– Розпорядженням уряду було доручено створити робочу групу для проведення консультацій по проєкту нового Митного кодексу. В цю групу увійшли представники великих бізнес-асоціацій, наприклад Європейської бізнес-асоціації, Американської торговельної палати, вузькогалузевих, які об’єднують виробників чи імпортерів, представники Громадських рад при Міністерстві фінансів, Державній митній службі.

На першому установчому засіданні ми довго дискутували про те, що означають консультації. Чи ми маємо подати якомога більше поправок і змінити проєкт кодексу, чи ми маємо задавати питання, звіряти текст з тим, що є в Митному кодексі Європейського Союзу. І врешті-решт ми домовились про те, що ідемо постатейно. І за кожним учасником групи закріпили відповідні розділи кодексу.

Я зараз проводитиму паралелі з Цивільним кодексом, щоб пояснити логіку наших дій. Чому він викликає так багато критики? Тому що не було проведено консультацій. Якби їх проводили, ті дикі норми, які викликають іронію і нерозуміння практикуючих юристів, вдалося б обговорити і зрозуміти, що це не буде працювати. Тому нам так важливо було рухатись постатейно.

Ми були обмежені тим, що у нас є текст Митного кодексу Європейського Союзу, який є єдиним для всіх країн, які входять до його складу. Він регулює усі питання митних процедур окрім кількох. Зокрема, відповідальності за контрабанду і порушення митних правил, тому що це суверенний принцип кожної держави вирішувати за що карати та як саме. А також статус митних органів, бо знову ж йдеться про суверенне право кожної країни вирішувати, як саме мають функціонувати органи державної влади.

У нас була чітка таблиця, підготовлена робочою групою, де була стаття нашого кодексу і стаття Митного кодексу Європейського Союзу або відповідного імплементаційного регламенту.

Треба розуміти, що в новому проєкті Митного кодексу ми імплементуємо, як Митний кодекс Європейського Союзу, так і умовно те, що у нас називається постанови Кабінету Міністрів, а в Європейському Союзі – імплементаційні регламенти.

Поки ми не члени ЄС, їхні імплементаційні регламенти для нас не діють, але вони конкретизують положення Митного кодексу, тому ми включили і їх в законопроєкт, і статті Митного кодексу ЄС. Нова редакція Митного кодексу України діятиме до вступу нашої країни в ЄС.

Ми бачили, як є сьогодні в чинному кодексі ЄС і як пропонується у нас в проєкті. І якщо була невідповідність тексту, ми подавали пропозиції виправити. Наприклад, в кодексі ЄС написано: митний орган має взаємодіяти і вести діалог з економічним оператором, а в проєкт українського документу вкралося "може".

Друге. Були статті, яких на сьогоднішній день немає, як правового інституту в Митному кодексі України. Наприклад, так звана "авторизація митної вартості". Тож ми не знаємо, що це і як це має працювати, тому ставили питання Міністерству фінансів, Державній митній службі, робили запит до європейців з проханням про консультації.

В якихось моментах ми накладали ті чи інші норми проєкту Митного кодексу на бізнес-моделі. Наприклад, як зараз працюють аграрії при експорті і як будуть працювати, коли набуде чинності цей кодекс – чи не буде перешкод для того, як вони сьогодні діють. Ось в такому контексті рухались наші консультації.

Загалом багато норм вдалося виправити. Але я переконана, що на майданчику парламенту буде ще багато роботи і багато поправок. Тому що це великий кодифікований акт.

Я думаю, що його критикуватимуть значно менше, ніж Цивільний кодекс. Бо повторюся: у нас є чітка рамка – Митний кодекс ЄС і ми не можемо від неї відійти, якщо хочемо вступити в ЄС.

– Ви сказали, що оновлений кодекс діятиме до нашого вступу в ЄС. Тобто, це перехідний документ, правильно я зрозуміла?

