Рік минув... Рік, який дав всім нам надію.
У Майдану не було жодних шансів перемогти злочинний режим Януковича. Повторюю - жодних! Але ми це зробили. Просто взяли і зробили!
Всупереч всім прогнозам. Всупереч всім планам януковича, путіна і самого диявола.
В усіх теоріях, заговорах і планах є одне невідоме - людський фактор. Або - моральний дух. Це і спрацювало. Саме це і привело до перемоги Майдан!
Що я відчуваю зараз?
Мабуть, це можна назвати одним словом - "біль". Невимовний біль, про який не написати у Фейсбуці, не розказати товаришу і не передати простою людською мовою. Мабуть, тільки янголи зрозуміють...Це, наче інша реальність - ходиш, посміхаєшся людям, жартуєш та і сам смієшся з жартів своїх друз'їв, і думаєш, що тебе вже попустило... А потім прокидаєшся серед ночі в холодному поту через вибухи, через закривавлені обличчя незнайомих рідних людей і розумієш - не попустило. Ніколи не попустить. Цей біль назавжди.
Нікому немає діла до чужого болю. Біль зрозуміє лиш той, хто відчув його на собі...
Небесна Сотня в моїй душі - назавжди. Вони полягли за правду, честь, гідність, незалежність моєї країни. Вони віддали життя, щоб ми залишилися жити. Під впливом цих хлопців та чоловіків, які раз за разом йшли вперд, споглядаючи, як там розстрілюють таку ж групу, сколихнувя світ. Насправді, ми до кінця не уявляємо, що було б, якби Майдан не переміг. Озвірівші "беркути" і знахабнілі від безкарності тітушки пішли б по нашим містам, вбивати, грабувати, гвалтувати. І країна надовго б потрапила в страшний хаос, порівняно з яким Білорусь і Росія - дитячий садочок. А так, вцілівші і загинувші, закрили собою воронку, обламали януковича, путіна, диявола...
За цей рік ми пережили і переживаємо зараз надзвичайно важкі випробовування. І кожного дня ми стаємо сильнішими. Ми боремось за свою Незалежність і за майбутнє наших нащадків. А за це варто боротись! Нам допомагає сам Господь. Ми вистояли тоді і неодмінно вистоїмо зараз.
Після Майдану для когось Україна остаточно стала Батьківщиною, а для когось лишилася просто територією. Для мене - ворог той, хто захоче перетворити мою Батьківщину в свою територію!
Наразі в країні - війна, яку чомусь ще досі називають "ато". Війна, яка вже забрала 4300 життів українців. Це - офіційно. Насправді - в рази більше. Тільки у нас ще не навчилися називати речі своїми іменами.
Ми скинули Януковича і звільнилися від тиранії, але ще не навчились пропускати людей на пішохідному переході та все ще їздимо по смугах, виділених тільки для громадського транспорту. Ми з гордістю співаємо національний гімн, але все ще не пропускаємо швидку допомогу та паркуємося прямо на зупинках. Ми хочемо, щоб чиновники не дурили нас і не крали наші гроші, але все ще купуємо абонементний квиток в тролейбусі і не завжди його компостуємо. Ми пишаємося своїм патріотизмом, але все ще не поступаємося місцем в метро старенькій бабусі чи молодій дівчині, гадаючи, що це має зробити хтось інший. Ми все ще не можемо донести сміття до сміттєвого баку, кидаємо недопалок на землю, звинувачуючи владу у відсутності потрібної кількості смітників. Так же легше всього! Ми не прибираємо за своїми домашніми улюбленцями. Бо так не прийнято тут, у нас, в Україні. Ми ще даємо хабарі міліціонерам, не бажаючи сплачувати штрафи за свої реальні порушення.
Ми ще не змінили систему, помінявши тільки таблички з прізвищами на дверях чиновників. Давайте вже виправлятися! Давайте починати з себе! Ми зможемо. Я вірю. Я знаю.
Незважаючи ні на що, Майдан - краще, що було в моєму житті.
Але чому "було"? - Є! Бо Майдан - Є!!!! Бо Майдан - це не просто площа з протестуючими людьми в столиці України. Майдан - це частинка тебе, а всі його цінності - сутність твого життя. Майдан - це ти! Майдан - це я! Україна - це ти! Україна - це я!
Завтра я буду на Майдані, як і рік тому. І завта моє "я" стане нашим спыльним "ми", як і рік тому. Як і назавжди, я сподіваюсь...
Рівно о 19.00 на нашому Майдані Незалежності, на тому ж самому місціі, біля Стели. Як і рік тому, без політичних прапорів та з вірою у зміни. Разом згадаємо той день і всіх Героїв України, які поклали свої життя, що жили ми.
План дій на завтрішній День пам"яті:
------------------------------------------------
1. Збираємося біля Стелли з боку Глобуса на 19:00.
(на Майдані сцени не встановили, де буде виступати Нищук з колективами творчого вечору Пісні Свободи не відомо, в разі якщо вони думають організувати цей виступ зі сходів Стелли тоді РЕЗЕРВНЕ місце зустрічі - під колонами Укоопспілки - це той будинок, якщо стояти до Стелли обличчям знаходиться по праву руку)
2. Всіх, хто вважає, що владі потрібно дати останній шанс, просимо взяти з собою жовті картки (папір а4, кольоровий картон). Всіх хто вважає, що влада змарнувала майже рік, не виконала вимог Майдану - червоні картки. Ми візьмемо з собою певну кількість, але було б добре, щоб ви підготувалися і взяли свій папір.
3. Всі бажаючі можуть написати свої вимоги до влади на картці.
4. В 19:30 закінчуємо писати побажання владі і вирушаємо до паркану Адміністрації Президента, щоб залишити владі наші картки з вимогами. Скотчем до паркану.
Що потрібно взяти з собою:
-------------------------------------
Чай в термосі, бутерброди, тепло одягніться, можете одягнути каску, як символ Майдану. Папір жовтий або червоний. Свічки.
Вшанування пам"яті Героїв:
------------------------------------
Не забудьте взяти з собою свічки
- На тризуб: можете брати навіть прості чайні чи в скляних коробочках. Їх можна буде поставити замість вигорівших свічок з яких 8 листопада робили тризуб та писала "Слава Україні Героям Слава" - вони всі так там і залишились стояти - але в середині в усих спалені свічки, тому можете сміливо брати замінювати середину своїми новими свічками і підпалювати.
- вздовж вул. Інститутської, вже вул. Героїв Небесної Сотні - давайте виставимо свічки в одну лінію, можна по обидва боки вздовж вулиці яка для всіх нас стала болючим місцем.
Мустафа, дякую, що рік тому запросив на каву. Було смачно.
Цукенберг, чувак, дякую тобі за ФБ. Без нього було б набагато важче.
Максим, обов'язково зробимо! Тільки трохи згодом - спочатку з путіним закінчимо.
Несторович, прорвемось! Не вперше!
Ань, дякую за те, що надихаєш!
Батько, я виконаю те, що обіцяв!
Всіх обіймаю. Побачимся на нашому місці в той самий час!
Карфаген буде зруйновано!
