Невже Пентагон застосував бойовий лазер LOCUST над Ель-Пасо?

Індустрія дронів

У ніч проти 10 лютого за місцевим часом Федеральне управління цивільної авіації США (FAA) запровадило тимчасове обмеження на польоти в повітряному просторі поблизу м. Ель-Пасо (шт. Техас) через загрозу БПЛА. Деякі джерела стверджують, що повітряний простір поруч з аеропортом закрили у зв'язку з навчанням чи випробуванням нової лазерної зброїLOCUST Давайте розбиратися.

У сучасній війні безпілотник став таким самим звичним елементом поля бою, як артилерія чи радіоелектронна боротьба. І чим дешевшим стає дрон, тим дорожчою є відповідь на нього. Саме тому лазерна система LOCUST від AeroVironment Inc. - це не просто новинка з арсеналу Пентагону, а симптом глибшої трансформації військової логіки.

Лютий 2026 року зробив цю систему відомою не лише у професійних колах. В ніч на 10 лютого продемонстрували бойовий лазер і довели,  що це вже не експериментальний модуль на полігоні, а інструмент, який здатен впливати навіть на цивільну інфраструктуру.

 Що таке LOCUST?

LOCUST - це лазерна система на базі високої енергії (High-Energy Laser Weapon System), призначена для перехоплення й нейтралізації безпілотних літальних апаратів. Вона працює в межах програми Army Multi-Purpose High Energy Laser (AMP-HEL). Це американська військова ініціатива зі створення практичних лазерних платформ як частини шарової оборони проти пуль, ракет, дронів та інших повітряних загроз.

Основними характеристиками системи є:

• Потужність до ~20 кіловатів, достатня для ефективного опромінення та фізичного пошкодження конструкцій безпілотних літальних апаратів.

• Мобільність і адаптивність, бо система може бути встановлена на різні платформи (бронемашини, тактичні позашляховики, стаціонарні установки).

• Інтеграція датчиків і систем супроводу, що дозволяє автоматично виявляти, відстежувати та «прицілюватись» у швидко рухомі об’єкти.

• Модульність та можливість швидкого розгортання у різних тактичних умовах.

Це не гіпотетична «зброя майбутнього» з голлівудських фільмів, а реальна бойова технологія, що вже проходить випробування і застосовується на полі бою.

Історія створення і розвиток

Представники Пентагону вже зараз кажуть, що проєкт LOCUST вже перестав  бути “зброєю майбутнього” у рекламному буклеті. Це про холодний прагматизм Пентагону, який роками шукає спосіб зламати економіку сучасної війни.

Суть проблеми давно очевидна: збивати дешеві дрони ракетами за сотні тисяч або мільйони доларів є стратегічно безглуздим. Кожен перехоплювач - це складна логістика, виробничий цикл, обмежені запаси. Противник запускає рій за ціною пікапа, а ти відповідаєш боєприпасом за ціною в 20 раз більшою. Так війни не виграють.

Саме на цьому тлі й почав формуватися LOCUST, як частина довготривалої програми американського військового відомства зі створення дешевої, швидкої та точної альтернативи класичним ракетним системам ППО. Багаторічні експерименти у сфері directed energy weapons нарешті перейшли з лабораторного ентузіазму у прикладну фазу. Лазер перестав бути науковим експонатом і став інструментом, який має працювати на реальному полі бою.

Ключовим рубежем став 2024 рік. Саме тоді системи 20-кіловатного класу були передані армії США для практичних випробувань. Тести проходили в різних кліматичних умовах, зокрема на полігоні Yuma Proving Ground — одному з головних майданчиків для оцінки нових технологій у спекотному, пиловому, максимально несприятливому середовищі. І це важливо: лазер має бути ефективним не в стерильному ангарі, а в реальному пилу, спеці та турбулентному повітрі.

Перші результати показали головне, що система здатна стабільно уражати безпілотники малого та середнього класу. Не вибухом, не уламками, а точковим тепловим впливом на критичні вузли: електроніку, двигун, батареї, оптику. Вартість одного пострілу при цьому вимірюється доларами, а не сотнями тисяч доларів.

І саме тут LOCUST зробив наступний логічний крок. Замість того щоб залишитися стаціонарним демонстратором, проєкт перейшов до мобільності. Лазер інтегрували у бойові платформи, які вже перебувають на озброєнні. Насамперед, мова про Infantry Squad Vehicle (ISV) — легкий мобільний автомобіль для десантно-штурмових підрозділів. Фактично, це швидкий транспорт для піхоти, який тепер може не лише перевозити бійців, а й прикривати їх від дронів.

