Півтора року від смерті Мар’яна Пенкальського: зі зв’язаними руками і без голови. Чому дружина воїна звертається до Зеленського і Драпатого?
Смерть молодшого сержанта 503-го окремого батальйону морської піхоти Мар’яна Пенкальського у грудні 2024 року під Добропіллям сколихнула Україну. Адже усе вказувало на те, що майстерний 33-річний оператор БПЛА не помер власною смертю: тіло було без голови і частини внутрішніх органів, руки зв’язані за спиною.
І якщо перше можна пояснити тим, що останки знайшли через півтора місяця й тіло постраждало від звірів, то друге швидше вказує на вбивство. Під час розслідування виявилося, що машина Мар’яна опинилися у військових 425-го окремого штурмового полку "Скеля", який дислокувався недалеко від місця.
Станом на сьогодні схоже, що розслідування смерті Пенкальського саботували, військова частина через рік після загибелі подала в ДБР заяву про те, що Пенкальський пішов в СЗЧ, ДБР цю заяву прийняло, а тому дружина та троє дітей захисника опинилися без соціального захисту і грошових компенсацій. І це попри виграний суд, який скасував первинну документацію військової частини про буцімто СЗЧ.
Що ж до тіла воїна, то його останки лежать в кількох областях. Поховання відбулося, однак вже після цього з’ясувалося, що є ще кілька фрагментів, які потребують експертизи. Ці фрагменти досі не об’єднані та не передані сім’ї на дозахоронення, тому рідні Пенкальського ризикують пройти болісну процедуру поховання ще не один раз.
Дружина Ірина Пенкальська записала звернення до Президента України та інших органів влади з проханням посприяти розслідуванню. Тож чому справа, яка свого часу викликала шок, оповита таємницями, а ті, хто в перший місяць зникнення бійця, завзято його шукав, тепер, ніби води в рот набрали? Чому сім’ю загиблого навіть не повідомили про розпорошеність тіла? Чому дружина воїна, маючи на руках трьох дітей, змушена добиватися через адвокатів правди і повного поховання чоловіка?
ФАБУЛА: ЗБРОЯ І ДОКУМЕНТИ ЛЕЖАЛИ ПОРУЧ
Оскільки органи досудового розслідування у публічний простір давали мало інформації, а військова частина відмовила Цензор.НЕТ у коментарі, то реконструювати події тієї ночі можливо за мізером свідчень, які є в мережі. Отже, увечері 18 грудня Мар’ян звично розмовляв по телефону з дружиною. Говорив, що під ранок має їхати на завдання. Це мав бути його перший бойовий досвід на новому типі дронів, навчання на яких він пройшов кілька місяців тому. Він хвилювався. Врешті поїхав на завдання, після цього зник. Його шукали, командування рапортувало про зникнення. Тіло знайшли в останній день січня у посадці за кілька кілометрів від дислокації його частини – у напівсидячому положенні, без голови, руки були зв’язані за спиною, зброя лежала у ногах, закривавлені документи також були поруч. Є свідчення, що кашкет також був поруч, прострелений наскрізь зі входом в районі лоба, що може натякати на метод страти.
Щодо решти важливих деталей, то питання просто таки сиплються. Наскільки місце, де було виявлене тіло, відхиляється чи не відхиляється від маршруту бойового завдання Пенкальського? Чи мав він при собі дрон та інше обладнання? Як його машина опинилася у військових іншого підрозділу – вона була покинута чи вони нею заволоділи самі? Чи міг він зустріти ДРГ, адже оператори дронів є пріоритетною мішенню для ворога? Якщо він мав конфлікт зі "своїми", то хто саме ці "свої"?
На сьогодні у справі Мар’яна є два кримінальні провадження. Поступом можна вважати те, що слідство практично відкинуло версію про самогубство, на якій наполягало на початку. Лише нещодавно прокуратура відновила кримінальне провадження, яке було відкрито по факту зникнення Пенкальського безвісти, і об’єднала з кримінальним провадженням по факту його умисного вбивства.
