Юрій Бутусов: Замість наймати іноземних штурмовиків, держава забирає з роботи платників податків

Автор: Юрий Бутусов

Командир роти БПЛА 23 штурмового полку в складі 2-го корпусу Нацгвардії "Хартія" Юрій Бутусов під час стріму розповів про переваги залучення іноземних бійців, проблеми рекрутингу та необхідність у системному підході в Україні для масштабування цього напрямку.

Основна тема сьогодні: чи вигідно Україні воювати іноземними бійцями і чому українська влада досі вагається і не може реалізувати, здається, таку очевидну річ, як завезення масового іноземних бійців.

Я постійно на зв'язку з керівниками різних рівнів намагаюсь пролобіювати цю тему для того, щоб іноземних бійців можна було завозити в Україну реально тисячами і закривати значну частину плану мобілізації іноземними бійцями, а не українцями.

Я вийшов вже зі складу 13-ї бригади Нацгвардії "Хартія", в якій я мав честь воювати як командир взводу БПЛА. Я був переведений зі своїм підрозділом до складу другого корпусу Нацгвардії "Хартія". У складі корпусу створена нова бойова частина, 23-й штурмовий полк. Цей штурмовий полк комплектується штурмовиками іноземними бійцями, ну а мій взвод переведений для того, щоб у складі 23-го штурмового полку підтримувати штурмові дії. І тепер мій взвод БПЛА розгортається до роти.

За останній час вдалося багато що зробити для доукомплектування не одного взводу. По суду, завдяки підтримці, сприянню бригади "Хартія", юриста нашого Михайла, якого ми дуже поважаємо, і завдяки сприянню військової служби правопорядку Харківської області, ДБР, Генпрокуратури і судів Харківської області, вдалося за останні 8 місяців через суди зарахувати до складу підрозділу понад 60 бійців, які були у розшуку за самовільне залишення частини, і понад 30 іноземних добровольців з Колумбії, з Латинської Америки, зараз два бійця з Польщі у нас у складі. Тобто ми поповнюємось людьми, звідки тільки це можливо. Ну і зараз взвод розгорнутий у роту в складі 23-го штурмового полку, другого корпусу "Хартія".

Тому можна сказати, що оскільки під моїм командуванням понад 30 іноземців. Всі бійці з Латинської Америки, які у мене у складі підрозділу, відвоювали в Україні від одного до чотирьох контрактів у піхоті. І вже після того, як вони здобули значний досвід піхотинця і дуже якісні рекомендації, вони зараховуються у підрозділи і займаються забезпеченням роботи підрозділів БПЛА, працюють як оператори мавіків, як інженерна розвідка у кілзоні, тобто виконують дуже важливі і небезпечні завдання.

Коли я бачу штурмові дії, які проводить 23-й штурмовий полк, коли я бачу, як працюють іноземці у складі мого взводу, який зараз розгортається у роту, я розумію, що іноземці потрібні. До речі, треба сказати, що зараз нам потрібні поповнення, тому якщо хтось думає про службу в армії, про службу в силах оборони, про те, щоб отримати дійсно унікальний досвід роботи з іноземними бійцями, з дронами, я всіх запрошую до переведення, до мобілізації, до складу свого підрозділу. І будемо надавати максимальне сприяння. Безумовно, переведення з інших частин сил оборони дуже складні, але ті люди, хто були в цивільному житті і розглядає для себе можливість служити в армії, або хто в СЗЧ, по кому є навіть кримінальна справа, будь ласка, звертайтесь і будемо сприяти, буду радий служити, воювати з вами поруч.

Відповіді на запитання

А що в Україні Counter-Strike фан? А що в Україні скінчились чоловіки, скільки їх у барах, спортзалах, вечорами з дівчатами гуляють? Мільйонам українських чоловіків, які можуть бути залучені до ЗСУ, потрібно просто посилити відповідальність за ухилянство.