– Так. Тому усі наші митні правила і процедури, ІТ-системи, стандарти обміну інформацією, типи і види митних декларацій протягом цього умовного перехідного періоду мають бути рівно такими, як на сьогоднішній день діють в країнах ЄС. Норми цього кодексу після ухвалення будуть реалізовані на практиці, бізнес, громадяни та митниця працюватимуть за ними кілька років, потім спеціальна оціночна місія ЄС перевірятиме нас і коли підтвердить, що всі митні оформлення проходять за правилами ЄС, ми готові до вступу в митній частині. А коли вступимо, для нас Митний кодекс ЄС стане кодексом прямої дії, в Митному кодексі України відпаде потреба, тож він втратить чинність, окрім питань відповідальності за порушення митних правил та положень про статус митних органів.

– А не можна було взяти європейський митний кодекс як цілісну конструкцію і адаптувати якісь необхідні речі? Бо про це теж пишуть експерти, називаючи підготовлену робочою групою редакцію українського кодексу складним гібридним документом.

– Це дуже спрощене розуміння ситуації. Люди, недотичні до митної справи, так і кажуть: переклад же є на сайті, можна ж просто використати. А скрізь по тексту слова "Європейського Союзу" замінити на "Україну". Але, на жаль, це так не працює. Бо ще раз: окрім кодексу, треба враховувати і регламенти, які конкретизують його положення. Тобто, нам все одно довелось би доповнювати текст кодексу нормами, які є в цих регламентах.

Друге. Конституцією визначено, що основи митної справи встановлюються виключно законами України. Відповідно певні питання не можуть бути віддані на відкуп постанов Кабміну.

Третє. Є різниця у термінології. Наприклад, скрізь по тексту європейського митного кодексу вживається визначення "держави-члени". А Україна поки не є членом, тому в кожному конкретному випадку треба визначати, що має вживатися в тій чи іншій статті проєкту Митного кодексу України залежно від контексту.

Окрім того, в Митний кодекс ЄС є статті про делеговані повноваження. Це коли Європейський парламент делегує Європейській комісії певні повноваження. А у нас Конституцією передбачено, що кожен орган діє в рамках своїх повноважень і не можна їх делегувати.

Четверте. У Митному кодексі ЄС відсутній такий термін як "митний кордон", їхній кодекс оперує визначенням "митна територія Союзу". В Україні ж більшість конструкцій в Податковому кодексі та навіть у Кримінальному побудовані через "митний кордон" - наприклад, з ПКУ "Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом", або з ККУ -"Контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю"… Водночас, кожна з держав-членів ЄС, як наддержавного утворення, має свій державний кордон, а ЄС має спільну митну територію та відповідно вони оперують в МК ЄС терміном "митна територія". Тож треба це все адаптувати до наших реалій. Те ж саме стосується коректності перекладу та правового змісту термінів, що вживаються в МК ЄС, до прикладу, в нас є митний контроль, а в МК ЄС є customs controls, customs supervision, customs surveillance.

Тому підсумовуючи: Україна – унітарна країна, ми поки що не члени ЄС і нам головне – імплементувати ті правові процедури, ті терміни, ті правові інститути, які діють в Митному кодексі Євросоюзу та відповідних імплементаційних регламентах Європейської комісії. І врегулювати в максимально наближений до стандартів ЄС спосіб питання боротьби з контрабандою, відповідальності за порушення митних правил, і питання статусу митних органів, надавши Держмитслужбі статус правоохоронного органу.

– Одне з найчутливіших питань – митна вартість та коригування. Чи до кодексу внесено зміни, які дозволять зробити процедури більш прозорими та зменшити кількість конфліктів між митницею та імпортерами?

– Так. Наприклад, глава 3 "Вартість товарів для митних цілей" містить окремі нововведення, а саме: можливість врахування знижок та коригувань ціни на браковані товари для цілей визначення митної вартості; визначення митної вартості у разі часткової поставки; оцінки умов та домовленостей під час визначення митної вартості; можливість використовувати спрощення щодо визначення митної вартості (фіксування елементів для включення в митну вартість), якщо адміністративні витрати на застосування спрощеної декларації є вищими;

