Після року в СЗЧ - назад на фронт. Історія "мера лісу"
Боєць 33-го окремого штурмового полку після служби в розвідці, року в СЗЧ та повернення до війська потрапив на Гуляйпільський напрямок, де разом із побратимами захопив російський бліндаж і понад місяць утримував позицію під безперервними атаками противника.
У цьому інтерв'ю — про ближні бої з росіянами, важливість укріплень, лідерство на передовій, взаємодію з дронами та ціну виживання на війні.
Неординарна історія, я б сказав, у тебе. Дійсно, людина, яка йде в СЗЧ і повертається в штурмовий полк. Розкажи, будь ласка, трішки про себе. Як для тебе почалась повномасштабна війна? Де ти був?
Був у себе в городі. Жив. Я давно хотів піти воювати, мене не брали. Коротше, не брали, не брали, ну, якось вийшло обдурити їх чи що, в розвідці. 42-ї бригаді. І, коротше, там взяли. В 22-му. Кінець 22-го. І, бл#дь, пішов воювати. Потім з командуванням там чуть не зійшовся, коротше, і пішов в СЗЧ.
А чому люди йдуть в СЗЧ?
Це важко відповісти. Бо то, що я як пішов в СЗЧ, я за це жалію, п#здец. Оцей рік, поки я в СЗЧ був, мені було, бл#дь, хріново, що я пішов з бригади, бо з нею відпрацював рік і шість місяців. Тобто покинути пацанів було важко.
Які бойові задачі ти виконував в 42-й бригаді?
Проводник, закріп, штурм. Всяке доводилось, коротше, робити. Розвідка.
Тобто досвід вже бойових дій, безпосередньо стрілецьких контактів з противником в тебе був?
Був, був. На Ключівці.
Це 23-й рік, так?
Так. В Серебрянську до хріна пацанів лягло, коротше, але ні разу п#дарів не вийдів. Ні одного, коротше. А от у Ключівці вже прийшлося з ними пострілятися.
Рік в СЗЧ, що ти робив?
Намагався піти далі воювати. Почув про 33-й штурмовий полк. Сподобалося мені там пару відосів. Нормально пацани штурмують. І вирішив піти сюди.
Як відбулось повернення до лав Збройних Сил?
Прийшов в Івано-Франківське ВСП, ну, кажу, я, СЗЧ, хочу воювати. Я прийшов на війну. Вони кажуть, коротше, дивись, відправка буде завтра. Якщо хочеш, можеш там десь переночувати. Так як я з Городенки приїхав в Івано-Франківське. І, тіпа, каже, хочеш, можеш переночувати десь в готелі і до нас зранку прийти, тіпа, на відправку. Я такий, та добре, ще погуляю по городу, коротше, там, якийсь пару годин. Ну, але він каже, ні-ні, давай, заходь назад. І я зайшов, коротше, вже з цими пацанами і поїхав сюди. Точніше, спочатку на навчання, опять же. Прийшов навчання БЗВП.
Розкажи про свій бойовий вихід, як це відбулось, яка була постановка задачі і де це було?
Постановка задачі була в нас приїхати штурманути блідаж і закріпитися.
Це Гуляйпільський напрямок. Дуже складна ділянка фронту, противник там концентрує три загальновійськові армії, морську піхоту, до речі.
Рубікон. Що я боявся найбільше, що ті пілоти чудять чудеса. Але бл#дь, вийшло, я з ними прох#ярився, я навіть не знав. Це під кінець мені сказали, що це був Рубікон.
Тобто на позицію, на яку ти заходив з побратимами, це була позиція пілотів, так?
Так. Скоріше за все це був Рубікон. Походу. Ну все скорше.
Розкажи, будь ласка, як відбувався захід, як відбувалася вся штурмова операція?