Відповідальність за ухилянство треба посилити після того, як держава розробить якусь зрозумілу і прозору систему мобілізації. Ми чуємо, що Міністерство оборони готує новий закон про мобілізацію або нові правила зміни про мобілізацію. Я сподіваюся, що там будуть закриті ті проблемні моменти, які насправді не дозволяють розглядати мобілізацію в Україні як систему.

Чи будуть зміни в статусі СЗЧ? Люди очікують по півроку в СЗЧ і при тому не вистачає людей на фронті. Чи можу я прийти до вас через СЗЧ? І чи необхідні вам люди до складу.

Шановний Іване, будь ласка, пишіть мені в особисті, можете написати в месенджер або написати тут або в інстаграмі. Я все це перечитаю. Безумовно, нам потрібні бійці, причому на абсолютно різні посади. Нам, звичайно, потрібні і діловод, потрібні і водії, потрібні просто бійці, які можуть навчатись на дрони, на різні спеціальності. Треба і спотери, і пілоти, і штурмани на різні типи дронів. Тому безумовно, звертайтесь. Як я сказав, понад 60 бійців, які були в СЗЧ, нам вдалося через суд повернути до строю. Ситуація, безумовно, критична і вимагає по СЗЧ системного рішення держави. Тому що дійсно є випадки, коли вмотивовані люди, найшвидше, що до мене по суду заходили люди, це два місяці. Це найшвидше, але такі випадки дуже рідкісні. В середньому людина переводиться по СЗЧ близько чотирьох місяців у нас. Але, на жаль, два у нас є сумних випадки, коли люди в СЗЧ в статусі узаконювалися вісім місяців.

Вісім місяців. Ці дуже гідні бійці, насправді військові, вони весь цей час працювали у нас в підрозділі, як абсолютно штатні військовослужбовці виконували бойові завдання, виконували роботу, звичайно, без зброї. Але оскільки ми достатньо близько в зоні бойових дій, то безумовно вони ризикували разом з нами. І ці люди, ми їх підтримували за свій рахунок, скидається підрозділ, скидаю я, безумовно для того, щоб підтримувати бійців, які в СЗЧ, у яких немає зарплати, яких теж є родини, яким треба за щось жити. Це дуже складний для людей. Тим не менше вони його проходять, і я вдячний всім бійцям.

Хочу сказати, що з СЗЧ до нас прийшли просто дуже багато справжніх воїнів, дуже чесних громадян-патріотів, які чесно виконують бойові завдання, які діють віддано, ризикують собою, віддають себе повністю захисту України. Тому в СЗЧ бувають різні люди, бувають і ухилянти, бувають і правопорушники, бувають люди, які насправді просто не хочуть служити. Але велика кількість людей серед бійців військових, які в статусі СЗЧ, це абсолютно гідні громадяни, яким просто не пощастило з колективом, з командирами на якомусь етапі, з ситуаціями, в які вони потрапили, які трохи заплуталися або не знайшли у своїх командирів адекватного рішення. І таке буває на війні, в деяких частинах це дуже розповсюджено.

Тому я з повагою ставлюся до всіх військовослужбовців, які у статусі СЗЧ, ми даємо можливість підтримки, перевірки в реальних умовах і намагаємось всіх гідних людей максимально швидко залучати.

Чи можуть російські громадяни до вас потрапити?

До мене в підрозділ напряму ні, але в корпусі "Хартія", якщо звернутися через органи Служби безпеки України і отримати від них дозвіл, пройти перевірку, я думаю, це цілком реально. Якщо ви росіянин, який вмотивований брати участь у штурмових діях, пройти перевірку реальним ближнім боєм в бою з путінською рдою, то чому ні? Звертайтесь, напишіть, я просто згідно з своїми службовими обов'язками повідомлюю відповідні структури, органи, і у вас буде можливість пройти обкатку боєм, перевірку штурмовими діями, і після того буде можливість розглянути посади і в підрозділах БПЛА. Але для початку всі росіяни, які, я думаю, заходять, і ми це бачимо по бійцях РДК, це люди, які проходять перевірку боєм. Це найкраща перевірка, яка є в таких умовах і, як ви розумієте, з таким статусом.