Великі дискусії на засіданнях робочої групи точилися щодо доцільності доповнення цієї глави положеннями щодо дотримання прав суб’єктів ЗЕД під час визначення митної вартості, адже в митному праві ЄС гарантії забезпечення прав і свобод економічних операторів при визначенні митної вартості, а також цілий ряд особливостей контролю та коригування митної вартості митними органами, визначено рішеннями Суду Справедливості Європейського Союзу (CJEU), які мають пряму дію та є обов’язковими для застосування країнами-членами та їх суб’єктами владних повноважень. Таким чином, використання в проєкті Митного кодексу України лише норм відповідних регламентів ЄС не відображає реальних правил визначення митної вартості, які застосовуються митними органами країн-членів ЄС на практиці. Тому під час проведеного в рамках консультацій круглого столу за участю науковців, практиків, Держмитслужби та Мінфіну було вказано на необхідність визначення механізму попередження можливих негативних наслідків протягом перехідного періоду від набуття чинності новим МКУ до вступу України до ЄС, коли зазначені вище гарантії встановлені рішеннями CJEU стануть обов’язковими для України.

За наслідками обговорень та дискусій у проєкті Митного кодексу вперше на рівні кодифікованого акту закріплено концепцію "обґрунтованого сумніву" (стаття 139), відповідно до якої митний орган має право не прийняти заявлену митну вартість виключно за наявності належно мотивованих та об’єктивних підстав. Так, в проєкті кодексу було введено поняття "обґрунтований сумнів митного органу", а також визначено коли сумнів дійсно вважається обґрунтованим, та випадки надання додатково інформації економічним оператором з метою подолання такого сумніву. Також введено двохетапну модель ухвалення рішення про визначення митної вартості - якщо внаслідок розгляду додаткової інформації від декларанта сумніви митних органів не розвіяно, прийняття рішення щодо можливості визначення митної вартості на основі вартості транзакції, передається до уповноваженого підрозділу митного органу, а декларант отримує можливість провести консультації та скористатись правом бути почутим.

– Що ще нового в проєкту МКУ, на що слід звернути увагу бізнесу?

– Процедура ввезення товарів на митну територію України в цілому залишається подібною до чинної. До ввезення товарів має бути подана зведена декларація ввезення (зміна назви загальної декларації прибуття). Така декларація може бути подана шляхом подання двох і більше часткових наборів даних двома або декількома сторонами в ланцюжку постачання.

Товари, що ввозяться на митну територію України, з моменту їх прибуття підлягають митному нагляду і можуть підлягати митному контролю.

З моменту пред’явлення митному органу іноземні товари перебувають на тимчасовому зберіганні протягом 90 днів (без продовження), після чого такі товари мають бути реекспортовані або поміщені під митну процедуру.

Товари можуть зберігатися лише на авторизованих об’єктах або в погоджених митницею місцях виключно з метою збереження їх у незмінному стані.

Застосовується презумпція митного статусу українських товарів, а саме, визначається, що всі товари на митній території України вважаються такими, що мають митний статус українських товарів, якщо тільки не буде встановлено, що вони не є українськими товарами.

Встановлюються випадки, коли декларація може бути подана в усній формі або шляхом вчинення дій; визначаються дії, що вважаються митною декларацією.

– У професійному середовищі досить активно обговорюється ідея надання митниці статусу правоохоронного органу. Чи достатньо у митної служби ресурсу для того, щоб працювати в такому статусі ефективно?

– Станом на сьогодні недостатньо. Але на сьогоднішній день немає і законодавчого підґрунтя для такої готовності. Не можна ставити віз поперед кобили. Спочатку треба на політичному рівні визначитись, чи хочемо ми, щоб наша митниця була як більшість митниць країн ЄС, які є правоохоронними органами. Це важливо, бо митниця покликана забезпечувати економічну безпеку.

Новою редакцією кодексу передбачено, що спеціалізований правоохоронний підрозділ запобігає, виявляє, припиняє, розслідує кримінальні правопорушення, віднесені законом до підслідності митних органів. Тобто, він робить те саме, що робить БЕБ, НАБУ. Бо ми ці конструкції брали із законів про НАБУ і про БЕБ.

– Можете уточнити, про які саме правопорушення йдеться?

