РУС
10217 посетителей онлайн
Украину разбудил мобилизационный проект Евромайдана
Ошибка украинских государственных лидеров - стремление к стабильности и популярности. Несмотря на все пиар-технологии, лайки не перетекают в рейтинги, и кризис каждый день как-то по-новому бьет со всех сторон. Что же не получается?
Во-первых, Украина еще слишком слаба, чтобы в ней было что-то стабильное. Стабильность - это не цель, это - следствие построения сильного общества и государства. Чтобы стать сильным, необходимо движение. Для нас остановиться - значит упасть, и внутренние конфликты и противоречия - это необходимые доказательства наличия энергии развития.Во-вторых, слабость не может быть популярна. Никакая классная коммуникация не может долго подменять собой низкую эффективность.
Украину разбудил мобилизационный проект Евромайдана. Общество защитило свою свободу.
Затем новым мобилизационным проектом стала защита Родины. Общество пошло на войну и защитило свое государство.
Власть в этом принимала минимальное участие, но у людей получилось, потому что была определенная свобода действий.
Революция и война продолжаются, и общество их не бросает, но сейчас нужны новые проекты, которые вовлекают людей созидать и строить свою страну. Украину можно объединить только общими делами. Но таких проектов у власти нет. Это и есть главная причина нестабильности. Именно это делает массы людей готовыми на все.
Во всем свободном мире основным проектом, который мобилизует и дает занятость людям, является бизнес. Но в Украине бизнес несвободен, конкуренция ограничивается самим государством, и потому экономика не способна мобилизовать человеческий ресурс.
Украине необходима вслед за политической революцией революция инвесторов и налогоплательщиков. Власть, которая хочет стабильности, должна освободить бизнес, и тогда, как на войне и на Майдане, общество сумеет самоорганизоваться.
То, что нет смысла контролировать, надо освободить. Бизнес сам откроет новые маршруты концентрации человеческих ресурсов.
Свобода бизнеса и защита бизнеса от недобросовестной конкуренции - это основой проект развития. Только свобода своего дела и наличие занятости направит недовольных и незаможных граждан на созидание и на работу.
А если власть не хочет или не может освободить - то ее снесут. Путем революции или путем выборов. Потому и популярны акции протеста - любые, самые разные противостояния и столкновения с властями, по любому поводу.
Потому что получилось так: защищать свою страну и свалить неэффективную власть - это сейчас единственные доступные свободы, способные объединить украинцев.
Юрий Бутусов, Цензор.НЕТ
Топ комментарии
Поэтому придумываются всякие проекты "шатун", цель которых - заткнуть общество идеей "не раскачивайте лодку, а то путин нападёт!".
Исходя из этого, главный проект общества - именно раскачивание лодки!
Власть должна пребывать в перманентном состоянии 9-ти бального шторма (главная ошибка Майдана-2004 - что после выборов общество село и стало ждать результатов от власти).
Чем сильнее шторм и болтанка для власти, тем лучше: они должны ежесекундно помнить о своей роли НАЕМНЫХ менеджеров, а не царьков и господ.
Причини і наслідки !
Бізнес це гроші і не малі, де гроші там і злодії, де великі гроші там великі злодії
Якщо бізнес не розвивається, значить йому не хватає грошей для розвитку, Чому?, бо бізнесу хтось не дає розвиватися і/або обкрадає/знищуютє його, Чи не так
Бізнес розвиваєтся на певній КОРМОВІЙ БАЗІ .
КОРМОВА БАЗА в УКРАЇНІ повністю використовуєтся БАРИГОРХАТОМ , і через захвачені ОРГАНИ ВЛАДИ надійно ОХОРОНЯЄТСЯ . Все . Інший розвиток бізнесів НЕ МОЖЛИВИЙ .Маю на УВАЗІ масовий - лише там де крихти , або розпил ведення оного ведичезний (розпил в даному випадку мінімальні можливості при офігених витратах , але і цей канал перекритий через підконтрольний БАРИГОРХАТОМ Нацбанк і високу відсоткову ставку кредиту+ високу інфляційну складову котра нівелює можливість входження в прибуток бізнесів )
Повірте в Україні все можна змінити, народ вміє мобілізовуватись при певних умовах Тільки народ тримають в стойлі(в рамках) бо так легче стригти
Все впираєтся у ПОЛІТИЧНУ АКТИВНІСТЬ та політичну відповідальність ГРОМАДЯН УКРАЇНИ .