Пане Бутусов, не вигідно владі наймати іноземців, тому що вони в будь-який момент можуть розірвати контракт, розвернутися і поїхати. А українця можна схопити на вулиці, він буде до кінця інакше – СЗЧ, тюрма.

Ця проблематика існує. Але таки багато місяців і навіть років про це говорить все керівництво України, президент, Кабінет Міністрів, Ставка Верховного Головнокомандувача, кілька міністрів оборони, Верховна Рада. Та результат просто мізерний. Мізерний, тому що насправді для того, щоб побудувати систему завезення іноземців, потрібно хоч мінімум... максимальна увага до цього процесу. Само по собі в державі це не може відбутись. Що у нас само по собі відбувається? Бусифікація відбувається. ТЦК мільйонерів, чиновники військові в ТЦК, там теж багато стало доларових мільйонерів. Лікарів, які виписують довідки, теж дуже багато доларових мільйонерів стало. Я думаю, десятки чиновників стали мультимільйонерами під час війни. Тому що мобілізовувати українців вигідно. Серед українців може проводитися мобілізація, а до керівників приходять якісь бізнесмени, які кажуть, включіть моїх співробітників в список бронювання. Не безкоштовно. І дякую за це. Все вигідно. Вигідно мобілізовувати людей, які офіційно працевлаштовані. Вигідно. Чи вигідно бусифікувати людей на вулицях? Вигідно, бо частина з них теж тут на місці. Ми знаємо багато заяв публічних в медіа про те, що люди там відкупаються на різних рівнях. І багато кримінальних справ порушує ДБР і поліція з цього приводу. Тобто вигідно людей ловити для тих, хто це робить. Для певної частини недобросовісних людей. Є добросовісні військовослужбовці ТЦК, а є ті, по кому регулярно порушують кримінальні справи. Вигідно виходить. Бо з когось щось, якісь недобросовісні люди щось беруть. Якісь хабарі, якісь теж подяки для того, щоб зняти з обліку, для того, щоб відпустити з ТЦК, з навчальної частини, зробити непридатним. Все це вигідно.

А от іноземців завозити невигідно. Тому що з іноземного бійця, який має добровольчий контракт в Україні, ніякої копійчини жоден наш військовий або державний керівник на всіх рівнях, не може взяти нічого. Тому що, коли сюди завозять іноземних бійців, їх є дві категорії.

Є люди, які приїжджають добровільно. Для них у 2022 році зроблений контракт добровільної служби. Вони служать пів року, вони в будь-який момент можуть розірвати контракт, повернутися. Тому що нема зобов'язань. У них немає, на відміну від українців, у іноземних військових немає відповідальності кримінальної за розірвання контракту. В будь-який момент людина розвертається і їде. Тому у нас склалася система, де на цих людей натиснути адміністративно неможливо. Вимагати з них гроші, коли вони приїжджають. Я знаю про двох. Можливо, ще кілька людей. Був один випадок, коли громадяни, просто перераховували гроші без всякої реклами, самі просять про анонімність, передавали, просто не хочуть дивитись, як гинуть українці. Не хочуть, щоб українців відривали від роботи, від виплати податків. І хочуть, щоб воювали ті, хто готовий, хто фізично підготовлений, морально, хто готовий ризикувати. Не іноземці. І я вам скажу чесно, я вражений, що є така кількість людей в Україні, які витрачають гроші просто так, їм це не потрібно. Для того, щоб завозити іноземців, а держава робить, яка збирає гроші платників податків, вона замість того, щоб платників податків зберігати і за ці гроші, які з них збирають, наймати іноземних бійців, держава не звертає увагу на іноземних бійців, а хапає тих самих платників податків і намагається з них зробити штурмовиків.

