8 аргументів за приватні військові компанії, про які бояться говорити вголос

Автор: Галина Янченко

У травні українці знов розгромили армію союзників на спільних навчаннях з НАТО, цього разу у Швеції. За легендою, острів Готланд у Балтійському морі став ціллю через нарощування військ біля східних кордонів НАТО. Українські військові в ролі інструкторів та "агресорів". В результаті шведські сили були знищені українськими дронами достроково, а командири змушені були тричі зупиняти навчання.

Так само рік тому українці дронами розбили натівські війська під час навчань у Естонії, а на початку цього року — у Латвії. За словами очевидців, все відбувалося, "як у тирі".

Бойовий досвід українських військових вже давно став стратегічним ресурсом. Це ціла індустрія, яка могла б існувати в Україні легально, і приносити мільярди гривень до державного бюджету, якби у нас був ухвалений закон про приватні військові компанії (ПВК). Боятися цього не варто. Чому? Пропоную розглянути 8 залізних аргументів за ухвалення законодавства про ПВК вже зараз.

1.ПВК - це спосіб перетворити військовий досвід на економічну та геополітичну силу.

Збройні сили України стали "найсильнішими та найпотужнішими" в Європі, - буквально днями заявив держсекретар США Марко Рубіо. Це, безперечно, визнання.

Я думаю, всі помітили, як останнім часом укріпилась позиція України у переговорах із союзниками. Причина цьому проста — це військовий досвід ЗСУ, який перетворився на новий бренд України в очах партнерів. Саме це вже дозволило нам перезапустити відносини з Близьким Сходом, де зараз досвід наших хлопців дуже потрібен для захисту від іранських дронів.

Щоб задовольнити такий попит, потрібен формат, за яким досвід ЗСУ можна легально передавати по всьому світу. Україна не може відривати свою армію від основної роботи — захисту наших кордонів. Тому альтернативним форматом присутності України можуть стати приватні військові компанії.

Є й більш глобальний контекст: завдяки ЗСУ, Україна поступово входить до клубу світових лідерів. Це нова для нас роль, в якій ми ще не маємо достатнього досвіду. Встановлюючи свої зони світового впливу, держава не всюди може застосувати офіційну армію, і тоді у справу включаються ПВК. Це один з інструментів такого геополітичного впливу. Він може підвищити наші шанси увійти до "джентльменського клубу" країн, які приймають рішення.

2.Після війни тисячі людей із бойовим досвідом залишаться без роботи, а ПВК — це рішення.

Вже сьогодні в Україні 1,8 млн ветеранів. Через сімейні обставини, здоровʼя та інші причини сотні тисяч військових вже звільнені з війська. Ці люди мають унікальний бойовий досвід, і водночас, далеко не всі знайшли себе в цивільному житті. Хтось пішов на війну у 18, хтось все життя був військовим, чиїсь старі робочі місця були окуповані або знищені. А дехто просто не планує повертатися у свою попередню професію. Чи здатна держава одночасно створити 1,8 млн не військових робочих місць для них?

Ми на кожному кроці говоримо про підтримку ветеранів та ветеранського бізнесу, але не легалізуємо найочевиднішу сферу для ветеранів — ПВК.

Тим більше, що на відміну від ЗСУ в умовах війни, до ПВК немає примусового призову. Це завжди добровільне рішення ветерана. Для потрапляння в ПВК йому ще доведеться й докласти зусиль. Легалізація компаній лише відкриє для хлопців додаткову можливість, скористатись якою вони зможуть з власної волі, але ні до чого не зобовʼяже. Це дозволило б тим, хто хоче, мати високооплачувану роботу у сфері безпеки, застосовувати свій досвід і знову бути корисними суспільству і державі.

3.Або ми легалізуємо ПВК, або наші ветерани працюватимуть на іноземні держави.

Якщо не ухвалимо закон про ПВК це не означає, що українці не будуть служити в ПВК. Просто економічні та політичні дивіденди від досвіду наших хлопців будуть отримувати уряди інших держав.

Українці вже масово проходять службу в американських, британських та французьких ПВК, виконуючи надскладні завдання по всьому світу. Не є секретом, що іноземні приватні компанії прямо зараз хантять наших ветеранів, в той час, як ми як країна банально втрачаємо людський ресурс. А тому якщо ми не створимо власні українські ПВК, ми втратимо ветеранів з бойовим досвідом. Ці люди, серед іншого, є й нашим першим резервом, який може оперативно стати на захист Батьківщини.

Я жодним чином не драматизую, коли говорю про втрату людей. Іноземні ПВК не варто сприймати як заробітчанство, де можна попрацювати, підзаробити і, за першим бажанням, — піти. Традиційно в іноземних ПВК дуже жорсткі контракти, що часто передбачають обовʼязковий переїзд до інших країн, інколи навіть зі зміною громадянства. Тоді наші хлопці, що здобули досвід в Україні, будуть своїми руками підтримувати міфи про силу армій Британії, США тощо. Воювати будуть українці, а слава за здобутки дістанеться "великому американському народу".

Додаткове питання для нас: де такий ветеран буде платити податки і витрачати свої гроші? В бюджет якої країни буде платити податки американська або британська ПВК? Хто заробить, а хто втратить назавжди свого громадянина, з бойовим досвідом, який міг би захистити державу у випадку повторної агресії ворога? Україна як держава від цього тільки програє.