А також Joint Light Tactical Vehicle (JLTV), який є сучасною заміною Humvee, однак більш захищеною, більш технологічною платформа. Інтеграція лазера на JLTV означає, що система може діяти разом із механізованими підрозділами в повному спектрі тактичних сценаріїв.

Ця адаптація змінила саму природу LOCUST. Це вже не лазер у лабораторії і не демонстраційний стенд для звітів перед Конгресом. Це мобільна бойова одиниця, здатна рухатися в колоні, прикривати передові підрозділи, охороняти бази, логістичні вузли та критичну інфраструктуру.

У стратегічному вимірі LOCUST став спробою змінити правила гри. Якщо система масштабуватиметься до 50–100 кВт і вище, вона зможе працювати не лише проти малих БПЛА, а й проти більш складних повітряних цілей. А головне тепер вона створює нову економіку протиповітряної оборони: дешевий постріл, миттєва реакція, майже невичерпний «боєкомплект» за умови наявності енергії.

Сучасна війна дедалі більше перетворюється на боротьбу алгоритмів, сенсорів і джерел енергії. І LOCUST - це не просто технологічна новинка. Це сигнал про те, що США серйозно готуються до епохи, де перемагатиме не той, у кого більше ракет, а той, у кого дешевше і швидше рішення для масових загроз.

Військові вважали, якщо перші польові випробування підтвердять заявлену ефективність у бойових умовах, лазер перестане бути зброєю майбутнього. Він стане рутинним інструментом війни, таким самим буденним, як кулемет чи ПЗРК. А це вже зовсім інша архітектура поля бою.

Тактика і ефект: як працює лазерна зброя на полі бою

LOCUST - це вже не просто лазер на шасі. Це повноцінний “мережевий контур нейтралізації”, у якому кожен елемент працює як частина єдиної цифрової нервової системи поля бою.

Логіка проста, але технологічно складна. Радіолокаційні, оптико-електронні та інфрачервоні сенсори виявляють повітряну ціль. Алгоритми обробки сигналів відсіюють “шум”, класифікують об’єкт і визначають рівень загрози. Система супроводу фіксує траєкторію, швидкість, маневри. І лише після цього лазер отримує точку впливу. Але не просто по корпусу, а по конкретному вузлу: двигуну, батареї, модулю керування або оптичній системі.

Усе це відбувається в межах одного комплексу LOCUST, який фактично поєднує функції ППО, кібернетичного аналізатора та високоточного енергетичного інструмента.

Як працює цей контур

Тут варто відмітити декілька етапів:

1. Виявлення. Дрон входить у зону відповідальності. Сенсори фіксують аномалію в повітряному просторі.

2. Ідентифікація та супровід. Алгоритм визначає тип цілі - розвідник, FPV, баражуючий боєприпас.

3. Вибір точки ураження. Система розраховує найвразливіший елемент конструкції.

4. Енергетичний вплив. Лазер подає висококонцентровану енергію з точністю до сантиметрів, фактично перегріваючи критичний вузол.

Ніякого вибуху. Ніякого уламкового поля. Лише точкова деградація матеріалу або електроніки і ціль втрачає керованість.

Реальне використання LOCUST

І от у лютому 2026 року система LOCUST привернула світову увагу, коли армія США розгорнула її поблизу El Paso International Airport в Техасі, викликавши тимчасову закриття повітряного простору через побоювання щодо безпеки цивільних авіарейсів. Це стало рідкісним випадком, коли технологія направленої енергії привернула не лише військових, а й цивільні регуляторальні органи.

Поштовхом для цього розгортання стали сотні випадків появ безпілотників уздовж кордону США з Мексикою — майже 1000 за місяць, згідно з оцінками військових. Така масштабна активність дронів створює реальну загрозу як для прикордонного контролю, так і для цивільної авіації, інфраструктури та життєво важливих систем.

І експерти підтверджують, що система LOCUST справилася з поставленими задачами, знищуючи всі цілі.

Головні тактичні переваги

Мінімальна вартість залпу

Економіка війни тут ламається кардинально. Лазерний імпульс коштує в рази дешевше за ракету або артилерійський снаряд. Якщо класична ППО працює за принципом «дорогий перехоплювач проти дешевої цілі», то LOCUST змінює рівняння на користь оборони.

