Сбежавший из "ДНР" боевик задержан на Донетчине, - Аброськин. ВИДЕО
Сотрудники криминальной полиции Донецкой области задержали очередного боевика террористической организации "ДНР".
Как передает Цензор.НЕТ, об этом на странице в Facebook написал глава Нацполиции Донецкой обл. Вячеслав Аброськин, разместив видео допроса мужчины.Очередное видео для тех, кто "свято верит в мощь и силу ДНР", написал Аброськин.
Задержанный, 25-летний житель Дзержинска рассказал, что в июле 2014 года ради заработка прибыл в "воинскую часть ДНР", которая размещалась на Боссе в Донецке. Тогда же его "направили для обучения военному делу" в Российскую Федерацию, в Ростов-на-Дону. Обучали российские инструкторы.
Затем его отправили его "служить" в Снежное, в бандформирование "Оплот". Там, он принимал участие в обстрелах Тореза со стороны Снежного. "Видимо, для создания картинки для российских СМИ об обстрелах "городов Донбасса украинскими карателями", отметил Аброськин.
"Затем уже знакомый сценарий по рассказам подобных ему "вояк": "прекратили давать деньги - не доходила гуманитарка - написал рапорт - приехал на подконтрольную Украине территорию", - написал Аброськин.
15 января 2016 года ему было сообщено о подозрении в совершении уголовного преступления, предусмотренного ч.5 ст.260 УК Украины, а 16 января судом избрана мера пресечения в виде содержания под стражей.
Задержанный рассказал о 18 своих "однополчанах". Все они объявлены в розыск.
//
Наши сотрудники криминальной полиции Донетчины задержали очередного «воина ДНР». Очередное видео для тех, кто «свято верит в мощь и силу ДНР».В июле 2014 года 25-летний житель Дзержинска ради заработка прибыл в «воинскую часть ДНР», которая размещалась на Боссе в Донецке. Тогда же его «направили для обучения военному делу» в Российскую Федерацию, в Ростов-на-Дону. Две недели «наставляли» их там российские инструкторы. Затем отправили его «служить» в Снежное, в бандформирование «Оплот». Там, он и его «соплеменники» принимали участие в обстрелах Тореза со стороны Снежного. Видимо, для создания картинки для российских СМИ об обстрелах «городов Донбасса украинскими карателями». Затем уже знакомый сценарий по рассказам подобных ему «вояк»: «прекратили давать деньги - не доходила гуманитарка - написал рапорт - приехал на подконтрольную Украине территорию». 15 января 2016 года указанному «вояке» сообщено о подозрении в совершении уголовного преступления, предусмотренного ч.5 ст.260 УК Украины, а 16 января судом избрана мера пресечения в виде содержания под стражей.Сообщил нам о 18 своих «однополчанах», по большинству из них у нас уже была информация. Все они объявлены в розыск.
Опубліковано Vyacheslav Abroskin 17 січня 2016 р.
опаньки - Много Ходов Очка...
тем временем Брент открылся падением на 1.0 доллар - по 27.98
Илья Новиков, который умеет мастерски общаться с российскими журналистами:
- И все-таки, почему Вы защищаете убийцу? - спрашивает российский журналист.
- Идите на ***, - отвечает адвокат Новиков.
К стати, поищите в инете интервью Новикова на Украинском языке...
Воще не скажешь, что человек год как учит мову...
Илья Новиков после начала войны выучил украинский язык на разговорном уровне, чтобы давать на нём интервью украинским журналистам.
патамучто сраный сепар тайну рассказал врагу
Ну стандартные ответы, кто ж признается, пожизненное не хочется никому получить
27,80 !
Только начало - а уже енота с Карабасом можно выпускать !
Дайте отдохнуть животине в конце то концов...
У него ток за эту неделю пицотыщь пробегу...
Москаль, японець, два хохли. Частина 1.
Сьогодні о 00:47
Публічні мовні дискусії, які традиційно загострюються на новорічні свята відвертим російсько-культурним змістом телевізійних розважальних програм, цього року досягли особливої напруги - святкове розчарування виявилося найбільшим за всі минулі роки, адже в суспільства, як ніколи, були всі підстави сподіватися на здоровий глузд телевізійників.