– Як ви розумієте, підслідність визначається не Митним кодексом, а Кримінальним процесуальним. І я неодноразово наполягала на тому, щоб разом з проєктом Митного кодексу до Верховної Ради було подано зміни в Кримінальний кодекс, Кримінальний процесуальний кодекс, закони "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про захист працівників суду і правоохоронних органів", "Про основи боротьби з організованою злочинністю" та інші, де є перелік правоохоронних органів, органів досудового розслідування і якими визначаються їхні права. Але поки що документів, де б були передбачені усі необхідні зміни в законодавство, не подається.

Тому, спілкуючись з головою Державної митної служби паном Орестом Мандзієм, казала про те, що враховуючи його профайл і величезний досвід роботи в правоохоронній системі, дуже важливо, щоб він узяв на себе це лідерство і велася робота по підготовці відповідних законопроєктів. Щоб надання статусу правоохоронного органу митниці не перетворилося на пусті декларації.

Чому для митниці важливо мати правоохоронний статус? Як я уже казала, митниці європейських країн переважно мають правоохоронні статуси, і коли йдеться про обмін інформацією про переміщення товарів чи якісь порушення, вони не можуть ділитися даними з нашою митницею. Вона не має такого статусу і для них це цивільний орган.

І ще одне. На сьогоднішній день на митних постах хочуть перебувати і контролювати процеси митного оформлення ледь не усі правоохоронні органи. І ДБР, і БЕБ, і ДСР Нацполіції, і СБУ. Потім ми читаємо в журналістських розслідуваннях, що вони якимось чином і причетні до того, що там відбувається. Тому, якщо у нас митниця сама буде правоохоронним органом і буде чітко визначена підслідність, усі ці представники різних силових структур на територіях з митним контролем будуть не потрібні. Виявляти і розслідувати правопорушення будуть митники, з них і питатимемо потім.

Зараз в Державній митній службі новий керівник, обраний на конкурсі. Ми бачимо, що до нього є довіра і з боку підприємницької спільноти, і з боку міжнародних донорів. І якщо міжнародні донори будуть готові надавати йому фінансову підтримку, матеріально-технічне забезпечення (сканери, вагові комплекси, боді-камери для інспекторів), а в цей спеціалізований підрозділ по боротьбі з контрабандою і порушенням митних правил прийдуть фахівці, які спеціалізуються на зовнішньо-економічних розслідуваннях, на транскордонних операціях, то гірше точно не буде. Якщо це відсіче усі інші органи, які бажають сидіти на митних постах і "заробляти" на цьому, для мене це окей.

– Чи не стануть такі повноваження просто додатковим інструментом тиску на бізнес? Інших правоохоронців заберуть з митних постів і буде така собі монополія митників.

– Якби ми з вами жили в парадигмі 2016 чи 2021 років, то, можливо, я б перша сказала вам, що так і буде. Зараз, як на мене, ситуація інша. До нового керівника Держмитслужби, як я уже зазначила, є кредит довіри від тих, хто його обрав, від уряду, який його призначив, від підприємців і міжнародних донорів.

Далі має відбутися атестація співробітників митної служби. Я знаю, що вже ведуться певні підготовчі заходи всередині Держмитслужби для того, щоб запустити цей процес. Побачимо, як вона буде проходити, але за наслідками атестації може статися так, що частина тих, хто не відповідає своїм посадам чи то за знаннями, чи то за доброчесністю, підуть. А на їхнє місце прийдуть кваліфіковані і чесні люди.

В ефективній роботі митниці зацікавлені і наші міжнародні партнери, бо якщо збільшаться надходження в бюджет, Україні вже можна виділяти менше коштів.

Четверте питання, яке треба враховувати, - це наш рух в ЄС і необхідність ухвалити проєкт Митного кодексу. Наш бізнес і наші митники мають навчитися працювати на виписаних у ньому процедурах. Потім треба отримати висновок оціночної місії Європейського Союзу, що те, як працюють в Україні, відповідає їхнім вимогам і нас можна приєднувати.

Усі ці фактори в сукупності і бекграунд нового голови дають підстави для стриманого оптимізму. Бо коли, наприклад, йдеться про правоохоронний статус митної служби Німеччини, то ми ж не говоримо, що німецькі митники отримали монополію, відганяють усі інші правоохоронні органи і "доять" бізнес.