Хочу сказати, що на п'ятому році війни знайти придатних для штурмових дій людей, здорових в першу чергу, максимально складна історія. Я не кажу навіть про мотивацію. Зараз піхотинець має бути фізично здоровою людиною, тому що захід на позицію здійснюється, як правило, пішки через високу активність дронів противника. І армії потрібні в піхоті люди, які можуть пройти 20, інколи до 30 кілометрів пішки, інколи це займає не один день, два, три, є по тижню заходи. Це мають бути міцні фізично люди, які можуть тривалий час нести на собі все необхідне, ховатись, швидко бігати, бути витривалими, потім переховуватись в укриттях, не маючи можливості розім'ятись, не маючи можливості відпочити, тривалий час бути на позиції. Для всього цього треба здорові фізичні люди, просто однієї мотивації не достатньо. Ну і тим не менше ми не робимо системних зусиль на п'ятому році війни, не робимо все необхідне, щоб завозити іноземців.

Я, окрім таких причин, про які я вам сказав, що іноземці невигідні, бо вигідніше хапати українців, мобілізовувати українців, я просто іншої логіки не бачу. Я не розумію, чому все це не приділяється увага в державі на вищому рівні. Це безвідповідальність влади, безумовно.

Як ви думаєте, скільки ще триватиме війна?

Я думаю, пару років точно. Багато людей кричать про закінчення війни. Я майже в кожному ефірі відповідаю на такі запитання. Можу вам сказати, що війна закінчиться в той момент, коли Сили оборони України зупинять силою зброї російський наступ, стабілізують фронт. І через деякий час, через кілька місяців, коли Росія зрозуміє, що крім великих втрат, вона не може захопити більше ні метра української землі, а може тільки втратити. Після того війна буде закінчуватись реально. Путін буде примушений до миру. Це той самий корейський варіант, як у війні в Кореї 1950-1953 року. Коли мирної угоди нема, але є фактично зупинка бойових дій.

Як зараз ситуація з дронами від держави? Ви казали, що 90% – це волонтерські. Щось змінилось?

Ну, давним-давно було 90% волонтерські. Ще кілька років тому змінилось. Зараз більша частина дронів йдуть з держави. Але без волонтерської допомоги досі, безумовно, виконувати завдання неможливо. Волонтерські дрони зараз і обладнання, інфраструктура для роботи дронами – це менша частина від забезпечення, але це настільки велика частина, що без цієї допомоги фронт теж не встояв би. Тому підтримка тих, хто збирає на дрони військових, пряма підтримка військових частин, пряма підтримка виробників дронів і обладнання, інфраструктури для їх застосування – це як було, так і є ключовим фактором боєздатності України і більш швидкої адаптації, більш швидких змін у війні дронів.

Тому і досі, на жаль, повністю держава, навіть на 90%, держава не може закрити, навіть на 70% не може закрити.

Чи важлива зараз на фронті артилерія? Чи її важливість з початком панування дронів сильно впала?

Значення артилерії знизилось безумовно, але не зникло. Я не думаю, що зникне взагалі. Артилерія на даний момент через характеристики дронів, навіть дуже просунутих, далекобійних, має свою дуже важливу нішу. На тій ділянці фронту, де я безпосередньо беру участь, артилерія грає дуже важливу роль. І перевага в артилерії, вона в багатьох боях є визначною для обох сторін. Тому я насправді вважаю, що артилерія у нас на даний момент сильно недооцінена. І артилерії на фронті нам треба значно більше, при чому кількох типів. Нам потрібні снаряди. Не тільки далекобійні, але і снаряди короткої відстані, яких насправді значно більше можна виробляти і застосовувати. Але для цього потрібна спеціальна тактика. Зараз артилерія не може працювати самостійно.

Будь-які частини, підрозділи, які працюють в кілзоні, включно з артилерією, вони мають застосовуватись як частина у великій системі, в комплексі, де працюють інженерні підрозділи, підрозділи радіоелектронної боротьби і підрозділи БПЛА, які мають прикривати артилерію, прикривати, організовувати протиповітряну оборону протидронову і коригувати вогонь артилерії, діяти спільно на ураження з артилерією. Так, це необхідно і ефективність дронів в комплексі, у поєднанні з артилерією в рази посилює ефективність як дронів, так і артилерійського вогню. Тому люди, які кажуть, що артилерія закінчилась, вона не потрібна, просто не розуміють реалій війни.