У відповідь на запит Цензор.НЕТ ГУ НП у Донецькій області обмежилося словами про те, що розслідування триває.
Друге кримінальне провадження щодо можливого СЗЧ відкрило ДБР 1 січня 2026 року, через рік після смерті.
РОЗСЛІДУВАННЯ: ВІД "САМОГУБСТВА" ДО ВБИВСТВА
Адвокат потерпілої - дружини загиблого захисника - Тетяна Садовська нарікає на факти фальсифікацій і затягування слідства, однак зазначає, що вдалося привернути увагу до проблем у слідстві на рівні Покровського РУП. Тиждень тому стало відомо що кримінальне провадження по факту вбивства Мар’яна Пенкальського передано для розслідування на вищий рівень - до обласного слідчого управління у Донецькій області.
За її словами, тиждень тому новий слідчий у справі контактував з представником потерпілої - йому було озвучено основні претензії і вимоги, а саме:
- невідкладно вжити усіх належних і можливих заходів з метою ідентифікації всіх фрагментів тіла і вирішення питання про їх віддання родині на захоронення разом;
- об’єктивного і всебічного розслідування умисного вбивства Мар’яна з деталізацією усіх упущень слідства.
Про які упущення й претензії до слідства ідеться? Юристка переконує, що першою версією слідства є умисне вбивство. Однак спершу слідство як рівноцінну намагалося розглядати версію самогубства:
"У мене є витяг з ЄРДР за травень 2025 року, де слова самогубства немає, тому що прокурор втрутився і це слово виключили, - розповідає Садовська. - Він дав вказівку, невідкладно це зробити. Чому? Тому що фабула цієї справи була сфабрикована слідчими, тому що тіло виявили без голови, без внутрішніх органів, зброя лежала поруч. А фабулу сфабрикували так, що нібито це самогубство пострілом в голову. Уявіть: руки за спиною, голови нема…
Плюс в мене є лист того самого органу досудового розслідування, де основною версією є умисне вбивство. І всі ці обставини, які нам відомі, свідчать, що це було умисне вбивство. Дуже дивно, що машина опинилася у військовослужбовців іншого підрозділу, телефон опинився у військовослужбовців іншого підрозділу. Телефон був стертий, передарований.
Я не можу розголошувати дані досудового розслідування. Можу підтвердити, що в ході судового розгляду по адміністративній справі представник військової частини говорив про те, що машину вкрали військовослужбовці іншого підрозділу. Не є секретом, що в грудні 2024 року в районі Добропілля окрім морпіхів базувалися також військовослужбовці зі "Скелі".
Витяг про те, що справа розслідується як "умисне вбивство"
Поліція ці речі вилучила, але не документувала це як крадіжку.
"Куди поділися дрон та інше обладнання, що перебували у машині, і чи перебували вони там - ніде не написано - ні в службовому розслідуванні, ні в матеріалах кримінального провадження. Обладнання Мар'яну мали ввірити, а ввірили, чи не ввірили, викрали, чи не викрали, - про це ані слова. І я розумію, що якщо військова частина зайняла позицію звинуватити Мар'яна в СЗЧ, то буде заперечувати навіть якщо ввірила йому безпілотник. Тому що якби зникла така матеріальна цінність, як безпілотник, то вони зобов'язані були про це доповідати. Якщо досі вони про це не доповіли, а я припускаю, що не доповіли, то будуть усіма силами розповідати про те, що там нічого не сталося", - додає адвокатка.
Побратим на псевдо Старич, який служив з Пенкальським з 2022 року, знає з перших вуст, що Мар’яна після зникнення всі шукали, зміна риторики військової частини сталася після виявлення тіла: "Там всі живуть однією родиною, тому дуже дивно, що всі замкнулися після того, коли знайшли тіло Мар’яна. Можливо, відбувається тиск на командування. Припускаю, що командир й інші хлопці знають більше, ніж говорять.
