РУС
10402 посетителя онлайн
"Тихо прийшов, тихо пішов": Военное телевидение Украины презентовало клип, посвященный бойцам ССО. ВИДЕО
Военное телевидение Украины создало клип на песню Riffmaster "Тихо Прийшов, Тихо Пішов", посвященный бойцам подразделений Сил специальных операций.
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на официальную страницу Командования сил спецопераций ВСУ в Facebook."Мы это сделали! Вашему вниманию совместная работа Военного телевидения Украины, творческого коллектива Riffmaster и воинов специального значения, одного из наших полков. Спасибо за поддержку Яне Холодной, Петру Святецькому и всем тем, кто присоединился к творческому процессу. Вместе, мы непобедимы!" - говорится в сообщении.
Режиссером видео выступил Владимир Бондаренко, а оператором - Вадим Стасюк.
Главред "Цензор.НЕТ" Юрий Бутусов отметил, что "это одна из самых классных боевых песен, созданных в годы войны, настоящий шедевр новой украинской жизни".
"Имел удовольствие слышать "Тихо пішов, тихо прийшов" в исполнении автора - Андрей "Риффмастер". Андрей написал эти великолепные строки, которые сразу запоминаются, потому что он живет одной жизнью с украинскими воинами, часто выступает в АТО, воинских частях, на награждениях Народных героев. Андрей часто выступает перед спецназовцами - 3,8 полки, 73, 140 центры спецопераций. И очень здорово, что Командование сил специальных операций выбрал "Пісню спеціального значення" неофициальным гимном ССО. И коллектив "Військового телебачення" сделал своими силами отличный видеоклип. Это пример профессиональной психологической работы, который создает новую идеологию защиты Украины. И я очень рад, что песня Андрея получила официальное признание. Уверен, "Риффмастер" создаст еще немало блестящих песен, которые становятся частью новейшей украинской культуры и воспитания", - подчеркнул журналист.
https://youtu.be/YfCGZqxdzxQ
Та стародавня козацька легенда про меч Чаркес:
"Є така повідка, що, в часі збурення Запорозької Січі, характерник отаман Дженджелій не захотів піддатись москалям і рівно ж не хотів іти під Турка за Дунай. Він зібрав 300 запорожців і пішов з ними світ за очі. Коли запорожці прийшли до гори, прощаючись навіки з Рідним Краєм, їм вийшов якийсь дід назустріч і запитав:
- Чого прийшли сюди ви, діти?
- Січ нашу москалі спалили, зруйнували, волю задушили і Козацьку Мати-Україну в кайдани закували. Тож, нема де нам подітись. З москалями нам не жити й до бусурменів іти в прийми серце не лежить. Нехай камінням краще станем!
- Так відповів за козаків отаман Дженджелій.
Кремезна постать діда розігнулась, його вже згаслі очі заіскрилися вогнем, зітхнув старий та й каже:
- Скидайте, діти, ваші шаблі та всі до одного.
І здіймали мовчки запорожці дамаські шаблі, що тисячі голів ворожих постинали й на купу перед дідом їх зложили. Поглянув дід навколо, очі вгору зніс - і полумінь велика спалахнула. Стопилися шаблі в огні, неначе б то не криця була, лишень віск.
От розгорнув дід попіл і вздріли всі великий меч, з обидвох боків гострий та блискучий, але тяжкий, тяжкий.
- Попробуйте-но, діти, хто з вас цей меч здолає підіймити! - озвався стиха дід. І пробували всі, та силкувалися, але для кожного він був тяжкий.
- А нумо, пішліть гінців за річку, за Дунай, чи не знайдеться козарлюга, що зможе зрушити цього меча.
Гінці, як вітер, полетіли, і ось на конях швидкокрилих Братерство Січове прийшло з-за Тихого Дунаю.
- Попробуйте-но, діти, хто з Вас цей меч здолає підіймити! - озвався
стиха дід.
І пробували всі та силкувалися, але для кожного був він тяжкий.
- То шліть гінців на Кубань, бо й туди пішла козацька запорозька сила.
Соколами полинули гінці, і на братній голос озвалося й присунуло Козацьке Товариство з-над Кубані.
- Ну, що ж? Пробуйте і ви цього меча зрухнути! - озвався знову стиха дід.
І пробували всі та силкувалася, але для кожного був він тяжкий.
- Ой, бачу, дітки, що нема такого межи вами, хто б подолав цей меч один підіймити! - промовив сумно дід.
- Повідь, дідусю, нам, а хто ж його підійме і хто з ним зможе воювати? - спитав отаман Дженджелій.
- То буде, сину, козак з козаків, якого ще не бачив світ!
- А як же буде зватись він? - спитав ізнову отаман Дженджелій.
- То буде, сину, з поміж лицарів могутній лицар, ще незнаний. Цей меч в його руках пером легеньким стане. Ним волю він здобуде, і лише тоді всміхнеться радісно стара Козацька Мати-Україна.
- А як же буде зватись він? - отаман знову запитав.
- ЄДНІСТЬ буде йому ймення. Коли у боротьбі з'єднається брат з братом, коли серця в одно зіллються, коли запроданці й зрадники переведуться! - прорік востаннє сивий дід і крізь землю провалився.
А навкруги все зашуміло, загуло: ЄДНІСТЬ!!
- ЄДНІСТЬ! Як грім в степу Дніпровім покотилося, відбилося луною об Кавказ і за Карпатами озвалось: "КОЗАЦЬКА ЄДНІСТЬ!!!"