Сьогодні Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський оприлюднив концепцію застосування артилерії і ракетних військ, розвитку ракетних військ та артилерії ЗСУ. Та концепція, ті кілька фраз, які оприлюднені в інтернеті, виглядає обнадійливо, що артилерію не закинули. Артилерія в пріоритеті розвитку, розвиток є вітчизняної артилерії, вітчизняних боєприпасів, засобів ураження, які мають застосовуватись в комплексі з ракетним озброєнням малої, середньої, великої дальності.

Я вважаю, що артилерія, як була, так і залишається одним з ключових елементів вогневого ураження ворога. Тому вона потребує системного розвитку. І хочу сказати, що на тих ділянках деяких, де у нас є проблеми з кількістю гармат і з поганим забезпеченням організації артилерійських підрозділів людьми, інженерними засобами, там у ворога створюється перевага в артилерії, і це дуже важко. Дуже важко ворогу вдається завдяки цьому на деяких ділянках отримувати значні тактичні переваги. Це проблема на фронті і серйозна.

Один з замів міністра на комісії Гончаренка сказав, що мало залучають іноземців, бо мало офіцерів, які знають іспанську. Не всі ж, як ви, вчили іспанську в університеті Шевченка. Чи справді це проблема?

Певна проблема в цьому є, але не ключова. Я б не згадував про це на комісії Верховної Ради, якщо чесно. У мене в підрозділі інші бійці і командири не володіють іспанською. Але це не заважає їм комунікувати, командувати і взаємодіяти з іспаномовними. Це просто потребує певної підготовки і навчання. Тобто колумбійці і латиноамериканці вчать певні команди українською мовою. Вони разом з нами навчаються з українськими пілотами і диспетчерами на командному пункті. І вони навчаються, розуміють нашу мову, специфіку роботи. Їм стає легше комунікувати, вчать українські слова і фрази. І так само ті наші бійці і командири, які взаємодіють, вчать певні іспанські слова, фрази і використовують численні інтернет-перекладачі. Перекладачі, наприклад, через телефон. Ти говориш якусь фразу українською, і вона автоматично тут же перекладається іспанською, озвучується іспанською. І навпаки. Тому, де необхідні точні команди, взагалі ми пишемо письмово, видаються вказівки. Тобто ми відпрацьовуємо злагодженість. І, наприклад, на позиціях, де оператори українських дронів і колумбійці працюють, вони працюють спільно, вони вивчають один одного постійно, вони спілкуються, і тому таких проблем нема. Я б сказав, що основна проблема в управлінні з іноземцями і з іноземними добровольцями – це проблема розуміння психології цих людей, специфіки застосування.

Останні два тижні бачу багато критики міністра Федорова. Це об'єктивна критика чи спрямована кампанія?

У політиці немає нічого страшного, коли когось з політиків критикують. Це взагалі нормальна ситуація. До критики треба бути готовими, якщо людина йде на будь-яку публічну посаду. По-друге, є певні речі, які були заявлені, тривалий час, коли вони не виконуються, люди в праві критикувати. Разом з тим, не виключено, що є якісь замовні моменти.

Без критики робота неможлива. Будь-кого, в тому числі моя робота, я до цього ставлюсь до компетентної критики, з повагою, а до некомпетентної, з розумінням, що в людей теж є право щось говорити.

Чи створює Україна рекрутингові офіси в інших країнах?

Я не думаю, що держава має право, як держава, створювати рекрутингові офіси в інших країнах, тому що не думаю, що будь-яка країна таке вітала би офіційно. У цьому нема потреби насправді. Це має бути рекрутинг і приватна справа. Справа якихось спеціальних рекрутингових структур, які мають діяти на свій страх і ризик, домовлятись, вести перемовини, відбирати людей і отримати якусь винагороду вже за результатами. Це була б нормальна система.