Те, що справу шили білими нитками вже всім зрозуміло. Я пролежав у шпиталі рік, і мене жодного разу не допитали. Тільки після розголосу зі мною зв’язалися слідчі поговорити про машину (а ми купили її на волонтерські збори). Те, що вона опинилася у військових "Скелі", то вірогідно в цьому і є причина. Це як мінімум було пограбування".
На якій підставі тема СЗЧ спливла? Старич переконаний, що жодної причини для СЗЧ Мар’ян не мав. Він припускає, що шляхом дискредитації імені Мар’яна командування частини намагається уникнути тиску, що може бути пов’язане з тим, що випливло у ході розслідування.
"У нас була хороша команда, ми багато пройшли і пережили, - говорить він. - Обидва поранення отримали разом. На жаль, після другого поранення він повернувся у військо. Під час відпустки зробив вдома ремонт, бо з дружиною чекали на народження третьої дитини. Після цього Мар’яна направили на навчання на "велике крило". Це по суті було підвищенням і розумінням того, що його поважають, бо це не мавік, не "дальнє крило". Вже пізніше я дізнався, що під час навчання у Мар’яна стався з кимсь конфлікт, він навіть робив виклик на 102. Це ниточка для слідчого, ми не знаємо деталей.
Ми регулярно контактували пару разів на тиждень. Мар’ян мав звичайний, прекрасний настрій. Щодо того, що міг піти в СЗЧ, то у 2024 році ми ще навіть такого поняття не мали. Це пізніше явище, а у нашому підрозділі БПЛА таких випадків не було, і Мар’ян підстав для цього не мав".
"Побратими знають, що він з 2022 року служив, в нього не було причин втікати зі служби. – додає Садовська. - Тим більше у нього дитина народилася, його у відпустку відпустили. Він чекав, вони з дружиною мали охрещувати дитину. Плюс він мав статус багатодітного батька, тому міг шукати підстави звільнення з військової служби в законний спосіб.
Мар’ян у жовтні пройшов перекваліфікацію в Житомирі на оператора безпілотників. І він, власне, в ту ніч з 18 на 19 мав заступати на свої перші завдання на нові позиції. Оператор безпілотників – це людина, якій дають у користування дороге обладнання. Один з побратимів говорив про те, що Мар’ян хвилювався, що це дороге обладнання. Але що з ним сталося в ту ніч, на жаль, нам невідомо. Ми розуміємо, що саме з 18 на 19 грудня 2024 року його убили. Чи це були диверсанти, чи це свої, - ми достовірно цього не можемо знати, бо це якраз завдання органів досудового розслідування".
ЗВИНУВАЧЕННЯ У СЗЧ: ЧОМУ ПОДАЛИ ЧЕРЕЗ РІК?
Тетяна Садовська описує хід подій з оформленням зникнення Мар’яна так:
"Безпосередній командир Мар’яна Сергій Вихованець доповідав командиру частини про те, що Мар'ян відсутній. Я бачила текст того рапорту. Там вказано, що о такій-то годині, 19 грудня, в такому-то місці виявили відсутність. Але чи мав бути Мар'ян в тому місті? Бо він насправді ночував в іншому населеному пункті. Свідків взяли двох військовослужбовців, які не є близькими побратимами Мар'яна. Дружині про них взагалі нічого не відомо".
З цих слів випливає, що першочергово у рапорті на ім’я командира частини не повідомлялося, що Мар’ян вчинив СЗЧ. Було підтверджено, що виявили його відсутність. Однак військова частина вважає Пенкальського таким, що на час загибелі пішов у СЗЧ, а відтак його сім’я позбавлена соціальних виплат.
Сергій Вихованець відмовився коментувати смерть Пенкальського, але раніше заявляв, що попросту виконував діючий алгоритм при зникненні військовослужбовця.