Чи візьмемо як приклад наші антикорупційні органи – НАБУ і САП. Вони побудовані за певною моделлю і за сприяння наших іноземних партнерів. От ми на сьогоднішній день чуємо десь у медіа, щоб вони вимагали з якихось підприємців гроші? Ні. Хоча у них є монополія на розслідування певної категорії злочинів. В тому числі у сфері економіки, куди, так чи інакше, бізнес дотичний. Бо якщо вкрали на тендері, то хтось же на тендер цей товар поставив.

– Новий Митний кодекс передбачає посилення пост-митного аудиту як альтернативи тотальному контролю на кордоні?

– Пост-митний контроль в проєкту МКУ регламентується статтею 92 та базується на європейських нормах, зокрема статті 48 європейського митного кодексу, якою передбачено можливість здійснення контрольних заходів щодо митного оформлення тих чи інших товарів після їх випуску. Це дає швидкість оформлення, наприклад при імпорті, коли контроль переноситься на більш пізню стадію, а підприємець (економічний оператор) знає, що випуск товарів у вільний обіг за заявленою вартістю та на підставі поданих документів не є панацеєю і не гарантує відсутність претензій з боку митних органів у майбутньому, адже кожна операція може бути перевірена в наступних періодах. Це гарантує невідворотність відповідальності та є стимулом подавати правильні та достовірні відомості митному органу при оформленні.

Стаття 92 проєкту МКУ визначає, що пост-митний контроль здійснюється шляхом:

1) проведення доперевірочного аналізу інформації, заявленої (задекларованої) в митних деклараціях інформації про операції з товарами, які не були задекларовані належним чином, або попередніх чи подальших господарських операцій з цими товарами, що відбулися після їх випуску, а також від інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав щодо встановлення автентичності документів, поданих митному органу;

2) проведення документальних перевірок дотримання вимог митного законодавства, зокрема, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, у тому числі на підставі інформації, отриманої на запит митного органу від осіб, установ та організацій.

Доперевірочний аналіз здійснюється за результатами аналізу ризиків та може бути ініційований протягом строків, передбачених для зберігання документів.

У разі виявлення за результатами проведеного доперевірочного аналізу невідповідностей в документах, інформації (відомостях), фактів неподання митної декларації, декларації тимчасового зберігання, зведеної декларації ввезення, зведеної декларації вивезення, декларації реекспорту або повідомлення про реекспорт, якщо обов’язок з їх подання визначений митним законодавством, така інформація враховується під час аналізу ризиків, з урахуванням якої митні органи приймають рішення щодо:

1) проведення документальних виїзних (планових, позапланових) або невиїзних перевірок дотримання вимог митного законодавства;

2) направлення інформації про виявлені невідповідності іншим компетентним органам, які уповноважені здійснювати інші, крім митного, види контролю.

Під час проведення документальної виїзної перевірки митний орган може прийняти рішення про:

1) встановлення додаткового строку проведення такої перевірки, який не може перевищувати 15 робочих днів;

2) зупинення проведення такої перевірки на строк, що не перевищує 30 робочих днів, крім випадків:

а) необхідності відновлення особою, щодо якої проводиться документальна перевірка, втрачених, пошкоджених або достроково знищених документів.

У такому випадку проведення документальної виїзної перевірки зупиняється на строк, необхідний для відновлення таких документів, але не більше, ніж на 90 робочих днів;

б) необхідності проведення митної експертизи, зустрічної звірки, отримання інформації від інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав, завершення розгляду судом позовів з питань, пов’язаних з предметом такої документальної перевірки.

У такому випадку проведення документальної виїзної перевірки зупиняється на строк, необхідний для завершення таких процедур. У разі встановлення порушень митного законодавства, зокрема, щодо правильності заявлених (задекларованих) тарифної класифікації товарів, їх митної вартості, країни походження, підстав для звільнення від обов’язку сплати, застосування знижених ставок ввізного мита, результати документальної перевірки оформлюються актом, який містить повідомлення про намір митного органу прийняти несприятливе рішення та є підставою для самостійного визначення митним органом заниження (завищення) податкового зобов’язання зі сплати митних платежів та здійснення заходів, передбачених законами України.

Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"