Ну дійсно, чого їм ще не вистачає? Невже антиукраїнської істерії, окупації українських територій, нарешті, справжньої війни їм недостатньо, щоб заповнити новорічний ефір переважно україномовним розважальним продуктом, який, між іншим, вони здатні створити не гірше російськомовного?
А справа в тому, що навіть російський снаряд, спрямований акурат в студію "Інтера", нічого не змінить в мовній позиції творчого колективу. І не тільки тому, що власники каналу мають відому політичну орієнтацію, а тому, що виробничі процеси майже всіх загальнодержавних каналів - російськомовні. В цьому процесі українська - іноземна, не зважаючи на те, що в кожному колективі присутні люди, які володіють нею досконало, або для яких вона рідна.
- Петя, мы в эфире или еще нет?
- Да, ты уже в эфире, говори!
- Ой ...Доброго дня, шановні телеглядачі, я веду свій репортаж ...
Сценаристи, режисери, оператори, адміністратори, художники, костюмери і т.п. - весь цей вулик не просто гуде російською. Він глибоко занурений в російське культурне середовище, ще й регулярно підживлює себе технологіями, кадрами та ідеями від московських колег по цеху.
І попри те, що ці люди здатні зробити якісний україномовний розважальний телепродукт (як мінімум, це підтверджує висока якість ********* кінодубляжу від наших телеканалів), вони щиро не розуміють - навіщо? Адже російськомовне не тільки чудово споживається в Україні, воно ще й має шанси експортуватися в пострадянські країни.
Та й переважна більшість споживачів солідарна з телевізійниками - дійсно, навіщо ускладнювати, якщо й так все зрозуміло? І, між іншим, відповідає реаліям - варто вийти за поріг оселі, як, частіше за все, опиняєшся в тому ж мовному середовищі, що й на телеекрані.
Схоже, владу теж цілком влаштовує такий стан справ - принаймні, тільки такий висновок можна зробити з бездіяльності владних структур в мовному питанні. Здається, що вона досі не оговталася від істеричної реакції москалів на спробу весною 2014-го скасувати одне з головних кремлівських надбань - закон "Колісніченко-Ківалова", тож тепер просто панічно боїться будь-яких спроб реформування в цій царині.
І тільки ті невтомні блогери та дописувачі соціальних мереж, яким повзуча втрата телевізійного україномовного простору нестримною біллю стискає серце, гучно б'ють на сполох - на очах поточна мовна політика крок за кроком знищує й ті мізерні надбання в захисті української мови, на які українська влада спромоглася з часів Помаранчевої революції. Всі вони вже не перший день намагаються довести суспільству необхідність панування української мови в нашому інформаційному просторі, але виходить це в них дуже непереконливо. І причин цьому три.
По-перше, зазвичай вони шукають підтримки та розуміння переважно серед національно визначених українців, тобто там, де переконувати нікого не потрібно. По-друге, їхня аргументація сильно обтяжена поточним станом україно-російських відносин, ще й із значним додаванням емоційності. Ну й останнє - в дев'яти з десяти випадків ця аргументація будується на хибних визначеннях та примітивних штампах.
"Чому всі апелюють до міфічних 50% російськомовних України і 60% російськомовних солдатів в АТО - але при цьому українська мова присутня у таких передачах не на 50 і не на 40, а приблизно на 4 (чотири) %?!", - обурюється Олексій Курінний з групою поважних фейсбучників. Опаньки... Виявляється, достатньо забезпечити мові паритетне з "язиком" представництво в телеефірі і небайдужі поборники захисту української мови одразу заспокояться.
"Можна дозволити собі бодай п'ять мов, якщо ці мови не протиставляються одна одній - так, як в Швейцарії та Ізраїлі", - пише шановний Дід Панас, і мабуть не помічає, що цим ствердженням він фактично дає пораду, за яких умов російська може отримати статус державної.
"Мова є не лише найважливішою ознакою приналежності до нації, але й важливим чинником об'єднання її членів, а також відмежування від недругів", - пояснює ще один відомий фейсбучник Зен Антипоп і закликає всіх громадян України перейти на українську вже тільки для того, щоб однозначно різнитися від росіян-агресорів. Але хіба можна з такою легковажністю ототожнювати російську мову і все російське культурне надбання з путінською агресією? Нам же не приходить в голову ставити знак рівняння між німецькою культурою та злочинами німецьких нацистів? А як відмежуватися від україномовної "вати", яка іноді підступніша за відкритого агресора? Перейти на англійську?