Не варто забувати й про безпековий аспект. ПВК завжди підконтрольні спецслужбам держави, де вони створені, і завжди діють в інтересах своєї держави, хоча і є незалежним бізнесом. Тому, тут головне питання: в інтересах якої держави буде діяти український ветеран? Якщо чужа ПВК, то чужа і держава, і ветеран тут буде не винний, — ми самі не дали йому можливості діяти у складі української компанії, бо у нас їх просто немає.

4.ПВК — це про навчання, охорону і технології, а не лише про бойові дії.

Через саму назву перша асоціація з ПВК одразу про участь у бойових діях. Але насправді ж це одна з останніх функцій, яку виконують ПВК у світі. Першою і найбільш поширеною функцією є розвідка, збір даних та профайлінг. Друге місце посідає навчання.

А ще є охорона стратегічних об'єктів, захист суден у морі, забезпечення безпеки людей і вантажів у регіонах з підвищеним ризиком, тренування іноземних армій поводженню з дронами, а також випробування нової зброї по всьому світу, — українці вже сьогодні виконують багато функцій ПВК.

Участь ПВК у бойових діях насправді законодавчо заборонена в багатьох країнах. Так, у більшості європейських країн ПВК обмежені в застосуванні сили, особливо — за кордоном. Наприклад, у Німеччині, Італії та Іспанії бойові функції заборонені зовсім, дозволені лише охоронні. Україні варто буде визначити свою модель.

5.ПВК вже існують, але працюють у напівлегальному полі.

В якому статусі українські інструктори перебувають за кордоном і навчають партнерів? Як військові у відрядженні!? Але згідно з українським законодавством застосування українських військових закордоном заборонено без рішення Верховної Ради. А Верховна Рада не давала дозволу на застосування ЗСУ за кордоном. Як за кордон потрапляє зброя для навчань? Хто оплачує відрядження, супутні матеріали? Всі ці питання існують зараз в напівлегальному статусі.

ПВК повинні бути не "диким полем", а легальною силою. Саме тому потрібен спеціальний закон. Він має встановити чітке регулювання, аналогічне до експортного контролю озброєння, визначити функції, які буде дозволено виконувати українським ПВК, створити правила гри, забезпечити ліцензування різних видів діяльності. Бо там де є "сіра зона", як зараз, завжди виникає корупція та кримінал.

І в цьому питанні абсолютно не варто чекати не завершення війни, діяти потрібно вже зараз. Світовий ринок ПВК вже наповнений, за місце на ньому ще треба буде поборотись. Як тільки в Україні почнуть створюватися ПВК, нашим компаніям потрібен буде час й для того, щоб здобути своє ім'я та авторитет серед світових замовників. Це не станеться за один день. Зараз ми як країна маємо перевагу, допоки бойова слава України звучить на весь світ, але з часом цей статус буде втрачатись. Тож його варто вже зараз підкріплювати іншими інструментами впливу, зокрема такими, як ПВК.

6.Кожен день без закону про ПВК — це мінус податки для забезпечення нашого війська

Глобальний ринок приватних військових компаній у світі оцінюється у $200 млрд на рік. За оцінками Forbes.Ukraine, в разі створення повноцінного ринку приватних військових в Україні сектор безпеки здатен залучити додаткові інвестиції, розвиваючи виробництво зброї на $12 млрд, а також створити щонайменше 10 000 робочих місць для ветеранів. В перспективі цей сектор здатен генерувати до 5% ВВП через експорт послуг.

Запит на кваліфікованих фахівців в оборонній сфері у світі просто шалений. Така робота може виконуватися не лише на рівні політичних домовленостей, а й у форматі бізнес-контрактів, наприклад для великих транснаціональних корпорацій. Тому ми маємо визначитись: або будуємо ринок безпеки, або стаємо донором кадрів для інших.

7.ПВК можуть залучатися державою як підрядник.

У цивілізованих країнах ПВК не тільки існують як бізнес, а й виконують широкий спектр завдань для держави. Світовим лідером у цьому є США. Американські компанії залучаються Пентагоном до евакуацій, охорони дипломатів, навчання армій союзників, логістики в зонах конфліктів тощо. Тобто, приватні військові компанії інтегровані у систему оборони США інституційно.

У Великій Британії закон дозволяє роботу ПВК за кордоном. До прикладу, одна з найбільших британських компаній G4S у 2009 році мала понад 9 000 охоронців лише в Іраку. Уявлення про ПВК в Україні і досі відстає від реальності років на двадцять та перебуває на рівні "страшилок".

8.Вибір простий: контрольований сектор чи погіршення криміногенної ситуації.

Легалізація ПВК — це про прозорість угод, місць застосування ПВК, а ще про вибір для самих ветеранів. Якщо не буде вибору, ризик переходу тисяч людей з бойовим досвідом до кримінальних структур цілком серйозний.

Так само, варто пам'ятати, що наших ветеранів будуть пробувати хантити не лише демократичні країни чи чесні бізнеси по всьому світу. І цього допустити не можна. Тому краще створити легальні та контрольовані умови роботи ПВК вже зараз, ніж розгрібати наслідки відсутності вибору.

***

Україна має один із найсильніших військових досвідів у світі — але досі немає інструментів, щоб ним легально ділитися. Законодавча база про приватні військові компанії дозволить започаткувати експорт безпеки, разом з тим створивши гідну роботу для ветеранів, забезпечити додаткові валютні надходження до країни та врешті дасть додаткові дипломатичні важелі впливу. Не легалізувати ПВК — це стратегічна помилка, яку виправлять інші країни, але нашим коштом.

Галина Янченко, народна депутатка України