Коротше, то була ніч, так. То був вечір, і вийшло так, що ми знали, примірно, де бліндаж. Приблизно. Але ми ж не були ні разу в тому лісі, х#й знає, де той бліндаж. І вийшло так, що ми туди провалилися, прямо в той бліндаж. Там криша була розібрана нашими пілотами. Вони перед штурмом допомагають нам, тіпа, свою роботу роблять. І, коротше, вийшло, що ми впали прямо туди до бліндажа. Ну, але на бойових кожен був готовий вже #бати, чи він упав, чи він провалився під воду, пох#й, постійно, бл#дь, палець на курку. І замочили двох п#дарів. Ружбайки так, як їхні стояли з боку, так і стояли. Вони так, як сиділи, коротше, вони з нами місяць просиділи. Ми тіла не виносили, бо що дрони нас #бали, там, що, бл#дь, не можна було вилізти, викинути тіло. Поки було холодно, коротше, ну, вони з нами там ночували. Документи були, один із них мент. Молодий такий.
Як ти зрозумів, що він поліцейський?
Документи були. Документи були, в документах було сказано, що офіцер, бл#дь. Ми вибудовували так оборону, що частину знищували пілоти. Тобто це вороги, які від нас тікали, чули, що ми працювати починали, вони від нас тікали, їх пілоти доганяли, робили свою роботу. А ті, хто до нас заходив, то там і лишався.
За твоїми відчуттями особисто в стрілецькому бою скільки було знищено росіян на цій позиції?
Бл#дь, 30 я перестав рахувати. Ну, ліс ними вкритий там. Чому ми так довго там просиділи? Тому що, якщо ми підходили, ми його тіло забирали всередину, затягували бігом в блиндаж. Там роздівали, з його шмоток він випригнув, і викидали в ліс. Тобто п#дари не могли поняти, де їхні хробаки дівають.
Ідентифікувати, так?
Так. І звідки їх унічтожають, і де вони діваються, коротше, ніхто не міг зрозуміти.
Ти не тільки зайшов на позицію, а була настанова позицію укріплювати і розширювати.
Розширювали, укріплювали мішками. Внутрі у бліндажі зробили ще один бліндаж. Того і вижили. Це важливо. Укріпляться і копаться треба постоянно.
Чия це була ініціатива?
Копатися? Моя.
Як людям пояснити навіщо копати? Ти знаходишся на позиції під постійним натиском противника і ще треба важку фізичну роботу?
Я їм пояснюю: от бачите мене? Я без царапини жодної вийшов, 3 місяці відбув у п#дарському лісі. Тому що копався. Хочете вижити? Прислухайтеся до мене.
А на позиції не питали навіщо це робити?
Питали, огризалися, не хотіли. Але через не можу робили.
Цікаво, які в тебе аргументи, як ти спілкуєшся?
Один з аргументів був, сиділа людина,яка не хотіла ні х#ра робити. Укріпився і сиджу за стінкою. Нас прийшли штурманути і куля у нього через руку пройшла навиліт. Він кричить - трьхсотий. Потім я йому пояснив, чого він трьохсотий. От я за мішками сиджу, а тобі чого куля прилетіла? Бо ти х#й забив копати. І чоловік почав копати.
Всі остальні побачили, теж почали щось робити. Щоб до цього не доходило, треба дослуховуватись.
Це дуже цікава ілюстрація.
Ми #башимося, я чую, він з боку кричить, трьохсотий, знаєш. Я такий розвертаюся, кажу, що, куди? Він каже, в руку. Я подивився так боком, так, кажу, куди? Він каже, сюди. Я кажу, так навиліт. Але, кажу, тебе навчило. Пару слів йому за це. Він каже, так, я зрозумів, що треба рити, копатись. Він мене вже за#бав лопатою. Стукав, стукав, цілу ніч стукає, цілий день стукає. Кажу, вже хватить копати. Ні, треба, треба.
Ти був командиром, так, на тій позиції? Чи так трапилось, що всі виконували твій наказ?
Так трапилось, що всі виконували мій наказ.
А чому так трапилось?
Я зрозумів, що я попав з людьми неопитними. У мене трошки опиту було. І вийшло керувати ними. Прийшлося.
Взяв ініціативу, так?
Так. Тому я зрозумів, що якщо не я, то ніхто.
Наскільки важливо проявляти лідерські якості в таких умовах?
П#здець, як важливо. На всі сто треба проявляти.