"Якщо командир кваліфікує це як СЗЧ, то це злочин, а не дисциплінарка. І відповідно до статутів, згідно з законом, командир військової частини зобов'язаний подати заяву до органу досудового розслідування, до ДБР, - пояснює Садовська.
Відповідно, коли мені стало відомо, що Мар’яна в цьому звинувачують, то ми першим ділом подали запит до ДБР, і мені надійшла в квітні 2025 року відповідь про те, що жодного кримінального провадження щодо Мар'яна немає. Я знову звернулася до військової частини з питанням: чи звертались вони до органу досудового розслідування по факту СЗЧ? Частина мені відписала, що не зверталися.
Тобто вони виявили його відсутність, склали акт службового розслідування, що він відсутній, а значить, дорівнює СЗЧ, позбавили його грошового забезпечення, позбавили дітей грошового забезпечення як дітей воїна, зниклого безвісти під час виконання обов'язків військової служби – і все це тільки на підставі припущення, що він втік. Але закон зобов'язує їх у таких випадках отримати витяг з ЄРДР. Тільки маючи відповідний витяг в/ч може говорити про СЗЧ".
Відповідь в/ч про те, що не зверталася в ДБР
Після отримання відповіді з в/ч про те, що вони до органу досудового розслідування не зверталися, то адвокати потерпілої звернулися до суду про скасування актів військової частини про те, що Мар’ян пішов у СЗЧ, як незаконні. Скасовувати ці накази є компетенцією суду, оскільки вище командування цього не зробило. Суд задовольнив вимоги сторони рідних Мар’яна і скасував накази військової частини, зобов’язав їх повторно провести службове розслідування і врахувати всі відомі обставини.
Адвокатка говорить, що цим рішенням суду були встановлені важливі обставини:
"Наприклад такі, що безпосередній командир Мар’яна Пенкальського – Сергій Вихованець, який рапортував про те, що Мар'ян зник і що його особистих речей немає, - 17 січня 2025 року особисто передавав ті особисті речі дружині "Новою поштою".
Не через ТЦК з описом, як це належить, а особисто. Тобто виходить, що він прорапортував, що особистих речей Мар'яна нема, але вони були. Для чого він це робив? 17 січня якраз закривали перше службове розслідування, і вони були зобов'язані описати ті речі. Де вони знайшли ті речі? Що було серед речей? Чи був там телефон? Чи були там інші речі? Вони цього не зробили".
Також саме в адмінсуді адвокати та потерпіла дізналися, що висновок ДНК вже готовий, хоча адвокат зверталася ще і в червні, і в липні, і зі скаргами, і із запитами до прокуратури та до органу досудового розслідування щодо проведення експертизи ДНК".
Документ про відправку речей "Новою поштою"
Після судового спору військова частина таки зробила те, що мала зробити спочатку – звернулася до ДБР про відкриття провадження щодо СЗЧ.
На запит Цензор.НЕТ до Державного бюро розслідувань про те, на якій підставі воно відкрило провадження щодо воїна, який загинув понад рік тому, нам відповіли, що провадження "розпочато за повідомленням військової частини А1275 від 20.12.2025". При цьому Бюро запевнило у "всебічному, повному і неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження".
Садовська може здогадуватися, чому військова частина таки звернулася до ДБР, але впевнена, що розуміє, чому вона цього не зробила ще у грудні 2024-го:
"Вони через рік, знаючи, що знайшли тіло Мар'яна, що історія з ідентифікацією останків складна, звернулися в ДБР і отримали витяг з ЄРДР та подали його до суду. Якби вони вчинили згідно із законом і ще 19 грудня 2024 року звернулися до ДБР, то ДБР би проводило реально досудове розслідування, витребували б всі матеріали, зокрема журнали. Я припускаю, що журнали були переписані, бо працівник військової частини в ході судового засідання говорив, що Мар'яну було віддано бойове розпорядження, він мав заступити на виконання його якраз з 18 на 19 грудня. Він це усно декілька разів підтвердив, але додав, що в журналі це не зафіксовано, бо журнали пишуться заднім числом. Суддя була шокована від почутого, її вираз обличчя не міг цього приховати.