А скільки було закликів переходити на українську, тому що вона найкрасивіша, наймелодійніша і ще й з десяток таких "най"! І в коментарях не знайшлося жодного, хто б зауважив, що якось непристойно вихвалювати своє дитя та ще й примушувати інших до цього захоплення ...
Історичні нігілісти зациклені на своєму. Мовляв, російської нації взагалі не існує, це великий історичний фейк, а їхній "язик" - таке собі міжетнічне есперанто для завойованих народів, яке само по собі, як латинь, зникне разом із розвалом імперії. Тож українцям взагалі не слід згадувати про мову, що приречена на вимирання...
Та й політики далеко від них не пішли. "Українська має бути державною тому, що це мова титульної нації" - як "Отче наш" відчеканить "свободівець", навіть, якщо його раптово розбудити вночі. Тобто державною має бути мова тієї нації, назва якої збігається з назвою держави (саме цим визначається термін "титульна"). То що, виходить, в Ізраїлі іврит не може бути державною мовою, бо там євреї не є титульною нацією (назва "єврей" та "Ізраїль" аж ніяк не збігаються)? І що сказав би пан Тягнибок, аби українці раптово надумали собі повернути історичну назву країни "Київська Русь"? Адже тоді вони автоматично втратили б свою титульність.
Навіть у законодавців справи не кращі. В останньому, вже пилом присипаному, мовному законопроекті 1233 авторства Матіос, Фаріон та Яворівського для обґрунтування протекціонізму української мови заводиться та ж сама пластинка - "Титульна нація", "Українська нація становить абсолютну більшість населення України" і так далі...
Отже аргументацією саме такого ґатунку наші мовні патріоти намагаються переконати громадян сприйняти певні утиски рідної мови на користь української. А тепер уявіть собі громадянина України, етнічного росіянина, або так званого "російськомовного українця", освіченого, адекватного, який, задає і собі, і мені, і всьому суспільству просте питання: "Почему в кинотеатре я должен смотреть американский фильм в украинском дубляже? Я плачу налоги не мешьше других и таких, как я, русскоязычных, в столице большинство. Не спорю, украинский дубляж хорош, мало того - у меня нет проблем с его пониманием. Но просто объясните - зачем все это, если русский дубляж не хуже и его тоже все понимают?"
І відповіді не знаходить. Відповіді простої, чесної і логічної. Вся аргументація виявляється настільки сумнівною й притягнутою за вуха, що він вже мимоволі починає прислухатися й до кремлівських тролів: "Неужели ты не понимаешь, что для украинских националистов ты - человек второго сорта? Сегодня у тебя отбирают русский дубляж, а завтра вообще запретят говорить на русском!"
Отже суспільство явно потребує публічного тлумачення правильної мовної політики в Україні. Підкреслю, не дискусії - багаторічний український досвід свідчить по абсолютну безрезультативність баталій на мовну тематику. А відвертого, переконливого й фахового тлумачення жорсткої державної політики. Настільки переконливого, щоб навіть того ж етнічного росіянина щиро обурювали як відсутність українських текстів на корпусі побутової пральної машини, так і засилля російськомовного телевізійного продукту на загальнодержавних телеканалах.
Вважаєте це фантастично нереальним? Як на мене, варто було б спробувати - все це може бути цілком досяжним, якщо сама мовна політика та її публічне тлумачення спиратимуться на три головних умови:
1. Спрямованість переважно на патріотично налаштоване російськомовне населення України - не має сенсу витрачати ресурси ні на "вату", ні на україномовних українців (хоча в головах останніх теж достатньо сміття щодо мовної політики). Саме тому тлумачення мають бути переважно російськомовними та й ще, бажано, йти від етнічно російських громадян України - якщо тебе намагаєт
З часів Євромайдану українська мова в спілкуванні стала ознакою патріотизму. Після анексії Криму та військової агресії Росії на Сході російськомовні українці почали відмовлятись вживати російську як мову окупанта.
«Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає» - ці слова іспанського політика Хосе-Марії Арце розлетілись в соціальних мережах як заклик спілкуватись рідною мовою. Говорити українською стало не просто модою, а потребою для багатьох свідомих громадян, проте в багатьох на заваді стали психологічні бар'єри та страхи.
Ось кілька порад, як почати говорити українською в російськомовному середовищі, і головне, як говорити правильно.
1. Позбудьтеся страхів
Більшість українців, які не наважувались перейти на рідну мову спілкування, знаходять однакові виправдання. Це все є міфи, що легко розвінчуються.
- Я погано розмовляю українською, і не хочу її псувати - жодна нація світу не володіє літературним варіантом рідної мови, навіть жителі Західної України не говорять чистою українською;
- Я з дитинства говорю російською, моя сім'я - російськомовна - уявіть, що з таким же переконанням ви спробували б жити, наприклад, в США, ви би продовжували говорити російською?
- Це мертва мова, ніхто в моєму місті не говорить українською - тож ви маєте шанс стати першим, і прикладом для решти своїх земляків.
2. Створіть україномовне середовище
Почніть з пасивного накопичення української лексики. Дивіться кіно та серіали з українським дубляжем, читайте україномовну пресу та слухайте українську музику. Налаштуйте свій комп'ютер на українську мову, інтерфейс програм та соцмереж. Заходячи на сайти, здійснюючи платежі, обирайте українську мову інтерфейсу.
3. Пишіть українською
У листуванні та спілкуванні в соцмережах переходьте на українську. Ви матимете час на обдумування слів, тому відчуватимете себе впевненіше, звикаючи думати українською. Крім того, ваше коло спілкування поступово звикатиме до вас україномовного, а ви зможете знайти однодумців, з якими надалі зможете практикуватись в українській.
4. Говоріть до незнайомців
Психологічний бар'єр легше за все подолати, якщо почати говорити українською спочатку з незнайомцями: в магазині, транспорті, на вулиці. Будьте готові, що ваша мова здаватиметься вам жахливою, проте лише практика і час допоможуть вам говорити плинно.
5. Почніть говорити у побуті
Почавши говорити українською в побуті та на роботі, будьте готові пояснити причину такої зміни. Поясніть рідним та друзям свою позицію та попросіть їх підтримати вас у такому прагненні. Пам'ятайте, російськомовні українці прекрасно вас розуміють, навіть якщо вони звертаються до вас російською. Практика довела, навіть корінні росіяни розуміють українську, якщо говорити повільно. Будьте готові відчути, як складно підтримувати такий діалог, адже під час розмови ви автоматично використовуєте слова один одного. Треба навчитися не втрачати пильність, краще говоріть повільніше, але українською.
6. Знайдіть досвідчених співрозмовників
Важливо не просто говорити, а говорити правильно. Для цього важливо мати співрозмовника, який стане для вас прикладом. Слухаючи його мову, вам буде легше відповідати українською. Не бійтеся припускатися помилок і запитувати незнайомі слова. Так ви швидко збагатите свою лексику.
7. Наберіться терпіння
Для того, щоб почати не лише говорити вільно, але й думати українською, вам знадобиться близько року. За цей час вам будуть необхідні перерви, не бійтеся перепочити тиждень чи місяць і зробити другу спробу.
8. Безкоштовні курси української мови
Тим, хто не в змозі освоїти мову самостійно, варто записатися на безкоштовні курси української мови, які є у багатьох містах України. Тут ви точно знайдете однодумців і постійне спілкування українською!
Поради fakty.ictv.ua
раскладку переключіла теперь есть буква и с точкаю )) а больше не могу ((..
і вот ещ' непонятное что со мною, нету случайно доктора псіхолога, я пост єтот почітала, і мне
чо то хочется делать наоборот(((
но себя насиловать не буду,
В Запорожье суд оставил на свободе очередного боевика «ДНР»
************ биттен в яйкен унд крикен дас ист нот зер гут
абер вир дир сплин балалайкен
панцер ******* ***** капут
https://www.youtube.com/watch?v=g6-RYXJPZC4 Ху из мистер Путин / Who is Mr. Putin / 2015
Козла посадить, как минимум, на 10 лет, а его ватную семейку депортировать в ЛНР.