Мудра стала токсичною
Ви уявляєте рівень токсичності Мудрої? Вона в певний момент стала однією з 5-6 незамінних менеджерів Зеленського, в житті працювала з купою мільярдерів, але ні одна прилічна людина не хоче внести за неї жодної легальної копійки зі своїх власних грошей, аби вона вийшла з тюрми під заставу 20 млн грн.
Дивіться. Мудра з 2015 року була головною юристкою "Ощадбанку", яким керував Андрій Пишний, нинішній голова Нацбанку.
Пишний волойобив з контролем банків, через які корупціонери за останні пару років внесли 1 мільярд гривень митого кешу на викуп подєльніків з СІЗО (дані Антикорупційний центр МЕЖА). Але як дійшло до викупу своєї впливової підлеглої – хєра лисого. Навпаки, підконтрольні Пишному банки зараз на ізмєнє і вроді як бояться допомагати з покриватєльством брудних грошей на застави.
Вже під час вторгнення Мудра працювала замміністра юстиції у Дениса Малюськи.
Зараз Малюська працює топ-менеджером збройної компанії "UForce" колишнього прем’єр-міністра України Олексія Гончарука. Цей виробник морських дронів "Магура" і літаючих бомберів "Немезіс" настільки багатий, що вже аж вийшов на ринок США. Тобто жалкіє півмільйона доларів у них точно могли б знайтись. Але…
Виходить, що брєзгують люди такою відвертою корупціонершою з Офісу президента Зеленського. Яка була рішалою по судах і банках. А також намагалась натягнути на себе Раду з питань підтримки підприємництва при Офісі. Туди входить близько сотні дуже крупних бізнесменів, в тому числі з рідної Мудрій Львівщини. Але теж не тойво…
Джерело: https://censor.net/ua/b4021787
ууу ... яка цікава інфо, де відомі люде працюють, після ...
І сказав Господь: «Оце дивлюся Я на цей ваш Печерський суд і аж регочу, хоч гріх воно і сльози».
І було слово Господнє до Ірини, що колись на Банковій сиділа, у шовках ходила і пальцями крутила так, шо аж судді бідні заїкалися. І прийшла година судна, і нарахували їй митарі праведні та не дуже аж двадцять мільйонів застави.
І встала Ірина перед суддею, губи піджала і каже:
- Та у мене ж друзів - як піску в пустелі Синайській! Усі мільйонери, всі у великих банках та Офісах сидять, маною небесною торгують. Щас як скинуться по гривні - і я пішла на манікюр!
Але простяг Господь руку свою над Києвом і навів на тих друзів такий великий шухер та склероз, шо всі вони в один момент поробилися глухі, німі і дуже бідні.
І зазвонив телефон Ірини кентярику її колишньому Андрію, що над банками головний. А той каже: «Абонент поза зоною, і вабщє, женщина, я вас не знаю, я щас у святому відрядженні, у мене ліміти на карті превишені». І набрав Денис із компанії оружної, а той у відповідь: «Амінь, Ірочка, сугубо духовна піддєржка від нашої фірми, но грошей нема, бо все ушло на благодійність і дрони». І сотворився великий ігнор, бо стала Ірина токсичною, як триста річних жаб.
І побачив це київський ребе, і подумав: «В Торі ж написано, шо Господь грішника нещасного любить даже більше, ніж занудного праведника, бо з грішника є якась двіжуха і покаяніє. Піду, - думає, - візьму її на поруки, може, премію яку випишуть на синагогу».
Але тут розверзлися небеса, і сказав Господь громовим голосом, аж у ребе пейси закрутилися в другу сторону:
- Слухай сюди, ребе, і не кажи, шо не чув! Ця заповідь про любов до грішників під час війни анулюється повністю! Бо красти мільярдами, коли кругом обстріли і люди останні копійки на армію віддають - це вже не просто гріх, це повний бєспрєдєл і небогоугодна хєрня! Я цю стрічку з Тори власноручно викреслюю для таких персонажів!
І швирнув Господь на судовий рахунок рівно шістсот шістдесят шість гривень нуль-нуль копійок. І загорілися ті цифри на моніторі у секретаря суду пекельним вогнем.
- Оце, - каже Всевишній, - тобі, Іро, мій лічний аванс. Символічний, шоб усі бачили, з ким ти тепер у кєнтах і яка твоя справжня репутація. А решту дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч хай тобі твої "мільйон друзів" принесуть, якщо донесуть, канєшна.
І сів ребе на лавку, перехрестився від гріха подалі (хоч йому і не положено), і більше на поруки нікого не брав. А Ірина осталася сидіти, і тільки цифри 666 світилися у темноті Печерського району, як пам'ятник великому жадібному кидалову.
Встромила нам, лошкам, по самі гланди.
ЇЇ виправдають, і поїде на острови.
А ми, лошки, і далі розорятимемося та подихатимемо.