Тому зараз ми маємо виграний адміністративний суд, яким скасовані незаконні накази військової частини, якими без суду, без слідства засудили Мар'яна в тому, чого він не вчиняв. Але ми маємо новий витяг з ЄРДР і нове кримінальне провадження, в якому у нас обмежені можливості боротися, бо ми не є учасниками цього кримінального провадження. Ми не можемо мати статусу потерпілого, ми не можемо знайомитися з матеріалами, вимагати слідчих дій.
ЗІБРАТИ ТІЛО РАЗОМ: ДОВГА МІСІЯ
Тетяна Садовська з 2022 року займається справами родин зниклих безвісти, тому розуміє, наскільки важливо, щоб всі фрагменти тіла були зібрані і допоховані разом. Вона згадує долю останків військовослужбовців, які загинули від авіанальоту у 2022 році на Київщині. Їхні фрагменти вона збирала півтора року по різних моргах. Для певних родин дійшло до 3-4, а то і 5 поховань, вони були змушені знову і знову переживати втрату і горювання. Щоб не допустити подібної катастрофи і мук для сім’ї Пенкальського, вона виносить питання перепоховання окремим пунктом у спілкування з правоохоронцями. Та наразі так видається, що вони не є чутливими до цієї біди.
"Нам стало відомо що Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону надала журналістам неправдиву інформацію про те, що начебто родина не звернулася до прокурорів по те, щоб були віддані фрагменти тіла Мар’яна на захоронення, а також те, що лише права і ліва лопатки є на зберіганні.
Тому заявляємо офіційно що це неправда. Родина як тільки отримала інформацію про те, що є висновок ДНК по тілу - одразу звернулася до прокурорів з вимогою з’ясувати де всі фрагменти, а також з вимогою вирішити питання про дозвіл на їхнє захоронення.
З лютого 2026 року клопотання, скарги, запити щодо цього надсилались щомісячно і ніхто по суті на них не відповів - ми маємо докази цьому, і скаргу щодо цього надсилали до Спеціалізованої прокуратури Східного регіону. І те, що за пів року відповідальні прокурори та слідчі не спромоглись вивчити матеріали, щоб знати - окрім лопаток, є ще частини черепа, щелеп, - це дуже сумно.
Ми сподіваємось що допущена недбалість, яка стала вже відомою, не стане причиною чергової помсти родині загиблого у вигляді продовження дискредитації його як військовослужбовця ЗСУ, відданого присязі на вірність Україні, а навпаки - допоможе реабілітувати його честь шляхом об’єктивного та всебічного досудового розслідування у розумні строки".
Власне щодо дослідження тіла, то у адвокатів виникають питання не лише у розпорошенні фрагментів, але й до якості першої експертизи, яка робить неможливим встановити чимало нюансів. Перша експертиза, яку проводили в Добропіллі, мала встановити причину смерті, при цьому мали бути виписані всі тілесні ушкодження. Також мав бути проведений огляд трупа з фотофіксацією.
"Натомість огляд трупа не був проведений, фотофіксації не зроблено. Я на це подавала скаргу, тому що це груба недбалість під час розслідування умисного вбивства. Навіть якби вони хотіли приписати самогубство, то стан шкіри, синці фіксуються фотографіями та вносяться до фототаблиць, які стають доказами як результати проведення слідчих дій.
Ми добилися проведення другої, повноцінної експертизи у Львові. Коли тіло привезли у Львів, то військова частина поспішала хоронити, але дружина звернулася до мене як до адвоката. Моя задача мала бути дуже простою: домогтися повторної експертизи.
Я не брала безпосередньої участі в організації похорону. Цим займались представники військової частини. Знаю, що представники моргу і в/ч повідомили рідних, що тіло швидко псується, і що його терміново треба забрати.
