Конкурс в новый Верховный Суд: о процедуре оценивания кандидатов

Последние полгода в "топе" реформаторских процессов в Украине – конкурс в новый Верховный Суд. Дело в том, что Украина является первой страной, где такой конкурс проводится публично, с детальным разбором всех кандидатур, публикацией досье на каждого участника, видеотрансляцией собеседований с ними в прямом эфире.
Более того, у нас при органе, ответственном за этот конкурс – Высшей квалифкомиссии судей Украины (ВККС) создан Общественный совет добропорядочности (ОСД), аналогов которому нет не только в европейских странах, но и в мире. В состав Совета вошли общественные активисты, действующие адвокаты, экс-политические деятели и др.Этот Совет анализировал каждого конкурсанта в Верховный Суд, предоставлял по нему информацию или негативный вывод, который направлялся ВККС перед собеседованием с таким человеком. Негативный вывод в отношении кандидата означает, что последнему придется потратить немало усилий, чтобы доказать свою добропорядочность. Ведь, если он не наберет, как минимум, 11 голосов членов ВККС из 16 на пленарном заседании, - конкурс для него окончен (сейчас этот процесс преодоления выводов ОСД при участии кандидата и члена Совета-докладчика можно наблюдать на youtube -канале Комиссии). Кроме того, это удар по профессиональной репутации такого человека, ведь вывод публикуется на всеобщее обозрение и озвучивается в прямом эфире.
Таким образом, Общественный совет добропорядочности имеет ключевое влияние на процедуру конкурса в Верховный Суд, который не закончится, пока ВККС не рассмотрит всех кандидатов, получивших негативное заключение.
Вместе с тем, что со стороны Совета, а также движения "Честно. Фильтруй суд", среди аналитиков которого – координатор ОСД Галина Чижик, на протяжении всего конкурса звучали различные претензии к ВККС. По инициативе, в том числе, Совета были внесены поправки в закон о том, что негативный вывод фактически приостанавливает процедуру в отношении конкурсанта до его преодоления 11 голосами ВККС, а в случае, если голосов не наберется, кандидат прекращает участие, и прочие изменения. И хотя требования относительно прозрачности, публичности и т. д. были выполнены Комиссией, теперь от членов Совета звучат уже прямые обвинения в сторону ВККС, когда она не соглашается с некоторыми его заключениями.
Следует сказать, что все это время к конкурсу в новый Верховный Суд приковано внимание не только украинского общества, СМИ, но и иностранных партнеров. Судебная реформа была одним из требований международных институций и является показателем соблюдения Украиной европейского курса. Поэтому не осталась без внимания и работа Общественного совета добропорядочности.
Так, 12 июня в Киеве был презентован вывод, подготовленный международным экспертом Совета Европы, профессором, доктором права Дианой Ковачевой. Касается он Регламента Общественного совета добропорядочности и в целом, процедуры оценивания кандидатов в судьи и судей. К сожалению, эксперт не смогла проанализировать методологию оценивания ОСД конкурсантов в Верховный Суд – просто потому что таковая отсутствует как документ.
В частности, эксперт отмечает, что судьи несут ответственность в рамках процесса индивидуального оценивания. Однако не следует злоупотреблять такой оценкой, например, совершая политическое давление на судей или подвергая сомнению определенные судебные решения (§30 Заключения Консультативного совета европейских судей (КСЕС) №18). Также Диана Ковачева выделила основное правило, которое ОСД стоит принимать во внимание в процессе работы – если выбор стоит между независимостью судьи и оценкой его деятельности, то главной ценностью остается судейская независимость.
Далее в выводе эксперт напоминает о европейских стандартах оценивания судей и анализирует полномочия, состав ОСД, процедуру, которой пользуется Совет, с точки зрения этих стандартов.
"ОБЩЕСТВЕННЫЙ СОВЕТ НЕ МОЖЕТ ОЦЕНИВАТЬ ОБОСНОВАННОСТЬ СУДЕБНЫХ РЕШЕНИЙ"
В выводах ОСД, на страницах в соцсетях, блогах и т. д. его членов не раз упоминается, что тот или иной кандидат не имеет права быть судьей Верховного Суда, поскольку принимал определенные решения. В отношении ВККС же звучат обвинения, что она такого кандидата не отсеяла сразу (хотя по итогам собеседований он может получить 0 баллов и соответствующее место в рейтинге).
В заключении эксперт Совета Европы дает ответы на некоторые вопросы относительно полномочий Общественного совета добропорядочности, в частности, может ли он оценивать обоснованность судебных решений или действий судьи.
