Ми хочемо миру!

Ми втомилися від війни.

Ми втомилися від вечірніх переглядів новин, після яких потім по пів ночі не можемо заснути і плачемо, плачемо, плачемо...

Ми втомилися чути, як кожного дня гинуть наші воїни світла, які віддають свої життя лише для того, щоб ми залишилися жити. Ми більше не хочемо бачити, як на вулицях наших українських міст лежать закривавлені тіла ні в чому не винних мирних мешканців.

Ми хочемо знову дихати вільно, вдихати повітря на повні груди, жити, насолоджуючись кожною хвилиною цього прекрасного безцінного людського життя. Ми хочему чути пташиний спів, замість автоматних черг та пострілів з "градів". Ми хочемо бачити щирі сонячні усмішки наших діточок, замість їх стурбованих заплаканих очей.

Ми хочемо миру! Не перемир'я - миру! Справжнього! Чуєш, Петро Олексійович?! Справжнього...

Але чи можна здобути мир за столом переговорів з окупантами?

Очевидно, що ні! Будь-які перемовини з російськими терористами закінчаться провалом. Це теж очевидно. Мені шкода тих, хто цього ще не розуміє, або не хоче розуміти, або вдає, що не розуміє...

З терористами, ублюдками, російськими найманцями та відвертими бандитами домовлятися про будь-що просто безрезультативно! Марна трата часу. Бо їм той мир просто не потрібний. Взагалі не потрібний, розумієте?!

Їм потрібна війна. Їм потрібні жертви. Їм потрібен хаос і руїна, покалічені людські долі та знищенні українські міста. Бо тільки так вони можуть відтермінувати неминучу загибель свого ватажка - божевільного російського карлика, якого ще іноді називають російським президентом...

А нам потрібен мир! Нам країну нову будувати...

І цей омріяний мир здобути ми зможемо лише перемігши ворога у війні. А перемогти у війні просто неможливо тільки обороняючись. Це аксіома!

Саме тому Україна має зібрати всі сили в один потужний кулак і вдарити по ворогу. Україна має переходити від стримування натиску ворога і оборони до потужного контрнаступу, застосовуючи всі наявні види зброї, в тому числі нашу славетну авіацію.

Так, у нас ще не достатньо сил і потужностей. Так, вогор набагато сильніший і озброєння в нього сучасніше нашого. А ще у нас є те, чого немає, не було і ніколи не буде в них - у нас є воля!

Звісно, ворог може забрати наші життя в запеклому бою, але йому ніколи не забрати нашої свободи!

Пам'ятайте: режим януковича впав під натиском мільйонів сильних, мужніх та сміливих українців, від вогню та брущатки, а Давид переміг велетня Голіафа за допомогою лише пращі та кількох маленьких камінців.

Хтось сказав, що апріорі неможливо перемогти країну-агресора без війни на її території? Я не буду ставити це під сумнів. Навпаки. Я сподіваюсь, що вже найближчим часом ми відсвяткуємо наш справжній День Перемоги!

Військовим парадом на Червоній площі!

Але для цього треба, щоб лідер нації відповідав висоті поставлених завдань і нарешті віддав єдино вірний і конче потрібний наказ - наступати!

Наказ, якого чекають наші хлопці на передовій...