судячи з вашого коменту у вас вкраде і бізнес це одне і теж
Не путайте ЗЛОдійство з Бізнесом не будьте як ця влада
Дело не в свободе бизнеса(хотя и в ней тоже), дело в коррупции тотальной, Саакашвили правильно говорил как избавится от нее и про налоги правильно что надо понижать чтоб бизнес ожил, только кто его будет слушать, ВСЕ ТЕ - собственноручно, осмысленно отказываться от миллионов-миллиардов навара на людях в год? Да вряд ли.
Кого больше всего жмут? - малый и средний бизнес ("борьба с мафами", ухудшение условий для единщиков, увеличение стоимости подключения электросетей и т. д.).
В нормальных странах (США, Германия, Япония, Италия и др.) малый и средний бизнес дают 50-60 % ВВП (не путать с )(уйлом!). В россии - 20-25%, у нас может и меньше.
У наших олигархов страх, если "малыши" будут иметь нормальные условия для развития, то начнут "откусывать" от их миллиардов.
Им всё мало. Но жадность их погубит в итоге.
---
Вот тут, при всём уважении к автору, не согласен. Судебная система. Прокуратура. Схемы. Коррупция. И т.д. и т.п. Стабильность - зашкаливает.
Придут АнтиПети - и уже вечером будут праздновать разводку украинцев с Петей.
Нужно сажать и наказывать, причем по законам военного времени.
Если не успел удрать - пожизненное и конфискация.
Если успел - высылаются доктора. которые сначала медленно и показательно "сокращают" все семейство БывшейПравящейМрази, а уже потом - ее самое.
Вот тогда подонков и поубавится.
Берем пример с Израиля!
вірно, не буде реальних покарань НЕ Буде змін
Відрубати Гідрі голову, перших 10 000 від Кучми до Порошенка з їх поплічниками за грати з конфіскацією і ситуація зміниться Кардинально
Меньше места - государству.
Самоуправление - это не только бизнес, но и социально-политическая активность граждан.
Собственный опыт Украины последних лет показывает, что там, где государство - там застой, саботаж и имитация защиты конституционных интересов Украины. С государством врагу легче справиться (надо поставить лишь одного своего человека во главе государства),легче, чем с массовой самостоятельной конституционной активностью граждан.
Власть олигархов мстит малому и среднему бизнесу, простым людям за поддержку Майдана, волонтеров и добровольцев! Уничтожается фермерство! Народ довели до нищеты!
Посмотрите как выгораживается украинской властью любыми способами Путин от преступлений на Донбассе уже 3 года (а за преступления в Иловайске, Дебальцево, аэропорту еще ответят!
С судами - вобще кошмар. Самое "большое достижение" это отсутствие ответственности за неправосудное, решение и возможность самоотмазывания (только судьи определяют судьбу друг-друга) В этой ситуации к сожалению, легко любое протестное движение сделать вне закона и даже "натравить" на него "выполняющих приказ" нацгвардейцев, укомплектованных кугуарами и пр. железом. Когда такое произошло 6-го января, ситуация была в разгаре и вызвала мгновенную реакцию, а эти яко-бы реформы прошли практически незаметно, но их последствия могут быть не менее драматичны. Любой ******* суд может выдать не правомочное решение, и не нести за него никакой ответственности, а если что-то пойдет не по плану, то еще один ******* суд его оправдает.
***
Відповідно Конституції України
Стаття 5. Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати державну владу.
***
"єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування."
Потрібно все ж таки відокремити котлети від мух. Справа в тому, що в нашій Україні, термін(категорія) ВЛАДА сприймається переважною більшістю громадян України, як те що розташоване на Банковій чи Грушевського або ще будівля біля якої на щоглі розвивається ЖОВТО-БЛАКИТНИЙ.
