НЕ ТЕ, НА ЩО СПОДІВАВСЯ БІЗНЕС

Автор: Таммі Лінч

Під час своєї передвиборчої кампанії Віктор Янукович обіцяв зміни та економічні реформи. Після перемоги на виборах, заяви про реформи, нове законодавство і покращення бізнес-клімату робились неодноразово.

Але насправді влада зробила дуже мало з питань, які хвилюють виборців найбільше – економічні реформи, застаріла система соціального захисту, широко розповсюджена корупція у сфері бізнесу та політики.

Через цю бездіяльність МВФ призупинив надання своєї допомоги, на яку Україна вкрай потребує в умовах падіння ВВП на 15% минулого року (переважно через втрату ринків для експорту металургії у зв‘язку з економічним спадом на заході). Фонд домовився про виділення 16.1 мільярдів доларів з попереднім урядом Юлії Тимошенко і надав усю суму, за виключенням останнього траншу в 3.8 мільярди доларів, який було заморожено напередодні президентських виборів. Зараз Уряд Януковича просить допомогу у приблизно 20 мільярдів доларів.

Ця допомога має стати основою для виконання економічної програми Януковича. Протягом останніх місяців представники уряду заявляють, що угоду з МВФ досягнуто, майже досягнуто або буде досягнуто „незабаром.” На початку червня президент змінив тактику, сказавши, що лише „рішення” про подовження кредитування буде оголошено „до кінця місяця”. Про угоду взагалі вже не йшлося. Окрім того, в той же час Віце-прем‘єр-міністр Сергій Тігіпко заявив, що переговори просуваються повільно і що МВФ має „сумніви, в першу чергу, стосовно наших аргументів.”

Представник МВФ Макс Альєр підтвердив заяву Тигипка, коли той критикував бюджет Януковича як „неамбітний” і заявив, що «через прийняття такого бюджету державний борг зростатиме кілька років ”.

Особливе занепокоєння викликає дефіцит бюджету, який на думку експертів сягає 10-16%, а не 5.3%, як це заявив уряд. Бюджет 2010 року також вказує на те, що кошти на утримання міністерського апарату збільшено, так само як і обсяги позик під державні гарантії збільшаться на 20%.

Також здається, що немає ніякого прогресу у знищенні бюрократичних перешкод на шляху бізнесу в Україні; не відбулося спрощення оподаткування; не прискорено процедуру купівлі землі і розмитнення товарів, отримання дозволів на будівництво або компенсації відсоткових ставок, які сплачують малі та середні підприємці за своїми позиками.

Це не означає, що угоду з МВФ не буде досягнуто. Деякі вихваляють пакет реформ, запропонований урядом. Чітко видно спроби просунутися вперед в цілій низці питань. Але деякі сигнали насторожують, і уряд розпочав агітувати за свій запасний план - отримання позички від Росії, що зовсім не дивує.

Після того як Янукович прийшов до влади, всі найбільші зміни стосувалися східного сусіди України. Вважають, що угода щодо подовження терміну перебування Чорноморського флоту на території України в обмін зниження ціни на газ на 30% зменшила рівень газової заборгованості України. Але вона роздратувала тих, хто занепокоєний військовою присутністю Росії в Украні. До того ж атмосфера секретності навколо підписання цих угод, які не були повністю розтлумачені або опубліковані, дала підстави припустити, що прозорість не є пріоритетом для чинної влади.

Ухвалення угод в парламенті супроводжувалося недолугим нападом опозиції на коаліцію більшості. Кидання яйцями може було і смішним, ало в цій сцені було більше зловісності, аніж фарсу. Вона продемонструвала, що парламентська опозиція знову є маргіналізованою. Також від неї почали лунати заклики про використання проти неї адміністративного тиску. Одна з цих владних установ – Генпрокуратора – вже двічі викликала колишнього прем‘єр-міністра Юлію Тимошенко на допит, не висунувши конкретних звинувачень. Допит лідера опозиції з незрозумілих причин навряд чи підсилює віру в прозорість і повагу до політичного плюралізму та свободи.

Ще більше занепокоєння викликає рішення відомих журналістів виступити разом проти цензури, так само як вони колись робили під час правління дискредитованої адміністрації Президента Леоніда Кучми.

У відкритому зверненні журналісти заявили, що нова організація, „Стоп цензурі!”, виступатиме проти «тиску політиків і влади» на ЗМІ. Зокрема, журналісти, які представляють багато з найбільш авторитетних в Україні ЗМІ, скаржились на «неприкрите втручання влади в редакторську політику каналів ” та на «бездіяльність міліції щодо насильства проти журналістів. ”

Представники одного з найбільших в Україні телеканалів -1+1 – були особливо відвертими. “Наші репортери, які наважуються критикувати владу, знімаються з ефіру. Ми ризикуємо втратити професію, довіру наших громадян і країну, в якій всі ми хочемо жити,” – написали вони.

Водночас, ректор Українського Католицього Університету отець Борис Гудзяк заявив, що СБУ запропонувала йому наказати своїм студентам утримуватися від антиурядових протестів або їх переслідуватимуть за „незаконну діяльність.”

Після того то як ці заяви з‘явилися, у журналістів і освітян виникло враження, що тиск поступово ослаб. Це позитивний сигнал, який вказує, що громадянське суспільство в Україні має вплив. Але сподіватися на те, що уряд залишить демонстрантів у спокої, не маючи інституційних стримувань та противаг, - це означає, залишати країну у підвішеному стані між демократією і ...ще чимось. Не зовсім зрозуміло чим може бути це „ще чимось”, але Україна в процесі змін. Питань щодо дій влади постає дуже багато, і влада на них майже не відповідає. Тому здається, що вона навряд чи заслуговує на ім‘я, яке вона собі дала – Коаліція Стабільності та Реформ. Може протягом наступних 100 днів..….

Таммі Лінч - старший науковий співробітник Інституту з дослідження конфліктів , ідеології та політики при Бостонському Університеті.