Наскільки мені відомо, міністр оборони Михайло Федоров розробив дуже цікаву комплексну реформу щодо завезення іноземців. Я просто сподіваюся, що ця реформа буде реалізована в якісь короткі терміни, щоб це хоча б почало працювати в цьому році.

Мені здається, що ті, та логіка, яка там є, ті цифри на завезення іноземних бійців, вони, в принципі, покращили б ситуацію, значно допомогли системній роботі з завезення іноземців. Але, знов-таки, це проєкт.

Зараз про завезення іноземців. Я кажу про фактичний стан, про результати. І я оцінюю цю ситуацію результатами. Тому що кожен місяць, коли ми продовжуємо обговорювати якісь красиві постанови, проєкти, презентації, слайди, гинуть українці і продовжують мобілізовуватися тисячами українців. Замість того, щоб завозити іноземців. Зараз у "Хартії" в черзі майже дві тисячі іноземних бійців. Ми не можемо їх завезти, тому що держава не виділяє на це ресурси. А гроші о волонтерів, меценатів, вони скінченні. Я ще раз кажу, я шокований тим, що у нас з платників податків держава хоче в першу чергу мобілізувати, десь дістати, з робочих місць висмикнути. Замість того, щоб за ці гроші, які платники податків сплачують, залишати їх на робочих місцях і завозити іноземців.

Я спілкувався з підприємцями із СEO-club в Києві. Це клуб підприємців. Я вважаю, що дійсно це потрібно бізнесу, це треба лобіювати всім. Я вважаю так, що зараз в цих умовах підприємства, які в таких важких умовах виживають в Україні, якщо раз на рік це підприємство фінансує додатково до своїх податків певну кількість завезення іноземних бійців, то вона має на рік отримувати бронювання для аналогічної кількості працівників. Тобто ця кампанія може сплачувати податки і може додатково фінансувати іноземних бійців. Навіщо вони забирають платників податків? Хай вони працюють більше і на наступний рік ми завеземо ще з цієї ж кампанії. Бо нових українців нам привезти нема звідки. А іноземців ми можемо привезти. Тому я вважаю, що бізнес, який фінансує завезення іноземців, має отримувати аналогічну кількість місць для бронювання українських чоловіків, які там працюють, в цій кампанії. Мені здається, це розумна схема. І кожен рік можна її реалізовувати. Це вигідно для всіх. Бо на п'ятому році війни, якщо продовжувати такими темпами просто брати людей там, де вони офіційно працевлаштовані, отримують зарплату, так дійсно можна залишитись взагалі без виробничих підприємств.

Як ви ставитеся до ПВК, приватних військових компаній? Вони могли б займатися розвідкою, РЕБ, РЕР, логістикою, охороною навчанням.

У приватних військових компаній є певні обмеження. Це тільки в кіно можна за гроші найняти таких бійців, які кудись будуть йти. Армія – це дисципліна, це порядок і необхідність виконання наказів. А не просто приватний бізнес приватних людей. Певні завдання приватні військові компанії можуть і повинні виконувати. Так, безумовно, я вважаю, що у сфері дронів, застосування виробництва високотехнологічного озброєння, розвідки приватні військові компанії незамінні. Вони потрібні для того, щоб Україна могла масштабовувати своє виробництво дронів. А масштабовувати його ми можемо тільки, якщо ми будемо разом з військовими технологіями постачати одразу готові послуги з навчання і застосування дронів. Для охорони, для безпеки, для моніторингу усіх видів. Це значно дорожче, ніж сам по собі вид озброєння. І для цього потрібні приватні військові компанії. Для роботи за кордоном. Також приватні військові компанії потрібні для організації якісного рекрутингу. І для того, щоб тих людей, які проходять військову службу в Україні, можна було потім застосовувати і на інших різних ділянках в інших країнах. Ну, знов таки, це моя позиція.

Вже червень, нічого не змінилось. Гучні заяви. Чекав чітких термінів служби, щоб повернутися, але знов підманули.