Як бачимо з Конституції "єдиним джерелом влади в Україні є народ". Все баста. Нема чого нарікати на ту "владу", що сидить під ЖОВТО-БЛАКИТНИМ. Ми їх туди посадили, чи допустили туди сісти і потім, як казав один капустяний персонаж із тих сидячих, скиглимо.
Тому народ повинен засвоїти, зрозуміти і передати іншим - "єдиним джерелом влади в Україні є народ". Не потрібно галасувати, що "Влада винувата!". Так, влада винувата, це ми з вами - НАРОД УКРАЇНИ. Тому потрібно вказувати конкретно про яку владу йде мова, та що має народ, чи ті органи державного управління, яким народ делегував повноваження.
Часто можна почути - Кого не оберемо, стає злодієм. Виникає просте питання - Чому так трапляється. Швидше за все, що обраний чиновник до органів влади відчуває безкарність по відношенню до себе. Ще така вигадка - політична помилка не передбачає покарання законом. Дає обіцянку народу чесно і справедливо працювати в органах влади, але в самому кінці виходить ЗЛОДІЙ.
Споконвічне питання - Що робити?
Оскільки "єдиним джерелом влади в Україні є народ", необхідно добиватися зміни основи політичної системи державного управління (СДУ). Про що йде мова? Мова йде про те, що сьогодні СДУ є великий капітал, ще іноді кажуть - великі фінансово-промислові групи, а простіше і зрозуміліше для людей - олігархат, тобто злодії, бо ні один з них не збагатився чесним бізнесом. Так от, великий капітал сьогодні утримує, годує, фінансує політичні партії України, які є лобістами того капіталу, захищають інтереси великого капіталу, а не народу, який обирає ті партії в органи влади. Більше того, сьогодні політика перетворилася в один із видів бізнесу, саме так - політика є бізнес. Продаж місць у списках кандидатів у депутати, голосування по законах, які необхідні капіталу, відстоювання інтересів капіталу в різних органах влади, це все - бізнес.
Отже, потрібно перейти від олігархічної СДУ до народно-капіталістичної СДУ. Що таке народно-капіталістична СДУ? Це група населення з середнім достатками. Малий і середній бізнес, кваліфіковані спеціалісти, що отримують високу заробітну плату, державні службовці, тобто самодостатні матеріально і морально забезпечені громадяни держави. Ще іноді кажуть середній клас, але народ ділили на класти при совку, тому цей термін не коректно застосовувати.
Яким шляхом можна перейти до народно-капіталістичної СДУ?
Це можливо досягти забороною, на рівні Конституції України, фінансування політичних партій капіталом любої форми. Джерелами фінансування політичних партій можуть бути:
1. Членські внески членів партії.
-- Дане джерело повинне бути обмежене певною сумою, скажемо 1-5 прожиткових мінімумів і декларуватися в податковій річній декларації.
2. Пожертвування фізичних осіб.
-- Дане джерело повинне бути обмежене певною сумою, скажемо 5-10 прожиткових мінімумів і декларуватися в податковій річній декларації. Також дане джерело фінансування повинне мати прогресивну шкалу розподілення пожертвованої суми між іншими партіями. Скажемо так, з суми пожертвування до 3-х прожиткових мінімумів утримується 15% суми, яка розприділяється між іншим політичним партіями, по принципу, як і третє джело фінансування, від 3-х до 6-и прожиткових мінімумів - 30%, більше 6-и - 50%.
3. Державний Бюджет.
-- В Державному Бюджеті пивинна бути стааття на утримання політичних патій. Сума повинна бути привязана до декількох показників бюджету - відсоток в Бюджеті, але не повинен перевищувати певний відсоток, мінімальна заробітна плата і пенсія, прожитковий мінімум. Можна ще враховувати середню заробвтну плату попереднього року. Розподілення даної даної суми між партіями відбувається по певній методиці:
- 50% відсотків розподіляється між партіями, які є зареєстровані в Мінюсті на 31 грудня попереднього року фінансування. Розподілення даної суми відбувається пропорційно членів партії, чим більше членів, тим більша сума. 40% суми розподіляєься відповідно політичної активності партії. Даний показник розраховується коефіцієнтом політичної активності партії партії - кожному депутату від певної партії у певному рівні органів влади присвоюється коефіцієнт. ВРУ -1.0, обласна рада - 0.75, районна рада - 0.5, міська рада з населенням до 100 тис. - 0.6, 100-1000 тис - 0.7, більше 1 млн - 0.75. Потім ці коефіцієнти сумують і ділять на кількість членів партії . Отримуємо коефіцієнт по кожній партії, ті коефіцієнти сумуємо і пропоційно коефіцієнту кожної партії розподіляємо загальну суму (40% від отриманої з Бюджету суми).