Стан тіла, яке привезли, у Львів, і стан тіла, який був на момент проведення експертизи - це велика різниця. Сталися невідворотні гнилісні зміни, які навіть не дозволяли оцінити стан шкіри і побачити, чи могли бути, наприклад, наручники на руках або інші сліди, які мають значення".
Садовська висловлює припущення, що з одного боку, час умисно тягнули, а з іншого – прискорювали захоронення, щоб були втрачені докази, які мали би допомогти спіймати справжнього винуватця, або принаймні виправдати Мар'яна від СЗЧ.
"Після похорону я перепитала експерта, чи вони все віддали. І тоді він мені сказав, що віддали тулуб, а частини черепа лишили для довших досліджень. Так ми про це дізналися. І коли я мала доступ до матеріалів справи, то побачила, що на місці події, крім самого тулуба, були виявлені частини черепа, щелеп. Тож ми почали з’ясовувати, де вони і наполягали, щоб їх передали у Львів для повторної експертизи разом з тілом. Коли я була на повторному огляді тут у Львові, то ці всі фрагменти бачила. Тобто я знаю, що вони і по матеріалах проходять, і вони фізично є", - додала вона.
Претензії викликає і експертиза для ідентифікації з допомогою ДНК, яка мала би підтвердити, що всі фрагменти належать Мар’яну Пенкальському. Цю експертизу проводять так: експерти відбирають фрагмент частинки тіла чи кістки і передають на дослідження в експертний центр. Потерпіла сторона домоглася, щоб відібрали ДНК з усіх тих частин тіла, щоб довести, що це все належить Мар'яну.
"Так от, що вони зробили. Вони від самого тулуба двічі відібрали фрагменти, а від частин черепа і щелеп, як з’ясувалося, - ні. І зараз ці фрагменти - і ключиці, і щелепи, і черепа - знаходяться в різних областях. Щось залишилось у Львові, бо його не віддали на захоронення, а щось зберігається в Донецькій області.
У лютому ми дізналися, що первинна експертиза ДНК зроблена, але про це ніхто не повідомив потерпілу. Слідчий не спромігся протягом декількох місяців ці фрагменти, які відібрали на ДНК експертизу, передати в експертний центр. Тобто експертиза ДНК вже затягнулася. В травні зі скаргами зверталися, в липні знайомилися з матеріалами справи. Я так розумію, він відправив ту експертизу ДНК лише в червні. Тіло знайшли в лютому, людину вбили в грудні, а лише в червні він спромігся відправити фрагменти на ДНК.
Ми вимагаємо, щоб нам ці фрагменти об'єднали, невідкладно ідентифікували і віддали родині. Я не маю сумніву, що фрагменти, які лежать у Львові, нам віддадуть. Також ми вимагаємо, щоб орган досудового розслідування, який оце все затягнув, видав родині постанову про ідентифікацію. Це може зробити і прокурор, і слідчий".
Дружина загиблого Ірина Пенкальська лиш нещодавно знайшла в собі сили публічно коментувати розслідування щодо смерті чоловіка. Каже, що бачить, як певний рух у справі відбувся після розголосу, тому зараз окрім президента звертається до найвищого командування:
"Тяжко мені за це говорити, тому що, знаю, в якому стані було знайдене тіло. Ми з лютого боремося за те, щоб відібрали ДНК у всіх фрагментів тіла і всі частини нам віддали на дозахоронення.
Тому мені лишається висловлювати своє прохання до нового головнокомандувача Михайла Драпатого, щоб узяв це під контроль. Розслідування має відбутися, Мар’яна повинні реабілітувати. Бо як можна говорити про СЗЧ, якщо люди, які йдуть в СЗЧ, сидять вдома, а не їхні тіла у військовій формі знаходять в Покровському районі".
Вона додає, що справа набула такого абсурду, що ідеться вже не лише про встановлення правди про її чоловіка, але і про гідне ставлення до воїнів, адже на місці Мар’яна Пенкальського міг опинитися кожен.
Ольга Скороход, Цензор.НЕТ