Друзі, ну, давайте мислити реалістично. Треба вірити не в те, що обіцяють, а в те, що відбувається. Це настільки спростить життя і розуміння реальності, в якій ми живемо. Ви просто будете потім дякувати і у вас зміниться ставлення до цього світу. Не вірте обіцянкам, будь ласка. Довіряти можна тільки тим планам, які підтверджуються кожен місяць, кожен тиждень реальними кроками. А коли обіцяють світле майбутнє за рік-два, це роблять люди, які не прораховують свої кроки. Хаос можна впорядкувати тільки чітко спланованими, прогнозованими і послідовними діями та вчинками. Якщо нема вчинків, а є багато обіцянок, значить, буде розчарування.

До якого віку включно ви берете на службу в підрозділ?

Беремо, згідно з законом України, служба до 60 років. Але щоб потрапити в підрозділ, в першу чергу треба мати, безумовно, якийсь певний рівень здоров'я і певну кваліфікацію і силу волі, характер. У мене на даний момент рота, всі постійно чимось зайняті. Навантаження достатньо серйозні. На будь-якій посаді.

Давайте зберемо гроші на іноземців, відкрийте банку.

Друзі, я збирав вже на іноземців і через фонд, і через банку. Але нам треба системні державні рішення. Скільки ж можна? Я чому не відкриваю банку? Якщо у когось є можливість допомогти, перерахувати, мені такі люди пишуть. Я даю реквізити рахунків, які їм зручні. Комусь зручно перерахувати гроші на фонд, комусь зручно напряму на компанію туристичну, яка нам замовляє квитки. Мені просто не зручно, що я з платників податків маю збирати. Люди, основні платежі були на монобанку по 50-100-500 гривень. Один трансфер – це не менше 150 тисяч гривень. Це так треба рахувати. Нам треба завозити тисячі бійців. Тому насправді люди, які пожертвували, вони дозволили нам в скрутний час завезти майже 700 бійців за приватні кошти. Так, це крута цифра, це велика цифра.

Але якби було державне фінансування від платників податків, то ми можемо завозити в рази більшу кількість людей за один місяць.

Тому я провожу цей ефір і прошу вашої підтримки сприяння в розповсюдженні цієї інформації. Для того, щоб нарешті все ж таки якось достукатись до державних керівників і отримати системні рішення з завезення іноземців.

Іноземці – це правильне рішення. Значно вигідніше. У іноземців, яких ми завозимо, інша мотивація, вони звикли до війни, тут нормальне ставлення, хороші зарплати, яких вони в своїх країнах отримати не можуть, тут вони навчаються. У нас є чим впливати на іноземців – треба зміни в контракт. Наприклад, якщо контракт людина розриває, вона має повернути кошти, витрачені Україною на трансфер. Відмовляється іти на штурм – має повернути кошти.

Треба системні рішення як фінансової мотивації людей, так і фінансових санкцій, так і відповідальності за порушення. Як тільки починається пошук простих рішень, щоб нічого не робити, а щось само відбувалось, починається отакий провал і хаос, як у нас є в Україні, п'ятий рік щодо завезення іноземних бійців. П'ятий рік ми масово говоримо, розвиваємо, цей рух з мізерними, просто з мізерними результатами. Це просто слова і показуха, а не результат. От що, на жаль, у нас відбувається в сфері завезення іноземних бійців.

Ми в будь-якому разі, буде сприяння, не буде сприяння, будемо розвивати і масштабувати рекрутинг іноземців у 23-му штурмовому полку у корпусі "Хартія". Тому дякую всім за підтримку, хто сприяє такій діяльності, хто допомагає нам, хто до мене після моїх дописів там приватно звертається і допомагає. Це дозволяє нам збільшувати кількість бійців і кількість бойових завдань, які ефективно виконують іноземні штурмовики. Ми будемо йти цим шляхом і далі. Я впевнений, як ніколи, у нашій перемозі, що ми навіть наші внутрішні негаразди будемо з вами разом, з громадською думкою, громадянським суспільством, спільно виправляти у державі. Дякую вам за підтримку, за ваші добрі слова, за вашу довіру і слава Україні!