10% залишається, як страховий фонд для всіх партій і використовується для загальнопартійних міроприємств.
Також ще потрібно, щоб каса політичної партії була «прозорою», тобто на кінець року кожна партія повинна відчитатися, яку суму коштів дана партія отримала по джерелам фінансування, а тако ж показані які кошти були витрачені по видам видатків - заробітна плата, реклама, навчання, матеріальна допомога і все таке інше.
Контролювати фінансову діяльність повинен орган в який входять представники держави, партій, суспільних організацій, ЗМІ.
Що це дасть?
По перше, політична діяльність не буде одним із виду бізнесу. Партії будуть зацікавлені в постійній політичній активності і відповідно більш відповідальними за дії своїх членів партії в органах влади. Також «партії персон» перестануть, швидше за все існувати, адже народ буде оцінюват партію, а не певну персону в партії.
Звичайно, вмісти в один коментарій свої погляди не просто. І так «багато букав». Тому мабуть прийдеться завести блог і там капати.
Також дана пропозиція-думка на перший погляд виглядає утопічною, але без вирішення поставленої проблеми, ні народ, ні бізнес не зможуть рухатися вперед. Буде виникати постійно напруга, а потім соціальний вибу, і може колись революція. Вибухи ні до чого доброго не приводять. А от революція може зрушити наше суспільство в кращому напрямку.
Олєкса Моцкаль.
Багато чую закликів звільнити «бізнес» (від того ж Бутусова). При цьому люди не розуміють, що «бізнес» - це не суб'єкт. Це лише форма виробництва і обміну товарами громадян, яка в умовах ринку і демократії довела свою безумовну перевагу над натуральним товарообміном. Звільняти треба не «бізнес», а громадян, тоді і «бізнес» звільниться. Тобто акцент робити треба не на бізнесі, а на демократії і побудові демократичної держави. Ми ж з часу здобуття незалежності так і не спромоглись її побудувати. На початку (в СРСР і УРСР) була «диктатура пролетаріату», яка в Україні (і всьому пост-совку крім Прибалтики) плавно перетворилась в диктатуру олігархату. Ті самі «совецкіє» пики (плюс відвертий кримінал) залишились при владі. І засоби правління у них не змінились. Це монополія на керування державним бюджетом, в який визискується левова частка доходів пересічних громадян України.
Старою залишилась і суцільна брехня, яку вони згодовують громадянам України. Це передусім шахрайський Податковий Кодекс, згідно якого податки платять не громадяни на сукупні доходи (як в демократичних державах), а підприємства. Як феодал колись платив податки за своїх кріпосних. І це не просто аналогія, а має глибинний сенс. Таким чином ховається правда о реальних доходах різних верств населення (класів) і замовчуються причини чому вони такі різні у тих, хто біля керма (і злодіїв), і у пересічних законослухняних громадян.
Проаналізуємо які реальні податки нараховують на трудову діяльність громадян (на зарплату). Для прикладу візьмемо оподаткування робітників підприємств з загальною системою оподаткування, які складають більшість в Україні. З зароблених 100% на оплату праці спочатку підприємство сплачує
- 20%ПДВ (бо зарплата «не обкладається ПДВ). Залишається 100/1,2=83,3%, а ПДВ складає 16,7%.
- 22%ЄСВ. Залишається 83,3/1,22=68,3% («зарплата»), а ЄСВ складає 83,3-68,3=15%.
- на З/П нараховується 18%ПДФО і 1,5% Військового Збору (ВЗ) 68,3*(0,18+0,015)=13,3%
- залишається 68,3-13,3=55% - то готівка на руки, 45% - то податки державі.