Тобто якщо не буде в той момент ініціативна людина, яка може взяти на себе командування...
Лінія оборони, все сипеться. Все. Вся х#йня. Треба, щоб з мозгами хтось був.
Культура поводження зі зброєю, коли ти 90 діб на позиції, постійні штурмові дії. Як слідкувати за зброєю, щоб вона була завжди в бойовій готовності і не підвела тебе в відповідальний момент?
У мене постійно відбувалася чистка. Я навіть командування долажував, що в нас чистка зброї. Тоді, коли ми чистимо зброю, може пілот навколо нас літати і дивитися, щоб не було ніякого контакту. Звісно, в нас стоїть на контролі хтось. Але все одно два чоловіки, якщо один стоїть чиститься, якщо зараз піде толпа, можуть і завалити. Під час того, коли зброя розібрана. У мене цього бути не могло, так як в мене зброя зі всього лісу була. Я постягував зброю.
У тебе яка особиста зброя?
Була чезета, але перевагу я віддав РПК. Ручний пулемет Калашнікова. Я забрав. Наше командування нам пихануло БК і я почав з нього відпрацювати. Ах#єнна зброя. Мені сподобалось. П#дари обходили, один попадає на розтяжку, його трьохсотить. Вони відтягуються на третю годину в ліс, чуть-чуть далі від мого бліндажа. Але я їх візуально не бачу, не можу побачити, так як все зелене. І тоді піднімається командир наш пташкою, комбат, і говорить, дивись, бери Гоша, пулемет, вилазь на третю годину, десь метрів 50. Я вилажу, він каже, опа, ні, ні, почекай, почекай, чуть-чуть. Каже, третій підлазить. І я чекаю, він каже, готов. Готовий? Я кажу, готовий. Він каже, #баш, я #башу і цих трьох повалив, прикинь. 50 метрів, візуально я їх не бачу абсолютно, і всі вони там лягли. Це під кінець мій такий, бл#дь, акорд.
Це з РПК, так?
З РПК, так.
Ти працював чисто по сектору?
Чисто по сектору на третю годину.
Мавік коригує, і ти працюєш по сектору?
Так, то конкретно командир, дивився, командир наставляв мене, іменно каже, троє лежать, молодець.
Це круто, дійсно. Коригування зі штабу чітко.
Чітко в ціль, правильно. Мене даже прозвав, коротше, комбат мером лісу. Коротше, була така фігня, так. Каже, в тебе позивний, каже, мер лісу. По радійку сказав, так. Це в той час якраз, коли, коротше, ліс став під нами. Що ми вибили, получається, п#дарів.
Важко було повернутися, все ж таки ти з сім'єю був цілий рік? Незважаючи на це, ти все таки вирішив повернутися на війну.
Так вирішив, бо що, п#дари прийдуть туди, нах#й, це ж п#здець буде. Треба їх зупиняти, треба різати, нах#й, ті, бл#дь, дорожки.
Скільки дітям?
14 і 9. Дівчинці 14, хлопчику 9.
Як спілкування з дітьми в тебе відбувається?
Нормально. У мене хоч і правда були 3 місяці, ні слуху, ні духу. А так все добре.
З сім'єю бачився після того, як вийшов?
Бачився зразу. Правда, ліпше би комбат казав, чуть-чуть тут побудь, потім поїдеш, я тебе і так відпущу. Я- нє, до дітей, бл#дь. Ну знаєш, зразу після боячок туди, воно якось так в мене вийшло, що не зрозумів, коротше, де я був.
Як час з дітьми провів? Чим займався?
Класно, рибалка, віддих.
Як командування оцінило твої дії на позиції? Що тобі сказало?
Дали звання мені після виходу младшого сержанта і награду за штурм, за залізний дух.
Що зараз, чим ти зараз займаєшся?
Зараз навчаю, зараз командир взводу восьмого, ну, виїжджаю на полігон з пацанами, підказую, пояснюю, бігаю, об'яснюю, щоб, бл#дь, пацани мені, верніться живі. Нормальні хлопці, нормально слухають, коротше.
Що для тебе важливо як для командира?
Щоб вернулися пацани живі.