Она отмечает, что согласно европейским стандартам за свои решения судьи несут ответственность в рамках процесса обжалования, и ни один орган вне судебной власти и судебного контроля не может оценивать обоснованность судейских действий или решений. Как подтверждение, в §23 Заключения КСЕС №18 отмечается: "Система обжалования – единственный способ, в рамках которого судьи могут считаться ответственными за свои решения, за исключением случаев, когда судья действовал недобросовестно".
Проще говоря, признать решение судьи незаконным может только вышестоящая судебная инстанция. Оценка же судьи, в том числе его профессиональных знаний и компетентности, моральной, этической и психологической добропорядочности, отмечает эксперт, – это задача ВККС, а вывод ОСД должен касаться только вопросов профессиональной этики и добропорядочности. Но не судебных решений или действий судьи.
Также Диана Ковачева подчеркнула, что ОСД только способствует работе ВККС в вопросах квалификационного оценивания судей, но не может выносить окончательного решения относительно добропорядочности или профессиональной этики отдельного судьи (п. 1 ст. 2 Регламента ОСД, ст. 87 Закона "О судоустройстве и статусе судей"). При этом в Европе (§37 заключения КСЕС №3) вопрос регулируется так, что оценивание должно проводиться преимущественно судьями, а роль специалистов в этом процессе может быть лишь совещательной, но не решающей.
"РЕЗУЛЬТАТЫ ИНДИВИДУАЛЬНОГО ОЦЕНИВАНИЯ ДОЛЖНЫ ОСТАВАТЬСЯ КОНФИДЕНЦИАЛЬНЫМИ"
Одним из моментов, на которых настаивал ОСД, это публикация результатов практических работ кандидатов. Напомним, что они писали проект решения Верховного Суда по выпавшей им фабуле. В результате этого этапа выбыли из конкурса некоторые народные депутаты, которые потом инициировали законопроект о внесении соответствующих поправок в закон.
Как отмечает эксперт Совета Европы, согласно §48 Заключения КРЕС №17 общие условия и методы оценки должны быть доступны обществу. Однако, по мнению европейцев, процесс индивидуального оценивания для карьерных целей судьи не должен учитывать мнение общества в отношении него. "Это мнение не всегда может быть результатом полного или всестороннего понимания информации или, возможно, даже основываться на непонимании деятельности судьи в целом. Поэтому процесс и результаты индивидуального оценивания должны оставаться конфиденциальными и не разглашаться", - говорится в выводе. Аналогичная позиция не раз высказывалась Венецианской комиссией, которая отмечала, что вынесение информации о кандидате на должность судьи на рассмотрение широкой общественности, в том числе тех, кто имел опыт принятия решений не в их пользу, представляет собой угрозу независимости кандидата на должность и реальный риск политизации этого вопроса.
Также в заключении эксперта четко определено, что во время проверки информации и до вынесения ОСД окончательного вывода тем, кто проходит оценивание, следует дать право защищать себя и предоставлять объяснения, документы и доказательства. В случае проведения конкурса эта возможность должна предоставляться кандидатам еще до того, как информация, используемая при оценке, будет включена в окончательный вывод.
И самое главное, что вывод ОСД должен базироваться только на проверенной информации.
Таким образом, многие пункты, на которых настаивает Общественный совет добропорядочности, например, о публикации работ кандидатов в открытом доступе, не соответствуют представлению европейцев. Более того, некоторые новации, вводимые у нас, противоречат европейским стандартам. Такое "творчество" со стороны ОСД не способствует тому, чтобы Украина, наконец, вошла в ряд стран с современной судебной системой и в принципе играет на руку тем, кто захочет дойти со своим заявлением о пересмотре решений в конкурсе до Европейского суда по правам человека.
Алексей Константинов
Источник: http://sud.ua/ru/news/sud-info/103184-kandidat-v-verkhovnij-syd-r-bregej-opyblikoval-svoe-prakticheskoe-zadanie
Его почерк был не совсем разборчив, поэтому я сделал печатную версию его опуса, который предлагаю к прочтению:
****
...в касаційній скарзі і на котре суди не відповіли.
Так, Рада звертає увагу, що рішення не може порушити права товариства, оскільки сума податку на майно зменшує податок на прибуток підприємства.
Дійсно, приписами підпункту 137.6 статті 137 ПК України встановлено, що податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, зменшується на суму нарахованого за звітний період податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу що об'єктів нежитлової нерухомості.