Зауважу, що не врахована мізерна податкова пільга, але вона суттєво не впливає на результат. З готівки (55% від заробленого) ми сплачуємо всі товари і послуги з націнкою 20%ПДВ. Як результат з 55% громадянину залишається 55/1,2=45,8%, а податків державі - 54,2%. Зазначу позитивну (без лапок) роль у цьому питанні Яресько. До 2016 року доля податків була 60…70% від заробленого в залежності від ЄСВ (37…47%) і ПДФО (15…20%). Уявляєте норму експлуатації: робітнику - 30…40%, експлуататору (олігарху) - 60…70% (через бюджет). Згадайте нетлінне: «Немає такого злочину, на який би не пішов капітал при нормі прибутку 300%» (Карл Маркс, «Маніфест комуністичної партії», 1848рік).
Придивимось уважніше до ПДВ. Це податок на споживання, який ПО ОЗНАЧЕННЮ не може перевищувати ставки ПДВ (в Україні 20% від вартості товару) бо стягується з кінцевого споживача, а попередньо сплачений ПДВ (податковий кредит) повертається. Але так відбувається тільки в демократичних країнах. Бо там податки сплачує громадянин. Того є можливість повернути всі переплачені на протязі року податки в кінці фіскального періоду. Зарплата там - 100% від заробленого (брутто зарплата). Для підприємства зарплата - чисті витрати, які не обкладаються податками.
У нас же все інакше, що беззаперечно доводить що ми не демократична (як проголошено в Статті 1 Конституції), а ТОТАЛІТАРНА держава. Податки за працівників платить підприємство і при виплаті зарплати (+ ЄСВ) треба 20% поверх неї сплатити в бюджет (бо з/п не обкладається ПДВ, а того і податкові зобов'язання не зменшуються). Це просто фікція, що сплачує цей податок підприємство, бо очевидно, що підприємство бере ці гроші з фонду, який сформувався для оплати праці.
Поставимо питання інакше. Якщо 55% - то вартість придбаного товару з ПДВ, то 55-45,8=9,2% - ПДВ на товар, а загальна сума ПДВ, яку сплатив державі законослухняний громадянин якщо витратив всю з/п на товари і послуги (що відповідає реальному стану речей для більшості пересічних українців) є 16,7+9,2=25,9%. Що означає, що ставка ПДВ в Україні для таких громадян є 25,9/45,8=56,5%! І яке, скажіть будь ласка, при цьому буде споживання, а, відповідно, і активність внутрішнього ринку? Питання риторичне… Сам ПДВ в цьому, звісно, не винен. Винна тоталітарна система, яка шахрайським чином (всупереч Статті 1 Конституції) позбавила громадян можливості самим платити податки і зробила їх рабами.
Ось і пояснення чому економіка в «тіні», чому ПДВ займає такий незрозуміло великий відсоток (відносно демократичних країн) в бюджеті державі, чому олігархи платять податки в офшорах, чому пересічні громадяни такі бідні, чому боротьба з корупцією при існуючому тоталітарному режимі це блеф і чому ніякі реформи у нас навіть не починались. Тому що реформи - це побудова ДЕМОКРАТИЧНОЇ держави і перший крок до цього - реформа (революція) в податковій системі. А ось чи мають право громадяни України зробити цю революцію і говорить Стаття 5 Конституції. Тут я з Вашими аргументами погоджуюсь повністю.
Старая экономика, как изношенное авто, сколько не ремонтируй всё равно будет ломаться. Все уже знают, эти налоги неподъёмны для своих, и не интересны для чужих. Система опять заставляет людей работать по чёрным схемам. Кто из них будет бороться с тем, что приносит баснословную прибыль? ни кто! их всё устраивает.
Когда "избранники" строят бизнес на бюджетных деньгах, и не заботятся об внутреннем и внешних рынках, об переводе отрицательного внешнего торгового баланса в положительный, это крах для экономической системы страны - они медленно съедают свой народ.
Выход только один, - новая экономическая модель, настолько простая и прозрачная, что для поборов и коррупции просто не остается места, а упрощённая ставка одного налога, сделает всех вновь активными, жизнеспособными и свободными, от непомерного тягаря.