Миттєва реакція

Лазер не потребує фізичного боєкомплекту у звичному сенсі. Немає механічної перезарядки, немає паузи між пострілами, окрім технічного циклу охолодження та стабілізації променя. Це особливо критично проти роїв дронів, де рахунок іде на секунди.

Відсутність уламків

Опромінення не створює осколків, ударної хвилі чи вторинних руйнувань. У міських умовах або поблизу критичної інфраструктури це принципова перевага. Система може працювати над електростанцією, складом боєприпасів чи логістичним хабом без ризику «дружнього» пошкодження.

Обмеження, про які варто говорити

Втім, LOCUST не є чарівною паличкою і універсальною відповіддю на всі виклики повітряної війни.

Лазерна система, попри всю технологічну елегантність, залишається фізикою. А фізика - річ уперта.

Його ефективність залежить від декілька факторів:

• Погодних умов. Туман, дощ, сніг, висока вологість — усе це розсіює або послаблює промінь. Атмосфера не є ідеально прозорим середовищем. Вона поглинає, ламає, «з’їдає» частину енергії. І що гірші умови — то нижча ефективність.

• Пилу та аерозолей. Пустельні регіони або зони активних бойових дій, де в повітрі постійно зависає пил, створюють додатковий бар’єр. Саме тому випробування на полігоні Yuma Proving Ground мають особливе значення: там тестується не ідеальний сценарій, а максимально складний.

• Дальності ураження. Лазер - це не ракета. Він не «летить» до цілі, а передає енергію на відстань. Чим далі об’єкт, тим складніше зберегти щільність потоку енергії на точці впливу. На великих дистанціях час утримання променя зростає, а це додаткові вимоги до стабільності.

• Стабільності платформи. Якщо система інтегрована у мобільну машину, будь-яка вібрація або рух впливають на точність. Лазер вимагає майже хірургічної фіксації променя. На папері це виглядає просто, але в реальності — це складна інженерна задача синхронізації сенсорів, стабілізаторів і програмного забезпечення.

• Технологія проти інформаційної реальності. Окрема історія — комунікаційний вимір.Ніч в El Paso показала, що навіть обмежене тестування або застосування лазерних систем може створити несподіваний інформаційний ефект. Світлові спалахи в небі, характерне сяйво і соціальні мережі вибухають версіями: від “таємної зброї” до “інопланетного вторгнення”.

І тут виникає парадокс сучасної війни: інформаційний вакуум породжує паніку швидше, ніж промінь досягає цілі. Поки військові структури готують офіційне пояснення, цифровий простір уже заповнений гіпотезами, відео, чутками. І ця хвиля може мати не менший вплив, ніж сам технологічний експеримент.

Стратегічний зсув у концепції ППО

Традиційна протиповітряна оборона - це багатошаровість: радар, ракета, вибух, перехоплення. LOCUST пропонує іншу філософію: сенсор, алгоритм, енергія. Безконтактне руйнування без кінетичного зіткнення.

Фактично система перестає бути лише щитком і стає активним, динамічним елементом оборонної архітектури. Вона може:

• прикривати батальйонну тактичну групу;

• інтегруватися у мережу протидронових підрозділів;

• працювати автономно як локальний вузол захисту об’єкта;

• масштабуватися в межах єдиного цифрового поля бою.

І найважливіше - це адаптивність. У міру зростання потужності й удосконалення сенсорів LOCUST здатен перейти від боротьби з легкими БПЛА до складніших повітряних цілей. А це означає, що лазер стає не екзотикою, а ще одним штатним інструментом сучасної війни.

LOCUST від AeroVironment Inc. це вже не гіпотеза, не ідея наукового журналу, а конкретна бойова система, яка вже впливає на стратегію захисту повітряного простору сучасних армій.

Її поява означає, що напрямлена енергія входить у фазу практичного застосування, де технології не лише випробовуються, а реально працюють у гарячих точках, захищають від нових загроз і формують майбутні стандарти бойових систем.

По суті, ми спостерігаємо народження нового типу ППО не ракетної, а енергетичної. І якщо ця модель доведе свою ефективність у масштабі, вона може змінити не лише тактику, а й саму економіку оборони.

Бо в епоху масових дронів перемагає не той, хто стріляє далі. Перемагає той, хто може стріляти дешевше, швидше й нескінченно довше.