На перший погляд складається враження, що рішення Ради не може порушити права товариства.
Але це не так.
Відповідь на питання Ради криється в аналізі абзацу 2 підпункту 137.6 статті 137 ПК України.
Якщо платник податку на прибуток у звітному періоді не отримав прибутку, або сума податку на прибуток менша за суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, залишок суми такого податку, не врахуванню у зменшення податку на прибуток поточного періоду, не відноситься на зменшення податку на прибуток наступних податкових (звітних) періодів.
Отже, може статися так, що податок на майно буде сплачено і на його величину не буде зменшено податок на прибуток.
А тому, рішення Ради в частині визначення розміру податку на майно може порушити права Товариства.
Суд погоджується з висновком суддів нижчих інстанцій про нечинність рішення Ради у зв'язку з тим, що воно порушує принцип стабільності податкового законодавства і не доведено до відома населення у порядку, встановленому законом.
Так, підпунктом 4.1.9 статті 4 ПК України встановлено, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніщ як за 6 місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила і ставки.
Цей принцип поширює свою дію на усі види податків (у тому числі і місцеві).
Таким чином, Рада мала право встановлювати розмір податку на майно упродовж 2016 року до 01 липня 2015 року.
Посилання відповідача на відсутність дії цього принципу щодо порядку встановлення місцевих податків у 2016 році є безпідставні з огляду на аналіз мотивації судових рішень.
Суди проаналізували припис Закону України від 24.12.15 р. №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон) і зробили обґрунтований висновок, що ним не внесено зміни до Податкового кодексу України щодо зупинення дії принципу стабільності у 2016 році стосовно визначення розміру сплати місцевих податків.
Закон не містить посилання на внесення змін до ПК України, в той час як приписи статті 2 цього ж Кодексу встановлюють, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватись виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Більше того, навіть якщо б Законом вносились зміни до ПК України, то ці рішення суперечили б принципу верховенства права.
Оскільки цей принцип встановлено статтею 8 Конституції, що Закон фактично б суперечив їй.
А все тому, що держава повинна спрямовувати свою діяльність в інтересах людини.
Принцип ж стабільності захищає ж в першу чергу права і інтереси платника податків.
Зупинення ж його дії щодо платника податків є порушенням взятих на себе державою зобов'язань.
Підпунктом 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків і зборів.
Отже, Рада наділена законодавчим правом приймати згадані рішення.
Оскільки такі рішення (нерозбірливо), поширюють дію на певне коло осіб і діють упродовж значного періоду (року), то вони є нормативно-правовими актами, що визначають права і обов'язки громадянина.
Частиною 2 статті 57 Конституції України встановлено, що закони і інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Висновок судів стосовно не дотримання Радою такого обов'язку є правильним.
Так, частиною 5 статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднені в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих засобах масової інформації, визначених цим органом та посадовими особами, не пізніш як у 10-ий строк після їх прийняття та підписання.
Відповідач не оприлюднив оскаржене рішення у спосіб, який встановлено законом.
А це ж вказує, що воно є нечинним в частині оскарження (і в цілому).
Оскільки рішення Ради не набрало чинності, то воном не може породжувати жодного обов'язку для платника податків.
Таке рішення не розпочало діяти, оскільки не вступило в законну силу.
Суд першої інстанції розглядав справу за особливостями, які встановлені приписами статті 171 КАС України.
Цією ж нормою права встановлений порядок розгляду справ щодо оскарження діючих нормативно-правових актів, так як суд встановлює їх незаконність.
Суд не може визнавати нормативно-правові акти нечинними відповідно до приписів цієї норми права.
На це порушення не звернув увагу суд апеляційної інстанції.
Підсумовуючи, Вищий адміністративний суд зробив висновок про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким відмовляє Товариству у задоволенні позову.
Цими повноваженнями суд наділений відповідно до приписів пункту 9 частини 1 статті 223 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.223, 229, 232 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Броварської міської ради Київської області задовільнити частково.
2. Скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2016 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року, ухваливши нове рішення, яким Товариству відмовити у задоволенні позову.
2 Постанова суду є остаточною і може бути переглянута Верховним Судом України відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 237 КАС України.
Обґрунтування часткового задоволення позову, яке прошу визнати частиною рішення. Рада просила скасувати судові рішення, вважаючи власне рішення таким, що набрало чинності і є законним.
Суд ж скасував судові рішення, визнавши рішення відповідача нечинним.
Таким чином, хоч суд і скасував рішення, однак не погодився з основною вимогою (твердженням) відповідача.